Справа № 646/6983/20
№ провадження 2/646/675/2021
04.10.2021 Червонозаводський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого - судді Феленка Ю.А.,
за участю: секретаря судового засідання Курченко К.В.,
представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,
представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 646/6983/20 (провадження № 2/646/675/2021) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики, оформленого борговою розпискою, недійсним,
23 листопада 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, у якій просив суд:
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики (розписки) від 19.10.2017 у розмірі 1 825 681 грн 44 коп;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3% річних у розмірі 159 659 грн 59 коп;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму інфляційних втрат у розмірі 315 842 грн 89 коп;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 10 590 грн 90 коп.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до договору позики від 19.10.2017 ОСОБА_4 взяв у нього в борг грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США та зобов'язався їх йому повернути в строк до 20.12.2017. З моменту укладення договору позики ОСОБА_4 було частково погашено заборгованість за зазначеним договором. Однак, відповідач свої зобов'язання в повному обсязі, у встановлений договором строк, не виконав. Так, 24.12.2019 між ним та відповідачем було укладено договір про розстрочку погашення заборгованості за вищевказаним договором відповідно до якого станом на 24.12.2019 сума заборгованості становила 89 844 доларів США. ОСОБА_4 було частково повернуто грошові кошти у розмірі 24 887 доларів США, проте 24.09.2020 договір про розстрочку погашення заборгованості за договором позики було розірвано, у зв'язку з постійним порушенням боржником умов договору та умов графіку повернення заборгованості. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 вказану суму заборгованості.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.11.2020 позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 04.12.2020 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
24.12.2020 відповідач ОСОБА_4 подав до Червонозаводського районного суду м. Харкова відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив зазначив, що грошових коштів від ОСОБА_3 за розпискою від 19.10.2017 в борг він не отримував та взагалі не пам'ятає, що писав таку розписку. Крім того, зазначив, що необхідності отримувати грошові кошти в борг від ОСОБА_3 у нього не було. Отже, за спірною борговою розпискою від 19.10.2017 не відбулося реального отримання грошових коштів, оскільки жодних правовідносин не існувало і не існує. Щодо стягнення трьох процентів річних зазначив, що у зв'язку з наявністю договору від 24.12.2019 про розстрочку погашення заборгованості за договором позики термін виконання зобов'язання за договором позики у формі розписки від 19.10.2017 було змінено з 20.12.2017 на 28.12.2020, про що зазначено в п.п.2.2. даного договору. Враховуючи той факт, що термін повернення позики за договором розстрочки погашення заборгованості за договором позики від 19.10.2017 спливає 28.12.2020, а відповідач не отримував вимоги про повернення суми в повному обсязі, як передбачено в п.п.2.2. вищевказаного договору, а отже час прострочення виконання зобов'язання настав по частинах, як це передбачено договором про розстрочення. Тому у позивача не має жодних правових підстав для стягнення трьох процентів річних з грошової суми 1 825 681 грн. Щодо стягнення інфляційних витрат вказав, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
24.12.2020 відповідач через канцелярію суду подав зустрічний позов, відповідно до якого просив визнати договір позики від 19.10.2017, оформлений у виді боргової розписки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , недійсним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, ОСОБА_4 навів аналогічні підстави, що і у відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 .
Ухвалою від 28.12.2020 прийнято зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики, оформленого борговою розпискою, недійсним, та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.
28.12.2020 представник ОСОБА_3 - адвокат Іващук П.В. подав до Червонозаводського районного суду м. Харкова відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи відповідача щодо існування між ним та позивачем суто робочих стосунків з питань отримання ОСОБА_4 правової допомоги від ОСОБА_3 як адвоката, не відповідає дійсності з огляду на таке. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 існували тривалі та довірительні стосунки з 2007 року. Так, ОСОБА_3 після надання ОСОБА_4 у борг 100 000 доларів США згідно розписки від 19.10.2017 продовжував надавати йому грошові кошти в борг, зокрема, у розмірі 10 000 доларів США згідно розписки від 03.02.2018, який останнім було частково сплачено у добровільному порядку. Крім цього, позивач та відповідач дружили сім'ями, ОСОБА_4 є хрещеним батьком доньки ОСОБА_3 , багато разів відпочивали разом за кордоном та підтримували дружні стосунки. Твердження відповідача про те, що він не пам'ятає чи писав розписку від 19.10.2017 про отримання у борг 100 000 доларів США від ОСОБА_3 спростовується наступним. Так, грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США відповідачем було взято у борг в 2017 році, після чого майже протягом трьох років останній частково погашав заборгованість, про що свідчать розписки. Також, 24.12.2019 між сторонами по справі було укладено договір про розстрочку погашення заборгованості за договором позики від 19.10.2017, відповідно до якого вони підтверджують, що у ОСОБА_4 на день укладання зазначеного договору мається заборгованість у розмірі 89 844 доларів США. Дана заборгованість також підтверджуються актом звіряння взаєморозрахунків від 24.12.2019. Втім, під час дії договору про розстрочку погашення заборгованості, ОСОБА_4 було частково повернуто грошові кошти у розмірі 24 887 доларів США, що також підтверджується особистими розписками відповідача. Доводи відповідача, що у нього не було необхідності отримувати кошти в борг від ОСОБА_3 та розписка від 19.10.2017 має безгрошовий характер, спростовуються наступним. Так, ОСОБА_4 повідомляв ОСОБА_3 , що грошові кошти йому необхідні для закупівлі кукурудзи, яку він протягом найближчих 2 місяців планує вигідно продати на чому добре заробити та повернути йому борг у встановлений розпискою строк. Крім того, у ОСОБА_4 була заборгованість перед ОСОБА_5 за договором позики у розмірі 53 000 доларів США, яка стягнута з ОСОБА_4 рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2018. Доводи відповідача щодо ненадання доказів походження коштів спростовуються наступним. Так, ОСОБА_3 є адвокатом з 2007 року та займається індивідуальною адвокатською практикою. Крім того ОСОБА_3 є приватним підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність також з 2007 року, має постійних дохід від таких видів діяльності в середньому більше 900 000 грн на рік. Походження грошових коштів переданих у борг не є предметом дослідження по даній справі. Щодо заперечень відповідача щодо нарахованих трьох процентів річних, на думку представника позивача цим відповідач визнає факт укладання договору позики у формі розписки від 19.10.2017, до якого і було укладено договір розстрочення.
14.01.2021 представник ОСОБА_3 - адвокат Іващук П.В. подав до Червонозаводського районного суду м. Харкова відзив на зустрічний позов, в якому просив відмовити у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю, посилаючись на доводи викладені у відповіді на відзив від 28.12.2020.
16.01.2021 представником ОСОБА_3 - адвокатом Іващуком П.В. через канцелярію суду подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позики від 19.10.2017 у розмірі 1 770 375 грн 65 коп, три проценти річних у розмірі 159 659 грн 59 коп. та судовий збір у розмірі 10 590 грн 90 коп.
20.01.2021 представником відповідача за первісним позовом - адвокатом Касаткіним А.М. була подана заява про забезпечення доказів, яка протокольною ухвалою від 03.02.2021 була залишена без розгляду за клопотанням заявника.
24.12.2021 відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 було подано клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, яке ухвалою від 03.02.2021 було задоволено.
Ухвалою від 17.08.2021 скасовано вищевказану ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання на 30.08.2021.
24.12.2020 відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 було подано клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи давності документу, в задоволенні якого ухвалою від 30.08.2021 було відмовлено
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.08.2021 було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.2021.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом адвокат Іващук П.В. заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на зустрічну позовну заяву, просив відмовити у його задоволенні. При цьому просив не враховувати при прийняті рішення його заяву про застосування строку позовної давності, яка надійшла до суду 14.01.2021.
Представник відповідача за первісним позовом адвокат Касаткін А.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову ОСОБА_3 з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, зустрічний позов ОСОБА_4 просив задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суди, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
19.10.2017 між сторонами по справі укладено договір позики, який було оформлено розпискою, згідно якого ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_3 в борг грошові кошти в сумі 100 000 доларів США на строк до 20.12.2017 (а.с. 190).
Як убачається із розписок від 22.11.2019, 04.12.2019 та 24.12.2019 ОСОБА_4 здійснив повернення боргу на загальну суму 7 000 доларів США за договором позики від 19.10.2017 (а.с. 17-19).
24.12.2019 між сторонами по справі укладено договір про розстрочку погашення заборгованості за договором позики від 19.10.2017, згідно якого сторони підтверджують, що у ОСОБА_4 на день укладення даного договору є заборгованість перед ОСОБА_3 у розмірі 89 844 доларів США. Даний договір укладено з метою надання позичальнику розстрочки для погашення заборгованості строком на 12 місяців, відповідно до графіку зазначеного у п.п. 2.2. договору (а.с. 20-21). Сума заборгованості у розмірі 89 844 доларів США також підтверджується актом від 24.12.2019 звіряння взаєморозрахунків за договором позики від 19.10.2017 (а.с. 22).
03.02.2020, 07.02.2020, 18.02.2020, 24.02.2020, 26.02.2020, 02.03.2020, 20.03.2020, 26.03.2020, 30.04.2020, 22.07.2020, 24.10.2020, 30.12.2020 ОСОБА_4 здійснив повернення боргу на загальну суму 26 844 доларів США за договором позики від 19.10.2017 та договором про розстрочку погашення заборгованості за договором позики від 19.10.2017, що підтверджується розписками. (а.с. 23-33, 183).
Таким чином борг відповідача перед позивачем станом на 30.12.2020 складає 63 000 доларів США.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При цьому, ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Таким чином, розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей, а отже розписка є не лише фактом укладення договору, а й фактом передачі позикодавцем грошової суми позичальнику.
Крім того, також слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником.
За таких обставин, досліджуючи договір позики, який міститься в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що даний договір є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов'язань та є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідачем за первісним позовом та його представником не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача за первісним позовом та доведення обставин на які вони посилалися в якості заперечень проти позовних вимог та обґрунтування зустрічних позовних вимог.
Крім того, як було зазначено вище, ухвала суду про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, яка була призначена за клопотанням ОСОБА_4 , буда скасована саме у зв'язку з ухиленням останнього від надання експертам необхідних матеріалів.
Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Таким чином, суд вважає встановленим факт укладення між сторонами 19.10.2017 договору позики та факт фактичного отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3 в сумі 100 000 доларів США.
Враховуючи викладене, суд вбачає правові підстави для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом про визнання договору позики, оформленого борговою розпискою, недійсним, задоволенню не підлягають з підстав недоведеності викладених обставин.
Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
З огляду на зазначену норму, а також зміст розписки ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість у іноземній валюті за договором позики що за офіційним курсом НБУ на день розгляду справи складає 26,61 грн за 1,00 долар США. Отже, з відповідача стягненню підлягають кошти в сумі 1 676 430,00 грн.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 % річних від простроченої суми, в межах позовних вимог - за зазначений у позові період прострочення з 21.12.2017 по 18.11.2020 що складає 1063 дні.
Отже, неустойка у виді 3 % річних, що підлягає нарахуванню відповідачу у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання по поверненню позики, складає: 1 676 430,00*3 %/100%/365*1063 = 146 469,46 грн.
При цьому, суд вважає безпідставними доводи відповідача за первісним позовом та його представника про те, що 24.12.2019 між сторонами було змінено термін виконання зобов'язання, оскільки на час укладення договору про розстрочку погашення заборгованості, строк виконання основного зобов'язання вже сплинув, а вказаний договір був укладений з метою врегулювання питання повернення вже існуючої заборгованості. Крім того, ОСОБА_4 зазначений договір також не виконувався, що в подальшому стало підставою для його розірвання в односторонньому порядку.
Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню: неповернута позика в сумі 1 676 430,00 грн, а також три проценти річних в сумі 146 469,46 грн.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 10 510,00 грн судового збору (а.с. 1, 54).
У зв'язку із частковим задоволенням позову суд, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, присуджує з відповідача на користь позивача вказані судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольняє позов на суму 1 822 899,46 грн, що складає 94,45 процента від загальної ціни позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 9 926,70 грн, що відповідно складає 94,45 процента від загальної суми судового збору, сплаченого позивачем під час звернення до суду з позовною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 533, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 5, 13, 19, 76-81, 109, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 1 676 430 (один мільйон шістсот сімдесят шість тисяч чотириста тридцять грн 00 коп).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 три відсотки річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 146 469,46 (сто сорок шість тисяч чотириста шістдесят дев'ять грн 46 коп).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 9 926,70 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість грн 70 коп).
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики, оформленого борговою розпискою, недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 12.10.2021.
Суддя Ю.А. Феленко