Справа № 341/606/18
Провадження № 22-ц/4808/1320/21
Головуючий у 1 інстанції Мергель М. Р
Суддя-доповідач Томин
04 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Бойчук І.В., Пнівчук О.В.,
за участю секретаря Мельник О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Романа Романовича на рішення Галицького районного суду, ухвалене суддею Мергелем М.Р. 4 червня 2021 року у м. Галичі, повний текст якого виготовлено 11 червня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинення дій, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,
У квітні 2018 року ОСОБА_3 як представник ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинення дій, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 у 2016 році здійснила ремонтні роботи у ванній кімнаті належної їй квартири АДРЕСА_1 , внаслідок чого порушена цілісність несучої стіни між її квартирою і квартирою позивача АДРЕСА_2 в даному будинку, в якій на даний час проживає ОСОБА_3 із сім'єю.
Позивач зазначає, що фактично відповідач демонтувала звукоізоляційну бетонну плиту у ванній кімнаті по всій площині стіни, у несучій стіні видовбувала нішу для розміщення ванни та вмонтувала труби водопостачання по всій її довжині, провела штраби для водопостачання до приміщення кухні. При цьому такі дії були здійснені без попередження інших мешканців будинку та без відповідних дозволів, спричинили наслідки у вигляді погіршення звукоізоляції між квартирами сторін, появи тріщин між панелями на стіні квартири позивача.
Вказує, що неодноразово звертався до відповідача та до різних установ щодо вирішення даної проблеми. Однак відповідач на його звернення не реагувала. Із відповідей ДАБІ в Івано-Франківській області вбачається, що факт здійснення ремонту у ванній кімнаті ОСОБА_1 було встановлено, однак у зв'язку з відсутністю власника на місці при проведенні перевірки та завершення ремонтних робіт в подальшому питання не вирішувалося, позивачу рекомендовано звернутися до суду.
Комісійними актами ЖЕГ «Житловик», що обслуговує даний будинок, встановлено порушення ОСОБА_1 цілісності несучої стіни, що призвело до погіршення звукоізоляції між квартирами сторін та появи тріщин на стіні в квартирі АДРЕСА_2 .
16.01.2018 року у зв'язку із вказаними діями відповідача було складено відповідний адмінпротокол, однак остання відмовилася від ознайомлення з ним та його підписання.
Вважає, що діями відповідача йому завдана також моральна шкода, яка полягає у тривалості дій та бездіяльності відповідача щодо усунення порушень, ігноруванні правил добросусідства, порушенні норм ДБН при здійсненні ремонтних робіт у ванній кімнаті та втручанні у несучу стіну будинку, порушенні звукоізоляції між їхніми квартирами, що негативно вливає на умови проживання позивача та його сім'ї, створює порушення його звичного проживання.
З урахуванням заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог зазначено ОСОБА_3 як другого позивача по справі. Позивачі просять суд зобов'язати ОСОБА_1 провести усі необхідні будівельні та інші роботи для відновлення у попередній стан несучої стіни, розташованої між квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , з дотриманням норм ДБН; зобов'язати ОСОБА_1 провести усі необхідні будівельні та інші роботи для відновлення звукоізоляції по всій площині суміжної несучої стіни у відповідності до санітарних норм та правил; стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 7127,00 грн.; стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.; стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на проведення судової експертизи в розмірі 8203,84 грн. та судовий збір.
Рішенням Галицького районного суду від 04.06.2021 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 провести усі необхідні будівельні та інші роботи для відновлення у попередній стан несучої стіни, розташованої між квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , з дотриманням норм ДБН. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7722,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1613,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.
На його думку суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги акти КП «Житловик» від 19.05.2017 року та 23.11.2017 року, оскільки такі є недостовірними, а відомості, які в них містяться, є неправдивими. Відповідно до ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» до відання житлово-експлуатаційних організацій не належить питання архітектурного чи будівельного контролю, а тому висновки комісії КП «Житловик», зазначені в даних актах, виходять за межі компетенції членів такої комісії та не заслуговують на увагу. Також до вказаних актів не було долучено фото чи відеоматеріалів.
Вказує, що за результатами проведення перевірки інспекторами ДАБІ в діях відповідача не було виявлено порушень чинного містобудівного законодавства, в іншому випадку щодо неї був би складений відповідний протокол чи припис.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні вказував, що відповідач здійснила демонтаж звукоізоляційної перестінки товщиною 6 см, а тому такі твердження спростовують посилання на облаштування нею в несучій стіні ніші глибиною 14 см.
Також вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які б підтверджували, що стіна є несучою та технічні параметри такої стіни з часу введення житлового будинку в експлуатацію, як і немає схеми розміщення труб водопостачання. У зазначених актах комісії КП «Житловик» немає відомостей про монтаж відповідачем труб в несучій стіні будинку.
Крім того вважає, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку висновку експерта №98 від 24.10.2019 року та ухвалив зобов'язати відповідача провести усі необхідні будівельні та інші роботи для відновлення у попередній стан несучої стіни, хоча експертом не було встановлено факту втручання в несучу стіну будинку. Згідно із фотоматеріалами, долученими до висновку експерта, будь-яка ніша в стіні у ванній кімнаті належної відповідача квартири відсутня. Також судовим експертом не встановлено перевищення рівня шумового навантаження та інфразвуку на об'єкті дослідження.
Посилається на акт обстеження від 27.06.2021 року, складений комісією в складі службових осіб Бурштинської міської ради, відповідно до якого планування квартири відповідача відповідає плану технічного паспорту на дану квартиру.
Зазначає, що суд першої інстанції зіслався на показання судового експерта ОСОБА_5 , про те, що відповідач категорично заборонила експерту доступ за керамічну плитку, де знаходяться водопровідні труби. Проте вважає, що факт ухилення учасника справи від участі в експертизі повинен підтверджуватись належними доказами, чого в судовому засіданні не було подано.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які докази, які б підтверджували наявність моральної шкоди. Також відсутні докази вини відповідача в тому, що позивач відчуває дискомфорт, викликаний, шумом від потоку води трубами ванної кімнати у квартирі АДРЕСА_3 .
Судові витрати суд також незаконно поклав в повному обсязі на відповідача, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного просить скасувати рішення Галицького районного суду від 04.06.2021 року в частині задоволених позовних вимог та ухвали в цій частині нове рішення, яким в задоволенні таких вимог позову відмовити.
ОСОБА_6 та ОСОБА_3 подали відзив на апеляційну скаргу. Вважають рішення Галицького районного суду законним та обґрунтованим. Зазначають, що КП «Житловик» діяв в межах своїх повноважень як балансоутримувач будинку. Крім того відповідач, будучи ознайомлена зі змістом актів КП «Житловик», не оскаржувала їх та не спростовувала, в подальшому відмовляла у доступі до свого приміщення представників ЖЕКу. При цьому згідно чинного законодавства відмова від підпису складеного акту не впливає на його чинність.
Доводи апелянта на те, що стіна між квартирами сторін не несуча спростовуються наявними в матеріалах справи експлікацією будинку, схемами та технічними паспортами їх квартир. А посилання апелянта на те, що перевірка інспекторів ДАБІ не виявила ознак виконання будівельних робіт у її квартирі не доводить відсутність її вини у втручанні у несучу стіну будинку, а лише вказує на відсутність проведення будівельних робіт під час перевірки, коли ремонт вже був закінчений.
Судовим експертом при наданні висновку зазначено, що існують два варіанти встановлення трубопроводів у ванній кімнаті: шляхом врізання (штрафування) у стіну, або шляхом накладення на стіну приміщення. При цьому відповідач не надала доступу до стіни за керамічною плиткою для виявлення способу розміщення таких труб.
У складеному висновку судовий експерт вказав не про негативну відповідь щодо поставлених питань, а про неможливість провести експертизу у повній мірі і відповісти на питання щодо втручання у несучу стіну за відсутності доступу до такої.
Також сам факт того, що рівень звукоізоляції у квартирі АДРЕСА_2 перебуває у межах допустимих норм, не означає відсутності порушення відповідачем цілісності несучої стіни.
Вважають, що надані апелянтом до апеляційної скарги фотосвітлини та письмові докази в силу вимог ЦПК України є неналежними та недопустимими, оскільки подані з пропущенням строків їх подання та без клопотання необхідності їх прийняття і поважності причин порушення таких строків. Також долучений акт Бурштинської міської ради від 27.06.2021 року не спростовує, а навпаки підтверджує факт втручання у несучу стіну будинку і врізання трубопроводів у ванній саме в цю стіну, оскільки площа кімнати не змінилася.
Питання щодо стягнення моральної шкоди та судових витрат вирішено судом на підставі процесуальних та матеріальних норм. Інші доводи апелянта зводяться до самооцінки та переоцінки наявних у справі матеріалів.
Просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній.
Позивач ОСОБА_3 та представник позивачів проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, то апеляційним судом переглядається лише в цій частині.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу №1611 від 11.07.2005 року є власником квартири АДРЕСА_4 (т. 1, а.с. 8, 15).
Відповідно до копії Довідки виконавчого комітету Бурштинської міської ради №5533 від 03.10.2017 року, відповіді на запит суду №811/02-26 від 20.04.2018 року ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 у тому ж будинку (т. 1, а.с. 16, 35).
Позивач по справі ОСОБА_3 , який на даний час проживає у квартирі ОСОБА_2 , неодноразово звертався до різних установ з проводу проведення будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно копії відповіді Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 23.12.2016 року №Б-3/1009/667 відповідно до даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, дані щодо виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_5 , відсутні. З метою перевірки фактів, викладених у зверненні, 23.12.2016 року посадовими особами Управління було здійснено виїзд за вищевказаною адресою та встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 здійснено ремонтні роботи ванної кімнати. На момент виїзду жодних ознак виконання будівельних робіт не виявлено. Зазначено, що Управління здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил саме під час виконання підготовчих і будівельних робіт (т. 1, а.с. 18).
З наданих позивачем фотосвітлин вбачається наявність великих тріщин у квартирі АДРЕСА_4 (т. 1, а.с. 19-20).
Відповідно до змісту Актів від 19.05.2017 року та від 23.11.2017 року, складених комісією з працівників КП «Житловик», міського голови за зверненням мешканців квартири АДРЕСА_4 , при обстеженні квартири (ванної) сусідів виявлено, що у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_1 видовбано нішу товщиною 14 см у несучій стіні, що призвело до порушення звукоізоляції між квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . Внаслідок втручання у будівельні конструкції несучої стіни у квартирі АДРЕСА_2 з'явилися тріщини на стіні і між панелями перекриття (в коридорі і спальні). На неодноразові попередження ОСОБА_1 не реагує і не відновлювальні роботи не виконує. У квартиру працівників КП «Житловик» не допускає (т. 1, а.с. 21, 25).
15.03.2018 року позивач ОСОБА_3 звертався до ОСОБА_1 із досудовою претензією щодо усунення порушень та приведення стіни між їхніми квартирами у попередній стан, яку остання отримала 23.03.2018 року. Однак відповіді надано не було (т. 1, а.с. 28-29).
Відповідно до Висновку експерта №98, складеного судовим експертом Самулевичем В.М. 24.10.2019 року на виконання ухвали суду, на момент проведення огляду в приміщенні ванної кімнати квартири АДРЕСА_1 здійснення ремонтно-будівельних робіт не зафіксовано та нішу в несучій стіні не виявлено, тому експертним шляхом установити факт проведення відповідачем у 2016 році ремонтних робіт у цьому приміщенні з дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не представляється можливим. За результатами візуального огляду виявлено, що труби водопостачання холодної та гарячої води, які прокладено до змішувача над ванною у досліджуваному приміщенні, сховано за керамічною плиткою. Даний вид робіт можливо виконати двома методами, а саме: шляхом нанесення штукатурного та клейового шару, що не передбачає втручання у конструкцію стіни; шляхом різання (штрабування) конструкції стіни - передбачає втручання у конструкцію стіни. Тому встановити, чи відбулось саме втручання у конструкцію несучої стіни будинку, що знаходиться між квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 під час виконання вказаних робіт не представляється можливим. На стінах у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , що межує із суміжною квартирою АДРЕСА_3 та протилежних стінах наявні волосяні вертикальні поодинокі тріщини в шарі оздоблення та відшарування оздоблювального шару. На стелі є розтріскування захисного матеріалу покриття. У справі відсутні дані щодо наявності/відсутності таких тріщин до моменту проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_3 , тому установити причинно-наслідковий зв'язок між проведеними роботами у квартирі АДРЕСА_3 і появою тріщин у квартирі АДРЕСА_2 не представляється можливим. Вартість відновлювальних робіт за пошкодження, що були виявлені за результатами візуального огляду приміщення квартири АДРЕСА_2 становлять на момент проведення дослідження 7127,00 грн. (т. 1, а.с. 116-132).
Крім того, у результаті проведеного дослідження експерт, із залученням працівника Івано-Франківської регіональної Державної лабораторії Державної служби в Україні ОСОБА_7 , не встановив перевищення установлених норм рівня шумового навантаження та інфразвуку на об'єкті дослідження, тобто у квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 133).
Згідно рахунку на оплату від 26.01.2019 року та квитанції від 27.02.2019 року позивачем ОСОБА_3 сплачено за проведення вищевказаної будівельно-технічної експертизи 7722,00 грн. (т. 1, а.с. 239-241).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі довели факт втручання у цілісність несучої стіни, яка є суміжною між квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 в результаті виконання ремонтних робіт відповідачем. Під час намагання позивачем врегулювати спірні відносини за участю представників КП «Житловик» та органу місцевого самоврядування, відповідач не бажала допускати відповідних осіб до ванної кімнати своєї квартири з метою з'ясування фактичних обставин здійснених ремонтних робіт. Також відповідач ухилилась від участі в експертизі, не надавши дозволу судовому експерту на доступ до водопровідних труб у ванній кімнаті для виявлення способу розміщення водопровідних труб та наявності/відсутності при цьому втручання у цілісність несучої стіни. При цьому відповідач та її представник не надали суду жодного доказу здійснення ремонтних робіт у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_3 без порушення цілісності несучої стіни. Отже суд вважав доведеними вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_1 провести усі необхідні будівельні та інші роботи для відновлення у попередній стан несучої стіни, розташованої між квартирами сторін. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив із засад розумності та справедливості. Також суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 7722,00 грн. витрат на проведення судової експертизи та 1613,00 грн. судового збору як за майнову і немайнову вимоги.
Однак апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із такими висновками з огляду на наступне.
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 152 ЖК України не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Згідно п.п. 4, 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМ України від 08 жовтня 1992 року №572 (зі змінами), власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових приміщень відповідно до статей 100 і 152 ЖК України. Власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
Відповідно до п. 1.4.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань ЖКГ від 17.05.2005 року №76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Пунктом 1.4.6 Правил передбачено, що власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
За змістом частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Аналіз змісту викладених вище норм дає підстави для висновку про заборону втручання у несучі конструкції будинку, елементом яких є несуча стіна, що призводить до руйнації цих конструкцій, порушення умов проживання громадян, зокрема без отримання відповідного дозволу повноважних органів влади.
Судом встановлено, що відповідач не заперечувала факт проведення у 2016 році ремонтних робіт у ванній кімнаті належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 .
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, а останньою не спростовано належними та допустимими доказами втручання при проведенні таких робіт у цілісність несучої стіни між її квартирою та квартирою позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що за результатами проведення перевірки інспекторами ДАБІ в діях відповідача не було виявлено порушень чинного містобудівного законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки згідно відповіді Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 23.12.2016 року №Б-3/1009/667 перевіркою тільки було встановлено факт відсутності ознак виконання будівельних робіт у ванній кімнаті відповідача станом на момент виїзду. При цьому зазначено, що Управління здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил саме під час виконання підготовчих і будівельних робіт (т. 1, а.с. 18).
Також суд не бере до уваги посилання сторони відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які б підтверджували, що стіна є несучою, як і немає схеми розміщення труб водопостачання, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи копіями технічних паспортів на квартири сторін (т. 1, а.с. 9-10, 179), експлікації площі квартир по поверсі (т. 1, а.с. 190), а також Висновком експерта №98 від 24.10.2019 року, яким підтверджено факт наявності несучої стіни між квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , а також прокладання труб водопостачання холодної та гарячої води до змішувача над ванною у квартирі АДРЕСА_3 за керамічною плиткою такої стіни (т. 1, а.с. 116-132).
При цьому неможливість вирішення експертом питання щодо виду таких робіт: шляхом нанесення штукатурного та клейового шару, що не передбачає втручання у конструкцію стіни, чи шляхом різання (штрабування) конструкції стіни є наслідком заборони ОСОБА_1 у втручання в конструкцію стіни, про що експертом зазначено під час допиту в судовому засіданні місцевого суду.
Зазначення про те, що експертом не встановлено перевищення рівня шумового навантаження та інфразвуку на об'єкті дослідження, а позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні вказував, що відповідач здійснила демонтаж звукоізоляційної перестінки товщиною 6 см, також жодним чином не спростовують посилання на облаштування відповідачем в несучій стіні ніші.
Що стосується посилань апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги акти КП «Житловик» від 19.05.2017 року та 23.11.2017 року, оскільки до відання житлово-експлуатаційних організацій не належить питання архітектурного чи будівельного контролю, то слід зазначити, що відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань ЖКГ від 17.05.2005 року №76, балансоутримувач будинку утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до п. 2.3.6 вказаних Правил у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).
Подані позивачем акти обстеження складено у відповідності до вимог вказаних Правил щодо їх форми та змісту, зокрема, в них зазначені дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце обстеження; подія, що трапилась; наслідки, а також причини.
Також вказані акти не суперечить іншим доказам у справі, а наведені у них дані ОСОБА_1 та її представником не спростовані.
Щодо долученої до апеляційної скарги копії Акту обстеження від 27.06.2021 року, складеного комісією в складі службових осіб Бурштинської міської ради, то такий також не спростовує доводів позивача. Більше того, відповідно до даного акту планування квартири відповідача відповідає плану технічного паспорту на дану квартиру, що свідчить про незмінність площі ванної кімнати, а отже врізання трубопроводів у ванній в стіну (т. 2, а.с. 14).
Таким чином апеляційний суд вважає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, дослідивши фактичні обставини справи та давши належну оцінку доказам в їх сукупності, обґрунтовано виходив із того, що здійснивши ремонтні роботи шляхом втручання у цілісність несучої стіни, відповідач порушила права позивачів, що пов'язані з можливим руйнуванням стіни будинку, а відтак зобов'язана за свій рахунок відновити стіну до попереднього стану та відшкодувати моральну шкоду, спричинену вказаними неправомірними діями.
Доводи апеляційної скарги правильності вказаних висновків суду не спростовують.
Разом з тим апеляційний суд зазначає, що апелянтом вірно зазначено про те, що суд безпідставно поклав судові витрати в повному обсязі на відповідача, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином рішення Галицького районного суду від 4 червня 2021 року в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи та судового збору слід змінити, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1079 грн. 17 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції, та 5148 грн. 00 коп. понесених витрат на проведення судової експертизи пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В решті задоволених позовних вимог рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Романа Романовича задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду від 4 червня 2021 року в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи та судового збору змінити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1079 (одну тисячу сімдесят дев'ять) грн. 17 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 5148 (п'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 00 коп. понесених витрат на проведення судової експертизи.
В решті задоволених позовних вимог рішення суду залишити без змін.
Поновити дію рішення Галицького районного суду від 4 червня 2021 року в незміненій частині.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2021 року.