Справа № 635/4237/21
Провадження по справі №1-кп/635/965/2021
11 жовтня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,-
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, посилаючись на те, що на теперішній час є необхідність продовження раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання його під вартою, просив змінити запобіжний західу вигляді тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, матір яких є хворою та не маже у повній мірі доглядати за дітьми, та двох непрацездатних батьків. Крім того зазначив, що стан його здоров'я погіршився, у зв'язку з чим він потребує лікування, яке неможливе в умовах слідчого ізолятору. Доводи прокурора щодо впливу на свідків вважає безпідставними, оскільки свідки у даному кримінальному провадженні не є очевидцями інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти клопотання, просив змінити його підзахисному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням засобу електронного контролю за місцем реєстрації останнього, посилаючись на те, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені, їх наявність станом на теперішній час прокурором не обґрунтована. Зазначив, що свідки інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення прокурором не забезпечені,у зв'язку з чим розгляд кримінального провадження неодноразово відкладався. Також в судовому засіданні була допитана потерпіла, яка дала показання, які спростовують обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого злочину. Крім того, обвинувачений страждає на ряд хронічних захворювань, лікування яких неможливе в умовах слідчого ізолятору.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , виходячи з наступного.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2021 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому був продовжений.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 14 жовтня 2021 року.
Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , суд бере до уваги, що останній обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, із проникненням у житло, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, який належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів та, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, в тому числі вчинення злочину проти особи похилого віку, 1936 року народження, вважає, що вказані обставини в сукупності вказують на підвищену суспільну небезпечність як самого діяння так і особи обвинуваченого.
При цьому, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинуваченого, у сукупності із тяжкістю покарання та даними про його особу є об'єктивні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України продовжує існувати.
Суд також погоджується із доводами прокурора щодо продовження існування у обвинуваченого ОСОБА_4 ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки на теперішній час свідки по даному кримінальному провадженню не допитані. У разі обрання більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, існує висока вірогідність незаконного впливу на них з боку обвинуваченого, що може негативно вплинути на встановлення істини у кримінальному провадженні.
Крім того, суд враховує особу обвинуваченого, який не працює, законних джерел заробітку не має, раніше судимий 10 серпня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186, ст.75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, 31 жовтня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, та звільнений 29 грудня 2020 року від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 26 днів. На даний час ОСОБА_4 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, яке вчинено ним через 2 місяці після умовно-дострокового звільнення. Вказані обставини об'єктивно свідчать про схильність обвинуваченого до вчинення правопорушень та наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав.
Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров'я, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, дані про його соціальні зв'язки та спосіб життя, інші обставини, що характеризують його особу, наявність судимостей, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, а їх доведеність об'єктивно вбачається із системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними.
Твердження обвинуваченого про те, що він має на утримання трьох малолітніх дітей та двох непрацездатних батьків, самі по собі не спростовують висновків суду щодо доцільності продовження строку тримання його під вартою, не зменшують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому доводи останнього суд не вважає визначальними саме з урахуванням негативних відомостей про особу обвинуваченого.
Отже, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатнім, щоб забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,-
Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 09 грудня 2021 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1