Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 жовтня 2021 р. Справа№200/10760/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення нарахованої суми пенсії, -
25 серпня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , який поданий адвокатом Плахтій Оленою Володимирівною, до Бахмутського-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 1 жовтня 2018 року по 31 серпня 2019 року в сумі 164770 грн.;
- стягнення заборгованості з виплати пенсії за період з 1 жовтня 2018 року по 31 серпня 2019 року в сумі 164770 грн.;
- визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії позивачу за період з 1 жовтня 2018 року по 31 серпня 2019 року в сумі 164770 грн. та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем протиправно, всупереч Конституції України, частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не виплачено суму нарахованої пенсії у розмірі 17330,44 грн., з посиланням на відсутність фінансування. Позивач вважає, що його право на отримання нарахованої суми пенсії має бути забезпечено шляхом стягнення цих коштів з відповідача.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, 30 вересня 2021 року надав відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року за №365, орган, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Такий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено. При цьому виплати пенсій здійснюються виключно за рахунок Фонду та інших джерел, визначених законодавством, інших фінансових можливостей для здійснення виплат управління не має. Стосовно виплати компенсації втрати частини доходів вказав, що виплата компенсації буде здійснено у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Ухвалою від 30 серпня 2021 року вирішено відкрити провадження в адміністративній справі, розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувати у відповідача докази у справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року задоволено заяву представника позивача про заміну відповідача, вирішено допустити заміну Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Відділі обслуговування громадян №12 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи та не є спірним між сторонами.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року по справі №200/6306/19-а, яке набрало законної сили 22 липня 2019 року, вирішено визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з вересня 2018 року. Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість по пенсії з вересня 2018 року. Рішення підлягає негайному виконанню в межах присудження суми пенсії за один місяць.
Згідно з довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, що надана відповідачем на вимоги ухвали суду, розмір заборгованості з пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 1 жовтня 2018 року по 31 серпня 2019 року складає 164770,00 грн.
Відповідно до листа відповідача від 10 серпня 2021 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6306/19-а здійснено нарахування пенсії з 1 вересня 2018 року, з вересня 2019 року проводиться виплата поточних пенсійних коштів, за вересень 2018 року виплату здійснено, заборгованість за період з жовтня 2018 року по серпень 2019 року у сумі 164700,00 грн. буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансування.
Позивач вважає, що належним способом захисту його порушених прав є стягнення з відповідача заборгованості із зобов'язанням нарахувати та виплати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Так, частиною 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положеннями статті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.
Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов'язань.
До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій встановлений обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Проте, відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Спору щодо розміру нарахованої заборгованості з пенсії між сторонами немає.
Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за період з жовтня 2018 року по серпень 2019 року включно в розмірі 164700,00 грн.
Оскільки матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з жовтня 2018 року по серпень 2019 року включно в розмірі 164700,00 грн., суд, вважає за необхідне прийняти рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по пенсійним виплатам за вказаний період.
Стосовно вимоги позивача про виплату компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 09 липня 2000 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, від 24 січня 2019 року по справі №159/1651/17 висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Таким чином, оскільки пенсія з жовтня 2018 року не була виплачена у встановлені терміни з вини відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Згідно положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. Таким чином, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з жовтня 2018 року по серпень 2019 року включно в розмірі 164700,00 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії за період з жовтня 2018 року по серпень 2019 року включно в розмірі 164700,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з жовтня 2018 року.
Допустити до негайного виконання рішення в частині виплати пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв