Провадження № 22-ц/803/38/21 Справа № 187/1614/18 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
12 жовтня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.,
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Нечепуренко А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , законним представником якого є ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності, користування та розпорядження нерухомим майном,-
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, користування та розпорядження нерухомим майном.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Окрім неї в зазначеному будинку проживає відповідач ОСОБА_3 , який чинить їй перешкоди у користуванні власністю, змінив замки, не пускає її до житла, перешкоджає здійснювати ремонт. Її права, як власника житлового будинку, порушені, а тому просила суд усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, що належить їй на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати покласти на відповідача (т.1 а.с. 13-15).
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, користування та розпорядження нерухомим майном відмовлено (т.1 а.с. 110-112).
З таким рішенням не погодилась ОСОБА_1 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі (т.1 а.с. 116-120).
Позивач ОСОБА_1 померла та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (т.1 а.с.181, 182).
Відповідач ОСОБА_3 помер та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , законним представником якого є ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 (т.2 а.с.2, 3).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи рішенням виконавчого комітету Петриківської селищної ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області від 26 червня 1997 року домоволодіння АДРЕСА_1 було розділено на два домоволодіння - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 ( т.1 а.с.89).
Позивач ОСОБА_1 за життя була власником 52/75 частин домоволодіння АДРЕСА_2 , яке складається із житлових будинків А-1 та Б-1 й господарчих будівель і споруд (т.1 а.с.7, 8).
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2000 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 був встановлений порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 та виділено ОСОБА_1 в натурі 104/150 частини домоволодіння за вищевказаною адресою, а саме жилий будинок літ. А -1, який має 6 кімнат, літню кухню (літ. Г), 2 тамбури, сарай (літ. Д), літню кухню (літ. В), погріб, гараж (літ.Ж), вбиральню, ворота з хвірткою, паркан ( т.1 а.с.76).
Відповідачу ОСОБА_3 за життя на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 січня 2019 року ( а.с.71), в якому він зареєстрований з 09 листопада 2007 року (т.1 а.с.59, 71).
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2012 року, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Петриківської селищної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 і виділення його частини в натурі з підстав наявності вищевказаного рішення суду про виділ позивачу 104/150 частини домоволодіння( т.1 а.с.49-50).
Вказаним рішенням суду від 19 червня 2012 року, зокрема, встановлено щодо наявності рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2009 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення (т.1 а.с. 49).
ОСОБА_1 за життя неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами про врегулювання спору між нею та відповідачем щодо користування домоволодінням, за наслідками розгляду яких органами поліції складено висновки щодо відсутності складу кримінального правопорушення у діях ОСОБА_3 та рекомендовано звернутись до суду для вирішення спору цивільно-правового характеру (т.1 а.с. 17-20).
За ч.1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Частиною 1 ст. 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом.
Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, правом на пред'явлення позову про усунення перешкод у користуванні власністю наділений лише власник майна.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Звернувшись до суді із вказаними позовними вимогами, позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, що належить їй на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 13-15).
Слід зазанчити в матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 за життя була власником домоволодіння АДРЕСА_2 та відсутні будь-які докази ні підтвердження того, що ОСОБА_1 була власником домоволодіння або ж частини домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Суду не було надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 за життя була власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Будь-які правовстановлюючі документи на домоволодіння, про яке зазначає у своїй позовній заяві позивач, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 в матеріалах справи відсутні.
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог позивача належними доказами у справі не підтверджуються.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом неправильно встановлені обставини справи, доводи щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова