11 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6322/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо неврахування до пільгового стажу періодів з 01.09.1982 по 08.01.1986, з 12.04.1986 по 30.05.1988, з 26.05.2016 по 31.01.2020 в пільговому обчислені та щодо нездійснення розрахунку пенсії позивачу по даним з 01.07.2000 по 31.12.2011 починаючи з 31.01.2020; зобов'язання зарахувати позивачу періоди стажу з 01.09.1982 по 08.01.1986, з 12.04.1986 по 30.05.1988, з 26.05.2016 по 31.01.2020 в пільговому обчислені та здійснити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням даних про заробітну плату з 01.07.2000 по 31.12.2011 з урахуванням положень статті 8 Закону України “Про престижність шахтарської праці”, починаючи з 31.01.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області з 18.02.2008 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах.
31.01.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з 01.09.1982 - 08.01.1986, 28.01.1986 - 10.04.1986, 12.04.1986 - 30.05.1988, 17.08.1988 -09.06.1997, 24.06.1997 - 21.07.2001, 20.08.2004 - 07.12.2011, 08.06.2017 в пільговому обчисленні та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень Статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» з належними доплатами, надбавками та допомогами відповідно до чинного законодавства.
20.02.2020 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що тривалість страхового стажу роботи складає 51 рік 11 місяців 10 днів, утому числі - 23 роки пільгової роботи по Списку №1 зараховано при визначенні коефіцієнта страхового стажу у пільговому обчисленні. Дані за 2017 рік відсутні, тому врахувати їх неможливо до пільгового стажу.
15.06.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про зарахування до пільгового стажу в пільговому обчисленні періодів інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 08.06.2017 до досягнення пенсійного віку та здійснити перерахунок пенсії. Також просив надати розрахунок заробітної плати.
27.07.2020 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що до матеріалів пенсійної справи залучено дані щодо встановлення інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 26.05.2016, для зарахування до стажу роботи із шкідливими умовами праці період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві немає підстав. Також повідомив, що при обчисленні пенсії враховано дані про заробітну плату за періоди роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.07.2000 по 28.02.2010.
25.08.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо зарахування до пільгового стажу в пільговому обчисленні періодів інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 08.06.2017 до досягнення пенсійного віку та здійснити перерахунок пенсії на підставі даних про заробітну плату з 2000 по 2011.
28.09.2020 відповідач надав відповідь в якій повідомив, що зарахування до стажу роботи із шкідливими умовами праці період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві немає підстав та здійснити розрахунок пенсії на підставі даних з 01.07.2000 по 2010 немає підстав.
Позивач вважаючи протиправним не зарахування йому до пільгового стажу період навчання, період проходження військової служби та період інвалідності внаслідок трудового каліцтва, а також вважаючи протиправною відмову у нездійснення розрахунку пенсії по даним з 01.07.2000 по 31.12.2011, починаючи з 31.01.2020, звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 09.07.2021 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) (а.с.64).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.66-70). В обґрунтування своєї позиції вказав, що при призначенні пенсії страховий та пільговий стаж роботи по Списку №1 становив позивача становив 25 років 1 місяць 11 днів, в тому числі до страхового та пільгового стажу зараховано навчання з 01.09.1982 по 08.01.1986 (03 роки 04 місяці 08 днів) та військова служба з 12.04.1986 по 30.05.1988 (02 роки 01 місяць 19 днів).
20.04.2012 проведено перерахунок пенсії відповідачу з врахуванням страхового стажу з 19.02.2008 по 20.02.2010 та 01.03.2010 по 07.12.2011 по Списку №1 за результатами якого страховий стаж позивача становить 51 рік 11 місяців в кратному обчисленні, 28 років 9 місяців стажу робіт по Списку № 1. Відповідач зазначає, що у 2020 році позивач неодноразово звертався до Головного управління Фонду в області з питань свого пенсійного забезпечення, в тому числі щодо обчислення пенсії із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345 від 02.09.2008. За результатами розгляду заяви, відповідач повідомляв позивача про те, що до матеріалів пенсійної справи залучено дані щодо встановлення третьої групи інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 26.05.2016, пенсія обчислена відповідно до статтей 24, 40 Закону України № 1058 та статті 8 Закону України №345, заробіток для обчислення пенсії врахований по 28.02.2010.
Відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що після попереднього перерахунку пенсії (20.04.2012) позивач не набув 24 місяці страхового стажу, тому не має підстав для врахування заробітної плати по 31.12.2011 року.
З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області з 18.02.2008 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах.
31.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про перерахунок пенсії з 01.09.1982 - 08.01.1986, 28.01.1986 - 10.04.1986, 12.04.1986 - 30.05.1988, 17.08.1988 - 09.06.1997, 24.06.1997 - 21.07.2001, 20.08.2004 - 07.12.2011, 08.06.2017 в пільговому обчисленні та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень Статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» з належними доплатами, надбавками та допомогами відповідно до чинного законодавства (а.с.17-19).
На звернення позивача відповідач надав відповідь від 20.02.2020 №333-315/О-02/8-0300/20, в якій зазначив, що тривалість страхового стажу роботи складає 51 рік 11 місяців 10 днів, у тому числі - 23 роки пільгової роботи по Списку №1 зараховано при визначенні коефіцієнта страхового стажу у пільговому обчисленні. Дані за 2017 рік відсутні, тому врахувати їх неможливо до пільгового стажу (а.с.20).
15.06.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про зарахування до пільгового стажу в пільговому обчисленні періодів інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 08.06.2017 до досягнення пенсійного віку та здійснити перерахунок пенсії. Також просив надати розрахунок заробітної плати (а.с.21-22).
27.07.2020 відповідач надав відповідь №8488-7390/О-02/8-0300/20, в якій зазначив, що до матеріалів пенсійної справи залучено дані щодо встановлення інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 26.05.2016, для зарахування до стажу роботи із шкідливими умовами праці період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві немає підстав. Також повідомив, що при обчисленні пенсії враховано дані про заробітну плату за періоди роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.07.2000 по 28.02.2010 (а.с.23).
25.08.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо зарахування до пільгового стажу в пільговому обчисленні періодів інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 08.06.2017 до досягнення пенсійного віку та здійснити перерахунок пенсії на підставі даних про заробітну плату з 2000 по 2011 (а.с.24-25).
28.09.2020 відповідач надав відповідь №13861-13118//О-02/8-0300/20 в якій повідомив, що зарахування до стажу роботи із шкідливими умовами праці період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві немає підстав та здійснити розрахунок пенсії на підставі даних з 01.07.2000 по 2010 немає підстав (а.с.27).
Позивач не погоджується з такими позиціями ГУ ПФУ у Волинській області у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.
Так, відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012, згідно якого “Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї”.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стосовно вимоги позивача, щодо визнання протиправними дій відповідача, щодо неврахування до пільгового стажу періодів з 01.09.1982 по 08.01.1986 (період навчання позивача) та з 12.04.1986 по 30.05.1988 (період військової служби позивача), а також щодо зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періодів з 01.09.1982 по 08.01.1986 (період навчання позивача) та з 12.04.1986 по 30.05.1988 (період військової служби позивача) в пільговому обчисленні, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до диплому НОМЕР_1 (а.с.34) позивач 01.09.1982 вступив до Нововолинського середнього профтехучилища №1 та 08.01.1986 року закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією електрослюсар підземний. Рішенням екзаменаційної комісії присвоєно кваліфікацію електрослюсар підземний третього розряду. Відповідно до трудової книжки (а.с.36-38) позивач прийнятий на шахту ім. Леніна з 28.01.1986 за направленням Нововолинського профтехучилища підземним електрослюсарем 2 розряду з повним робочим днем в шахті. 10.04.1986 позивач звільнений у зв'язку з призивом до лав радянської армії. 12.04.1986 по 30.05.1988 позивач проходив військову службу, що підтвержєуються військовим квитком НОМЕР_2 (а.с.35).
Відповідно до трудової книжки позивач з 17.08.1988 працював підземним електрослюсарем по 01.10.1991.
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і в абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно - технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу' за здобутою спеціальністю.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР №590 «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» пункт 109 передбачає, що для зарахування даного періоду до пільгового стажу, особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Згідно з ч. 1ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до пп. «к» п.109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 г. № 590 ,крім роботи в якості робочого або службовця до загального стажу роботи зараховується, зокрема, служба в складі Збройних Сил СРСР.
Згідно ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку стажу та розпорядження ГУ ПФУ у Волинській області (а.с.73-74) відповідачем зараховано до пільгового та страхового стажу період навчання позивача з 01.09.1982 по 08.01.1986 та період військової служби позивача з 12.04.1986 по 30.05.1988, відтак вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо зарахування до пільгового стажу в пільговому обчисленні періоду інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 26.05.2016 по 31.01.2020 слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем до матеріалів пенсійної справи залучено дані щодо встановлення позивачу третьої групи інвалідності внаслідок трудового каліцтва/професійного захворювання з 26.05.2016 (а.с.23). Відповідно до довідки МСЕК серія 12ААА №393118 (а.с.39-40) ОСОБА_1 на повторному огляді 23.06.2017 довічно встановлено 3 групу інвалідності та відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серія ВЛН №0006819 позивач має третю групу інвалідності довічно з 23.06.2017 зі ступенем втрати професійної працездатності 40% (сорок) відсотків з 08.06.2017 (а.с.41-42).
Згідно ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
У відповідності до ст.9 ч.4 Закону України «Про охорону праці» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом. Згідно ч.5 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Такий же порядок зарахування часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання передбачений і п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Період знаходження позивача на інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 26.05.2016 року на день звернення по 31.01.2020 року, складає 3 роки 8 місяців 6 днів, за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зараховується до пільгового стажу з урахуванням кратності, оскільки ті гарантії, які передбачені чинним законодавством при застосуванні пільгового трудового стажу, залишаються за особою, яка обіймала відповідні посади передбачені списком № 1, до того, як відбулося трудове каліцтво або професійне захворювання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.12.2019 року у справі №185/8991/16-а(2-а/185/49/17).
Пунктом 6 частини 4 статі 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», доповнивши частину 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» абзацом 4 такого змісту: «Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах».
Згідно правового висновку сформованого Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 392/17/17 законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач отримав трудове каліцтво, через яке не мав можливості фактично працювати на провідних професіях, тому суд приходить до висновку періоди інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 26.05.2016 по день звернення позивача до відповідача - 31.01.2020 повинні бути зараховані до пільгового стажу.
З приводу вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії на підставі даних про заробітну плату з 01.07.2000 по 31.12.2011 суд зазначає наступне.
У відповіді ГУ ПФУ від 27.07.2020 №8488-7390/О-02/8-0300/20 зазначено, що при обчисленні середньомісячного заробітку враховано дані про заробітну плату за періоди роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.07.2000 по 28.02.2010 (а.с.23).
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу позивач працював та сплачував страхові внески з 01.07.2000 по 31.12.2011 (а.с.43-44).
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.
При обчисленні середньомісячного заробітку враховано дані про заробітну плату за періоди роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.07.2000 по 28.02.2010.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті ! Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Отже, з вищенаведеного можна прийти до висновку, що відмова відповідача провести перерахунок пенсії позивача на підставі даних про заробітну плату з 01.07.2000 по 31.12.2011 без врахування довідки про заробізну плату до 2000 року є порушенням прав позивача на справедливий розмір пенсії, оскільки після проведення такої оптимізації коефіцієнт заробітної плати позивача було б збільшено, відповідно це призвело б до збільшення пенсії.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 в справі “Чуйкіна проти України” (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)”.
З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про часткове задоволення взаємопов'язаних вимог шляхом визнання протиправним дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періоду з 26.05.2016 по 31.01.2020 в пільговому обчислені та щодо нездійснення розрахунку пенсії по даним з 01.07.2000 по 31.12.2011 починаючи з 31.01.2020; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період з 26.05.2016 по 31.01.2020 в пільговому обчислені та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням даних про заробітну плату з 01.07.2000 по 31.01.2020, з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці», починаючи з 31.01.2020.
Частиною першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 244-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо неврахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періоду з 26.05.2016 по 31.01.2020 в пільговому обчислені та щодо нездійснення розрахунку пенсії по даним з 01.07.2000 по 31.12.2011 починаючи з 31.01.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до пільгового стажу період з 26.05.2016 по 31.01.2020 в пільговому обчислені та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням даних про заробітну плату з 01.07.2000 по 31.01.2020, з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці», починаючи з 31.01.2020.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський