11 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/8024/21
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лавренчук О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа - Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова про стягнення витрат,
встановив:
Міністерство оборони України звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , витрат, пов'язаних з його утриманням у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова у розмірі 96484,96 грн.
В обґрунтування позову вказує, що відповідач у період із 2014 по 2019 рік проходив службу (навчання) у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова, а у послідуючому на посаді у Військовій частині НОМЕР_1 . Однак у грудні 2020 року відповідача виключено зі списків особового складу частини у зв'язку зі звільненням. Зазначає, що відповідач не прослужив 5 років після закінчення вищого навчального закладу, а тому, в силу приписів ст. 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у закладі вищої освіти.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали надіслано на адресу відповідача, яка відповідає зареєстрованому місцю його проживання. Вказана обставина підтверджується відповіддю на запит суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМСУ в Житомирській області.
Як вбачається з відстеження Укрпошти, поштова кореспонденція, що направлялась судом на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою: за закінченням терміну зберігання.
Станом на дату розгляду адміністративної справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Ухвалою суду від 18.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи - Житомирській військовий інститут ім. С.П. Корольова.
Пояснення третьої особи надійшли до суду 04.08.2021.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву, з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що між позивачем в особі начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова та ОСОБА_1 , курсантом Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу. Контракт укладено на 5 (п'ять років). Контракт набрав чинності 30.03.2019.
Наказом командувача військово - морських сил ЗСУ від 29.12.2020 №346, старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у за підпунктом "ж" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з систематичним невиконанням контракту військовослужбовцем.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2020 №266 відповідача із 31.12.2020 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У витягу з наказу начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова від 27.03.2019 №240 міститься розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням курсантів 5-х курсів у якому зазначено:
ОСОБА_1 : грошове забезпечення - 16349,43 грн; продовольче забезпечення - 41340,31 грн; речове забезпечення - 11261,90 грн; медичне забезпечення - 450,00 грн; витрати на перевезення - 617,21 грн; комунальних та споживчих енергоносіїв - 26466,11 грн; загальна сума - 96484,96 грн.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати втрати, пов'язані з його навчанням у ВНЗ, оскільки його звільнено з військової служби протягом п'яти років після закінчення ВНЗ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №964 від 12 липня 2006 року (далі - «Порядком №964»).
Відповідно до пункту 2 Порядку №964 витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.
Згідно з пунктом 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
На виконання пункту 3 Порядку №964 видано наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, яким затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - «Наказ №419/831/240/605/537/219/534»).
За приписами пункту 4 Порядку №964 розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Відповідно до пункту 7 Порядку №964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Отже, передумовою для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у закладі вищої освіти є його відмова добровільно відшкодувати такі витрати.
Разом з тим, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази ознайомлення відповідача з сумою витрат, повідомлення його про необхідність сплати коштів у розмірі 96484,96 грн та не надано належних доказів, які б свідчили про відмову.
Враховуючи вимоги пункту 10 статті 25 Закону № 2232-XII та пунктом 7 Порядку №964, у позивача відсутні законні підстави для звернення з позовною заявою про стягнення таких витрат, а тому є передчасним звернення позивачів до суду з цим адміністративним позовом.
Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 травня 2021 року у справі 320/7233/19.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позовної заяви Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6,Київ 168,03168, код ЄДРПОУ 00034022) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа - Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова про стягнення витрат в розмірі 96484,96 грн, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук