Провадження № 11-сс/803/1569/21 Справа № 202/5140/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 жовтня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12021040000000613 за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну та необґрунтовану, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, або визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, враховуючи, що більш значний розмір застави буде завідомо непомірним.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що підозра є необґрунтованою.
Так, станом на сьогоднішній день не встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які прямо впливають на кваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення.
Висновок експерта № 2349е від 13.09.2021 року містить в собі досить суперечливі дані з медичної документації, а саме: в медичній карті стаціонарного хворого № Е6888, складеної на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. 1.1. Мечнікова» ДОР зазначено що ОСОБА_12 знаходиться на стаціонарному лікуванні з 18.08.2021 року з 10.55 годин з діагнозом при госпіталізації: гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Отже, госпіталізація ОСОБА_12 відбулась в зв'язку з інсультом, який сам по собі не пов'язаний з спричиненням механічних ушкоджень.
Відповідно до протоколу огляду відеозапису з місця пригоди камерою відеоспостереження зафіксовано конфлікт, під час якого один чоловік наносить іншому один удар правою рукою в область лівої половини обличчя, після чого чоловік, який отримав один удар в область обличчя ходить по магазину та виконує усвідомлені дії, здійснює покупки у магазині та через деякий час зникає з поля зору відеокамери і що відбувається з ним, - жодним чином не зафіксовано.
Долучена довідка від 11.03.2013 року щодо проведення розшукових заходів щодо виконання вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська не засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства, оригінал довідки для ознайомлення не надавався.
Також зазначає, що слідчий суддя не надав обґрунтування тому, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, що також не доведено прокурором.
Посилається на те, що сама по собі тяжкість покарання не може бути єдиною підставою існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, працевлаштований на посаді директора ТОВ “Любимівський кар'єр” та є єдиним його керівником, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, має хвору матір 1939 року народження, яка потребує догляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, винести нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, або визначити розмір застави, який буде достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що станом на сьогоднішній день не встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які прямо впливають на кваліфікацію вчиненого злочину, підозра є необґрунтованою.
Також зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, - не обґрунтовані, при цьому, подане клопотання повністю дублює попереднє клопотання за змістом та відсутністю обґрунтованості обставин, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_7 .
Посилається на те, що підозрюваний працює на посаді директора ТОВ “Любимівський кар'єр” та є єдиним його керівником, який може діяти від імені підприємства, має міцні соціальні зв'язки, проживає з матір'ю, яка потребує догляду, при цьому сам підозрюваний має незадовільний стан здоров'я.
Також зазначає, що підозрюваний хоч і має зняту та непогашену судимість за вчинення аналогічного злочину, однак слід взяти до уваги сплив часу з моменту вчинення такого злочину та засудження, так, події такого злочину відбулися у 2007 році, тобто 18 років тому така судимість не може бути достовірним доказом того, що ОСОБА_7 схильний до вчинення злочинів і такий факт не може свідчити про те, що в подальшому він буде вчиняти нові злочини.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 .
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, слідчий суддя не надав обґрунтування тому, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, а також не доведено обставини, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Також зазначає, що підозра є необґрунтованою, так як станом на 21.09.2021 року матеріали кримінального провадженні № 12021040000000613 від 18.08.2021 року не містять жодного факту, жодного доказу того, що взагалі було вчинено відносно потерпілого кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження).
Посилається на те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні матір похилого віку, яка потребує догляду.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2021 року було задоволено клопотання слідчого, та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 до 18 жовтня 2021 року включно.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи особу підозрюваного, який раніше судимий, офіційно працевлаштований, стан здоров'я, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 жовтня 2021 року без визначення застави.
Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу захисників, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисників підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, СУ ГУНП в Дніпропетровській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000613 від 18.08.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
18.08.2021 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, що полягає у вчиненні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
20.08.2021 року ухвалою слідчого судді ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
01 вересня 2021 ухвалою слідчого було задоволено клопотання слідчого, та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 до 22 вересня 2021 року.
17.09.2021 року слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтант поліції ОСОБА_13 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 до 18.10.2021 року , без права внесення застави.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На думку колегії суддів, при продовженні запобіжного заходу ОСОБА_7 ці вимоги закону були дотримані не в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді суду першої інстанції про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яка підтверджується наданими матеріалами, а саме:- протоколами допиту свідків ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 відповідно до яких останні стали очевидцями словесної перепалки двох чоловіків, в результаті якої один ударив по обличчю іншого, який в подальшому ударився головою об термінал; протоколами проведення слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ; протоколом огляду відеозапису місця події, з якого вбачається, що особа, одягнений у чорну сорочку в окулярах, розвертаючись через ліве плече умисно наносить один боковий удар кулаком правої руки в область обличчя ( підборіддя) особі, одягнутій у синю майку та камуфляжну зелену кепку; довідкою КП “Дніпровська обласна лікарня І.І. Мечнікова” № 631, відповідно до якої потерпілому ОСОБА_12 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді струсу мозку, перелому стінки гайморової пазухи; листом-повідомленням від генерального директора КП “Дніпровська обласна лікарня І.І. Мечнікова” ОСОБА_16 , відповідно до якого ОСОБА_12 поступив до лікарні 18.08.2021 року о 10:55 год., та встановлено діагноз : гостре порушення мозкового кровообігу за гемарагічним типом. Крововилив в лобно-тім'яну частку справа. Ішемічна хвороба серця. Постінфарктний кардіосклероз. Вторинна черепно-мозкова трамва. Струс головного мозку. Забій м'яких тканин обличчя. Перелом стінок лівої гайморової пазухи. Цукровий діабет. 18.08.2021 року виконана операція : кістково-пластична трепанація черепа лобно-темяной області справа. Видалення внутрішньомозкового крововиливу тім'яної скроневої часток справа. Стан хворого важкий, продуктивному контакту не доступний ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_17 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які впізнали ОСОБА_7 ; висновком експерта № 2349е.
Твердження апеляційних скарг про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять наявність обґрунтованої підозри, колегією суддів не може бути взято до уваги, оскільки встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу злочину постановлюється виправдувальний вирок.
На початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.
При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з'ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
При цьому колегія суддів враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності обґрунтованої підозри.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає доведеним ризик переховування від органів досудового розслідування або суду, так як ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення має місце, однак прокурором не доведено, що застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе нівелювати вказаний ризик. Крім цього, посилання слідчого , що цей ризик підтверджується тим, що підозрюваний раніше судимий за подію , що мала місце в 2007 році, не свідчить про недостатність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді та не отримали належної правової оцінки, що потягло необґрунтованість його висновку щодо необхідності продовження відносно ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наданими матеріалами клопотання, а також прокурором в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанціях не доведено обставини, передбачені ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 183 та п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеному під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року п. 80 рішення, неодноразово наголошував, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Враховуючи викладене, а також, що у цьому провадженні існують ризики переховування від органів досудового розслідування або суду, вчинення іншого кримінального правпорушення, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі, передбачені ст.178 КПК України, а саме, що підозрюваний раніше судимий, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований на посаді директора ТОВ “Любимівський кар'єр”, має на утриманні матір похилого віку, яка потребує догляду, стан здоров'я підозрюваного, те що на цей час потерпілий ОСОБА_12 знаходиться на станціонарному лікуванні та встановити конкретно характер виявлених у нього тілесних ушкоджень , тяжкість отриманої травми та механіхм їх спричинення буде можливо лише після встановлення остаточного клінічного діагнозу та закінчення стаціонарного лікування, також враховуючи, що прокурором в апеляційному суді не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти доведеним під час розгляду справи ризикам, колегія суддів дійшла висновку, що підозрюваному необхідно обрати більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, що передбачено ст.181 КПК України, із забороною ОСОБА_7 цілодобового залишати житло до 18 жовтня 2021 року, в межах строку досудового розслідування, з покладенням на нього обов'язків відповідно до вимог ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 183, 199, 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2021 року- задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 18 жовтня 2021 року, що полягає у забороні залишати житло за адресою : АДРЕСА_1 , цілодобово.
На вказаний строк покласти на ОСОБА_7 обов'язки: - прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Звільнити ОСОБА_7 з-під варти негайно.
Копію ухвали направити на виконання до ДУ “Дніпровська установа виконання покарань №4” Міністерства юстиції України та відділу поліції за місцем проживання підозрюваного для виконання , контроль за виконанням покласти на прокурора.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ ________________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4