ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" жовтня 2021 р. справа № 300/5018/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним дії щодо відмову у проведенні перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром та зобов'язання здійснити з 13.12.2019 перерахунок і виплату пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, визначеної в довідці від 24.02.2020 за №18 ф-59, з урахуванням недоплаченої пенсії (раніше виплачених сум), -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 10.09.2021 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Управління, Головне управління ПФУ в області, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, орган пенсійного фонду) про визнання протиправним дії щодо відмову у проведенні перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром та зобов'язання здійснити з 13.12.2019 перерахунок і виплату пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, визначеної в довідці від 24.02.2020 за №18ф-59, з урахуванням недоплаченої пенсії (раніше виплачених сум).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому 17.06.2008 призначено пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 05.11.1991 за №1789-ХІІ у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. На виконання постанови Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31.10.2016, Управління Пенсійного фонду України у Рожнятівському районі здійснило перерахунок та виплату пенсії позивача виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Київської області від 25.02.2016 за №18ф-82, без обмеження граничного розміру пенсії, з подальшою виплатою пенсії у розмірі, встановленому після її перерахунку та виплатою різниці. Як вказує позивач, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №7-р (ІІ) 2019 відновлено порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у первинній редакції. Прокуратурою Київської області (надалі по тексту також - уповноважений орган) відповідно до рішень Конституційного суду України від 13.12.2019 за №7-р(Н)2019 та постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" від 30.08.2017 за №657, видано 24.02.2020 позивачу довідку за №18ф-59 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до відомостей якої розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу, прокурора області, становить 38 835,75 гривень. У зв'язку із відмовою органу пенсійного фонду у здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі коментованої довідки, останній звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом про зобов'язання відповідача здійснити такий перерахунок. Рішенням суду від 28.05.2021 у справі №300/1403/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 за №1697-VII (в первинній редакції) на підставі довідки прокуратури Київської області №18ф-59 від 24.02.2020, з врахуванням раніше проведених платежів. Головне управління ПФУ в області листом від 15.07.2021, посилаючись на статтю 86 Закону України "Про прокуратуру" та обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, повідомило позивача про зменшення розміру його пенсії, у разі виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 з 18 540,00 гривень (яку позивач отримує на даний час) до 16 380,00 гривень (яку отримуватиме позивач після проведення перерахунку). ОСОБА_1 вважає такі дії Управління протиправними, оскільки право на перерахунок пенсії в розмірі 90% від заробітної плати виникло у нього на момент призначення пенсії за вислугу років у червні 2008 року. Водночас позивач вказує на неправомірність застосування органом пенсійного фонду при перерахунку пенсії положень частини 2, 15 Закону №1697-VIІ, про що повідомлено позивача листами від 01.04.2021 №2057-1670/Р-02/8-0900/21 та від 11.06.2021 за №18054-15959/Р-03/8-2800/21. Відтак, при перерахунку пенсії колишнім працівникам прокуратури (в частині визначення відсоткового значення пенсії від розміру заробітної плати) має застосовуватися норма закону, яка діяла на час призначення такої пенсії. У спірному випадку таким значенням є 90% від місячної заробітної плати прокурора. Отже дія обмеження граничного розміру пенсії, яка визначена положеннями Розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за №3668-VІ (надалі по тексту також - Закон №3668-VІ), для такої категорії пенсіонерів, до яких відноситься і позивач, не може застосовуватися до спірних правовідносин. Вважаючи дії органу пенсійного фонду протиправними та посилаючись на звуження змісту і обсягу існуючих прав, ОСОБА_1 просив позов задовольнити в повному обсязі.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 15.09.2021 (а.с.33-34) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 04.10.2021 за №0900-0803-7/36378 і письмових пояснень від 01.10.2021 за №0900-0802-7/36223, які надійшли на адресу суду із відповідними письмовими доказами 04.10.2021 (а.с.47-52, 53-187, 188-199).
За змістом відзиву на позовну заяву та письмових пояснень Управління не погоджується з доводами ОСОБА_1 викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що позивачу з 17.06.2008 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 за №1789-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1789-ХІІ, спеціалізований закон) у розмірі 90% від суми місячного заробітку. З моменту призначення позивачу пенсії відповідачем здійснювався неодноразовий перерахунок її розміру, зокрема у зв'язку із підвищенням заробітної плати, а також на виконання постанови Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31.10.2016.
З 15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014 (надалі по тексту також - Закон №1697-VІІ), згідно з яким, втратили чинність норми статті 501 Закону №1789-ХІІ, крім частин 3, 4, 6 та 11. Так, частиною 2 статті 86 Закону №1697-VІІ визначено, що пенсія прокурорам призначається у розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, а за правовим регулюванням частини 15 цієї ж статті 86 Закону максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Окрім цього, призначені працівникам прокуратури пенсії згідно висновків Конституційного Суду України перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Так, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорам, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 по справі №300/1403/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково та, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 за №1697-VII (в первинній редакції) на підставі довідки прокуратури Київської області №18ф-59 від 24.02.2020, з врахуванням раніше проведених платежів.
В той же час Рішенням Конституційного суду України від 26.03.2020 за №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. За змістом частини 1 статті 81 Закону №1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється Законом №1697-VІІ та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Позивачу відповідно до рішень Конституційного суду України від 13.12.2019 за №7-р(Н)2019 та від 26.03.2020 за №6-р/2020, Київською обласною прокуратурою видано нові довідки від 03.11.2020 за №21ф-391 та від 01.03.2021 за №21ф-66, на підставі яких відповідачем у встановленому порядку здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Покликаючись на положення пункту 4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" орган пенсійного фонду звертає увагу, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
А тому, за переконанням представника Управління, здійснювати перерахунок пенсії позивача на підставі довідки про заробітну від 24.02.2020 №18 ф-59 вих-20 є недоцільно, так як на даний час позивачу виплачується пенсія у більшому розмірі, а саме - 18 540,00 гривень. При виконанні рішення суду від 28.05.2021 із урахуванням коментованої довідки уповноваженого органу розмір пенсії позивача з 14.12.2019 становитиме 16 380,00 гривень.
Враховуючи наведене, просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши доводи адміністративного позову та письмових пояснень, відзиву на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 з 17.06.2008 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 за №1789-ХІІ, у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати (а.с.53).
Як свідчать матеріали справи органом пенсійного фонду здійснювались відповідні перерахунки пенсії позивача, виходячи із більшого заробітку на підставі поданих позивачем заяв, а також на виконання рішень суду (а.с.89-91, 94-95, 126-128).
Зокрема, на виконання постанови Рожнятівського районного суду від 31.10.2016 у справі №350/1276/16-а, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 90% від суми місячного заробітку без обмеження суми пенсійної виплати (а.с.136, 138-139).
У зв'язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 у справі №7-р (ІІ) 2019, яким відновлено порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури за правилами частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у первинній редакції, ОСОБА_1 26.02.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії, до якої долучив нову довідку прокуратури Київської області від 24.02.2020 за №18ф-59 (а.с.167, 172).
За результатом розгляду поданої позивачем заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 20.03.2020 прийнято рішення №4 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років (а.с.165), за змістом якого відповідач вказав на відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії на основі поданої довідки про розмір заробітної плати, оскільки перерахунок пенсії проводиться у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13.12.2019, чого не відбулось. Натомість, постановою Кабінету Міністрів України "Про умови праці прокурорів" від 11.12.2019 за №1155, яка набрала чинності з січня 2020 року затверджено схему посадових окладів прокурорів, пунктом 7 якої встановлено, що зміна розміру посадових окладів для працівників прокуратури, передбачена цією постановою не є підставою для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою в Івано-Франківський окружний адміністративний суд, у якій просив визнати протиправним дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №657, та зобов'язати орган пенсійного фонду здійснити з 13.12.2019 перерахунок і виплату пенсії позивача, без обмеження її максимального розміру з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, визначеної в довідці прокуратури Київської області від 24.02.2020 за №18ф-59.
За результатом розгляду справи №300/1403/20 за позовом ОСОБА_1 Івано-Франківським окружним адміністративним судом 28.05.2021 ухвалено рішення про часткове задоволення позову (а.с.23-29), яким:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII (в первинній редакції) на підставі довідки прокуратури Київської області №18ф-59 від 24.02.2020;
- скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №4 від 20.03.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (в первинній редакції) на підставі довідки прокуратури Київської області №18ф-59 від 24.02.2020, з врахуванням раніше проведених платежів (https://reestr.court.gov.ua/Review/97274199).
У зв'язку із набранням рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 законної сили, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області направлено позивачу листа від 15.07.2021 за №0900-0305-8/25114 (а.с.18-19), у якому зазначено про те, що відповідно до статті 86 Закону №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60% від суми заробітної плати, при цьому максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи наведене, Управлінням роз'яснено ОСОБА_1 , що на даний час пенсія йому виплачується у розмірі 18 540,00 гривень, однак в результаті виконання рішення суду, ухваленого по справі №300/1403/20, розмір пенсії позивача становитиме 16 380,00 гривень. Для узгодження виконання судового рішення позивачу запропоновано у найкоротший термін з'явитись до відділу обслуговування громадян №11 (сервісного центру).
Надалі, Київською обласною прокуратурою відповідно до рішень Конституційного суду України від 13.12.2019 за №7-р(Н)2019 та від 26.03.2020 за №6-р/2020, позивачу 03.11.2020 видано нову довідку за №21ф-391 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій за відповідною (прирівняною) посадою "начальника відділу, прокурора області" за нормами чинними на 11.09.2020 (а.с.177).
У зв'язку із вказаною обставиною та з метою здійснення перерахунку пенсії, ОСОБА_1 12.11.2020 звернувся до органу пенсійного фонду із відповідною заявою та довідкою про заробітну плату, виданою Київською обласною прокуратурою станом на 11.09.2020 (а.с.176).
В свою чергу, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області здійснило з 01.10.2020 перерахунок пенсії позивача на підставі довідки №21ф-391 від 03.11.2020, в розмірі 60 відсотків заробітної плати з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії (а.с.178).
На звернення позивача від 04.03.2021 і 14.05.2021, відповідач листами від 01.04.2021 за №2057-1670/Р-02/8-0900/21 та від 11.06.2021 за №18054-15959/Р-03/8-2800/21 надав відповідь, в яких повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії в розмірі 90 відсотків розміру заробітної плати, мотивуючи необхідністю застосування при перерахунку пенсії працівникам прокуратури норм статті 86 Закону №1697-VII, чинних на момент проведення такого перерахунку (а.с.20-22, 30-31).
Вважаючи протиправними дії відповідача у перерахунку пенсії позивача, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, ставлячи вимогу про визнання протиправними дій при проведенні перерахунку пенсії, обмеження її максимальним розміром та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії з 13.12.2019, виходячи із 90 відсотків відповідної суми місячної заробітної плати, згідно довідки №18ф-59 від 24.02.2020, з урахуванням виплачених сум.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На час призначення ОСОБА_1 з 17.06.2008 пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1789-ХІІ).
Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно із частиною 12 статті 501 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 17 статті 501 Закону №1789-ХІІ).
До статті 501 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 8 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (надалі по тексту також - Закон №3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина 17 статті 501 Закону №1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою.
Надалі, 14 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (надалі по тексту також - Закон №1697-VІІ).
Частина 20 статті 86 Закону №1697-VІІ, у первинній редакції, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Таким чином, первинна редакція частини 20 статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (а з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 501 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року.
Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501, частини третьої статті 512, статті 53 щодо класних чинів).
Починаючи з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (надалі по тексту також - Закон №76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 501 Закону №1789-ХІІ, яка діяла до 15 липня 2015 року та частину 20 статті 86 Закону №1697-VІІ, що набрала чинності 15 липня 2015 року, викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
Отож, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Впродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначено умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Конституційним Судом України 13 грудня 2019 року за результатами розгляду справи щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 20 статті 86 Закону №1697-VII ухвалено Рішення №7-р(II)/2019, яким:
- визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
- положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Разом з цим, Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання цього Рішення:
- частина 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина 20 статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, частина 20 статті 86 Закону №1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Таким чином, реалізації пенсіонерам права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, чинній з 13 грудня 2019 року), здійснюється, зокрема, й у зв'язку з підвищення заробітної плати прокурорських працівників, що мало місце з 11.09.2020.
Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визначено, що положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України (у частині правового регулювання норм статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами) втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020.
Так, прокуратурою Київської області 24.02.2020 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ) 2019 та постанови Кабінету України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за №18ф-59, згідно із якою такий розмір становить 38 835,75 (а.с.172).
Із резолютивної частини рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 по справі №300/1403/20 слідує, що відповідача зобов'язано здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 за №1697-VII (в первинній редакції) на підставі довідки прокуратури Київської області №18ф-59 від 24.02.2020, з врахуванням раніше проведених платежів.
Попри вказане, до набрання законної сили коментованого рішення суду від 28.05.2021, Київською обласною прокуратурою відповідно до рішень Конституційного суду України від 13.12.2019 за №7-р(Н)2019 та від 26.03.2020 за №6-р/2020, позивачу 03.11.2020 видано нову довідку за №21ф-391, на підставі якої відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 60 відсотків розміру заробітної плати.
Матеріалами справи також підтверджено проведення відповідачем 02.06.2021 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Київської обласної прокуратури від 01.03.2021 за №21ф-66 про розмір заробітної плати за нормами чинними на 01.01.2021, у зв'язку із зміною окладу та в подальшому здійснення перерахунку з 01.07.2021 - у зв'язку із зміною розміру прожиткового мінімуму. Після вчинення органом пенсійного фонду вказаних перерахунків розмір пенсії позивача становить 18 540,00 гривень (а.с.181, 183, 187).
Зважаючи на те, що на момент набрання рішенням суду у справі №300/1403/20 законної сили та після проведеного з 01.07.2021 перерахунку (з урахуванням визначеної у позові довідки), в тому числі на час вирішення спору, пенсія ОСОБА_1 виплачується у розмірі 18 540,00 гривень, то ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, вирішуючи питання про виконання рішення суду і надаючи в подальшому позивачу відповіді на його звернення, вказало на недоцільність здійснення перерахунку пенсії останнього, так як внаслідок здійснення спірного перерахунку розмір пенсійної виплати колишнього працівника органів прокуратури значно зменшиться. Саме такі причини стали мотивами не здійснення відповідачем вчиненні дій на виконання рішення суду у справі №300/1403/20.
Досліджуючи доводи позивача з приводу протиправності дій Управління щодо перерахунку пенсії в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати та обмеження її максимальним розміром, на підставі довідки від 24.02.2021, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Як свідчать матеріали справи, зокрема лист Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.07.2021 за №0900-0305-8/25114, відповідачем не проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно довідки від 24.02.2020 на виконання рішення суду від 28.05.2021, оскільки розмір пенсії позивача внаслідок проведених перерахунків у 2020 році та 2021 році на підставі нових довідок, значно збільшився.
Встановлені судом обставини із матеріалів пенсійної справи свідчать про відсутність фактичного вчинення відповідачем дій і прийняття ним рішень щодо перерахунку пенсії на підставі довідки від 24.02.2020, які позивач вважає протиправними.
Спірні правовідносини, порушені у позові ОСОБА_1 , мають три окремі предмета перевірки, зокрема, чи є правові і фактичні підстави:
- для перерахунку пенсії, виходячи із 90 відсотків відповідної суми місячної заробітної плати;
- для виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, за правилами першого речення абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII і абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI;
- для перерахунку пенсії позивача на підставі довідки №18ф-59 від 24.02.2020 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії.
Повертаючись до правового регулювання спірних правовідносин слід відзначити, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури регламентовано частиною 2 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, в редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 2 статті 86 Закону №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, максимальний розмір пенсії визначений в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
В контексті порушеного питання суд вважає врахувати наступні висновки по даній справі.
Дійсно Рішенням Конституційного Суду №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 відновлено право колишніх прокурорських працівників на перерахунок уже призначених пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Разом з тим, розмір відсотку від суми місячної заробітної плати, із якого обчислюється призначення пенсії колишніх прокурорських працівників, з дня призначення ОСОБА_1 пенсії (17.06.2008) до дня звернення до суду (10.09.2021), неодноразово змінювався.
Так, в редакції спеціалізованого закону, чинного на час призначення позивачу пенсії, пенсія призначалася в розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати та не могла перевищувати 90 відсотків такого заробітку (частина 3 статті 501 Закон №1789-ХІІ). Надалі, новим Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 за №1697-VІІ відповідний відсоток визначено в значенні 70% (частина 2 статті 86), а в редакції Закону №76-VІІІ від 28.12.2014 таке значення зменшено до 60%.
Тобто, потрібно зважати на те, що прокурори, яким призначається пенсія з 26.10.2014 (дата набрання чинності Закон №1697-VІІ від 14.10.2014) і з 01.01.2015 (дата набрання чинності Закон №76-VІІІ від 28.12.2014) мають право на розрахунок її розміру, виходячи із значення 70% і 60% заробітної плати за посадою діючого прокурорського працівника.
На переконання суду зменшення відсоткового значення зумовлено значним збільшенням Урядом України грошового забезпечення прокурорсько-слідчих працівників системи органів прокуратури. Збільшення розміру заробітної плати стало достатньо пропорційним до зменшення відсотка від суми місячної (чинної) заробітної плати для обчислення (призначення/перерахунку) пенсії.
Водночас, в окремих випадках виникають обставини, за яких колишні прокурорські працівники, які вийшли на пенсію до 26.10.2014 (до дня набрання чинності нового спеціалізованого закону в редакції Закон №1697-VІІ від 14.10.2014), покликаючись на висновки, сформовані у інших судових справах (в період з 2018 по 2019 років та раніше, за існуванням іншого правого регулювання спеціалізованого закону), отримуючи на законних підставах нову довідку про розмір заробітної плати за діючою посадою працівника органів прокуратури, розраховують на обчислення такої пенсії у зв'язку із її перерахунком із урахуванням такої довідки в значенні 90% сум грошового забезпечення.
Відтак, може скластися ситуація, за якої працівники прокуратури, які до звільнення займали одну і ту ж посаду, мають одне і те ж спеціальне звання (за умови їх наявності на час їх присвоєння і звільнення), одну і ту ж вислугу років, одинакові доплати, надбавки та розмір премії, матимуть різний розмір пенсії, оскільки ті прокурори, які вийшли на пенсію до 26.10.2014 претендуватимуть на 90% (хоча їх зарплата, на час звільнення, не обчислювалося за правилами постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №657, від 11.12.2019 за №1155 і статті 85 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 19.09.2019 за №113-ІХ), а ті, що отримали право на пенсію після 26.10.2014 - 70%, а з 01.01.2015 - 60%.
Суд переконаний, що таке правове регулювання спірних відносин не є справедливим по відношенні до прокурорських працівників, що отримують право на пенсію після 26.10.2014 і 01.01.2015 відповідно, та створюють дискримінацію у праві на належне пенсійне забезпечення однієї і тієї ж категорії громадян.
Визначення різних підходів до порядку обчислення розміру пенсійного забезпечення однієї категорії громадян порушує основоположний принцип судочинства рівність усіх громадян у своїх права перед законом, в тому числі у праві на справедливе встановлення пенсії, що закріплено в статтях 21, 24 Конституції України.
Отож, у випадку перерахунку призначеної пенсії прокурорського працівника на підставі оновленої довідки, виданої станом після 13.12.2019 (дня постановлення рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №7-р (ІІ) 2019) за приписами постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №657, від 11.12.2019 за №1155 і статті 85 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 19.09.2019 за №113-ІХ), таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може бути реалізоване на підставі закону, який втратив чинність.
Положення Закону №76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-XII викладено у новій редакції, на момент виникнення спірних правовідносин не були визнані неконституційними Конституційним Судом України.
У зв'язку з набранням у подальшому чинності Законами №1697-VІІ і №76-VІІІ, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури (частина 3 статті 86 спеціалізованого закону), пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Такий підхід до врегулювання спірних правовідносин, на переконання суду у даній справі, є достатньо справедливим та відповідає правовим висновкам, сформованих у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №640/1744/20.
Стосовно доводів позивача про те, що на час призначення йому пенсії чинною була стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 за №1789-ХІІ згідно із якою, максимальний розмір пенсії визначений на рівні 90% від заробітної плати, яка й мала бути застосована при перерахунку пенсії, то суд вказує на слідуюче.
У Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, у випадку перерахунку призначеної пенсії працівникам органів прокуратури, таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може бути реалізоване на підставі закону, який втратив чинність.
Верховний Суд в останніх актуальних постановах від 08.09.2021 (адміністративне провадження № К/9901/13961/20) у справі №340/3185/19 (http://reestr.court.gov.ua/Review/99458809) та від 20.01.2021 (адміністративне провадження №К/9901/27613/20) у справі №640/1744/20 (http://reestr.court.gov.ua/Review/94264232), переглядаючи спори про не врахування органами пенсійного фонду при перерахунку пенсії колишніх прокурорських працівників з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, сформував правовий висновок, за змістом якого право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб'єкта владних повноважень). При цьому не має значення з настанням якої обставини позивач пов'язує право на перерахунок пенсії, Постанови Уряду України №657 чи №1013, оскільки як було зазначено судом вище, перерахунок призначеної пенсії працівникам органів прокуратури може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Зазначені у цій справі висновки суду узгоджуються із усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема в постановах від 23.04.2020 у справі №522/838/17, від 30.04.2020 у справі №569/6069/16-а, від 10.06.2020 у справі №569/3120/16-а, від 23.06.2020 у справі №263/13109/16-а та від 19.08.2020 у справі №756/3598/17, і колегія суддів Верховного Суду в останніх актуальних постановах від 08.09.2021 (адміністративне провадження № К/9901/13961/20) у справі №340/3185/19, не знайшла підстав для відступу від неї.
У той же час, у цій же постанові (від 08.09.2021 у справі №340/3185/19) Верховний Суд надав правову оцінку можливості застосування попереднім постановам цього Суду.
Так, "…суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував при прийнятті оскаржуваного судового рішення статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ без урахування правової позиції Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 31.07.2019 у справі №569/4150/16-а та від 29.04.2020 у справі №490/5366/16-а, оскільки у справі №569/4150/16-а спір стосувався правовідносин, які виникли у 2012 році (були обумовлені неправомірними діями територіального органу Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії відповідно до заяви від 14 вересня 2012 року), а у справі №490/5366/16-а - 2014 році (були обумовлені неправомірними діями територіального органу Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії відповідно до заяви від 5 вересня 2014 року, зокрема неврахуванням при проведенні перерахунку пенсії певного періоду стажу роботи), тобто на момент виникнення спірних правовідносин у вказаних справах положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ були чинними".
Як і у даній справі, на час отримання позивачем нової довідки і звернення його до органу пенсійного фонду за перерахунком пенсії, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вже не були чинними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 (провадження №14-435цс18) у справі №755/10947/17 зазначила, що під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (http://reestr.court.gov.ua/Review/79834955).
У досліджуваному випадку суд керується саме останні правові висновки, визначені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постановах ухвалених 08.09.2021 (справа №340/3185/19) і від 20.01.2021 (№640/1744/20).
Вказане узгоджується із положеннями частини 5 статті 242 КАС України.
Аналогічний підхід щодо обчислення розміру пенсії та відсотків від заробітку для нарахування пенсійних виплат при проведенні її перерахунку, застосований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.09.2021 у справі №580/585/21 (провадження К/9901/25475/21), в якій предмет спору стосувався перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У даній справі суд касаційної інстанції також надав правову оцінку різним відсотковим значенням суддівської винагороди, які визначалися для суддів у відставці в розмірі від 80% до 90% до 08.06.2016 (при застосуванні суддівської винагороди за правилами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI в редакції від 07.07.2010) та від 50% (при застосуванні значно підвищеної суддівської винагороди за правилами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII в редакції від 02.06.2016).
Зокрема, у коментованій постанові Верховного Суду зазначено:
"Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI.
Колегія суддів зазначає, що зворотне зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону №2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів".
Повертаючись до даної справи, Рожнятівський районний суд, ухвалюючи 31.10.2016 постанову у справі №350/1276/16-а, зобов'язав орган пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 90% від суми місячного заробітку, виходячи із даних довідки прокуратури Київської області №18ф-82 від 25.02.2016 (а.с.118, 136, 138-139; https://reestr.court.gov.ua/Review/62325818).
Відомості із такої довідки засвідчують, що розмір заробітної плати за показниками постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 за №1013 становить 15 645,14 гривень, в той час як розмір заробітної плати, визначений у спірній довідці №18ф-59 від 24.02.2020 становить 38 835,75 гривень і визначений на підставі іншої постанови Уряду України №657 від 30.08.2017 (а.с.118, 172).
Суд констатує, що розмір обрахунку при нарахуванні (не виплаті) пенсії із застосуванням 60% заробітку за даними довідки №18ф-59 від 24.02.2020 є значно більшим від розміру пенсії, обчисленого в значенні 90%, виходячи із відомостей попередньої довідки №18ф-82 від 25.02.2016.
Виходячи із вказаного, суд звертає увагу на некоректне покликання позивача на фактичні обставини і вимоги, встановлені судовим рішенням у іншій судовій справі №350/1276/16-а, зокрема:
- із дати ухвалення Рожнятівським районним судом 31.10.2016 постанови у вказаній адміністративній справі змінилося правове регулювання спірних правовідносин і фактичні обставини;
- при застосуванні різних відсотків (90% і 60%) із врахуванням відомостей довідок уповноваженого органу №18ф-82 від 25.02.2016 і №18ф-59 від 24.02.2020 не має місце зменшення нарахування (не виплати) розміру пенсії, а відповідно і звуження права позивача на гарантоване законом справедливе пенсійне забезпечення у відставці.
За таких обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно та обґрунтовано стверджує, що під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 підлягає застосуванню максимальний розмір пенсії, визначений в розмірі 60% від заробітної плати за прирівняною посадою діючого прокурорського працівника, що відповідає приписам статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 за №1697-VII.
В частині доводів позивача щодо обов'язку Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач не зауважив, що на момент звернення до органу пенсійного фонду 26.02.2020 із заявою про проведення перерахунку пенсії, чинними були та залишаються положення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI, згідно із якими, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI встановлено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд звертає увагу на правову позицію Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 24.06.2020, ухваленій по справі №580/234/19 (провадження №К/9901/16845/19), де касаційний суд зазначив, що наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо.
Верховний Суд зауважив, що з часу набрання чинності Законом №3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України.
Відтак, на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, в тому числі на підставі Закону України "Про прокуратуру", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
При цьому, Суд звернув увагу на те, що окрім пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження максимального розміру пенсії колишніх працівників прокуратури встановлені також і Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII.
Зокрема, застосовуючи висновки коментованої постанові від 24.06.2020 по справі №580/234/19 суду у даній справі слід керуватися таким:
"41. З огляду на викладене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії:
1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI,
2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети.
42. При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI)".
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. "
Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII
Відповідно до першого речення абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи, що таке перевищення виникне в результаті проведення перерахунку, в період дії загальної норми частини 1 статті 2 Закону №3668-VI та спеціальної норми абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення вказаних статей, які визначають обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, зазначені положення Закону №3668-VI та абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Аналогічні правові висновки щодо обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, призначеної прокурорським працівникам до 01.10.2011, застосовані Верховним Судом у постанові від 10.09.2021 (адміністративне провадження № К/9901/17612/21) у справі №580/5238/20 (http://reestr.court.gov.ua/Review/99521692).
Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI (у відношенні прокурорських працівників), як зазначив у коментованій справі Верховний Суд, узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19, а також Верховним Судом у постановах від 08.07.2020 у справі №607/7115/17, від 10.09.2020 у справі №280/5154/19 та від 24.09.2020 у справі №640/5854/19.
Як слідує із розпорядження за пенсійною справою позивача №142539 від 29.12.2016 та не заперечує ОСОБА_1 , у зв'язку із проведенням у 2016 році перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31.10.2016, розмір пенсійної виплати становить 16 896,76 гривень (а.с.136).
Матеріли пенсійної справи позивача засвідчують обставину значного перевищення з 29.12.2016 пенсії ОСОБА_1 (16 896,76 гривень без доплат) від десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (з 01.05.2016 - 11 300,00 гривень, з 03.12.2016 - 12 470,00 гривень, з 01.01.2017 - 12 470,00 гривень, з 01.05.2017 - 13 120,00 гривень, з 01.12.2017 - 13 730,00 гривень, з 01.07.2018 - 14 350,00 гривень, з 01.12.2018 - 14 970,00 гривень, з 01.07.2019 - 15 640,00 гривень, з 01.12.2019 - 16 380,00 гривень).
З урахуванням змін із 01.07.2021 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, за наслідком якого її розмір становить 18 540,00 гривень.
Управління наголошує на тому, що у випадку здійснення перерахунку пенсії (на виконання рішення суду), відповідно до відомостей, зазначених у довідці прокуратури Київської області від 24.02.2020 №18 ф-59 вих-20, розмір пенсійної виплати позивача, враховуючи обчислення основного розміру пенсії виходячи із 60% сум грошового забезпечення, становитиме 16 380,00 гривень
Таким чином, на переконання суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно стверджує про неможливість проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в силу вимог абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI і застосування обмеження пенсії позивача максимальним розміром. Доводи відповідача відповідають приписам чинної статті 2 Закону №3668-VI та абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII.
У постанові від 24.06.2020 по справі №580/234/19 Верховний Суд також звернув увагу на положення Європейської соціальної хартії 1996 року, яка ратифікована Україною згідно із Законом України №137-V від 14 вересня 2006 року. Вказаним міжнародно-правовим актом передбачено, що держави-сторони зобов'язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12).
Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.
Суд зважає також і на позицію Верховного Суду стосовно того, чи мало місце втручання у право позивача мирно володіти своїм майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Так, Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 за результатом розгляду справи №537/48/17 зазначив, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, пункт 35, заяви №68385/10 та №71378/10) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже скасовано норми законодавства щодо перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає "законних сподівань" на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію статті 1 Першого протоколу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" (заява №43331/12) Суд розглянув скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах факту втручання держави у право позивача на мирне володіння майном.
ОСОБА_1 хоч і має право на отримання від уповноваженого органу нової довідки 24.02.2020 за №18 ф-59 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії (за прирівняною посадою діючого працівника органів прокуратури), втім, орган пенсійного фонду, зважаючи на фактичні обставини за пенсійною справою позивача, не має законних підстав для проведення спірного перерахунку.
Отже, беручи до уваги висновок суду про правомірність і обґрунтованість доводів Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо непроведення перерахунку пенсії, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, та виплаті пенсії без обмеження її максимальним розміром, в тому числі на підставі довідки від 24.02.2020 за №18 ф-59, правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд не вбачає.
Решта доводів сторін висновків суду та рішення по суті спору не змінюють.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів відповідача, співвідповідача, та вказаних висновків суду, позивач не надав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вжив всіх заходів на з'ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував додаткові докази з власної ініціативи (а.с.33-34).
Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про не обґрунтованість адміністративного позову в цілому, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної правової норми свідчить, що основною умовою для стягнення судових витрат з іншої сторони на користь особи, є понесення таких витрат особою.
Суд не стягує з відповідачів витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.
Окрім того, зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.