12 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7880/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з серпня 1989 року по квітень 2011 року, набув право на пенсію за вислугу років, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію, призначену на підставі статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ) в розмірі 90% середнього місячного заробітку за посадою старшого прокурора прокуратури області з 04.03.2005.
У зв'язку з відмовою відповідача проводити перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Волинської області від 03 березня 2020 року №18-77 вих- 20 позивач змушений був звернутися з позовом до суду. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №140/6503/20 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17 березня 2020 року №12 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII на підставі довідки прокуратури Волинської області від 03 березня 2020 року №18-77 вих- 20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні позовних вимог щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром відмовлено, оскільки вони є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Про те Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не тільки не виконало рішення суду, а самоправно у травні 2021 року зменшило розмір пенсії позивача з 19273,24 грн. до 17590 грн., провівши перерахунок пенсії в розмірі 60% заробітної плати, з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії.
Позивач просить визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 13 грудня 2019 року відповідно до статті 50-1 3акону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001, що діяла на час призначення пенсії, та статті 86 3акону України “Про прокуратуру”, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Волинської області від 03.03.2020 за №18-77 вих-20, без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 24).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 26.08.2021 відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку із тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №140/6503/20 уже було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII на підставі довідки прокуратури Волинської області від 03 березня 2020 року №18-77 вих- 20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії , тобто спір у справі є тотожним, що розглядався. При цьому, враховуючи норму статті 86 Закону № 1697-VII щодо максимального розміру пенсії, максимальний розмір пенсії колишнім працівникам органів прокуратури не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Крім того, є безпідставними вимоги позивача щодо проведення перерахунку пенсії на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка втратила чинність, а право на перерахунок пенсії прокурорським працівникам виникає лише на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з серпня 1989 року по квітень 2011 року, набув право на пенсію за вислугу років, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію, призначену на підставі статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ) в розмірі 90% середнього місячного заробітку за посадою старшого прокурора прокуратури області з 04.03.2005.
У зв'язку з відмовою відповідача проводити перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Волинської області від 03 березня 2020 року №18-77 вих- 20 позивач змушений був звернутися з позовом до суду. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №140/6503/20 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17 березня 2020 року №12 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII на підставі довідки прокуратури Волинської області від 03 березня 2020 року №18-77 вих- 20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні позовних вимог щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром відмовлено, оскільки вони є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Про те Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не тільки не виконало рішення суду, а самоправно у травні 2021 року зменшило розмір пенсії позивача з 19273,24 грн. до 17590 грн., провівши перерахунок пенсії в розмірі 60% заробітної плати, з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
На час призначення ОСОБА_1 пенсії (березень 2005 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року).
Відповідно до частини першої цієї статті Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно з частиною дванадцятою вказаної статті Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом №3668-VI до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ були внесені зміни, унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14 жовтня 2014 року прийнято Закон № 1697-VІІ (набрав чинності 15 липня 2015 року), при цьому у первинній редакції частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ мала такий текст: "призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття зазначеного Закону, як убачається з пояснювальної записки до його законопроєкту, обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року.
Водночас суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопад 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.
Крім того, на розгляді Верховного Суду перебувала адміністративна справа № 320/950/19 за позовом колишнього працівника прокуратури до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та його зобов'язання забезпечити прийняття нормативно-правового акта про умови та порядок перерахування призначених пенсій працівникам прокуратури.
У вказаній справі (постанова від 16 лютого 2021 року) колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправної бездіяльності Кабінету Міністрів України, з огляду на те, що Урядом не виконано покладених на нього обов'язків щодо приведення своїх нормативно - правових актів у відповідність із Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII та не забезпечено приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Також у справі №320/950/19 Верховним Судом було зазначено, що однією з необхідних передумов незалежності у діяльності прокуратури, неупередженого, об'єктивного, безстороннього виконання прокурорами своїх функцій є заходи щодо їх юридичного захисту, належного рівня матеріального та соціального забезпечення прокурорів, які мають бути гарантовані таким чином, щоб не допустити тиску, що може спричинити вплив на прийняті ними рішення. При цьому незалежність прокурорів не є прерогативою або наданим привілеєм, а є гарантією справедливого, неупередженого та ефективного здійснення ними своїх повноважень (своєї діяльності).
Більш того, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
З аналізу вищезазначеного вбачається, що на момент розгляду цієї справи законодавством України передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, відповідно до якої таке право може бути реалізовано за умови прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури та надання позивачем довідки про заробітну плату при звернені до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року (провадження № 11-337заі20).
Враховуючи наведене, суд погоджується із позовною вимогою позивача про те, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 03.03 2020 року №18-77 вих20.
З матеріалів справи та відзиву вбачається, що пенсійний орган погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, проте заперечує щодо перерахунку пенсії виходячи із розміру 90% від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Волинської обласної прокуратури від 03.03.2020 року №18-77 вих20 без обмеження максимального розміру пенсії.
Суд вважає, що позовна вимога щодо перерахунку пенсії позивача у розміру 90% від суми місячної заробітної плати підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Таким чином, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90, а потім 80 і згодом 60 процентів від суми місячного (чинного) заробітку, а також положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Наведена позиція щодо послідовності застосування норм закону, якими визначається відсоток, з якого обчислюється пенсія, збігається з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 4 лютого 2019 року, яке набрало законної сили 16 жовтня 2019 року, у зразковій справі №240/5401/18, в якій йдеться про зменшення відсоткового значення грошового забезпечення при перерахунку пенсії військовослужбовців.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові від 6 жовтня 2015 року у справі №127/11720/14-а та Верховний Суд у постанові від 8 червня 2021 року у справі №263/15245/16-а висловили позицію щодо зміни розміру відсотків пенсії колишнім працівникам прокуратури при її перерахунку. Вказана позиція зводиться до того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Подібна правова позиція за схожих обставин також була застосована Верховним Судом у постановах від 3 травня 2018 року у справа № 308/11498/16-а, від 22 червня 2018 року у справі №635/6663/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №725/1352/16-а) та від 29 червня 2020 року у справі № 490/5366/16-а.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватися норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а наступні зміни законодавства стосувалися зміни розміру відсотків при призначенні пенсії прокурорам.
Стосовно позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ).
За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача з 1 лютого 2021 року) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу";Про прокуратуру";Про статус народного депутата України"; Про Національний банк України" ; Про Кабінет Міністрів України" ; Про дипломатичну службу"; Про службу в органах місцевого самоврядування"; Про судову експертизу"; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів"; Про наукову і науково-технічну діяльність"; Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; Про пенсійне забезпечення"; Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені вище положення Закону №3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 3 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а та від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19 і суд не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI, позивач в позовній заяві зазначив, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 1 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Однак, суд вважає, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому абзацом другим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Суд зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, суд приходить до висновку, що на неї не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI.
Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, а також Верховним Судом у постановах від 8 липня 2020 року у справі №607/7115/17, від 10 вересня 2020 року у справі №280/5154/19 та від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10 вересня 2021 року у справі 580/5238/20.
Отже, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, суд звертає увагу, що з 01 квітня 2016 року за рішенням Луцького міськрайонного суду розмір пенсії позивача становить 19273,24, а відтак її розмір не може бути зменшений при перерахунку пенсії з травня 2021 року.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 454,00 грн., що був сплачений квитанцією від 30.07.2021 (а. с. 06).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 03 березня 2020 року № 18-77 вих-20, з розрахунку її розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою та щодо зменшення розміру пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 03 березня 2020 року № 18-77 вих-20, з розрахунку її розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривень (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Д. Ковальчук