про повернення позовної заяви
м. Вінниця
11 жовтня 2021 р. Справа № 120/11758/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: Військової частини НОМЕР_1
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 24.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених у ній недоліків, шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
05.10.2021 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній просить суд поновити строк звернення до суду. Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначив, що 09.08.2021 на його картковий рахунок було виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно. При цьому, 20.08.2021, тобто в місячний строк, він звернувся в телефонному режимі до відповідача з метою досудового врегулювання спору та просив нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а у разі відмови надати письмові відповідь. Крім того зазначив, що 20.08.2021 він також звернувся із письмовою заявою про виплату середнього заробітку. Разом із тим, не дочекавшись відповіді 16.09.2021 він звернувся до суду з даним позовом. Також вказав, що оскільки ним вживались заходи досудового врегулювання спору, тримісячний строк звернення ним пропущений не був.
Ознайомившись із мотивами, наведеними позивачем у клопотанні про поновлення строків звернення до суду, приходжу до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2021 року у справі №240/5442/20 дійшов висновку, що до правовідносин пов'язаних зі стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, підлягають застосуванню положення КАС України, яким передбачено місячний строк звернення до суду.
При цьому, суд зауважує, що перебіг процесуального строку з вимогою про стягнення середньо заробітку, розпочинається з наступного дня, що настає за днем остаточного розрахунку (постанова Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 560/3338/19).
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, предметом оскарження в межах даної справи є бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.03.2020 року по 08.08.2021 року.
При цьому, як слідує із матеріалів позовної заяви, остаточний розрахунок при звільненні з військової служби з позивачем проведено 09.08.2021.
Разом із тим, до суду позивач звернувся 21.09.2021 (позовна заява підписана 16.09.2021), тобто з пропуском місячного строку, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.
В той же час, суд критично оцінює посилання позивача на те, що з метою досудового врегулювання спору він 20.08.2021 в телефонному режимі звертався до відповідача з проханням виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, адже відповідні обставини не підтвердженні жодними доказами.
Крім того, як зазначає позивач, 20.08.2021 він також звернувся до відповідача із письмовим зверненням щодо виплати середнього заробітку, однак не отримав жодної відповіді.
Поряд із цим, варто зазначити, що до клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем долучено копію письмового звернення, адресованого відповідачу та датованого 20.08.2021, однак, жодних доказів того, що відповідне звернення надсилалось відповідачу позивачем не надано.
Також, на копії звернення позивача від 20.08.2021 міститься копія квитанції Укрпошти від 16.09.2021 про направлення поштового направлення саме до Вінницького окружного адміністративного суду.
Таким чином, вказана квитанція Укрпошти від 16.09.2021 жодним чином не підтверджує факт надсилання звернення позивача від 20.08.2021 на адресу відповідача.
Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що в телефонній розмові, яка відбулась 20.08.2021, відповідач відмовив у виплаті позивачу середнього заробітку.
В той же час, в чому саме полягали перешкоди звернутись до суду із даним позовом після отримання такої відмови (в телефонному режимі) та в чому полягала необхідність звернення із письмовим зверненням до відповідача, ані в позовній заяві, ані в клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачем не вказано.
Окрім того, частина четверта статті 122 КАС України встановлює, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 були внесені зміни до Основного закону, якими, серед іншого, стаття 124 була викладена в редакції, яка передбачає, що законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. Відповідні зміни набули чинності 30.09.2016.
В свою чергу, 03.10.2016 прийнято Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто були прийняті нові процесуальні кодекси, які вступили в законну силу 15.12.2017.
Кореспондуючись зі статтею 124 Конституції України нормами ЦПК, ГПК та КАС України було встановлено, що позовна заява має містити, серед іншого, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Отже, аналіз наведеної статті дає підстави для висновку, що її норми застосовуються лише у разі, коли законом прямо передбачено можливість досудового врегулювання спору або визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору.
В даному ж випадку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі приписів ст.ст. 116, 117 КЗпП України.
Разом із тим, чинним законодавством, яким врегульовані правовідносини, що виникли, обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору не передбачений.
Аналогічний висновок також відображений в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021 по справі №240/772/21.
В той же час, із матеріалів позовної заяви судом не встановлено будь-яких інших переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав в місячний строк з дати проведення з ним остаточного розрахунку (09.08.2021).
Відповідно до ч. 1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Таким чином, ознайомившись із матеріалами позовної заяви, а також із мотивами заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем місячного строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).
Таким чином, враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, а у клопотанні про поновлення строку звернення ним не наведено жодних обставин на підтвердження поважності причин його пропуску, приходжу до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256 КАС України, -
1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна