12 жовтня 2021 року Справа №160/1113/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О. С., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року у справі №160/1113/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
06 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року у справі №160/1113/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказане клопотання мотивовано тим, що судове рішення було вручено Військовій частині НОМЕР_1 13.07.2021 року о 17.45. Новомосковським відділом державної виконавчої служби у Новомосковському районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 14.07.2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 66075786 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 заборгованості за рішенням суду, виконавчого збору у розмірі 24000 грн., витрат у розмірі 138грн. Отже, на добровільне виконання рішення суду у Військової частини було 15 хвилин, тобто були створені умови, що унеможливили добровільне виконання рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року призначено клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі № 160/1113/21 до розгляду у судовому засіданні на 12 жовтня 2021 року о 10:15 год. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала 15 .
У судове засідання 12.10.2021 року представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.12.10.2021 року судом отримано додаткові пояснення відповідача,в яких Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що на ремонт та обслуговування озброєння виділено кошти та укладено договори з державними ремонтними підприємствами на проведення відповідних видів ремонту та облуговування. Блокування рахунків не дає можливість відремонтувати засоби зведеного загону, який виконує завдання в складі сил та засобів ООЛС в інтересах загальновійськових бригад. Розблокування рахунків надасть можливість в найближчі терміни усунунти несправності засобів РЕБ, провести їх обслуговування та забезпечити якісне виконання завдань за призначенням.
У відповідності до вимог ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає клопотання у порядку письмового провадження.
Розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення, дослідивши його доводи та обгрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року по справі № 160/1113/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року набрало законної сили 26.04.2021 року.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Приписами ч.1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно із ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи.
Саме так тлумачить відстрочення виконання рішення Верховний Суд у постанові від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011, зазначаючи, що підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Отже, відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
Також, суд звертає увагу відповідача, що вістрочення виконання судового рішення не є законодавчо встановленою підставою для розблокування рахунків.
Приписами ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Водночас, єдиною правовою підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можуть бути виняткові обставини, які ускладнюють його виконання.
Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, відповідно до положень статей 72-77 КАС України. При цьому, обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
З наданого відповідачем клопотання вбачається, що підставами для його заявлення слугувало те, що після отримання ним рішення суду, наступного дня вже було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового рішення, що унеможливило добровільне його виконання відповідачем.
Водночас, суд зазначає, що про відкриття провадження у адміністративній справі № 160/1113/21 Військова частина НОМЕР_1 була обізнана, оскільки 11.02.2021 року отримала ухвалу про відкриття провадження у справі № 160/1113/21 та позовну заяву з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 22).
Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не цікавився станом розгляду справи № 160/1113/21.
Крім того, суд зазначає, що після отримання відповідачем копії рішення суду, а саме - після 13.07.2021 до часу звернення із заявою про відстрочення добровільного виконання рішення (17.09.2021 року) минуло два місяці, однак добровільно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року відповідач не виконав.
Факт відкриття виконавчого провадження не позбавляв Військову частину НОМЕР_1 виконати рішення суду самостійно.
Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 не вчинила жодних дій на добровільне виконання рішення суду.
Більш того, виняткові обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, які підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не заявлені. Клопотання заявника по суті зводиться до незгоди із відкриттям виконавчого провадження. Обгрунтованих доказів неможливості виконання судового рішення заявником не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявником не надано доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв'язку із чим процесуальна можливість відстрочення виконання рішення суду відсутня.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись статями 243, 248, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/1113/21 від 24 березня 2021 року - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна