Справа № 396/591/21
Провадження № 2/396/365/21
Іменем України
12.10.2021 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Русіної А.А.,
за участю секретаря судового засідання Білухи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/591/21 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 21 576,00 грн. та 2 270,00 грн. судового збору.
В обгрунтування поданого позову посилається на те, що 06.11.2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1469471.
23.04.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 23042020, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 23.04.2020 р. до Договору факторингу № 23042020 від 23.04.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 576 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3240 грн - сума заборгованості за відсотками; 12336 грн - сума заборгованості за пенею.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Ухвалою судді від 25.05.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у зв'язку з віднесенням даної категорії справ до малозначних.
Представник позивача на адресу суду надіслав клопотання, в якому просив проводити розгляд справи за його відсутністю, позов підтримує у повному обсязі.
Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі разом з додатками надсилалася відповідачу за адресою місця реєстації, що зареєстроване у встановленому законом порядку, які відповідач отримав 01.06.2021 року, що підтверджується підписом в поштовому повідомленні.
06.07.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідно до якого представник відповідача - адвокат Калінін С.К. просив відмовити в позові та стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Свій відзив обгрунтовує тим, що форма укладеного кредитного договору не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить підпису відповідача, так само не містить підпису відповідача графік платежів та паспорт споживчого кредиту. Не підтверджено факту підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора або за допомогою електронного цифрового підпису. Також зазначає, що стороною позивача не надано суду інформації про спосіб отримання відповідачем кредитних коштів, інформацію про банківський рахунок або номер картки, на яку перераховувалися кошти.
15.07.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої сторона позивача просила відзив залишити без задоволення, позовні вимоги задовольнити повністю, надала заперечення щодо витрат на правничу допомогу, та докази на підтвердження видачі на платіжні картки клієнтів онлайн-кредитів та успішний переказ коштів на картку клієнта.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить зворотнє рекомендоване повідомлення про врученя поштового відправлення 21.07.2021 року. 06.07.2021 року на адресу суду надійшов відзив.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.
У справі встановлено, що 06.11.2019 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 1469471 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом 06.11.2019 року о 08 год. 06 хв. (а.с. 4-5).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. указаного договору, ТОВ «Авентус Україна» зобов'язується надати ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 6000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат, а останній зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п 1.3. указаного договору, сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: 1.3.1. знижена процентна становить 1,53% від суми позики за кожен день користування позикою (558,45% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору; 1.3.2. стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожний день користування позикою (657,00% річних).
За пунктом 1.5. указаного договору, позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом.
Згідно із графіком платежів, який є додатком № 1 до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1469471 від 06.11.2019 року, сума позики становить 6 000 грн, нарахованих процентів 2 754,00 грн, а разом до сплати 8754,00 грн. Графік платежів підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису 06.11.2019 року о 08 год. 06 хв. (а.с. 5 зворотня сторона).
Того ж дня, 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписала електронним підписом паспорт споживчого кредиту, в якому сторони обумовили тип кредиту, його суму, строк кредитування, річний та щомісячний процент, плату за оформлення договору, порядок повернення та інші суттєві умови (а.с. 6-7).
24.04.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 23042020, за пунктом 1.1. якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с.11-12).
Відповідно до Реєстру боржників від 23.04.2020 р. до Договору факторингу № 23042020 від 23.04.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 576 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3240 грн - сума заборгованості за відсотками; 12336 грн - сума заборгованості за пенею (а.с. 16).
23 квітня 2020 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників кількістю 6 294 за договором факторингу № 23042020 від 23 квітня 2020 року (а.с. 13).
За інформацією ТОВ «Авентус Україна», викладеною у листі № 1197/20 від 27 квітня 2020 року, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) підписала договір №1469471, номер транзакції - creditplus - 3932167, код для підписання договору M990308 (а.с. 76-77).
За інформацією ТОВ ФК «Вей Фор Пей», викладеною у листі № 7966-ВП від 30 квітня 2020 року, ТОВ ФК «Вей Фор Пей» за дорученням ТОВ «Авентус Україна» 06.11.2019 року здійснило перерахування ОСОБА_1 коштів у сумі 6 000 грн за маскою картки НОМЕР_2 , з кодом авторизації 720045, за номером транзакції в системі WayForPay - creditplus 3932167 (а.с. 79-80).
Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Із дослідженого судом кредитного договору №1469471 від 06.11.2019 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 06.11.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1469471 в електронній формі шляхом надсилання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором М990308, в свою чергу ТОВ «Авентус Україна» були виконані зобов'язання за даним договором і перераховано кошти у розмірі 6 000 грн на банківську платіжну картку відповідача, вказану ним при реєстрації на веб-сайті ТОВ «Авентус Україна».
Доводи представника відповідача у відзиві про те, що надана позивачем копія договору позики від 06.11.2019 року № 1469471 в розділі «Реквізити та підписи сторін» містить лише інформацію про позикодавця та прізвище, ім'я, по-батькові відповідача, не містить відомостей про підписання договору в формі, визначеній Законом України «Про електронний цифровий підпис» для підписання електронного правочину (за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису) не приймаються до уваги, оскільки у розділі 7 договору № 1469471 під назвою «Реквізити та підписи сторін» зазначено, що даний договір підписано електронним підписом 06.11.2019 року о 08 год. 06 хв. 36 сек. Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договірі електронного цифрового підпису ОСОБА_1 , відповідачем не надано.
06.11.2019 року о о 08 год. 06 хв. ОСОБА_1 підписала елекронним підписом Графік платежів, який є додатком № 1 до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1469471, та Паспорт споживчого кредиту, у якому викладена інформація, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Зазначене спростовує доводи відзиву про те, що надані позивачем Графік платежів, Паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача, створені позивачем самостійно.
Суд відхиляє посилання представника відповідача про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано будь-яких підтверджуючих документів із банківських установ щодо здійснення кредитодавцем перерахунку грошових коштів ОСОБА_1 у сумі 6 000 грн.
Так, відповідно до п. 1.5. договору № 1469471, укладеного 06.11.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський рахунок, наданий клієнтом.
За інформацією ТОВ ФК «Вей Фор Пей», викладеною у листі № 7966-ВП від 30 квітня 2020 року, ТОВ ФК «Вей Фор Пей» за дорученням ТОВ «Авентус Україна» здійснило 06.11.2019 року перерахування ОСОБА_1 коштів у сумі 6 000 грн за маскою картки НОМЕР_2 , з кодом авторизації 720045, за номером транзакції в системі WayForPay - creditplus 3932167 (а.с. 79).
Таким чином, доказом підтвердження отримання коштів є повідомлення ТОВ ФК «Вей Фор Пей»'від 30 квітня 2020 року № 7966-ВП, наявне в матеріалах справи, в якому зазначені: дата проведення операції; сума операції; номер картки; номер транзакції; власник картки. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, ОСОБА_1 суду не надала.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» надав належні і допустимі докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15. Підстав відступити від такого правового висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах під час розгляду цієї справи колегією суддів не встановлено.
При цьому, як убачається з матеріалів справи, позичальник за договором № 1469471 від 06.11.2019 року належним чином не сплачував заборгованість ні новому, ні попередньому кредитору, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.
Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, саме по собі неотримання повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Отже, вирішуючи спір, суд оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що 06.11.2019 року ОСОБА_1 підписала за допомогою електронного підпису договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1469471, але своєчасно не виконала грошове зобов'язання, не сплатила заборгованість за укладеним договором ні новому, ні старому кредитору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1469471 від 06.11.2019 року.
Щодо заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
При цьому слід зазначити, що в частині стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за пенею в розмірі 12336 грн, слід задовольнити частково, оскільки п. 4.5 Договору №1469471 від 06.11.2019 року про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, передбачено, що сума неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов'язань, не може перевищувати 50% суми одержаної клієнтом за цим договором та становить 3000 грн. Враховуючи, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 6 000 грн, тому сума пені становить 3 000 грн, що також передбачено паспортом споживчого кредиту (а.с.6-7).
Зважаючи на вищезазначене, а також враховуючи, що на день розгляду справи заборгованість позивачу не сплачена, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 12240 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3240 грн - сума заборгованості за відсотками; 3000 грн сума заборгованості за пенею.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачу позов задоволено на 56,73% (12240 х100 :21576), а тому з відповідача на користь позивача належить до стягнення пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 1287 грн 77 коп (2270 х 56,73 :100).
Щодо витрат відповідача на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19) зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
За нормами п.1 частини третьої ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову (зі змісту частини другої ст.141 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, відзиву, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу адвокатом Калініним С.К. надано Договір №б/н/21 про надання правничої допомоги від 03.06.2021 року (а.с.54-55), додаток №1 до договору від 03.06.2021 року (а.с.56), меморіальні ордери про сплату ОСОБА_1 на загальну суму 5000 грн за правничу допомогу від 08.06.2021 року (а.с.58), 15.06.2021 року (а.с.59), 18.06.2021 року (а.с.60), 23.06.2021 року (а.с.61), акт виконання послуг з надання правничої допомоги від 30.06.2021 року (а.с.62), відповідно до якого адвокатським бюро «Калінін і Партнери» було виконано слідуючий об'єм робіт за вартістю: 1000 грн - 2 год. за усну з вивченням документів консультацію Клієнта щодо захисту його прав у справі №396/591/21, 4000 грн - 8 год. за складання, оформлення (друк, посвідчення копій для суду та учасників справи), подання відзиву (а.с.62)
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу здійснюється судом лише за клопотанням іншої сторони ( ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представником позивача у своїй відповіді на відзив (а.с.72-75) заявлено свої заперечення щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу вказуючи, що витрати є завищеними, необгрунтованими та неспівміриними зі складністю виконаних робіт, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини.
Судом враховуються заперечення позивача щодо завищення витрат на правничу допомогу та неспівмірності зі складністю виконаних робіт, крім того враховується складність даної справи, яка не є складною та є малозначною.
З обсягом робіт, який був виконаний адвокатом згідно акту виконання послуг з надання правничої допомоги, суд не може погодитися повністю, оскільки вважає, що 1000 грн за 2 год. за усну з вивченням документів консультацію Клієнта щодо захисту його прав у справі та 4000 грн - 8 год. за складання, оформлення (друк, посвідчення копій для суду та учасників справи), подання відзиву, враховуючи характер позову, не може адвокатом займати в сукупності 10 години, як зазначив адвокат, є завищеною та неспівмірною зі складністю даної справи та 8 годин затраченого часу адвокатом за підготовку, оформлення відзиву є занадто завищеною, як в годинах, так і розміром в 4000 грн.
Так, відповідно до п.3 частини другої ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відносяться й витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позивачу позов задоволено на 56,73%, отже позивачу відмовлено у позові у відсотковому відношенні 43,27%, так у пропорційному відношенні підлягало б стягненню витрат на правничу допомогу на суму 2163,50 грн (5000 *43,27:100), однак враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги з урахуванням вимог розумності і справедливості, критерії розумності їхнього розміру, співмірністю зі складністю справи, заяви позивача про зменшення судових витрат на правничу допомогу та практику Європейського суду з прав людини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відповідача в сумі 1000 грн, які слід стягнути з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст. ст. 258, 525-527, 551, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 1469471 від 06.11.2019 року в розмірі 12240 (дванадцять тисяч двісті сорок) грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3240 грн - сума заборгованості за відсотками; 3000 грн - сума заборгованості за пенею.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1287 (одну тисячу вісімдесят сім) 77 коп судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: А. А. Русіна