Справа № 182/2180/21
Провадження № 2/0182/1813/2021
Іменем УКРАЇНИ
12.10.2021 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері,-
Позивач 07.04.2021 року звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.
Вона є матір'ю відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона є пенсіонеркою, її пенсія складає 2711,32 грн. на місяць. Інших джерел доходів вона не має.
Відповідач не бажає, щоб вона проживала разом з нею, тому вона орендує житло, оскільки власного не має.
Зазначає, що працювати за віком та за станом здоров'я вона не має можливості, не має житла, має хронічні захворювання, потребує системного прийняття медичних препаратів, тому потребує матеріальної допомоги відповідача. Маленький розмір пенсії та відсутність інших джерелі снування призводить до складного матеріального становища.
Відповідач у добровільному порядку не надає їй матеріальну допомогу, хоча має постійне місце роботи та зобов'язана надавати таку допомогу у відповідності до вимог ст. 202 СК України.
Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня пред'явлення позову і довічно.
Ухвалою про відкриття провадження від 30.04.2021 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Згідно оригіналу розписки, що мається в матеріалах справи, ОСОБА_2 отримала ухвалу про відкриття провадження, копію позову з доданими до нього документами на руки 14.05.2021 року (а.с. 11).
Клопотань до суду не надійшло, відповідач не скористалася правом на відзив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов на підставі ст.ст. 180-183,191 СК України підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження останньої (а.с. 3).
Позивач є пенсіонером за віком та згідно довідки про доходи № 3801 8084 6405 1819 від 31.03.2021 року отримує пенсію за віком, сума пенсії за період з 01.04.2020 року по 31.03.2021 року складає 27610, 09 грн. З вересня 2020 року по січень 2021 року щомісячний розмір пенсії ОСОБА_3 склав 2211,32 грн., за січень - лютий 2021 року щомісячний розмір пенсії складав 2611,32 грн. та у березні 2021 року склав 2711,32 грн. (а.с. 4).
Позивач вказує, що є людиною похилого віку, непрацездатною, пенсіонером, додаткових джерел заробітку не має, має хронічні захворювання, які потребують витрат на лікування, на що пенсії не вистачає.
Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч.ч. 8 - 10 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від можливості надавати (не надавати) таку допомоги повнолітніми дочкою чи сином, у зв'язку із їхнім матеріальним становищем.
При цьому умовою вірного застосування положень статті 202 СК України є врахування судом факту досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, а також дослідження обставин, визначених статтею 204 СК України.
Непрацездатною в розумінні частини 3 статті 75 СК України вважається особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.
Сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їй утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги, адже держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб: пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою, тощо.
При цьому, потреба в отриманні матеріальної допомоги може доводитися, як у спосіб порівняння розміру доходів батьків із їх відповідністю розміру прожитковому мінімуму, встановленого законом (ч. 4 ст. 75 СК України), так і в інший спосіб, зокрема, з підстав передбачених статтею 203 СК України, відповідно до приписів якої дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Також обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина не виникає, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені (ч. 2 ст. 202 СК України).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019р. у справі № 212/1055/18 дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року надано роз'яснення, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України. Моментом виникнення обов'язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Згідно із ч. 1 ст. 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано доказів того, що позивач ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком, яка не забезпечує в повному обсязі її потреб.
Визначаючи розмір аліментів, суд, врахувавши, що позивач є непрацездатною особою, інших доходів окрім пенсії, розмір якої є невеликим, не отримує і доказів зворотного матеріали справи не містять. Відповідач є працездатною особою, відомостей про наявність на її утриманні будь-яких осіб, у тому числі неповнолітніх дітей, відомостей щодо її матеріального становища та розміру отриманих доходів матеріали справи не містять і таких відомостей з боку сторін надано не було.
Разом з тим, суд враховує, що відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов, жодних доказів проти заявлених вимог та стосовно неможливості сплати аліментів у визначеному позивачем розмірі суду не надала.
Тому, виходячи із засад розумності, добросовісності і справедливості суд вважає за можливе стягнути із позивача аліменти на утримання непрацездатної матері у розмірі 1/4 частини із всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07.04.2021 року і довічно, оскільки відповідач, будучи донькою позивача, зобов'язана матеріально утримувати свою непрацездатну матір.
Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, оскільки задоволено вимоги позивача, яка звільнена від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 430 ЦПК України, ст.ст. 181-183, 191,199-200 СК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народилася у с. Ушкалка Верхньорогачицького району Херсонської області (зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1 , на користь непрацездатної матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (проживає за адресою - АДРЕСА_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 07.04.2021 року і довічно.
Рішення в частині місячного платежу аліментів підлягає негайному виконанню.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева