12 жовтня 2021 року Справа №160/18210/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2904-58 У від 05.11.2019р., №Ф-2904-58 У від 15.02.2021р., -
01.10.2021р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними та скасувати вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2904-58 У від 05.11.2019р. та №Ф-2904-58 У від 15.02.2021р.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Згідно до п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Так, як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем зазначено у позові в якості відповідача - Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з кодом ЄДРПОУ 43145015, проте, як встановлено судом згідно відомостей з ЄДРПОУ за наведеним кодом - 43145015 міститься інформація щодо органу державної влади з іншим найменуванням, а саме: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, що є порушенням вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем у позові не зазначено адреси електронної пошти позивача або про її відсутність, засобів зв'язку із відповідачем та третьою особою, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача, в порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, судом відхиляються посилання позивача на те, що йому невідомі засоби зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти відповідача, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень та має офіційний веб-сайт, на якому наявна вся необхідна для складання позову інформація.
Також, у відповідності до положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що копії документів, які надаються до суду в якості доказів повинні бути засвідчені у встановленому законом порядку.
Загальні вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі, у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади встановлені Типовою інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 (далі - Типова інструкція).
Згідно з пунктом 71 Типової інструкції напис про засвідчення документа складається із слів “Згідно з оригіналом”, найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалу імені та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа “Підпис”.
Враховуючи викладене, засвідчення оригіналу документа передбачає: 1) вчинення відповідного напису уповноваженою на таку дію особою із зазначенням її посади, ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, слів “Згідно з оригіналом”, а також дати засвідчення копії; 2) скріплення напису про засвідчення копії підписом уповноваженої особи.
Також, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідченні у встановленому законодавством порядку (засвідчувальний напис не містить зазначення ініціалів (ініціалу імені) та прізвища особи, яка його вчинила), а отже не є належними доказами у розумінні ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
У позові, як на єдину підставу для скасування оспорюваних вимог, позивач посилається на те, що відповідач не надіслав їх на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням та наведені вимоги не були вручені йому особисто, проте, доказів на підтвердження наведеного (зокрема, але не виключно, інформація з відділення поштового зв'язку) позивачем до позову не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, позивачем не заявлено клопотання до суду про залучення третьої особи, проте, в позові позивач самостійно вказує третьою особою Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), тоді як залучення третіх осіб відбувається шляхом вирішення такого клопотання в порядку ст.ст. 49, 50 Кодексу адміністративного судочинства України та не передбачено залучення третіх осіб позивачем самостійно в порушення вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
У позові позивач вказує на те, що він отримав копії оспорюваних рішень лише 29.09.2021р., проте, доказів на підтвердження наведеного позивачем до позову не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог ч.2, ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, у відповідності до вимог ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено десятиденний строк на оскарження вимоги про сплату ЄСВ.
Отже, позивач повинен був звернутись із адміністративним позовом щодо оскарження податкової вимоги №Ф-2904-58 У від 05.11.2019р. у строк до 15.11.2019р. включно, №Ф-2904-58 У від 15.02.2021р. у строк до 25.02.2021р. включно, виходячи з положень ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Проте, даний адміністративний позов поданий позивачем лише 01.10.2021р. (згідно штемпеля поштового зв'язку), тобто з пропущенням десятиденного строку, встановленого ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Разом з тим, позивачем до позовної заяви не додано заяви про поновлення строків звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч.1 ст.123, ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- із зазначенням у позові найменування відповідача згідно відомостей, що містяться в ЄДРПОУ, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- із зазначенням у позові адреси електронної пошти позивача або про її відсутність, засобів зв'язку із відповідачем та третьою особою, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) копій документів доданих до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, завірених у встановлено порядку згідно до ч.4, ч.5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до ч.1, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
3) доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме:
- доказів того, що відповідач не надіслав їх на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням та наведені вимоги не були вручені йому особисто (зокрема, але не виключно, інформація з відділення поштового зв'язку), у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів того, що позивач отримав копії оспорюваних рішень лише 29.09.2021р., відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
4) клопотання про залучення третьої особи в порядку ст.ст. 49, 50 Кодексу адміністративного судочинства України із обґрунтуванням необхідності такого залучення, у відповідності до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України;
5) заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом із зазначенням доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 50, ч.4, ч.5 ст.94, ч.1 ст.123, п.2 ч.5 ст.160, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2904-58 У від 05.11.2019р., №Ф-2904-58 У від 15.02.2021р. - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- із зазначенням у позові найменування відповідача згідно відомостей, що містяться в ЄДРПОУ, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- із зазначенням у позові адреси електронної пошти позивача або про її відсутність, засобів зв'язку із відповідачем та третьою особою, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) копій документів доданих до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, завірених у встановлено порядку згідно до ч.4, ч.5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до ч.1, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
3) доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме:
- доказів того, що відповідач не надіслав їх на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням та наведені вимоги не були вручені йому особисто (зокрема, але не виключно, інформація з відділення поштового зв'язку), у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів того, що позивач отримав копії оспорюваних рішень лише 29.09.2021р., відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
4) клопотання про залучення третьої особи в порядку ст.ст. 49, 50 Кодексу адміністративного судочинства України із обґрунтуванням необхідності такого залучення, у відповідності до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України;
5) заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом із зазначенням доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва