м. Вінниця
07 жовтня 2021 р. Справа № 120/324/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем в справі на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 22.03.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 83% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення № 53/21-114 від 04.08.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 83 % від відповідних сум грошового забезпечення, визначеного в довідці про розмір грошового забезпечення № 53/21-114 від 04.08.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
20.09.2021 до суду надійшла заява позивача про визнання протиправними дій, вчинених Головним управління Пенсійного фонду України на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі № 120/324/21-а.
Відповідно до поданої заяви на підставі ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заявник просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Вінницькій області, що полягає в невиконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №120/324/21-а в частині фактичної виплати заборгованої доплати пенсії позивача за період з 03.05.2019 по 30.11.2020;
2) зобов'язати Головне управління ПФ України у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі № 120/324/21-а здійснити протягом місяця фактичну виплату заборгованої доплати пенсії позивача за період з 01.04.2019 по 30.04.2021, відповідно до розрахунку, наданому у листі від 08.09.2021 № 0200-0202-8/55313, однією сумою, а у розмірі виплати за один місяць - негайно після отримання ухвали;
3) зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області надати протягом місяця до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про виконання окремої ухвали.
В обґрунтування заяви вказано, що на виконання рішення суду від 22.03.2021 у справі № 120/324/21-а відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, про що повідомлено листом від 08.09.2021 № 0200-0202-8/55313 з наданням розрахунку на доплату заборгованості по пенсійних виплатах (далі - Розрахунок). Разом з тим, станом на вересень місяць 2021 року рішення суду про виплату заборгованої суми пенсії відповідачем все ще не було виконано. З листа відповідача від 08.09.2021 № 0200-0202-8/55313, як зазначено у заяві, позивачу стало відомо що відповідач переніс виплату заборгованої йому суми пенсії на невизначений строк шляхом включення цієї суми до черги у Реєстрі судових рішень, що, на переконання заявника, не передбачений ні одним нормативно-правовим актом.
На думку позивача, відповідач не виконав рішення суду в частині виплати заборгованих сум пенсії, припустив зміну принципу обов'язковості судових рішень та застосував на свій розсуд визначення способу та порядку виплати пенсії, що перерахована позивачу на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
24.09.2021 від ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшли письмові пояснення, в яких представниця відповідача просить відмовити у задоволенні заяви позивача.
Надаючи оцінку доводам заяви позивача, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є процедура за наслідком подання особою-позивачем, на користь якої ухвалено рішення суду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, що регламентована статтею 383 КАС України.
Як вже зазначалось вище, відповідно до частин першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі № 120/324/21-а зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 83 % від відповідних сум грошового забезпечення, визначеного в довідці про розмір грошового забезпечення № 53/21-114 від 04.08.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вище вказаного рішення Вінницьким окружним адміністративним судом 26.04.2021 у справі № 120/324/21-а видано виконавчі листи.
На виконання рішення Вінницького окружного від 22.03.2021 у справі № 120/324/21-а відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено розрахунок на доплату пенсії ( визначена заборгованість ) за період з квітня 2019 по квітень 2021 року в сумі 53112,85 грн, яка по даний час є невиплаченою.
Зі змісту листа ГУ ПФУ у Вінницькій області від 08.09.2021 № 0200-0202-8/55313 видно, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі № 120/324/21-а ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховані кошти в сумі 53112,85 грн включено відповідачем до Реєстру судових рішень і виплату вказаної заборгованості буде здійснена в порядку черговості.
Так, оцінюючи відповідні доводи боржника щодо виплати заборгованості в сумі 53112,85 грн після виділення коштів з Державного бюджету України на цю мету, суд насамперед виходить з того, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб'єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій. При цьому визначальним є те, чи є достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Отже, виплати пенсій здійснюються ГУ ПФУ України у Вінницькій області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, окрім зазначених, для здійснення виплат відповідач не має.
Водночас в силу приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Встановлені судом фактичні обставини вказують на неможливість самостійного ( без додаткового виділення коштів ) виконання відповідачем рішення суду в даній справі в частині виплати позивачеві перерахованої пенсії в сумі 53112,85 через відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів, що є необхідними для здійснення виплати цієї заборгованості.
Водночас згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлене об'єктивними причинами, які не залежать від боржника, а належних доказів, які б свідчили про намір суб'єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій, бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем в справі на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі № 120/324/21-а.
Оскільки інші вимоги, викладені в заяві позивача ( щодо зобов'язання Головне управління ПФ України у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі № 120/324/21-а здійснити протягом місяця фактичну виплату заборгованої доплати пенсії позивача за період з 01.04.2019 по 30.04.2021, відповідно до розрахунку, наданому у листі від 08.09.2021 № 0200-0202-8/55313, однією сумою, а у розмірі виплати за один місяць - негайно після отримання ухвали, та зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області надати протягом місяця до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про виконання окремої ухвали), є похідними від вимоги про визнання протиправною бездіяльності ( дій ) ГУ ПФУ у Вінницькій області, то такі задоволенню також не підлягають.
З огляду на викладене заяву позивача належить залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 383 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем в справі на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №120/324/21-а залишити без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
В зв"язку з перебуванням головуючої судді у відпустці з 22.09.2021 по 03.10.2021 року включно ухвалу складено та підписано 07.10.2021.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна