Провадження № 22-ц/803/7447/21 Справа № 185/5477/18 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
12 жовтня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2019 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2018 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що 07 березня 2017 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір №93739588000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку. За умовами Договору, Банк надав позичальнику кредит в сумі 48403,40 грн. на строк до 21 квітня 2020 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 28%, а за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін у розмірі 35 %. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 20 червня 2018 року виникла заборгованість у сумі 44 426,11 грн..
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути вказану суму кредитної заборгованості на свою користь з відповідача.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2019 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 кредитну заборгованість в розмірі 44426,11 грн..
Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявлені позивачем суми відсотків до стягнення не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданого розрахунку. Апелянт вказує, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 07 березня 2017 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений № 937395988000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.
Відповідно до умов Договору, Банк надав позичальнику кредит в сумі 48 403,40 грн., з яких 48 355, 00 грн. на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача, а 48,40 грн. - на оплату страхового платежу, відповідно до умов договору добровільного страхування шляхом перерахування в безготівковій формі на рахунок страховика.
Відповідно до умов договору позичальник зобов'язався повернути наданий кредит, плату за кредит, інші платежі у відповідності з Правилами (Договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» та договором, відповідно до графіка, що викладений Додатку № 1 до договору не пізніше 21 квітня 2020 року (п.п.3.4, 3.5, 3.6 Договору).
Згідно п. 3.8, 3.9 Договору за користування кредитними коштами відповідач зобов'язався сплатити відсотки у розмірі 28%, а за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін у розмірі 35 %.
Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти.
Згідно, надано Банком розрахунку, станом на 20 червня 2018 року заборгованість відповідача становить 44426,11 грн., з яких 39550,61 грн. - заборгованість за кредитом, 2010,68 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2134,54 грн. - заборгованість по комісії, 370,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст. 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.
Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши факт неналежного виконання відповідачем взятих кредитних зобов'язань, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та пені.
Між тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією, з огляду на наступне.
Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Враховуючи той факт, що в позовній заяві Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за комісією, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволенні вказаних позовних вимог, з наведених вище підстав.
При цьому, врахувавши, що Банком безпідставно було списано в рахунок погашення заборгованості за комісією суму в розмірі 26 534,41 грн., колегія суддів вважає за необхідне включити цю суму до списання тіла кредиту та вважати суму, що становить тіло кредиту - 13016,20 грн. (39550,61-26534,41).
Таким чином, розмір загальної суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 15 397,80 грн., з яких: 13016,20 грн. - заборгованість за кредитом, 2010,68 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 370,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту.
Доводи апелянта в скарзі про те, що заявлені позивачем суми відсотків до стягнення не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданого розрахунку, позивачем не надано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, - колегія суддів вважає безпідставними, необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Більш того, відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції на підтвердження факту неотримання кредиту не надав жодного належного та допустимого доказу, а тому вказані твердження є лише його припущеннями, тоді як рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, пенею та частково тілом кредиту.
При цьому, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2019 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією.
В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією - відмовити.
Вважати суму, що підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - 15 397,80 грн..
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко