ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" жовтня 2021 р. справа № 300/3177/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з урахуванням штрафних санкцій в загальному розмірі 246 932,04 гривень, -
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, Головне управління ДПС в області, контролюючий орган, орган стягнення) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, ОСОБА_1 , платник податків) про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з урахуванням штрафних санкцій в загальному розмірі 246 932,04 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі донараховані контролюючим органом податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2016 рік в загальному розмірі 246 932,04 гривень, в тому числі: податок на доходи фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій - 228 025,11 гривень та військовий збір з урахуванням штрафних санкцій - 18 906,93 гривень. Вказані грошові зобов'язання нараховані податковим органом за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ОСОБА_1 , наслідком чого стало прийняття позивачем податкових повідомлень-рішень від 14.02.2018 за №0003801306, №0003821306, №0003811306. Вказані грошові зобов'язання є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов'язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 246 932,04 гривень. Додатково щодо узгодженості коментованих грошових зобов'язань, позивач зазначив, що ОСОБА_1 надсилалися вищезазначені податкові повідомлення-рішення та акт перевірки на адресу, яка була наявна в базах даних контролюючого органу: АДРЕСА_1 . Проте, вказані листи повернулися відділенням поштового зв'язку із відміткою "адресат не проживає". В межах розгляду іншої адміністративної справи №0940/2360/18 Івано-Франківським окружним адміністративним судом направлено відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи щодо ОСОБА_1 . Згідно наданої відповіді, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 станом на 19.12.2018 значиться: АДРЕСА_2 . У зв'язку із вказаним ГУ ДПС в Івано-Франківській області направлено податкові повідомлення-рішення, акт перевірки та в подальшому податкову вимогу на адресу: АДРЕСА_3 . Проте, вказані листи повернулися відділенням поштового зв'язку. Вважаючи належним доведення до відома платника податків податкового рішення і податкової вимоги, контролюючий орган просить суд стягнути із відповідача податковий борг.
За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 05.07.2021 (а.с.32-33, 36-41), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 23.07.2021 визнано поважними причини пропуску Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області строку звернення до суду із даним адміністративним позовом і на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін (а.с.42).
Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені до відповідача як фізичної особи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 23.07.2021 електронним зв'язком, після чого 26.07.2021 поштовим зв'язком, направлено Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи стосовно ОСОБА_1 (а.с.44-46).
Поштовим зв'язком на адресу суду через канцелярію, 29.07.2020, Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області надано відповідь за №6977 від 26.07.2021, згідно якої ОСОБА_1 22.02.2019 знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , та з метою зміни відповідних даних за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.52-53).
Судом 06.09.2020 направлено електронним і поштовим зв'язком до Центру надання адміністративних послуг Бурштинської міської ради запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи стосовно ОСОБА_1 (а.с.62-64).
08.09.2021 на електронну адресу суду і 08.09.2021 поштовим зв'язком, надійшла відповідь Центру надання адміністративних послуг Бурштинської міської ради за №26/10-26 від 07.09.2021, за змістом якої ОСОБА_1 була зареєстрована по АДРЕСА_2 , і знята з реєстраційного обліку в м. Львів 22.02.2019 (а.с.65-66, 67-68).
У зв'язку із вказаним суд у даному випадку застосував положення частини 1 статті 130 КАС України, за правовим регулюванням яких відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.
Судом 20.09.2021 розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про розгляд адміністративної справи №300/3177/21 (а.с.70).
Ухвала про відкриття провадження, надіслана відповідачу:
- за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві як останньою відомою податковою адресою: АДРЕСА_2 ;
- за адресою, визначеною Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, як новим місцем прибуття позивача у зв'язку із її зняттям з реєстрації в межах Івано-Франківської області - АДРЕСА_5 .
Однак обидва поштові відправлення 02.08.2021 і 08.10.2021 повернулося на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.55-58, 72-75).
Частиною 10 статті 171 КАС України визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.
У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (частина 11 статті 126 КАС України).
Ухвала про відкриття провадження у справі в силу вимог частини 1 статті 174 КАС України надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 1 статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи.
З урахуванням вказаного, а також беручи до уваги те, що судом відправлено ухвалу про відкриття провадження у справу саме за реквізитами останньої відомої податкової адреси, яка міститься у позовній заяві, то в силу вимог частини 11 статті 126, частини 1 статті 174 і пункту 4 частини 1 статті 251 КАС України, а також зважаючи на розміщення в порядку частини 1 статті 130 КАС України відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, коментована ухвала суду вважається врученою відповідачу належним чином.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в тому числі в термін, визначений частиною 1 статті 130 КАС України.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).
Відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Згідно пояснень позивача, наведених у позовній заяві, належна податкова адреса ОСОБА_1 , як платника податків значиться: АДРЕСА_2 , про що, станом на 06.08.2020, визначено в довідці №9848 Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області (а.с.25).
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи (стаття 36 ПК України).
Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.2. пункту 9.1 статті 9 ПК України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Так, підпункт 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України визначає, що платником податку на доходи фізичних осіб, серед інших, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Виходячи із положень підпункту 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 та підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України відповідач є платником податку на доходи фізичних осіб та платником військового збору.
Досліджуючи обставини щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості по податку на доходи фізичних осіб та військового збору, яка виникла у зв'язку з несплатою останньою грошових зобов'язань, визначених податковими повідомлення-рішеннями від 14.02.2018 за №0003801306, №0003821306, №0003811306, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої, поряд з іншим, є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (абзаци 1, 6 підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Згідно підпунктів 78.1.1., 78.1.2. пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 ПК України).
За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
При розгляді справи судом встановлено, що посадовою особою Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в період з 20.12.2017 по 26.12.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (а.с.11-13).
В ході перевірки, здійсненої контролюючим органом на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних в Головному управління ДФС в Івано-Франківській області щодо інформації про отримані доходи, встановлено, що громадянкою ОСОБА_1 у 2016 році отримано дохід у вигляді додаткового блага від ПАТ "Укрсоцбанк", а саме: анулювання основної суми кредитної заборгованості в сумі 1 014 361,38 гривень (ознака доходу 126).
Вказана обставина підтверджена листом АТ "Укрсоцбанк" від 25.09.2017 за №11.1-186/79-898, наданого на запит ГУ ДФС в Івано-Франківській області №45243/10/09-15-13-02 від 28.08.2017 (а.с.20).
Зміст коментованого листа АТ "Укрсоцбанк" свідчить, що фінансова установа в користь відповідача на підставі відповідного договору анульовано основну суму кредитної заборгованості, яка на дату анулювання становила 1 015 050,38 гривень, а сума нарахованого та виплаченого доходу у зв'язку із цим щодо ОСОБА_1 відображена у Розрахунку форми 1-ДФ в значенні 1 014 361,38 гривень (а.с.20).
За результатами проведеної перевірки складено акт №1435/09-19-13-06/ НОМЕР_1 від 28.12.2017 (а.с.11-13), із висновку якого слідує, що ОСОБА_1 допущено порушення:
- підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункт 167.1 статті 167 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 182 585,05 гривень;
- підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України, а саме: не подання річної декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- пункт 1.2, підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого донараховано суму податкового зобов'язання по військовому збору в розмірі 15 215,42 гривень.
Вказаний акт перевірки 29.12.2017 надісланий позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача як первинну податкову адресу: АДРЕСА_2 , проте повернувся до ГУ ДФС в Івано-Франківській області із відміткою поштової служби "за зазначеною адресою не проживає" (а.с.14).
В частині визначення позивачем у відношенні до ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб і військового збору, суд враховує наступне.
За змістом підпункту "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. До додаткових благ належить основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом
Відповідно до пункту 164.4 статті 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
Згідно пункту 167.1 статті 167 коментованого Кодексу (в редакції станом на 2016 рік) ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 179.1 статті 179 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
За приписами підпункту 49.18.4. пункту 49.18 статті 49 Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Податкова декларація про майновий стан і доходи заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу (пункт 179.5 статті 179 ПК України).
Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, згідно абзацу 2 пункту 179.7 статті 179 ПК України сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Щодо військового збору, то як визначено підпунктами 1.1-1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, як зазначено вище, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
В свою чергу, у підпункті 1 пункту 162.1 статті 162 ПК України встановлено, що платниками податку, зокрема, є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до положень підпункту 163.1.1. пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єкт оподаткування резидента, поряд з іншим, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
Таким чином, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником також військового збору, об'єктом оподаткування якого є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід, отриманий як додаткове благо.
За змістом підпункту 54.3.1. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- за №0003801306 від 14.02.2018, яким донараховано відповідачу грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 182 585,05 гривень та нараховано штрафні санкції в сумі 45 646,26 гривень (а.с.15);
- податкове повідомлення-рішення за №0003821306 від 14.02.2018, яким визначено відповідачу грошове зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 15 215,42 гривень та нараховано штрафні санкції в сумі 3 803,85 гривень (а.с.16);
- податкове повідомлення-рішення за №0003811306 від 14.02.2018, яким застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00 гривень (а.с.17).
Вказані податкові повідомлення-рішення та розрахунок розміру штрафних (фінансових) санкцій надіслані позивачем 15.02.2018 на первинну податкову адресу відповідача: АДРЕСА_2 , однак повернулися в Головне управління ДФС в Івано-Франківській області без вручення із вчиненням поштовою службою перекреслення адреси на конверті (зворотній бік а.с.18, а.с.19).
02.05.2018 ОСОБА_1 за первинною податковою адресою: АДРЕСА_2 , відповідачем направлено податкову вимогу форми "Ф" №4452-51 від 26.04.2018 із зазначенням загальної суми податкового боргу 247 160,77 гривень. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось на адресу податкового органу із зазначенням причини його невручення "за зазначеною адресою не проживає" (а.с.21).
Управлінням державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (Галицький районний сектор) 31.05.2018, на запит податкового органу, повідомлено, що згідно адресно-довідкової картотеки станом на 04.04.2016 громадянка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24).
10.08.2018 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області Білоголовській Л.Б. направлено копію податкової вимоги №4452-51 від 26.04.2018, повідомлено про застосування заходів стягнення податкового боргу за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно інформації центру поштового зв'язку №2 Івано-Франківської дирекції ПАТ "Укрпошта", поштове відправлення вручено (а.с.22, 23).
Коментовані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 у справі №0940/2360/18, яке за наслідками апеляційного та касаційного розгляду залишено без змін. Рішення набрало законної сили 20.06.2019.
В силу приписів частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Окрім вказаного, зміст коментованого рішення від 15.03.2019 у справі №0940/2360/18 свідчить про наступні обставини: "…Відповідно до довідок Дем'янівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 27.02.2019 та 14.03.2019 ОСОБА_1 до 22.02.2019 була зареєстрована по АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні встановлено, що зазначені вище податкові повідомлення рішення за адресою АДРЕСА_2 не направлялись. Також, вказані рішення не направлялись позивачем і за адресою АДРЕСА_6 .
Отже, сума заборгованості відповідача в розмірі 246 932,04 грн. визначена податковими повідомленнями-рішеннями від 14.02.2018 №0003801306, №0003821306 та №0003811306, які відповідачу по місцю проживання за адресою: по АДРЕСА_2 , не направлені…".
Таким чином, за наслідками розгляду адміністративної справи №0940/2360/18 суд дійшов висновку про неузгодженість визначеного контролюючим органом зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 14.02.2018 №0003801306, №0003821306 та №0003811306, а тому в задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на суму 246 932,04 гривень було відмовлено.
Як свідчать матеріали справи, на запит контролюючого органу від 03.08.2020 за №2280/9/09-19-33-06-13 надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області від 06.08.2020, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_2 (а.с.25).
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, супровідним листом від 17.08.2020 за №2759/10/09-19-33-06-17 повторно скерувало акт перевірки від 28.12.2017 №1435/09-19-13-06/ НОМЕР_1 , податкові повідомлення-рішення від 14.02.2018 №0003801306, №0003821306 та №0003811306 та розрахунок розміру штрафних (фінансових) санкцій, на актуальну станом на 06.08.2020 податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (а.с.26). Однак поштове відправлення №76018 6666715 1 повернулося на адресу податкового органу у зв'язку з неврученням останнього відповідачу (а.с.27).
Податкове повідомлення-рішення в силу вимог пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
До набрання чинності Законом №466-IX від 16.01.2020 пунктом 58.3. статті 58 ПК України було визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
За змістом пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як визначено пунктом 45.1. статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно пункту 63.5. статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
При цьому, відповідно до положень пункту 70.7. статті 70.7 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання (підпункт 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3. статті 42 ПК України).
Варто наголосити, що усі громадянам України - платникам податків на виконання вимог Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" від 22.12.1994 за №320/94-ВР (надалі по тексту також - Закон №320/94-ВР) присвоювалися (присвоєно) ідентифікаційні номера, а надалі реєстраційні номера облікової картки платника податків.
Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 5 Закону №320/94-ВР до Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які, поряд з іншими, проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі.
Реєстрація фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників (частина 2 статті 5 Закону №320/94-ВР)
Абзацом 5 частини 3 статті 5 Закону №320/94-ВР визначено, що під час реєстрації до облікової картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, серед іншого, вносяться дані про місце проживання.
Відповідно до частини 6 статті 5 Закону №320/94-ВР на підставі відомостей, поданих підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, іншими органами, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі - платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.
Як було визначено приписами частини 3 статті 9 Закону №320/94-ВР фізичні особи - платники податків та інших обов'язкових платежів, зобов'язані:
- зареєструватися у Державному реєстрі з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов'язкових платежів;
- подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.
На реалізацію коментованого закону Державною податковою адміністрацією України прийнято наказ за №43 від 27.01.1998 "Про затвердження Положення про картку фізичної особи - платника податків" (надалі по тексту також - Положення №43).
Пунктом 1.3 Положення №43 визначалося, що фізичній особі - платнику податків та інших обов'язкових платежів надається ідентифікаційний номер, який надсилається до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи.
Згідно із пунктом 2.1 Положення №43 для отримання Картки громадянин України пред'являє паспорт громадянина України або паспортний документ, що містить необхідні для реєстрації у Державному реєстрі реквізити, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, місце народження та місце проживання (країна, область, район, населений пункт).
Виготовлені Картки розсилаються до органів державної податкової служби за місцем проживання фізичних осіб або за місцем отримання доходів, чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування (підпункт 2.17.2. пункту 2.17 Положення №43).
До отримання документа, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство, Картки неповнолітнім фізичним особам в силу вимог пункту 2.3 Положення №43 видавалися одному з батьків за наявності свідоцтва про народження дитини та паспорта громадянина України одного з батьків або його паспортного документа з унесеними до нього відомостями про місце проживання або тимчасового перебування.
Окрім вказаного, положеннями пунктів 8.1. і 8.2. було регламентовано, що інформація щодо реєстраційних даних про фізичну особу коригується у разі, якщо в установленому законодавством порядку змінилися дані, що містяться у Картці. У разі виникнення змін у реєстраційних даних, що містяться у Картці, фізична особа протягом місяця від дня виникнення таких змін зобов'язана повідомити про необхідність коригування реєстраційних даних про неї орган державної податкової служби за місцем свого постійного проживання.
В подальшому, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.11.2008 за №722 затверджено Порядок формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (надалі по тексту також - Порядок №722).
Згідно пункту 6.3. Розділ II Порядку №722 працівник органу державної податкової служби у разі подання Облікової картки, поряд з іншим, зобов'язаний за даними відповідного рівня Державного реєстру, паспортного документа чи шляхом опитування фізичної особи - платника податків пересвідчитись у відсутності реєстрації фізичної особи - платника податків, установити, чи не змінювала фізична особа - платник податків прізвище, ім'я або по батькові, місце проживання, дату народження чи інші дані, які включаються до Облікової картки.
Відповідно пункту 1 Розділу ІІІ Порядку №722 у разі виникнення змін та/або уточнень у реєстраційних даних фізична особа - платник податків протягом місяця від дня виникнення таких змін зобов'язана подати Повідомлення до органу державної податкової служби за місцем свого постійного проживання (у разі зміни місця проживання - до органу державної податкової служби за новим місцем проживання).
Надалі, аналогічні за містом норми щодо обов'язку платника податків у випадку наявності об'єктів оподаткування здійснити подання відповідних документів для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, а також в частині обов'язку у випадку виникнення змін у власних облікових даних, в тому числі при зміні місця проживання (податкової адреси), на подання до відповідного податкового органу відповідних даних, окрім Податкового кодексу України (з 01.01.2011) визначалися в таких нормативно правових актах :
- наказ Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 за №954 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та втрату чинності деяких наказів Державної податкової адміністрації України";
- наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 за №779 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків";
- наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.09.2017 за №822 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків".
Повертаючись до фактичних обставин у справі Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області на запит позивача надав 06.08.2020 письмову відповідь №9848 про актуальне зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 (а.с.25).
В силу правового регулювання коментованих вище нормативно-правових актів у суду відсутні сумніви щодо достовірності відомостей про податкову адресу ОСОБА_1 станом на серпень 2020 і січень 2021 - момент направлення податкових рішень і вимоги, у урахуванням відомостей територіального органу державної міграційної служби.
Надаючи оцінку інформації від Управління ДМС в Івано-Франківській області (відповідь за №6977 від 26.07.2021) і від Центру надання адміністративних послуг Бурштинської міської ради (відповідь №26/10-26 від 07.09.2021) в частині зняття позивачкою 22.02.2019 із реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , та з метою зміни відповідних даних за адресою: АДРЕСА_4 , суд виходить із такого.
По перше, матеріали справи не містять спростування даних, занесених Управління ДМС в Івано-Франківській області у відповідь за №9848 від 06.08.2020 (а.с.25).
По друге, у суду відсутні дані про те, що ОСОБА_1 дійсно після 22.02.2019 здійснила реєстрацію власного місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 .
По третє, основне, відповідач не довела, що здійснюючи 22.02.2019 зняття із реєстрації власного місця проживання із адреси: АДРЕСА_2 , на нове місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 , на виконання вимог пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України та абзацу 2 пункту 1 розділу VІ, пункту 1 розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.09.2017 за №822, повідомила про такі обставини відповідний структурний підрозділ Державної податкової служби України.
Таким чином, суд вважає дотримання відповідачем порядку надіслання податкових повідомлень-рішень від 14.02.2018 за №0003801306, №0003821306 та №0003811306, визначений пунктом 42.2. статті 42 Кодексу, оскільки такі надіслані на податкову адресу платника податків та останнім відомим місцезнаходженням ОСОБА_1 .
Не виконання платником податків обов'язку в частині повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пункту 42.2 статті 42 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.06.2020 року у справі №826/11455/15.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.- 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями за №0003801306, №0003821306 та №0003811306 від 14.02.2018, суд приходить до переконання, що грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосовані штрафні санкції в загальному розмірі 246 932,04 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом.
Як слідує з матеріалів справи Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (77101 4369015 9) направлено на податкову адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" за №4452-51 від 26.04.2018 та лист від 27.01.2021 за №369/6/09-19-13-04-16, яким повідомлено про застосування заходів стягнення податкового боргу (а.с.28). Однак поштове відправлення повернулося на адресу контролюючого органу із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.29). У суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами ОСОБА_1 станом на 24.03.2021, актом перевірки від 28.12.2017 №1435/09-19-13-06/ НОМЕР_1 , податковими повідомленнями-рішеннями від 14.02.2018 №0003801306, №0003821306 та №0003811306, розрахунком штрафних санкцій, податковою вимогою форми "Ф" за №4452-51 від 26.04.2018 (а.с.8, 11-13, 15, 16, 17, 18, 21).
Таким чином, нараховані контролюючим органом податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосовані штрафні санкції в загальному розмірі 246 932,04 гривень, являються податковим боргом відповідача.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 246 932,04 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 Кодексу).
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання (податковий борг) у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 246 932,04 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 податкового боргу в загальній сумі 246 932,04 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 228 025,11 гривень (двісті двадцять вісім тисяч двадцять п'ять гривень одинадцять копійок) та військового збору в сумі 18 906,93 гривень (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шість гривень дев'яносто три копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 43968064), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_5 ).
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.