м. Вінниця
12 жовтня 2021 р. Справа № 120/7049/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Дашівської селищної ради (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області;
- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою.
стягнути на її користь судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 06.01.2021 року звернулась із клопотанням до Дашівської селищної ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки 0521286800:03:000:0147.
Проте, на момент звернення до суду відповідач не прийняв жодного рішення щодо розгляду вказаного клопотання.
Лише листом відповідача № С-317 від 11.02.2021 року позивача повідомлено, що земельна ділянка кадастровий номер земельної ділянки 0521286800:03:000:0147 передана Дашівській селищній раді у комунальну власність відповідно до акту прийому - передачі, тому рішення щодо передачі земельної ділянки у приватну власність будуть прийняті після завершення реєстрації в Державному реєстрі речових прав та повної інвентаризації земель комунальної власності.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, в зв'язку з чим звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 06.07.2021 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Позивач вимоги вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконав.
Ухвалою суду від 19.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача копії: клопотання позивача, із додатками до нього; технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 0521286800:03:000:0147; Поземельної книги, яка відкрита на земельну ділянку за кадастровим номером 0521286800:03:000:0147 з відповідними до неї додатками; витягу з Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки за кадастровим номером 0521286800:03:000:0147.
Однак, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву не повідомив. Тому, відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, відповідач частково надав витребувані судом докази, а також рішення 6 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради № 355 від 28.04.2021 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами населених пунктів для ведення особистих селянських господарств», яке, на думку відповідача, свідчить про розгляд клопотання ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 100-вк від 20.07.2021 року суддя Шаповалова Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці з 09.08.2021 року по 29.08.2021 року.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
06.01.2021 року звернулась із клопотанням до Дашівської селищної ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки 0521286800:03:000:0147.
Проте, на момент звернення до суду відповідач не прийняв жодного рішення щодо розгляду вказаного клопотання.
Лише листом відповідача № С-317 від 11.02.2021 року позивача повідомлено, що земельна ділянка кадастровий номер земельної ділянки 0521286800:03:000:0147 передана Дашівській селищній раді у комунальну власність відповідно до акту прийому - передачі, тому рішення щодо передачі земельної ділянки у приватну власність будуть прийняті після завершення реєстрації в Державному реєстрі речових прав та повної інвентаризації земель комунальної власності.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, в зв'язку з чим звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.
Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, не більше як 2.0 гектара.
Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.
Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 у справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі за № 818/1707/16, від 14.05.2020 у справі за №360/536/17-а, та інших.
Частиною 5 статті 242 КАС України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 33 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону № 280/97-ВР).
Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову в його наданні у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.
Проте, як встановлено судом, за наслідком розгляду клопотання позивача щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою Дашівською селищною радою не прийнято рішення ані щодо відмови, ані щодо надання дозволу на розробку технічної документації.
В матеріалах справи міститься рішення 6 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради № 355 від 28.04.2021 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами населених пунктів для ведення особистих селянських господарств».
Пунктом 1 вказаного Рішення визначено, поставити в чергу на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, включивши до Книги реєстрації заяв та обліку громадян які перебувають у черзі з надання у власність земельних ділянок, для ведення особистого селянського господарства, згідно додатків №1, №2.
Згідно додатку № 2 до рішення 6 сесії 8 скликання № 355 від 28.04.2021 затверджено список громадян, яких поставлено загальну чергу надання земельних ділянок у власність, в якому позивач - ОСОБА_1 значиться під номером 5.
Суд критично ставиться до наданого відповідачем рішення № 355 від 28.04.2021, як на доказ того, що ним не допущено бездіяльність, а за наслідком розгляду заяви прийнято рішення, оскільки рішення Дашівської селищної ради 6 сесії 8 скликання №355 від 28.04.2021 лише визначає постановку позивача на відповідну чергу громадян, проте, не містить ані вмотивованого позитивного рішення про надання позивачу дозволу, ані відмови у його наданні, що суперечить вимогам ст.118 Земельного кодексу України. Прийняття відповідачем на власний розсуд рішення про прийняття в чергу громадянина, який звернувся із заявою про надання дозволу на розробку землевпорядної документації, не звільняє орган місцевого самоврядування від необхідності виконання законодавчо встановленого обов'язку щодо прийняття рішення або про надання такого дозволу, або про відмову у його наданні, з наведенням відповідних мотивів.
Суд звертає увагу відповідача на те, що стаття 118 Земельного кодексу України визначає виключно два можливі варіанти поведінки органу місцевого самоврядування за результатами розгляду заяв (клопотань) фізичних осіб про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (надання відповідного дозволу або надання мотивованої відмови у наданні дозволу).
При цьому, прийняття органом місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви фізичної особи про надання дозволу на розробку землеустрою рішення з будь-яким іншим змістом (у тому числі, можливість постановки у чергу громадян для отримання у власність земельної ділянки) нормами чинного законодавства не передбачено.
Відтак, фактично відповідачем заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не розглянута, а направлений лист лише констатує той факт, що відповідачем не прийняте рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Таким чином, оскільки Дашівська селищна рада не прийняла рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача за результатами розгляду поданого клопотання підлягають задоволенню.
Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду заяви позивача.
В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, суд зазначає таке.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача у формі рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Разом з тим, питання щодо ефективного способу захисту прав позивача у подібній ситуації в судовій практиці поставало неодноразово.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36- 39).
Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.
В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов'язання уповноваженого суб'єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов'язання повторно розглянути клопотання.
Разом з тим, оскільки клопотання позивача по суті не було розглянуто, рішення не прийнято, відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку доекументації із землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
За цих обставин і враховуючи, що законом чітко визначено порядок отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти відповідний орган влади.
Тому в цій частині позов не може бути задоволений. Водночас належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача з урахуванням висновків суду, наведених у судовому рішенні та прийняти рішення відповідно до норм ЗК України.
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачами у даній справі в сумі 908 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дашівської селищної ради.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Дашівської селищної ради щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.01.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 0521286800:03:000:0147.
Зобов'язати Дашівську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.01.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 0521286800:03:000:0147, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду даної справи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 454 гривень (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дашівської селищної ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 12.10.2021
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
відповідач: Дашівська селищна рада (код ЄДРПОУ 04326081, вул. Горького, буд.9, смт. Дашів, Вінницька область)
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна