Справа №643/17256/20 Головуючий І інстанції - Мельникова І.Д.
Провадження № 33/818/631/21 Суддя доповідач - Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
6 жовтня 2021 року, суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Данко Василя Васильовича на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 8 грудня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП,-
Постановою судді Московського районного суду м. Харкова від 8 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн невідомий, яка є громадянином України, не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 - визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 /три/ рокита, а також судовий збір на користь держави у розмірі 384 гривні 20 копійок.
Постановою встановлено, що згідно протоколу серії ОБ №157446, 21.10.2020 року о 01 год. 00 хв. ОСОБА_1 по пр-ту.Тракторобудівників біля буд.152 у м.Харкові, вживала алкоголь (пиво) після ДТП за її участю з автомобіляем «Кіа спортедж», номерний знак НОМЕР_1 , до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння або до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Чим порушила п. 2.10 є ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Данко В.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняте нове рішення, яким справу про адміністративне правопорушення закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування посилається на те, що в протоколі не зазначено, що апелянт відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, а в акті відмови від проходження огляду не зазначено часу, коли він був складений. Також вказав, що суд не звернув уваги на те, що в протоколі не сформульовано, який саме огляд і в який спосіб апелянт має пройти на вимогу поліцейського. Вказане, на думку захисника, свідчить про недійсність такого огляду і відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, захисник зазначив, що в судовому засіданні не було встановлено склад адміністративного правопорушення та не доведено факт вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, не доведено, що саме вона перебувала за кермом автомобіля Шевролет Авео держ.№ НОМЕР_2 .
В судові засідання, які призначались судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явилась. На адресу, зазначену в апеляційній скарзі, направлялась судова повістка, однак вона повернулася до суду, оскільки ОСОБА_1 відсутній за вказаною адресою. Під час спроби повідомити телефонограмою на номер мобільного телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_3 , який зазначений в її апеляційній скарзі, ОСОБА_1 на дзвінки не відповідала.
При цьому суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Московського районного суду м. Харкова від 8 грудня 2020 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала, а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі.
Слід також зазначити, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та ОСОБА_1 не була позбавлена об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Захисник Данко В.В., під час повідомлення йому про дату судового засідання, повідомив, що на час розгляду справи в апеляційному суді, дія угоди про надання юридичної допомоги ОСОБА_1 припинена і він зараз не представляє інтереси ОСОБА_1 , як захисник.
Крім того, судом апеляційної інстанції здійснювалися заходи щодо виклику свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також інспектора Хоменко Ю.С., але останні в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим суд вирішив провадити апеляційний розгляд без їх участі та без участі апелянта, який без поважних причин не прибув в судове засідання, в межах поданої апеляційної скарги, з урахуванням доводів, які в ній містяться та наявних відомостей у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5 є.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови за апеляційними доводами адвоката Данко В.В. в інтересах ОСОБА_1 , апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винною, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення (арк.1), письмові пояснення свідків (а.с.4,5) та ОСОБА_1 (а.с.6), а також відеозапис.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що 21.10.2020 року, о 01 год. 00 хв., ОСОБА_1 по пр-ту.Тракторобудівників біля буд.152 у м.Харкові, вживала алкоголь (пиво) після ДТП за її участю з автомобіляем «Кіа спортедж», номерний знак НОМЕР_1 , до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння або до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Чим порушила п. 2.10є ПДР України
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає у, вживанні водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану.
Як свідчать відомості, що відображені в протоколі (а.с.1), ОСОБА_1 вживала алкоголь (пиво) після ДТП за її участю з автомобіляем «Кіа спортедж», номерний знак НОМЕР_1 , до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння або до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Чим порушила п. 2.10є ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
До вказаного протоколу додано направлення на огляд, (а.с.3), згідно якого у водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлені ознаки сп'яніння: запах з порожнини рота, хитка хода, нечітка мова.
Вказані обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких зазначено, що в їх присутності водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатору Драгер-Алкотест на місці зупинки ТЗ, а також проїхати до закладу охорони здоров'я, від чого вона відмовилася (а.с.4,5).
Дослідивши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, вбачається, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, в письмових поясненнях ОСОБА_1 (а.с.6), остання зазначила, що 21.10.2020 приблизно в 01-00 годину, вона заїжджала у двір на місце парковки на своєму автомобілі Авео Шевролет НОМЕР_2 . Здавала задом та не побачила позаду препарованого автомобіля. Після чого вона зайшла додому та випила пиво. Під час ДТП, вона не відчула удару.
Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи, що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися.
Відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, а отже суб'єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими.
Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису (арк. 8) вбачається, що ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору Драгер-Алкотест на місці зупинки ТЗ, а також проїхати до закладу охорони здоров'я.
Порушень при складанні адміністративного протоколу інспекторами поліції при судовому розгляді не встановлено, адміністративний протокол відповідає вимогам, встановленим законом.
За таких обставин в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 4 ст.130 КУпАП, яке виразилось у вживанні водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), чим порушено вимоги п. 2.10Є ПДР України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
При цьому, адміністративне правопорушення (проступок), відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як зазначено в ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При цьому слід врахувати, що відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Апеляційний суд, відповідно до вимог, зазначених в ч. 7 ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Разом з тим, під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
П. 2.10 «є» ПДР України зобов'язує водіїв до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Зокрема, відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП, настає за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У розумінні вимог ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
П. 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №157446 від 21 жовтня 2020 року складений саме за вживання алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного та відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку (а.с. 1).
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:
- поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були залучені поліцейськими при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення та засвідчили своїми поясненнями відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я (а.с. 1, 4,5);
- виписаним поліцейським направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який ОСОБА_1 отримувати відмовилась (а.с.3);
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, з якого видно, що вбачається, що ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору Драгер-Алкотест на місці зупинки ТЗ, а також проїхати до закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом скористалась, надала пояснення, протокол підписала, заперечень, зауважень щодо невідповідності внесених до протоколу даних не заявляла (а.с.1).
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції.
З урахуванням викладеного поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №157446 від 21 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. ст. 254, 256, розділам ІІ, ІХ Інструкції 2.
Зібрані у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Відповідно, у суду першої інстанції та апеляційного суду відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого 4 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення.
З врахуванням викладеного, за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови Московського районного суду м. Харкова від 8 грудня 2020 року.
Керуючись ст. ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283, 294, 295 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Данко Василя Васильовича - залишити без задоволення, а постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 8 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков