Справа № 645/6610/21
Провадження № 2-з/645/131/21
12 жовтня 2021 року м. Харків
Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Сілантьєва Е.Є. розглянувши заяву позивача Харківської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження по цивільній справі за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 630 815,60 грн за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова з кадастровим номером 6310138500:12:004:0044 по АДРЕСА_2 у період з 01.01.2020 по 31.08.2021 та сплачений судовий збір.
05.10.2021 Харківська міська рада звернулася до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, в якій просить суд заборонити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 код ІПН: НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) нежитлових будівель літ. «Р-1» площею 2381,1 кв.м., літ. «Т-1» площею 325,3 кв.м, літ. «У-1» площею 76,9 кв.м, літ. «Х-1» площею 18,7 кв.м, літ. «Ф-1» площею 14,6 кв.м, по АДРЕСА_2 , право власності на які зареєстровані за ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача оскільки у період з 01.01.2020 по 31.08.2021 ОСОБА_1 не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.09.2021 № 275714963 право власності на нежигглові будівлі літ. «Р-1» площею 2381,1 кв.м., літ. «Т-1» площею 325,3 кв.м, літ. «У-1» площею 76,9 кв.м, літ. «Х-1» площею 18,7 кв.м, літ. «Ф-1» площею 14,6 кв.м, зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2014 № 792. ОСОБА_1 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 6,0658 га (кадастровий номер 6310138500:12:004:0044) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по АДРЕСА_2 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав. Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 6,0658 га (кадастровий номер 6310138500:12:004:0044) по АДРЕСА_2 використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 20.09.2021. ОСОБА_1 набувши право власності на об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку. Тому невжиття вказаних заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, оскільки відповідач ОСОБА_1 має можливість розпорядитися вказаною земельною ділянкою і здійснити її відчуження, або взяти кредит у фінансовій установі та надати цю ділянку і Іпотеку, тощо.
Суд, дослідивши подану заяву, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Оскільки викладені в заяві обставини та надані заявником докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ст. 153 ЦПК України.
Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.
Ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.09.2021 № 276718441 право власності на нежитлові будівлі літ. «Р-1» площею 2381,1 кв.м., літ. «Т-1» площею 325,3 кв.м, літ. «У-1» площею 76,9 кв.м, літ. «Х-1» площею 18,7 кв.м, літ. «Ф-1» площею 14,6 кв.м, зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2014 № 792 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевої Н.В.
Згідно вказаного договору станом на 20.05.2014 вартість майна складає 360000,00 грн.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 1630815 гривень 00 копійок, в якості відшкодування завданої майнової шкоди. Зазначені позивачем в обґрунтування позову обставини свідчать про те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу відшкодування майнової шкоди.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Існують загальні та спеціальні умови допустимості забезпечення позову. Загальні умови тлумачаться як дійсне запобігання та виключення ускладнень при виконанні рішення, виключення можливості вчинення особою під час розгляду справи дій, які можуть завдати шкоди правам та інтересам заявника й інтересам судочинства, здатність до практичної реалізації. До спеціальних умов застосування забезпечення позову відносяться, зокрема: відповідний спосіб забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору та не може вирішувати спір по суті; не є допустимим при вжитті заходів забезпечення позову порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів заявника й інших осіб, до яких належать особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, але перебувають з останніми у певних правовідносинах; конкретний вид забезпечення позову повинен дійсно виключати утруднення при виконанні рішення або виключати можливість дій, які може вчинити особа під час розгляду справи, завдавши шкоди правам та інтересам заявника й інтересам судочинства.
У разі порушення зазначених умов мета забезпечувальних заходів не досягається, чим може бути завдана шкода інтересам заявника та судочинства в цілому.
Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов'язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання ухваленого на її користь судового рішення та ефективний захист її прав.
За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.
У своїй заяві про забезпечення позову заявник просить, в тому числі накласти арешт на нерухоме майно відповідача, середня ринкова вартість якого не перевищує ціну позову, визначену позивачем.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2019 року по справі №761/45074/17 зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Виходячи з викладеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що відчуження відповідачем вказаного нерухомого майна може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
З огляду на встановлені у суді обставини та приймаючи до уваги ціну позову, суд приходить до висновку про існування очевидної небезпеки порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки, реалізація нерухомого майна, щодо якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав Харківської міської ради, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, враховуючи ту обставину, що між сторонами дійсно виник спір, про що позивачем надані достатні докази, а також ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в разі його задоволення, та не забезпечити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, враховуючи ту обставину, що позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача грошової суми у загальному розмірі 1630815,60 гривень, яка є значною, а тому співмірною з заявленими позивачем вимогами щодо забезпечення позову у виді арешту вказаного у заяві майна, виходячи з принципу обов'язковості рішень суду, передбаченого ст. 124 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову
Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні будь-які відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення.
Зазначене не перешкоджає учасникам справи, за наявності підстав, в порядку ст. 156 ЦПК України звернутися до суду з заявою про заміну виду забезпечення позову або в порядку ст. 158 ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд-
Заяву Харківської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження по цивільній справі за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки- задовольнити.
Накласти заборону суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження об'єкта нерухомості: нежитлові будівлі літ. «Р-1» площею 2381,1 кв.м., літ. «Т-1» площею 325,3 кв.м, літ. «У-1» площею 76,9 кв.м, літ. «Х-1» площею 18,7 кв.м, літ. «Ф-1» площею 14,6 кв.м, зареєстровані за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2014 № 792.
Копію ухвали направити до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 4).
Копії ухвали суду після її виконання направити відповідачу - ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя -