29 вересня 2021 року № 364/134/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Поліщука А.Р., представника відповідача - Валенкевич Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володарської селищної ради Київської області про стягнення середньомісячної заробітної плати у зв'язку зі звільненням,
ОСОБА_1 звернувся до Володарського районного суду Київської області з позовом до Володарської селищної ради з вимогою стягнути на користь ОСОБА_1 111411,00 грн. середньомісячної заробітної плати у зв'язку зі звільненням з посади сільського голови.
Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 19.02.2021 передано справу №364/134/21 за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
17.03.2021 автоматизованою системою розподілу судових справ між суддями визначено головуючого суддю Щавінського В.Р.
У період з 23.03.2021 по 16.04.2021 головуючий суддя по справі перебував на лікарняному, відтак вирішення питання про відкриття провадження у справі (встановлення наявності чи відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі), здійснено з початком виконання суддею посадових обов'язків після тимчасової непрацездатності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 позовну заяву залишено без руху.
28.04.2021 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що згідно з протоколом сільської виборчої комісії від 26.10.2015 та відповідно до рішення №02-01-VII І сесії VII скликання від 09.11.2015 Завадівської сільської ради Володарського району Київської області ОСОБА_1 обрано сільським головою. Також вказав, що у зв'язку із обранням його сільським головою, він був звільнений з попереднього місця роботи, а саме ТОВ «Володарка-Комбікорм».
Зауважив, що у подальшому, його рішенням сесії Володарської селищної ради Київської області №01-01(І)-VIIІ від 01.12.2020 звільнено з посади сільського голови.
Вказав, що законодавством України передбачено, що після припинення повноважень сільського голови особа має право на повернення до попереднього місця роботи. У зв'язку з тим, що він не отримує пенсійне забезпечення у силу свого віку та відсутністю у ТОВ «Володарка-Комбікорм» раніше займаної позивачем посади, а також рівноцінної посади, для можливості працевлаштуватись, позивач звернувся до Володарської селищної ради з проханням виплатити йому середню заробітну плату, яку він отримував на виборній посаді у раді.
Однак, 26.01.2021 на 1 засіданні 2 позачергової сесії 8 скликання Володарської селищної ради «Про розгляд заяв сільських голів та секретарів рад VIIІ скликання», йому відмовлено у призначенні заробітної плати, яку було одержано на виборній посаді, у зв'язку з відсутністю пропозиції рівноцінної роботи (посади) на такому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
На думку позивача така відмова є протиправною, порушує його законні права та інтереси позивача, а тому вважає за доцільне стягнути з відповідача на його користь 111411,00 грн. середньомісячної заробітної плати, у зв'язку зі звільненням з посади сільського голови.
Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів зазначених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що рішенням 2 позачергової сесії 8 скликання Володарської селищної ради «Про розгляд заяв сільських голів та секретарів рад VIIІ скликання» правомірно відмовлено позивачеві. Зазначив, що довідка ТОВ «Володарка-Комбікорм», яка надана позивачем, не містить інформації про кількість вакантних місць та реальну можливість запропонувати рівноцінну роботу.
Відповідач не погоджується із сумую середньомісячної заробітної плати, у зв'язку зі звільненням з посади сільського голови, яку має на меті позивач стягнути з відповідача, а саме - 111411,00 грн. Зауважує, що у жовтні 2020 року ОСОБА_1 отримано матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, розмір якої всупереч вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами), врахований при розрахунку середньомісячної заробітної плати для обрахунку виплати середньомісячної заробітної плати у зв'язку із звільненням з посади сільського голови.
Стверджує, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості №10 за жовтень 2020 року, ОСОБА_1 нараховано 28282,00 грн., з яких: 7500,00 грн. - посадовий оклад, 550,00 грн. - надбавка до посадового окладу, 805,00 грн. - надбавка за вислугу років, 4427,00 грн. - надбавка 50% 7500,00 грн., 7500,00 грн. - назви зазначених нарахувань не зазначено у розрахунково-платіжній відомості №10 за жовтень 2020 року
Вказав, що рішенням Завадівської сільської ради від 09.11.2015 №09-01-VII «Про умови оплати праці працівників сільської ради» встановлено виключно посадовий оклад, виплату надбавки за ранг, щорічну виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки. У зв'язку із зазначеним, відповідач вважає, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 28282,00 грн. у жовтні 2020 року є необґрунтованим, проведеним всупереч Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (зі змінами).
Відповідач стверджує, що заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до зазначених нормативно-правових актів та рішення Завадівської сільської ради від 09.11.2015 № 09-01-VII «Про умови оплати праці працівників сільської ради» мала бути 8855,00 грн., що включає: 7500,00 грн. - посадовий оклад, 550,00 грн. - надбавка до посадового окладу, 805,00 грн. - надбавка за вислугу років. Виходячи з наведеного, вважає, що сума позовних вимог мала б бути 53130,00 грн.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якому проти доводів відповідача заперечував. Стверджував, що на виплату середньої зарплати згідно ч.2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» може претендувати особа, яка зокрема, після припинення повноважень за виборною посадою не може бути прийнята за місцем роботи де працювала до моменту обрання на виборну посаду. Вважає, що за таких обставин особою, яка звільнена з виборної посади мають бути надані такі документи: довідку про неможливість працевлаштування підприємством де він працював до обрання та трудову книжку, крім цього щодо надання таких документів роз'яснено у листі Міністерства соціальної політики України №746/13/74-14 від 16.05.2014 щодо соціальних гарантій депутатів місцевих рад.
Зауважив, що вказана довідка про неможливість працевлаштування не містить встановленого зразку відповідно до законодавства, тому така довідка може надаватися у довільній формі.
Зазначив, що метою реалізації свого права на працю, передбаченого ст. 43 Конституції України, позивач звернувся до попереднього роботодавця ТОВ «Володарка-Комбікорм» з проханням прийняти його на попередню посаду, або на рівнозначну посаду, проте отримав довідку від 02.12.2020 №55 у якій зазначено, що останній не має можливості працевлаштувати позивача на ту саму посаду, на рівнозначну. Тому вважає, що у нього відсутній обов'язок доводити відповідачу відсутність вакантних посад у попереднього роботодавця, а у ТОВ «Володарка-Комбікорм» відсутні правові підстави надавати довідку щодо неможливості працевлаштування із зазначенням вакантних посад.
На думку позивача, у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для відмови позивачеві у виплаті середньомісячної заробітної плати у зв'язку зі звільненням з посади сільського голови.
Також, вважає, що сума 111411,00 грн. середньомісячної заробітної плати, у зв'язку зі звільненням з посади сільського голови, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь є розрахованою правомірно та підтверджується належними та допустимими доказами.
Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких наголошував, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 28282,00 у жовтні 2020 року є необґрунтованим, проведеним всупереч вимог чинного законодавства. Стверджує, що заробітна плата ОСОБА_1 , як сільського голови, мала бути 8855,00 грн., що включає: 7500,00 грн. - посадовий оклад, 550,00 грн. - надбавка до посадового окладу, 805,00 грн. - надбавка за вислугу років.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій наполягав на повному задоволенні заявлених позовних вимог, а саме щодо стягнення з Володарської селищної ради на користь ОСОБА_1 111411,00 грн. середньомісячної заробітної плати у зв'язку зі звільненням з посади сільського голови.
Відповідач подав до суду додаткові пояснення, у яких зокрема зазначив, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 28282,00 у жовтні 2020 року є, проведеним всупереч чинного законодавства, тому у зв'язку з виявленими недоліками у нарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 всупереч законів України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про оплату праці», «Про службу в органах місцевого самоврядування», постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», Володарською селищною радою направлено заяву про вчинення злочину до Володарського відділу Білоцерківської окружної прокуратури. Відповідно до вказаної заяви Білоцерківською окружною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021112030000090, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 191 Кримінального кодексу України, розпочато досудове розслідування, яке доручено здійснювати СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області. Зазначив, що на даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.
Позивачем також надано до суду додаткові пояснення, у яких він заперечує проти тверджень відповідача щодо кримінального провадження, яке відкрите стосовно позивача, оскільки відповідно до Кримінального процесуального кодексу процесуальний статус позивача не визначено, а також відсутня доведеність вини позивача, тобто відсутній обвинувальний вирок в такому кримінальному провадженні.
Також зазначив, що враховуючи те, що станом на 21.07.2021, відповідачем надана належна інформація по складових частинах заробітної плати позивача, а тому він частково погоджується з твердженнями відповідача, що при подачі позову не вірно було проведено розрахунок середньомісячної заробітної плати. За таких обставин, позивач вважає, що сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 53130,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 29.09.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд даний адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти даного адміністративного позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09.11.2015 згідно з протоколом сільської виборчої комісії від 26.10.2015 та відповідно до рішення №02-01-VII від 09.11.2015 І сесії VII скликання Завадівської сільської ради, ОСОБА_1 , приступив до виконання трудових обов'язків у зв'язку із обранням його сільським головою і як наслідок був звільнений з попереднього місця роботи, а саме ТОВ «Володарка-Комбікорм», на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.
В період з 09.11.2015 по 01.12.2020 позивач виконував трудові обов'язки сільського голови с. Завадівка, Володарського району, Київської області.
У подальшому, 01.12.2020 позивача звільнено з посади сільського голови у зв'язку із закінченням строку повноважень ради, згідно рішення сесії Володарської селищної ради №01-01(I)-VIII від 01.12.2020 на підставі до п.4, п.2. Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад».
Так, для забезпечення своїх гарантій позивач звернувся до попереднього роботодавця - ТОВ «Володарка-Комбікорм» з проханням працевлаштувати його на попередню роботу (посаду), або запропонувати іншу рівноцінну роботу (посаду). Проте ТОВ «Володарка-Комбікорм» надало довідку №55 від 02.12.2020 про те, що працевлаштування позивача неможливе в зв'язку з відсутністю раніше займаної позивачем посади згідно штатного розпису, а також рівноцінної посади.
Відповідно до абз. 2, ч. 2, ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
У зв'язку з тим, що він не отримує пенсійне забезпечення у силу свого віку (дане підтверджується довідкою з Відділу обслуговування громадян №15 Управління обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України в Київській області №240 від 12.02.2021) та відсутністю у ТОВ «Володарка-Комбікорм» раніше займаної позивачем посади, а також рівноцінної посади, для можливості працевлаштуватись (дане підтверджується довідкою №55 від 02.12.2020 ТОВ «Володарка-Комбікорм»), позивач звернувся до Володарської селищної ради з проханням виплатити йому середню заробітну плату, яку він отримував на виборній посаді у раді.
26.01.2021 на І засіданні другої позачергової сесії восьмого скликання Володарської селищної ради позивачу відмовлено у призначенні заробітної плати, яку було одержано на виборній посаді, у зв'язку з відсутністю пропозиції рівноцінної роботи (посади) на такому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР.
В свою чергу, Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-ІІІ регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Посадовою особою місцевого самоврядування, згідно статті 2 Закону №2493-ІІІ є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Власне, положеннями Закону №280/97-ВР, Закону №2493-ІІІ та Кодексу законів про працю України визначено механізм звільнення посадових осіб органів місцевого самоврядування зі служби в органах місцевого самоврядування та дотримання при цьому гарантій їх соціального захисту.
Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
Так, гарантії сільського голови визначаються в тому числі і Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 Кодексу законів про працю України, за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Судом встановлено, що для забезпечення своїх гарантій позивач звернувся до попереднього роботодавця - ТОВ «Володарка-Комбікорм» з проханням працевлаштувати його на попередню роботу (посаду), або запропонувати іншу рівноцінну роботу (посаду) та ТОВ «Володарка-Комбікорм» надало довідку №55 від 02.12.2020 про те, що працевлаштування позивача неможливе в зв'язку з відсутністю цієї посади згідно штатного розпису, а рівноцінної посади немає.
Відповідно до абз. 2, ч. 2, ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна-плата,-яку-він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
Наведене дає підстави для висновку про не дотримання відповідачем гарантій позивача як працівника, обраного на виборну посаду, які передбачені статтею 118 КЗпП та ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», а відтак це є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Судом встановлено, що позивач розрахував, що його середньоденна заробітна плата за останні два місяці перед звільненням, відповідно до довідки отриманої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України б/н від 28.01.2021, становить 863,65 грн. (37137,00 грн. (сума заробітної плати за два останні місяці) / 43 (кількість робочих днів за останні два місяці)) або середньомісячна - 18568,50 грн. (37137,00 грн.(сума заробітної плати за два останні місяці) / 2 (кількість місяців).
Розрахунок суми середньої заробітної плати, яку позивач одержував раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, здійснюється на підставі вказаної довідки та у відповідності до Порядку №100, за два останні місяці роботи та становить 111411,00 грн.( 18568,50 х 6 = 111411,00).
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці», статі 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» умови розміру плати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів» визначено, що преміювання сільських селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймаються відповідною радою.
Таким чином, преміювання сільського голови, встановлення їм надбавок, доплат здійснюється на підставі рішення сільської ради в межах затверджених видатків на оплату праці на відповідний рік.
Зокрема, як зазначено вище, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (зі змінами) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Судом встановлено, що у жовтні 2020 року ОСОБА_1 отримано матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, розмір якої всупереч вимогам Порядку №100, врахований при розрахунку середньомісячної заробітної плати для обрахунку виплати середньомісячної заробітної плати у зв'язку із звільненням з посади сільського голови.
Так, відповідно до розрахунково-платіжної відомості №10 за жовтень 2020 року, ОСОБА_1 нараховано 28282,00 грн., з яких: з яких: 7500,00 грн. - посадовий оклад, 550,00 грн. - надбавка до посадового окладу, 805,00 грн. - надбавка за вислугу років, 4427,00 грн. - надбавка 50% 7500,00 грн., 7500,00 грн. - назви зазначених нарахувань не зазначено у розрахунково-платіжній відомості №10 за жовтень 2020 року
Разом з тим, рішенням Завадівської сільської ради від 09.11.2015 №09-01-VII «Про умови оплати праці працівників сільської ради» встановлено виключно посадовий оклад, виплату надбавки за ранг, щорічну виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки.
Таким чином, заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до зазначених вище нормативно-правових актів та рішення Завадівської сільської ради від 09.11.2015 № 09-01-VII «Про умови оплати праці працівників сільської ради» мала бути 8855,00 грн., що включає: 7500,00 грн. - посадовий оклад, 550,00 грн. - надбавка до посадового окладу, 805,00 грн. - надбавка за вислугу років. Виходячи з наведеного, вважає, що сума позовних вимог мала б бути 53130,00 грн.
Отже, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що середньоденна заробітна плата позивача, за останні два місяці перед звільненням, відповідно до довідки Пенсійного фонду України б/н від 28.01.2021 становить 411,86 грн. (17710,00 грн. (сума заробітної плати за два останні місяці) / 43 (кількість робочих днів за останні два місяці)) або середньомісячна - 8855,00 грн. (17710,00 грн. (сума заробітної плати за два останні місяці) / 2 (кількість місяців).
Розрахунок суми середньої заробітної плати, яку позивач одержував раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, здійснюється у відповідності до Порядку №100, за два останні місяці роботи та становить 53130,00 грн. (8855,0 х 6 = 53130,00)
За таких обставин, сума середньомісячної заробітної плати у зв'язку зі звільненням з посади сільського голови, яка підлягає стягненню з Володарської селищної ради на користь позивача становить 53130,00 грн. 00 грн.
Щодо тверджень та посилання відповідача на існуюче кримінальне провадження у якому фігурує позивач, суд зазначає наступне.
Відповідач у своїх поясненнях, зокрема зазначив, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 28282,00 у жовтні 2020 року є проведеним всупереч чинного законодавства, тому у зв'язку з виявленими недоліками у нарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 всупереч законів України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про оплату праці», «Про службу в органах місцевого самоврядування», постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», Володарською селищною радою направлено заяву про вчинення злочину до Володарського відділу Білоцерківської окружної прокуратури. Відповідно до вказаної заяви Білоцерківською окружною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021112030000090, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 191 Кримінального кодексу України, розпочато досудове розслідування, яке доручено здійснювати СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області. Зазначив, що на даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.
Суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача та зазначає таке.
Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Досудове розслідування передує провадженню у суді і покликане забезпечити його успішне проведення, однак його не можна розглядати як стадію, провадження якої здійснюється до суду і для суду. Ця стадія має особливості, що свідчать про самостійний характер про що чітко зазначають приписи КПК України.
Враховуючи імперативну норму статті 214 КПК України, в прокурора/слідчого є обов'язок внести інформацію в ЄРДР протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення про злочин, тому брати до уваги наданий відповідачем витяг ЄРДР, у якому не встановлено процесуального статусу позивача, місить лише інформацію щодо фіксування звернення відповідача до органів поліції, а також без доведення вини позивача, тобто без наявності вироку. Отже, посилання відповідача на зазначене кримінальне провадження, яке стосується позивача, у даній адміністративній справі є безпідставним та необґрунтованим.
Крім того, судом при винесенні даного рішення не було взято до уваги розрахунково-платіжної відомості №10 за жовтень 2020 року, за якою нараховано 28282,00 грн., а враховувалась лише заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до зазначених вище нормативно-правових актів та рішення Завадівської сільської ради від 09.11.2015 № 09-01-VII «Про умови оплати праці працівників сільської ради» - 8855,00 грн., що включає: 7500,00 грн. - посадовий оклад, 550,00 грн. - надбавка до посадового окладу, 805,00 грн.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В межах розгляду даної адміністративної справи відповідач частково спростував доводи позивача в частині заявлених ним вимог щодо стягнення середнього заробітку у зв'язку зі звільненням з посади сільського голови. Крім того, судом встановлено, що обрахунок суми, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку зі звільненням з посади сільського голови та заявлена у позові, обрахована позивачем помилково, а відтак суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 3 вказаної статті Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1114,11 грн. підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, з імперативних положень ч. 6 ст. 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).
У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу ч. 6 ст. 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 12.02.2021 між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Поліщуком А.Р. укладено договір про надання правової допомоги №б/н, за умовами якого адвокат зобов'язався надавати Клієнту правові консультації; підготовку процесуальних документів; представництво, захист інтересів у судах всіх інстанцій та юрисдикцій; представництво, захист інтересів, підготовка, підписання від іменні Клієнта та подання процесуальних документів у суди всіх інстанцій та юрисдикцій справах; інші види послуг, які пов'язанні з адвокатською діяльністю за виконання Договору. У розділі ІІІ зазначеного Договору роз'яснено про порядок, спосіб та умови оплати гонорару адвоката за надані останнім Клієнту послуги.
Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. додано копію договору про надання правової допомоги №б/н від 12.02.2021, копію інформації про порядок розрахунку тарифів на послуги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001205 від 01.10.2019, виданого на ім'я ОСОБА_2 , ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ЧК №147967 від 11.02.2021, копію розрахунку-фактури до Договору, копію акту наданих послуг №б/н від 20.05.2021 до Договору та Довідки про отримання оплати готівкою №1 від 13.02.2021, №2 від 17.03.2021, №3 від 23.04.2021, №4 від 20.05.2021.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.05.2018 по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з актом наданих послуг, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., не є пропорційним до предмету спору, виходячи з того, що даний спір є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження; обсяг доданих доказів до позову на підтвердження правової позиції є незначним і не потребував значного часу для їх збирання, а тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. є безперечно неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Окрім того, такі види послуг Адвоката, як: зустріч з клієнтом та консультації клієнта, ознайомлення з рішенням відповідача, яким відмовлено позивачеві у стягненні середньомісячної заробітної плати у зв'язку зі звільненням з посади сільського голови, дослідження судової практики, - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви).
На думку суду, вказані дії є єдиним процесом опрацювання та підготовки позовної заяви та письмових доказів до позовної заяви, необхідних для обґрунтування правової позиції позивача у справі, а тому суд критично оцінює їх виокремлення адвокатом в якості окремих послуг.
Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
При цьому судом враховано, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглянута судом у порядку срощеного позовного провадження.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Володарської селищної ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 242-244, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Володарської селищної ради Київської області (код ЄДРПОУ 04359732) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти у сумі 53130 (п'ятдесят три тисячі сто тридцять) грн. 00 коп. середньомісячної заробітної плати у зв'язку із звільненням з посади сільського голови.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Володарської селищної ради Київської області (код ЄДРПОУ 04359732).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1114 (одна тисяч сто чотирнадцять) грн. 11 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Володарської селищної ради Київської області (код ЄДРПОУ 04359732).
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 06 жовтня 2021 р.