Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Харків
справа № 644/5400/21
провадження № 22-ц/818/5544/21
Харківський апеляційний суд:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання : Каплоух Н.Б.,
учасники справи:
заявник: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович,
боржник: ОСОБА_1
стягувач: ТОВ «Вердикт Капітал»
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області - Близнюкова Юрія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», в особі представника, генерального директора ТОВ "Вердикт Капітал" - Іжаковського Олега Валерійовича, на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року, постановлену суддею Сітало А.К., -
У червні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович звернувся до суду із поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України, громадянці України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до виконання зобов'язань за виконавчим листом № 2-2089/08, виданим 10.08.2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, без вилучення паспортного документа.
В обґрунтування подання приватний виконавець посилається на те, що в нього на виконанні перебуває виконавче провадження №60875960 з примусового виконання виконавчого листа №2-2089/08, виданого 10 серпня 2010 року на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 808 546,37грн., держмита в розмірі 1 700грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судів в розмірі 30 грн., а всього - 810 276,37грн. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2013 року по справі №644/7278/13-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №2-2089/08 з первісного стягувача - ВАТ «Кредобанк» на його правонаступника - ТОВ «Кредекс фінанс». 10 серпня 2018 року ТОВ «Кредекс фінанс» змінило назву на ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». 13 грудня 2019 року постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження №60875960. Вказану постанову рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено боржнику за вих. №3701 від 13 грудня 2019 року. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 18 грудня 2019 року боржник особисто отримала постанову про відкриття виконавчого провадження №60875960. Таким чином, боржник належним чином повідомлена про початок примусового виконання рішення. Пунктом 2 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження, боржника зобов'язано протягом п'яти днів подати декларацію про доходи та майно за формою, встановленою Міністерством юстиції. До теперішнього часу боржником не подано такої декларації, чим порушено приписи пункту 3 частини п'ятої статті 19 Закону. 27 лютого 2020 року за вих. №1421 боржнику направлено вимогу приватного виконавця, якою боржника зобов'язано з'явитися 06 березня 2020 року для з'ясування дати та часу проведення виконавчих дій за адресою його проживання. У визначені виконавцем дату та час боржник за викликом не прибула, причин неявки не повідомила, про що складено акт приватного виконавця. 06 березня 2020 року боржник не надала виконавцю допуск до житлового приміщення для проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт приватного виконавця. Жодних пояснень з приводу поважності неприбуття за викликами виконавця боржником не надано, як і не повідомлено про заходи, які вживаються ним з метою виконання вимог виконавчого документа. Таким чином, приватний виконавець зазначає, що така бездіяльність боржника (неподання декларації про доходи та майно, неявка за викликом, ненадання жодних пояснень за фактом неявки, невиконання вимог виконавчого документа, неповідомлення про заходи, які вживаються з метою виконання судового рішення) полягає у навмисному та свідомому невиконанні ним обов'язків, визначених законом та рішенням суду на протязі тривало проміжку часу. В ході примусового виконання рішення суду, звернено стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується копію акту про проведені електронні торги. Станом на дату звернення до суду з даним поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, заборгованість боржника ОСОБА_1 за виконавчим документом складає 375 002,60грн. Таким чином, приватним виконавцем вжиті передбачені законом заходи примусового виконання рішення, які не спонукали боржника до вжиття будь-яких дій, спрямованих на виконання покладених на неї обов'язків. Під час примусового виконання рішення, боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, у зв'язку з чим, виникла необхідність у зверненні до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за виконавчим листом № 2-2089/08, виданим 10 серпня 2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова. З відповіді Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області від 13 грудня 2019 року, за обліками системи ЄІАС УМП значиться громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка документувалась паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2019 року терміном дії до 09 вересня 2029 року. Згідно відповіді Державної прикордонної служби від 15.04.2021 року боржник перетинала кордон України 10.02.2020 року. Таким чином, наявність у боржника ОСОБА_1 паспорта для виїзду за кордон свідчить про реальну можливість і здатність боржника перетинати кордон України з туристичною або іншою метою, у зв'язку з чим, тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України позитивно вплине на виконання останньою обов'язків, покладених судовим рішенням. Встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є пропорційним меті його застосування, адже не спричинить такої шкоди боржнику, яка б переважала шкоді, що заподіюється стягувачу внаслідок тривалого невиконання боржником судового рішення.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області - Близнюкова Юрія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення подання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з дати набрання законної сили рішенням суду та станом на день звернення до суду із даним поданням, боржник всю суму боргу на користь стягувача не сплатив, жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання не вчинив, що вказує на ухилення від виконання рішення суду. Крім того, вказує, що боржник вільно виїжджає за межі України, не вживаючи заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. Зазначає, що боржник фактично нівелює інститут виконання судових рішень, що в свою чергу є неприпустимим, а тому подання приватного виконавця слід задовольнити, оскільки всі попередні заходи стягнення заборгованості не призвели до бажаного результату, рішення не виконується, заборгованість не погашається як у добровільному так і в примусовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі наявність у боржника невиконаного зобов'язання не є безумовною підставою для обмеження її права виїзду за межі України. Викладених у поданні доводів недостатньо для обмеження права боржника у виїзді за межі України, оскільки суду не надано жодних фактів, які б свідчили про наміри боржника виїхати за межі України з метою уникнення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2089/08, виданого 10 серпня 2010 року на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 808 546,37грн., держмита в розмірі 1 700грн., витрат на інформаційно - технічне забезпечення судів в розмірі 30грн., а всього - 810 276,37грн. В добровільному порядку рішення суду боржником не виконано.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2013 року замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №2-2089/08 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 10 серпня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредобанк» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 808 546,37грн., державного мита в розмірі 1 700грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30грн., а всього 810 276,37грн., з ВАТ «Кредобанк» на ТОВ «Кредекс Фінанс», у зв'язку з переходом до ТОВ «Кредекс Фінанс» прав кредитора відповідно до договору відступлення права вимоги від 06 жовтня 2010 року.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України).
Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов'язки державного виконавця.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 13 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП №60875960 з виконання вищевказаного виконавчого листа, яка була отримання боржником ОСОБА_1 18 грудня 2019 року.
З метою неупередженого, своєчасного та в повному обсязі виконання рішення 27 лютого 2020 року приватним виконавцем було направлено вимогу боржнику ОСОБА_1 , якою зобов'язано останню з'явитися 06 березня 2020 року о 10год.00хв. до приватного виконавця за вказаної у вимозі адресою, для з'ясування виконавчих дій за адресою боржника.
У визначені виконавцем дату та час боржник за викликом не прибула, причин неявки не повідомила, про що складено акт приватного виконавця.
06 березня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. для проведення виконавчий дій прибув за адресою проживання боржника ОСОБА_1 ..
Між тим, остання не надала виконавцю допуск до житлового приміщення для проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт приватного виконавця.
Пояснень з приводу поважності неприбуття за викликами виконавця боржником не надано, як і не повідомлено про заходи, які вживаються ним з метою виконання вимог виконавчого документа.
В ході примусового виконання рішення суду, приватним виконавцем звернено стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується копію акту про проведені електронні торги від 28 вересня 2020 року.
Станом на дату звернення до суду з даним поданням заборгованість боржника ОСОБА_1 за виконавчим документом складає 375 002,60грн.
Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно положень ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Пунктом 5 ч.1 ст.6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
Зміст норм Закону України «Про виконавче провадження» передбачає юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань покладених на нього рішенням є оціночним поняттям.
Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Можливість застосування до боржника обмеження у праві виїзду за кордон або відсутність підстав для цього не пов'язуються прямо із обсягом здійснення виконавцем інших заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, законодавчих перешкод для одночасного застосування різних заходів із метою виконання рішення суду немає, а відповідні факти оцінюються в сукупності в кожному конкретному випадку з урахуванням дійсних обставин виконавчого провадження, дій (бездіяльності) боржника тощо. Водночас сторони виконавчого провадження (зокрема, боржник) не позбавлені права і можливості діяти за наявності для того підстав у виконавчому провадженні встановленим порядком з урахуванням зміни обставин, ступеня виконання рішення, наявності підстав для такого виконання, ставити питання про скасування обмежень тощо.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням.
З аналізу приписів ст.76 ЦПК України у системному зв'язку з п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що на виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.
Як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України приватний виконавець посилається на те, що
боржник ухиляється від виконання зобов'язання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна та доходів. Приватний виконавець зазначає, що така бездіяльність боржника (неподання декларації про доходи та майно, неявка за викликом, ненадання жодних пояснень за фактом неявки, невиконання вимог виконавчого документа, неповідомлення про заходи, які вживаються з метою виконання судового рішення) полягає у навмисному та свідомому невиконанні ним обов'язків, визначених законом та рішенням суду на протязі тривало проміжку часу. У зв'зку з чим вважає, що наявні підстави для застосування заходів примусового виконання рішення у вигляді тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, які дії вчинялися виконавцем для виявлення рухомого майна, його розшуку та арешту, які дії вчинялися для виконавцем виявлення грошових активів боржника, яким чином ОСОБА_1 чинить перешкоди у здійсненні виконавцем своїх повноважень. Оскільки будь-яких запитів до фіскальної служби, пенсійного фонду, банківських установ і т.і., матеріали справи не містять.
Будь-яких доказів, що свідчать про навмисне чи інше свідоме ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на неї рішенням суду, ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду приватним виконавцем надано не було.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду, яка постановлена з дотримання вимог закону.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», в особі генерального директора ТОВ "Вердикт Капітал" - Іжаковського Олега Валерійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2021 року.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді- О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова