12 жовтня 2021 року м. Житомир
справа № 240/11236/21
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 14.11.2013, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 04.03.2021 № 31;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 27-місячного грошового забезпечення, як інваліду 3 групи з 14.11.2013 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час виконання обов'язків військової служби брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №1 22.11.2013 встановлено ІІ групу інвалідності з 14.11.2013, яка настала внаслідок захворювання пов"язаного виконанням обов"язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що, на думку позивача, є підставою для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 27- місячного грошового забезпечення.
Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України від 04.03.2021 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що він звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 04.04.2006 №3597-ІV, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позивач зазначає, що оскільки причина інвалідності, у даному випадку є у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на момент встановлення інвалідності, а саме - 14.11.2013.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала суду про відкриття провадження була направлена учасникамсправи за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву за вх.№45679/21, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що відсутні правові підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки позивача звільнено з військової служби 1989 року, тобто до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» №3597-IV від 04.04.2006, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги. Позивач у даному випадку не набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України, саме тому на нього не розповсюджується положення Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.
Згідно з ч.5ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач в період з 10.06.1980 по 25.04.1982 проходив строкову військову службу у Збройних Силах та в період з 31.05.1984 по 11.12.1989 проходив надстрокову військову службу, що підтверджується довідкою Новоград-Волинсько-Червоноармійського об"єднаного міського військового комісаріату Житомирської області №127 від 30.08.2012 (а.с.21).
Відповідно до експертного висновку №606-6633 від 09.10.2013 Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров"я та Міністерства з надзвичайних ситуації України встановлено, що захворювання, ОСОБА_1 , пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 12).
Згідно із довідкою до акта огляду обласної медико-соціальною експертною комісією №1 серії 10 ААБ №655437 від 22.11.2013 позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 14.11.2013, внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.11).
Позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України з проханням виплати одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що не заперечується сторонами.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення №31 від 04.03.2021, оформлене протоколом засідання комісії. Відповідно до п.26 вказаного рішення позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 10).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі також - Закон №2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі також - Закон №2232-ХІІ, в редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням допомоги) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (14.11.2013).
Суд зауважує, що відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинної на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, якою встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007.
Суд враховує, що єдиною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у протоколі засідання комісії зазначено про відсутність право у позивача на її отримання, оскільки заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 04.04.2006 №3597-ІV, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Проте наведені норми законодавства не узгоджуються із вимогами законодавства, чинного на час установлення позивачеві ІІ групи інвалідності, оскільки отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство пов'язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.10.2018 у справі №760/16027/16-а, від 30.01.2020 у справі №806/5205/15 та від 30.11.2020 у справі № 336/1933/17(2-а/336/198/2017) в даному випадку, суд не вбачає підстав для відступу від нього.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування п.26 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №31 від 04.03.2021 щодо відмови у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому з 14 листопада 2013 року ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Водночас суд вважає передчасною позовну вимогу про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки Міноборони не надано оцінку правовому статусу позивача, зокрема, щодо виду військової служби, яку проходив позивач, строку настання інвалідності, строку звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, належності та повноти поданих позивачем для отримання допомоги документів тощо.
Суд зауважує, що органом, уповноваженим на прийняття рішення щодо призначення позивачу спірної грошової допомоги є саме Міністерство оборони України, до компетенції якого і входить розгляд документів, поданих позивачем, у зв'язку з чим суд не може перебирати на себе вирішення такого питання, досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність підстав для призначення вказаної вище допомоги, бо таке рішення у даній ситуації відноситься до дискреційних повноважень Міністерства оборони України.
Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 373/1904/16-а.
Для належного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому з 14 листопада 2013 року ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов"язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з урахуванням висновків суду у даній справі.
При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права, шляхом зобов'язання розглянути заяву і прийняти передбачене законом рішення, відповідає змісту спірних правовідносин і є ефективним та забезпечує належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному випадку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування п.26 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №31 від 04.03.2021 щодо відмови у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому з 14 листопада 2013 року ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому з 14 листопада 2013 року ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 12 жовтня 2021 року.
Суддя А.В. Горовенко