справа №619/2429/21
провадження №2/619/1015/21
Заочне рішення
іменем України
07 жовтня 2021 року
м.Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №619/2429/21,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: Керівник Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради,
відповідач: ОСОБА_1 ,
вимоги позивача: про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Виклад позиції позивача.
Керівник Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради звернувся до суду з позовом, у якому просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1200 га кадастровий номер 6322083002:00:000:0373. У обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі рішення ХХХVII сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 10.10.2008 ОСОБА_2 надано у приватну власність для ведення садівництва вищезазначену земельну ділянку. На виконання вказаного рішення останній видано державний акт серія ЯЖ №809288 від 14.05.2009 на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №010969300148. Саме питання про передачу у приватну власність зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 не розглядалися та не вирішувалися, відповідні рішення сільською радою не приймалися. З інформації Відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.01.2021 №10-20-0.23,18-117/109-21 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вищевказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2018, серія та номер: 1802, зареєстровано за ОСОБА_1 . У зв'язку з тим, що Малоданилівська селищна рада, яка є власником спірної земельної ділянки та якій належить право розпорядження даною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 122 ЗК України, не була стороною вищевказаних правочинів, згоду на відчуження спірної ділянки не надавала, відповідні земельні ділянки вибули з володіння власника не з його волі, іншим шляхом. У зв'язку з чим, зазначена земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 25.05.2021, судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.
Ухвалою судді від 10.06.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 07.07.2021.
Ухвалою суду від 07.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судове засідання на 19.08.2021, яке відкладено на 15.09.2021 за клопотанням відповідача, на 07.10.2021 за клопотанням прокурора.
Прокурор позов підтримує, про що надав відповідну заяву.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
07.10.2021 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосував суд, мотиви суду.
Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частинами шостою, восьмою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
З Державного акту про право власності на земельну ділянку ЯЖ №809288 від 14.05.2009 убачається, що земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 6322083002:00:000:0373 за адресою: АДРЕСА_1 для ведення садівництва на підставі рішення ХХХVII сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 10 жовтня 2008 року належить ОСОБА_3 (а.с. 25).
Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі народовладдя, законності, гласності, колегіальності.
Згідно з вимогами ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень Рада приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
З листа Архівного відділу Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 16.01.2021 убачається, що у протоколі Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 10.10.2008 та документах до нього за 2008 рік, рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення садівництва, а також заяви останньої на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою не виявлено (а.с. 14-21).
Згідно відомостей відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі право власності на спірну земельну ділянку 27.07.2018 перейшло до ОСОБА_1 . За даними Проекту встановлення меж сільських населених пунктів Черкасько-Лозівської сільської ради, розробленого ХФ «УкрНИИЗемпроект» у 1992 році, зазначена вище земельна ділянка розташована за межами населеного пункту Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району та представлена землями сільськогосподарського призначення (а.с. 23-24).
До того ж, у провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальна справа № 619/4096/21 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України за фактом зловживання службовим становищем та внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей при передачі земельної ділянки в АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 .
Вищевикладене свідчить, що передача у власність земельної ділянки ОСОБА_2 відбулася з порушенням вимог ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Для відновлення порушеного права власності на земельну ділянку, прокурор заявив вимогу про її витребування від кінцевого набувача на підставі статей 387, 388 ЦК України.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Стаття 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Факт незаконності набуття права власності на земельну ділянку виключає саму можливість відчуження права власності на цю землю іншій особі на законних підставах.
Зважаючи на те, що договір відчуження спірної земельної ділянки, спрямований на протиправне відчуження об'єкта права власності українського народу - земель, вказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок, тобто є нікчемним.
З огляду на положення ст. 216 ЦК України вказаний правочин не створив юридичних наслідків.
Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.
Відповідно до ст. 211Земельного кодексу України наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.
При встановленні недійсності таких правочинів, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, сторони зобов'язані повернути одна одній все, що вони одержали на виконання таких правочинів.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст. 387 ЦК).
Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави всупереч вимогам законодавства, незаконно відчужене майно підлягає поверненню його власнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду Харківською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.
Керуючись ст.ст.ст.ст. 12, 13, 81, 89, 206, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 288, 289, суд
ухвалив:
Позовну заяву керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області задовольнити повністю.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Малоданилівської селищної ради земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 6322083002:00:000:0373.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України - протягом 30 днів безпосередньо до Харківського апеляційного суду .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Дергачівська окружна прокуратура Харківської області (місце знаходження: Харківська область, м.Дергачі, вул. 1-го Травня, 63) в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради, код ЄДРПОУ 04398790, місце знаходження: Харківська область, Харківський район, смт Мала Данилівка, вул. Ювілейна, буд. 5.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 12.10.2021.
Суддя І. М. Нечипоренко