12 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/16509/21
категорія 113050100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Попової О. Г.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру медико-соціальної екстертизи №1 Житомирської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Житомирського обласного центру медико-соціальної екстертизи №1 Житомирської обласної ради від 15.03.2021 про присвоєння третьої групи інвалідності ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача постановити нове рішення, яким встановити другу групу інвалідності ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на порушення відповідачами його прав, у зв'язку з невиконання покладених на них повноважень в частині направлення її на огляд МСЕК та невизнання її інвалідом ІІ групи. Позивач проходила медогляди та обстеження та надала необхідні документи для визначення за нею відповідної групи інвалідності. За результатами огляду їй встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, з чим позивач не погоджується, вважаючи, що наявні підстави для встановлення їй ІІ групи.
Ухвалою суду від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позов, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Вказав, що 15 березня 2021 року комісією проведено засідання та комісійно ОСОБА_1 оглянута головою та членами комісії. Обгрунтування експертного рішення: наявна патологія системи кровообігу, враховуючи патологію нервової системи та ступень порушення функції, що обмежує її життєдіяльність до пересування І ст. до трудової діяльності І ст. та, враховуючи предпенсійний вік хворої, дає підставу визнати її інвалідом третьої групи загального захворювання. Рішення обласного МСЕК прийнято у відповідності до "Інструкції про встановлення груп інвалідності", затвердженої наказом МОЗ України №561 від 05.09.2011, "Положення про медико-соціальну експертизу", "Положення про порядок, умови і критерії встановлення інвалідності", затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009. Відомості щодо результатів експертизи медичної справи та експертного огляду ОСОБА_1 і прийнятого колегіального рішення внесені до акта огляду МСЕК № 28/4 від 15.03.2021р.
Відповідач вважає, що під час прийняття рішення МСЕК були враховані всі діагнози та хвороби ОСОБА_1 , на підставі яких є можливим встановити групу інвалідності, що підтверджується відповідними медичними документами з діагнозами позивача, які були використані медико-соціальною експертною комісією при встановленні ОСОБА_1 групи інвалідності. На час огляду хворої, об'єктивних даних для встановлення позивачу II групи інвалідності немає. Зміна (підвищення) групи інвалідності буде можливим за умови змін у стані здоров'я хворої, які будуть підтверджені відповідними медичними документами.
Ухвалою від 12.10.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням та участю сторін, відмовлено.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.01. 2021 року ОСОБА_1 на підставі направлення Комунального підприємства «Лікарня №1» Житомирської міської ради, поліклініка №1 направлено для проходження медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) за формою №088/0 до Житомирської обласної МСЕК №1 на предмет встановлення групи інвалідності.
15 березня 2021 року комісією проведено засідання на предмет встановлення групи ОСОБА_2 . Комісією встановлено основний діагноз: ЦВХ: Дисцнркуляторна енцефалопатія II ст. змішаного генезу з лікворо-динамічними порушеннями. Хронічна ВБН з вестибуло-атантичними розладами, вегего-судинною дисфункцією, кризовий перебіг в анамнезі, розсіяною неврологічною симптоматикою. Церебростеничний синдром. Розповсюджений остеохондроз хребта. Множинні протрузії м/х. дисків у шийному, грудному та поперековому відділах II ст. Гіпертонічна хвороба IIст. Обгрунтування експертного рішення: наявна патологія системи кровообігу, враховуючи патологію нервової системи та ступень порушення функції, що обмежує її життєдіяльність до пересування І ст. до трудової діяльності І ст. та, враховуючи предпенсійний вік хворої, дає підставу визнати її інвалідом третьої групи загального захворювання.
Позивача вперше з 05.02.2021 визнано інвалідом ІІІ групи безтерміново, що підтверджується довідкою до акту огляду медико - соціальною експертною комісією Серії 12ААВ № 289878.
Не погодившись з рішенням Житомирської МСЕК №1 про встановлення їй 3 групи інвалідності, ОСОБА_1 оскаржила зазначене рішення до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» - вищий огран медико-соціальної експертизи в державі про підвищення групи інвалідності, яка розглянула медико-експертну справу ОСОБА_1 не знайшла підстав для зміни рішення обл. МСЕК № 1 від 15.03.2021р. (наказ МОЗ України № 561 від 05.09.2011 р.).
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням у формі довідки позивач звернувся до суду для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Згідно статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.
Процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначена Положенням про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення про МСЕК № 1317).
Пунктом 3 Положення про МСЕК № 1317 встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За змістом пункту 4 Положення про МСЕК № 1317 Міністерство охорони здоров'я (далі - МОЗ) утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.
Приписами пункту 10 вказаного Положення обумовлено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
В силу вимог п. 12 цього ж Положення, до повноважень Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії віднесено надання лікарям комісій консультаційної допомоги з питань проведення медико-соціальної експертизи; проведення у складних випадках огляду осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.
Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
Відповідно до пункт 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка обов'язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Пунктом 1.10. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561 встановлено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
У справі, що розглядається, спір виник у зв'язку із незгодою позивача із рішеннями відповідачів щодо визнання позивачем інвалідом ІІІ групи, а не ІІ групи.
Верховний Суд у постановах від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, у яких спір виник у зв'язку із незгодою позивачів у цих справах із висновками МСЕК щодо встановлення таким ІІІ групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
У постанові від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, у якій спір виник у зв'язку із незгодою позивача у цій сУ той же час, у позовній заяві позивач не зазначає про порушення процедури прийняття оскаржених рішень МСЕК праві із висновком МСЕК про час настання інвалідності позивача, Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
У зазначених справах висновки Верховного Суду здійснені, зокрема, на підставі аналізу положень Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи висновки Верховного суду, суд вправі перевірити законність рішення/висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення/висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Як слідує з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем були враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог; рішення прийняті після проведення необхідних досліджень позивача лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження позивача членами комісії.
В свою чергу, у позовній заяві ОСОБА_1 не вказує про порушення процедури прийняття оскарженого рішення МСЕК, лише виявляє незгоду із рішеннями відповідача щодо визнання її інвалідом ІІІ групи, а не ІІ.
Також, згідно із Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» до компетенції медико-соціальної експертизи відноситься комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Отже, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Суд звертає увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оскаржується рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Розглядаючи питання про встановлення групи інвалідності позивачу, відповідачем не порушено порядку розгляду цього питання, а тому оскаржуване рішення відповідає положенням Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положенню про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, тобто прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскаржених висновків МСЕК, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийняття оскарженого рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного центру медико-соціальної екстертизи №1 Житомирської обласної ради (вул. Фещенка-Чопівського, 15, м. Житомир, 10001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20404662) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 12 жовтня 2021 року.
Суддя О.Г. Попова