12 жовтня 2021 року Справа 160/18538/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення своєчасного розрахунку при звільненні позивача з військової служби.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні в розмірі 309 083,60 грн. за період з 15 вересня 2019 року по 14 липня 2021 рік.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що її подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України, з наступних підстав.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Разом із позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить поновити строк звернення до суду за його позовом до військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справі № 160/3832/21 від I8.05.202l року зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. На виконання вищезазначеного рішення суду військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в розмірі 13 686,40 грн. 14.07.2021 року зі мною був проведений остаточний розрахунок при звільненні, тому відповідно до положень статей 11 б, І ї 7 Кодексу законів про працю України позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Так, як для звернення до суду із адміністративним позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні потрібна була довідка про отримані позивачем доходи за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи згідно статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, тому 31.07.2021 року він звернувся до військової частини НОМЕР_1 щодо надання довідки про розмір грошового забезпечення (помісячно) за 2019 рік. У зв'язку з тим, що військова частина знаходиться в зоні проведення операції Об'єднаних сил, то відповідь від них позивач отримав 28.09.2021 року, тому з позовом звертається зараз.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Початок місячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа:
1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення.
Йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 року у справі №800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Так, позивачем підтверджується, що суму грошової компенсації, яка була нарахована та виплачена відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року у справі №160/3832/21 ним отримано 14 липня 2021 року.
Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що умовами застосування частини 1 статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.
Спір щодо права позивача на отримання компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2018 по 2019 роки вирішено судовим рішенням, на виконання його позивачу виплачено такі суми 14 липня 2021 року.
В свою чергу, положення статті 117 КЗпП України визначають обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, вимоги зазначеної норми не встановлюють інших правил для застосування положень зазначеної норми, зокрема звернення звільненого працівника з заявою до колишнього роботодавця.
Оскільки положення статті 117 КЗпП України визначають обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, такі відносини не потребують додаткового досудового врегулювання та ініціювання спору.
Таким чином доводи позивача на звернення до відповідача з метою отримання довідки, як на поважну причину пропуску строку, судом відхиляються.
При цьому, суд зауважує, що не отримання відповіді відповідача не позбавляло позивача можливості звернутися до суду з цим позовом, враховуючи той факт, що стаття 117 КЗпП України передбачає обов'язок колишнього роботодавця здійснити такі виплати без застосування будь-якої дискреції відносно звільненого працівника.
Таким чином, датою з якої починається перебіг строку звернення до суду з цим позовом є 14 липня 2021 року - дата отримання позивачем сум, що входять до структури заробітної плати і щодо яких наявний був спір.
Отже, враховуючи дату отримання позивачем грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових - 14 липня 2021 року та дату направлення до суду з даного позову 05 жовтня 2021 року, суд зробив висновок про пропуск позивачем встановленого законом місячного строку звернення до суду та не наведення позивачем підстав, які б свідчили про існування об'єктивно не переборних обставин для своєчасного звернення його до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що право на судовий захист не є абсолютним. Для звернення до суду повинен дотримуватись певний порядок. Якщо особа цього порядку не дотримується, зокрема щодо строку звернення до суду, то не можна вести мову про порушення права на судовий захист.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об'єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи та пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строку для звернення до суду за захистом порушених прав.
Правова позиція щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України до спірних правовідносин, а саме щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладена у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, яка у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом апеляційної інстанції.
До аналогічних висновків дійшов і Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №160/3355/21.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі вищевикладеного, суд визнає наведені в заяві підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду неповажними та пропонує позивачеві надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне адміністративний позов залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів, з моменту отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду,- відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Позивачеві в десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Роз'яснити, що частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Неклеса