про відмову у задоволенні заяви
12 жовтня 2021 рокум. Ужгород№ 807/496/17
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.,
при секретарі судового засідання - Попович М.М.,
за участі:
представник заявника (відповідача, боржника) - Петрецький С.І.,
представник позивача (стягувача) - Буря О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву про визнання виконавчого листа №807/496/17 таким, що не підлягає виконанню, в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 188538,41 грн., -
В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 188538,41 грн.
31.08.2021 року представником відповідача подано заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у якій останній також просить суд до розгляду заяви зупинити виконання виконавчого листа №807/496/17/2017р., виданого 11.07.2017 року.
Згідно частини 1 статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
В судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву з підстав, викладених у заяві та просив таку задовольнити.
В судовому засідання представник позивача по справі проти задоволення заяви заперечував з мотивів, наведених у відповіді на заяву. Просив відмовити у задоволенні такої.
Розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2017 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в сумі 188538,41 коп.
Закарпатським окружним адміністративним судом 11.07.2017 року позивачу видано виконавчий лист №807/496/17/2017р., в якому вказано, що судове рішення набрало законної сили 03.07.2013 року.
Як слідує із заяви ОСОБА_1 , остання вважає, що відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні ПКУ. Зазначає, що орган державної виконавчої служби не залучається до процедури примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до п. 87.11. ст. 87 ПКУ орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється Державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи вищенаведене, суд резюмує, що заявником не правильно застосовуються норми матеріального права, адже ОСОБА_1 - фізична особа та до неї застосовуються саме норми п. 87.11. ст. 87 ПКУ.
Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Предметом заявленого позову у адміністративній справі №807/496/17 є вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 188538,41 грн., по платежах: 14030800 «акцизний податок з транспортних засобів» у розмірі 141898,11 грн.; 15010100 «мито» (ввізне) у розмірі 39432,14 грн.; 15011000 «мито компенсаційне» у розмірі 2402,72 грн. та 14070100 «податок на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України» у розмірі 4805,44 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року адміністративний позов було задоволено. Рішення набрало законної сили 03.07.2017 року.
Згідно частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно із вимогами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
При цьому, зміни у законодавстві не можуть бути підставою для недотримання гарантій виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що визначені в статті 370 КАС України та статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Суд констатує, що податковий борг ОСОБА_1 станом на розгляд заяви є несплаченим.
Згідно положень частини 2 статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є помилкова видача виконавчого листа; встановлення відсутності у боржника обов'язку з виконання виконавчого листа, у зв'язку з добровільним виконанням боржником зобов'язань за судовим рішенням повністю або частково; припинення зобов'язань боржника з інших причин.
Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи те, що виконавчий лист №807/496/17/2017р. Закарпатським окружним адміністративним судом не було видано помилково й обов'язок боржника щодо виконання вказаного виконавчого листа станом на день розгляду заяви був наявним, доказів наявності обставини, які вказують про припинення зобов'язань боржника, заявником суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа №807/496/17/2017р. таким, що не підлягає виконанню.
Як наслідок, подана заявником заява про визнання виконавчого листа №807/496/17/2017р. таким, що не підлягає виконанню, не підлягає до задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 241-243, 248, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №807/496/17/2017р., виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 11.07.2017 року, таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний протягом 12 жовтня 2021 року.
Суддя Я. М. Калинич