Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 жовтня 2021 р. Справа№200/8877/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
16 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов позов ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області в особі Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про:
- визнання протиправними дії щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов'язаних з простоєм підприємства обумовлених введенням карантину;
- зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати з дня її призначення, виключивши із об рахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період з 28 березня 2020 року по 12 червня 2020 року та з 18 липня 2020 року по 9 серпня 2020 року в зв'язку із веденням простою на підприємстві обумовленого введенням карантину на всій території України як поважну причину.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу призначено щомісячну страхову виплату за страховим випадком профзахворювання, що отримане 12 січня 2021 року. Позивач вважає, що при розрахунку суми страхової виплати відповідачем протиправно не виключено із розрахунку середньої заробітної плати днів, за яких позивач фактично не працював з поважних причин, а саме днів простою на підприємстві обумовленого запровадженням карантину на всій території України.
8 вересня 2021 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 26 вересня 2001 року, передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на кількість календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин. При цьому період простою підприємства не є поважною причиною для виключення із розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати позивача у зв'язку із введенням карантину. Ураховуючи, що підприємством, на якому працював позивач, була нарахована заробітна плата в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу), на яку нарахований єдиний внесок, такий період ураховано для розрахунку середньомісячної заробітної плати позивача. Вважає дії управління правомірними та такими, що відповідають діючому законодавству України. У задоволені позову просив відмовити.
Ухвалою від 21 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року вирішено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 14 вересня 2021 року та витребувати у відповідача докази по справі.
Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання на 12 жовтня 2021 року.
Ухвалою суду від 5 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні 12 жовтня 2021 року в режимі відео конференції.
У судове засідання сторони не з'явилися, докази належного повідомлення про розгляд справи, наявні в матеріалах справи.
На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 4 грудня 2002 року працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» за посадою гірничий робітник очисного забою з повним робочим днем під землею. 3 грудня 2020 року позивача звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я (з виплатою допомоги як пенсіонеру), згідно до наказу №1458к від 04 грудня 2020 року, що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 25-28).
Згідно з актом розслідування Головного управління Держпраці від 12 січня 2021 року причин виникнення хронічного професійного захворювання - ОСОБА_1 виникло за обставин, зокрема тривалої роботи в умовах важкої праці, вимушеної робочої пози у лавах та запиленості повітря робочої зони ГРОЗ, яка перевищувала санітарно-гігієнічні нормативи.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 21 січня 2021 року позивачу встановлено третя група інвалідності, 65 % втрати працездатності внаслідок професійного захворювання з 21 січня 2021 року безстроково.
З 21 січня 2021 року потерпілому ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову виплату безстроково в розмірі 8902,71 грн., що підтверджується копією постанови Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 12 лютого 2020 року №0534/2496/2496/3 (а.с. 36).
За зверненням позивача від 30 квітня 2021 року, відповідач листом від 17 травня 2021 року №31.01-07/517 повідомив про розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , яка урахована при обрахунку щомісячної страхової виплати.
Так, для розрахунку середньомісячної заробітної плати було враховано період, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку, а саме з 1 грудня 2019 року по 30 листопада 2020 рік виходячи із середньої заробітної плати, що передувала професійному захворюванню, отримане 12 січня 2021 року на ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля».
11 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виключення днів простою із розрахунку середнього заробітку періодів, за яких він фактично не працював з поважних причин, а саме періодів простою на підприємстві, обумовленого введенням простою з 28 березня 2020 року по 12 червня 2020 року та з 18 липня 2020 року по 9 серпня 2020 року в зв'язку із запровадженням карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Листом від 25 червня 2021 року №31.03.-21/626 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав виключення із розрахункового періоду днів невиходу на роботу з причин простою підприємства, оскільки за такі періоди підприємством ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» була нарахована заробітна плата в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу), на яку нарахований єдиний внесок.
Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов'язаних з простоєм підприємства обумовлених введенням карантину, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23 вересня1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Страхові випадки:
- за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
- за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг;
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини 7 статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною 1 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
За приписами частини 9 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі Порядок № 1266).
Відповідно до п. 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Пунктом 14 Порядку №1266 встановлено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за формулою:
З = 3(н) х С : М,
де 3 - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;
3(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;
С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + КЗ + ...);
К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:
К = 3(в): 3(с), '
де 3(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
3(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з: поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців; причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Пунктом 16 Порядку №1266 встановлено, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
За приписами пункту 31 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності.
Таким чином, суми виплат, які отримувала застрахована особа, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення страхових виплат. При цьому, при наявності поважних причин особа не працювала, то зазначений період може бути виключений із розрахункового періоду.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 28 березня 2020 року по 12 червня 2020 року та з 18 липня 2020 року по 09 серпня 2020 року фактично не працював на підприємстві у зв'язку із введенням на ВП «Шахта «Котляревська» простою (карантину) з метою запобігання поширенню короно вірусу COVID-19, що підтверджується витягами з наказів ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» №599 від 31 березня 2020 року, №770 від 30 квітня 2020 року, №908 від 1 червня 2020 року, №1130 від 30 червня 2020 року, №1315 від 31 липня 2020 року, №1511 від 31 серпня 2020 року, копією виписки з табеля обліку робочого часу під землею від 20 травня 2021 року (а.с. 57-65, 21).
При цьому, у вказаних вище наказах вказано, що дні невиходу на роботу з причини простою підприємства, робітникам шахти «Котляревська» вважати вимушеним невиходом на роботу і оплачувати в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу).
Зазначені вище періоди, не були виключені відповідачем при розрахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк дії якого неодноразово продовжено, та на час розгляду справи не припинено.
Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2020 року №1645-ІІІ карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Оскільки простій на підприємстві ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» було запровадження внаслідок невідкладних заходів впливу невідворотної сили спричиненої введення на всій території України карантину, суд вважає, що період простою вказаного підприємства, може бути визнаний поважною причиною при розрахунку середньої заробітної плати та повинен бути виключений з розрахункового періоду.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Таким чином, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов'язаних з простоєм підприємства ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля» обумовлених введенням карантину.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, Свободи, б. 5, код ЄДРПОУ 41325231) здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період з 28 березня 2020 року по 12 червня 2020 року та з 18 липня 2020 року по 9 серпня 2020 року в зв'язку із веденням простою на підприємстві ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля» обумовленого введенням карантину на всій території України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв