11 жовтня 2021 року Справа № 160/11004/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 30.06.1992 по 30.09.1998 у приватному підприємстві «Мавід» до стажу ОСОБА_1 - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у приватному підприємстві «Мавід» з 30.06.1992 по 30.06.1998;
- здійснити ОСОБА_1 з 12.04.2018 (дата призначення пенсії) перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у приватному підприємстві «Мавід» з 30.06.1992 по 30.06.1998 з урахуванням проведених платежів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 12.04.2018 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. В червні 2021 року позивач отримав лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому було повідомлено, що в пенсійній справі наявні копії трудової книжки, в якій записи № 19-20 про прийом 30.06.1992 на роботу до приватного підприємства та звільнення - 30.09.1998, але оскільки у даті наказу про звільнення наявні виправлення, підстави для зарахування даних періодів роботи згідно записів трудової книжки відсутні. Інші документи, які б підтвердили факт роботи з 30.06.1992 по 30.09.1998 у приватному підприємстві «Мавід» у пенсійній справі відсутні. Враховуючи зазначене, відповідач відмовив в зарахуванні до стажу період роботи з 30.06.1992 по 30.09.1998 у приватному підприємстві «Мавід».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду 16.08.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив доводи та вимоги позивача з підстав викладених в відзиві та в задоволені позову просив відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 12.04.2018 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 17.06.2021 №19758-15029/М-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повідомило позивача про те, що у наявній пенсійній справі є копії трудової книжки: записи № 19-20 про прийом 30.06.1992 на роботу до приватного підприємства та звільнення 30.09.1998, але оскільки у даті наказу про звільнення наявні виправлення підстави для зарахування до стажу даних періодів роботи відсутні.
Інші документи, які б підтвердили у встановленому чинним законодавством порядку факт роботи з 30.06.1992 по 30.09.1998 у приватному підприємстві «Мавід» у пенсійній справі відсутні.
Враховуючи зазначене, підстави для зарахування позивачу до стажу роботи для обчислення пенсії періоду роботи з 30.06.1992 по 30.09.1998 у приватному підприємстві «Мавід» відсутні.
В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача міститься запис про роботу на приватному підприємстві «Мавід» в період з 30.06.1992 по 30.09.1998року. Запис скріплений підписом керівника та печаткою підприємства.
З вищевикладеного вбачається, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача на ПП «Мавід», а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування до страхового стажу періодів роботи на ПП «Мавід» з 30.06.1992 по 30.09.1998року.
В будь-якому випадку, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.
Посилання відповідача на той факт, що в записах № 19-20 про прийом 30.06.1992 на роботу до приватного підприємства та звільнення 30.09.1998, а саме в даті наказу про звільнення наявні виправлення не може бути підставою не зарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу, а відмова відповідача в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.
Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 висловив позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. При цьому, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оскільки суддя Маковська О.В. перебувала у відпустці, то рішення у справі приймається після виходу судді з відпустки.
Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 241-246, 250, 262,263 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 30.06.1992 по 30.09.1998 у приватному підприємстві «Мавід» до стажу ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у приватному підприємстві «Мавід» з 30.06.1992 по 30.06.1998 та здійснити з 12.04.2018 (дата призначення пенсії) перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у приватному підприємстві «Мавід» з 30.06.1992 по 30.06.1998 з урахуванням проведених платежів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська