вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
14.09.2021 Справа № 917/542/21
м. Полтава
За позовною заявою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600
до 1. Фізичної особи - підприємця Михайлової Тетяни Миколаївни , АДРЕСА_1
2. Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600
про скасування рішення
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олійник Н.І.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Розглядається позовна заява про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, магазин роздрібної торгівлі продовольчих товарів по провулку Героїв Бреста, 51-Б в м. Кременчуці Полтавської області , індексний номер: 19756967 від 03.03.2015.
Ухвалою від 15.04.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 13.05.2021 на 12:00 год.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що листом від 06.04.2020 за вх. № 47-01.16/219 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Полтавської області було повідомлено, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: будівництво магазину роздрібної торгівлі продовольчих товарів за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 51-Б , зареєстрованою Департаментом державної-будівельної інспекції у Полтавській області від 02.02.2015 за № ПТ 142150330673 скасована.
Позивач також зазначає, що відповідно до вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку та державної реєстрації майнового права на неї, а відсутність у цієї особи таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки. Cтаном на час звернення з позовом, відповідачка-1 використовує земельну ділянку без правовстановлювальних документів на землекористування, чим порушує вимоги діючого законодавства України.
З декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.02.2015 за № ПТ142150330673 вбачається, що замовником наведено недостовірні дані у декларації, а саме: п. 11-1 декларації щодо інформації про документ, що посвідчує право чи користування земельною ділянкою. Оскільки декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на об'єкт: "Будівництво магазину роздрібної торгівлі продовольчих товарів по провулку Героїв Бреста 51-Б в м. Кременчуці Полтавської області " з реєстраційним номером № ПТ142150330673 від 02.02.2015 скасовано, позивач вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19756967 від 03.03.2015 підлягає скасуванню.
Відповідачка-1 у відзиві на позовну заяву (вх. № 4731 від 28.04.2021) позов заперечує, посилаючись на те, що скасування декларації про готовність об'єкта будівництва не скасовує державну реєстрацію права власності на нерухомість.
Відповідачка-1 зазначає, що Кременчуцька міська рада у 2013 році погодила будівництво ФОП Михайловою Т.М. магазину роздрібної торгівлі на земельній ділянці, яка передана їй на підставі сервітуту, шляхом видачі містобудівних умов та обмежень забудови. Однак при реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.02.2015 програмне, комп'ютерне забезпечення не давало можливості внести дані договору сервітуту, а лише договору оренди. Оскільки іншої можливості провести реєстрацію не було, в розділ 11-1 було внесено інформацію про документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, а саме: договір оренди земельної ділянки. Дата укладення договору та номер реєстрації в Управлінні Держкомзему є ідентичними з датою і номером договору сервітуту.
Також відповідачка-1 зазначає, що підстав вважати приміщення магазину самочинним будівництвом немає, оскільки об'єкт будувався на земельній ділянці, яка була відведена саме для цієї мети та з наявністю всіх необхідних дозвільних документів. Скасування декларації про готовність об'єкта будівництва не скасовує державну реєстрацію права власності на нерухомість. Після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення, а відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об'єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю. Отже, після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв'язку з чим, будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об'єкту нерухомого майна до самочинного.
Відповідачка - 1 вважає твердження позивача про використання ФОП Михайловою Т. М. земельної ділянки не за цільовим призначенням, на самовільне зайняття земельної ділянки, на позбавлення Кременчуцької міської ради правомочностей власника земельної ділянки такими, що не відповідають дійсності, оскільки відповідачка-1 використовувала земельну ділянку для розміщення магазину продовольчих товарів, що і було передбачено договором сервітуту, в межах тієї площі, що визначена договором; самовільного зайняття земельної ділянки не було, тому що таке зайняття відбувалось на підставі договору сервітуту; послідовність дій позивача у відносинах з ФОП Михайловою Т. М. (надання містобудівних умов) надає підстави для висновки про те, що з самого початку, позивач мав на меті надати земельну ділянку ФОП Михайловій Т. М. у користування для розміщення магазину. На момент затвердження містобудівних умов позивач не вважав, що його право буде обмежене будь-яким чином, а вже після проходження всієї процедури, зазначає, що його інтереси порушуються.
Відповідачка-1 також вважає, що позивачем не обґрунтовано, в чому полягає порушення його інтересів, оскільки право користування у відповідачки виникло у законний спосіб, на підставі договору сервітуту, а реєстрація саме договору оренди пов'язано виключно з технічною і програмною неможливістю реєстрації саме договору сервітуту, а не договору оренди.
Відповідачка-1 зазначає, що після реєстрації Декларації про готовність об'єкта нею сплачено 6000,00 грн. в місцевий бюджет на розвиток інженерно - транспортної інфраструктури міста за будівництво магазину.
Крім того, відповідачка-1 у відзиві на позовну заяву заявила про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду та просить суд застосувати позовну давність.
Ухвалою суду від 13.05.2021 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, розгляд справи відкладено на 15.07.2021 на 10:00 год.
Відповідач-2 відзив на позов не подав, в зв'язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.
Ухвалою суду від 15.07.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 14.09.2021 на 11:30 год.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, в якому позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі (вх. № 10248 від 14.09.2021 - електронна пошта).
Від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та участі його представника (вх. № 10227 від 13.09.2021 - електронна пошта).
В судове засідання 14.09.2019 сторони чи їх представники не з'явилися, в зв'язку з цим судом ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
03.06.2011 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та фізичною особою-підприємцем Михайловою Тетяною Миколаївною укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки площею 39 кв.м по пров. Героїв Бреста, в районі жилого будинку № 107 для розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - торговельного павільйону для реалізації продовольчих товарів. Вказаний договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 21.06.2011 за № 531040004000234.
Предметом вказаного договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно набувачу (ФОП Михайловій Т.М. ) на земельну ділянку в м. Кременчуці, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності стаціонарна мала архітектурна форма (пункт 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору об'єктом сервітуту за цим договором є земельна ділянка в м. Кременчуці, яка знаходиться по пров. Героїв Бреста в районі жилого будинку № 107 площею 39 кв.м, згідно схеми прив'язки стаціонарної малої архітектурної форми.
Договір про встановлення особистого строкового сервітуту укладено строком на 5 років (п. 2.1 договору).
23.08.2013 Управлінням містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради надано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 72 щодо забудови земельної ділянки по пров. Героїв Бреста в районі жилого будинку № 107 в м. Кременчуці за № 28-06/1018/33.
У розділі "Загальні дані" Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 72 вказано інформацію про замовника: ФОП Михайлова Т.М. , а також зазначено документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою: договір про встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Кременчуці Полтавської області за № 531040004000234 від 21.06.2011.
Розпорядженням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 328-Р від 01.12.2014 незавершеному будівництву магазину роздрібної торгівлі продовольчих товарів присвоєно адресу: м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 51-Б , згідно з викопіюванням з плану міста М 1:2000.
02.02.2015 Департаментом державної-будівельної інспекції у Полтавській області зареєстрована Декларація про готовність об'єкта до експлуатації за № ПТ142150330673, а саме: будівництво магазину роздрібної торгівлі продовольчих товарів за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 51-Б .
В розділ 11-1 вищезазначеної Декларації внесено інформацію про документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, а саме: договір оренди землі. Дата укладення договору та номер реєстрації в Управлінні Держкомзему є ідентичними з датою і номером договору сервітуту.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19756967 від 03.03.2015 зареєстровано право власності за Михайловою Тетяною Миколаївною на об'єкт нерухомого майна: магазин роздрібної торгівлі продовольчих товарів по пров. Героїв Бреста, 51-Б в м. Кременчуці Полтавської області , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 237926012 від 21.12.2020.
03.03.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області видано Михайловій Т.М. свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 на нерухоме майно, а саме: магазин роздрібної торгівлі продовольчих товарів за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 51-Б загальною площею 27,18 кв. м, індексний номер: 34437830.
Листом від 06.04.2020 за вх. № 47-01.16/219 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Полтавської області повідомлено директора юридичного департаменту міської ради про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована 02.02.2015 за № ПТ 142150330673 на об'єкт: "Будівництво магазину роздрібної торгівлі продовольчих товарів по пров. Героїв Бресту, 51-Б в м. Кременчуці Полтавської області ", замовник - ФОП Михайлова Т.М .
Позивач зазначає, що з декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована 02.02.2015 за № ПТ 142150330673 вбачається, що замовником наведено недостовірні дані щодо інформації про документ, що посвідчує право чи користування земельною ділянкою.
В зв'язку з цим позивач просить суд скасувати рішення держаного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - магазин роздрібної торгівлі продовольчих товарів по пров. Героїв Бреста, 51-Б в м. Кременчуці Полтавської області , індексний номер 19756967 від 03.03.2015.
В свою чергу відповідачка-1 зазначає, що скасування декларації про готовність об'єкта будівництва не скасовує державну реєстрацію права власності на нерухомість, і просить суд відмовити у позові.
При прийнятті рішення суд врахував таке.
Згідно статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції чинній на момент реєстрації права власності, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 вказаного Закону, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до вимог цього Закону, належить до документів, на підставі яких провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують.
Частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначено Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою від 17.10.2013 № 868.
Згідно з п. 49 вказаного Порядку (в редакції чинній на момент реєстрації права власності), для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає, зокрема, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, є зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Судом встановлено, що Департаментом державної-будівельної інспекції у Полтавській області 02.02.2015 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ПТ 142150330673, що стало підставою для прийняття відповідного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке позивач просить скасувати.
Так як декларація про готовність об'єкта до експлуатації скасована, позивач вважає нежитлове приміщення магазину роздрібної торгівлі продовольчих товарів за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 51-Б , що зареєстроване за Михайловою Т. М. на праві приватної власності, самочинним будівництвом.
Разом з тим суд зазначає, що право власності зареєстроване за відповідачкою-1 до скасування Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Згідно статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт.
Тобто, такі перевірки можливі щодо тих об'єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв'язку з чим такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об'єкту.
При цьому, відповідно до статті 39 зазначеного Закону в процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт, реєструвати або повертати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка і є підставою для оформлення права власності на об'єкт будівництва.
Виходячи із аналізу наведених норм після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення, а відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об'єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі № 640/10134/19 (адміністративне провадження № К/9901/24307/20) зазначивши, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема статтею 39-1, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. При цьому недостовірні дані мають відповідати одній із таких умов, які дають підстави вважити об'єкт самочинним будівництвом: об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об'єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об'єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта. Наявність інших недостовірних даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації.
З огляду на наведене, Верховний суд зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об'єкта до самочинного.
Отже, наявність підстав для скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також сам факт скасування такої декларації після реєстрації права власності не може свідчити про самочинність об'єкта.
Таким чином, після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв'язку з чим, декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не може нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об'єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.
З матеріалів справи вбачається правомірність послідовних дій ФОП Михайлової Т. М. для будівництва об'єкта нерухомості - магазину: отримання містобудівних умов та обмежень, які є чинними, реєстрація декларації про готовність об'єкта, присвоєння поштової адреси, сплата коштів в бюджет на розвиток інфраструктури, отримання свідоцтва про право власності. Земельна ділянка виділялась позивачці для розташування магазину роздрібної торгівлі, з цією метою був укладений договір сервітуту.
Позивач стверджує, що відповідачка-1 використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, має місце самовільне зайняття земельної ділянки та позбавлення Кременчуцької міської ради правомочностей власника земельної ділянки. Суд вважає такі твердження необґрунтованими.
Так, судом встановлено, що відповідачка-1 використовує земельну ділянку для розміщення магазину продовольчих товарів, як і передбачено договором сервітуту, в межах тієї площі, що визначена договором. Користування земельної ділянки відбувалось на підставі договору сервітуту.
Надання відповідачці-1 містобудівних умов свідчить про те, що позивач мав на меті надати земельну ділянку у користування для розміщення магазину. При цьому, відповідачка-1 стверджує та позивач не спростовує те, що при реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації 02.02.2015 програмне комп'ютерне забезпечення не давало можливості внести дані договору сервітуту, а лише договору оренди. Оскільки іншої можливості провести реєстрацію не було, в розділ 11-1 внесено інформацію про документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, а саме: договір оренди земельної ділянки. Дата укладення договору та номер реєстрації в Управлінні Держкомзему є ідентичними з датою і номером договору сервітуту.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності дотримання органами державної влади принципу правової визначеності, який передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовуватися представниками влади в тій чи іншій ситуації.
Принцип законних очікувань є наслідком принципу правової визначеності. Він спрямований на те, щоб у випадках, коли фізична особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Суб'єкти владних повноважень не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами виконавчої влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абз. 2 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року №1-зп.
Крім того, відповідно до статті 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом; примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 325 Цивільного кодексу України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Вищезазначеними нормами встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.
Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.
Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що станом на час оформлення права власності за Михайловою Т.М. на об'єкт (магазин роздрібної торгівлі продовольчих товарів, за адресою: м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 51-Б , загальною площею 27,18 кв. м) не існувало жодних обставин та підстав для відмови їй у реєстрації її права власності на об'єкт.
Оскільки оспорюване рішення про державну реєстрацію права власності прийнято на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Департаментом державно-будівельної інспекції у Полтавській області, а сам факт скасування такої декларації після реєстрації права власності не може свідчити про самочинність об'єкта, підстави для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - магазин роздрібної торгівлі продовольчих товарів по провулку Героїв Бреста, 51-Б у м. Кременчуці Полтавської області , індексний номер 19756967 від 03.03.2015 відсутні.
Таким чином, позов не підлягає задоволенню у зв'язку із його необгрунтованістю.
Відповідачка-1 у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
На вказану заяву відповідачки-1 суд зазначає наступне.
Згідно статі 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 267 зазначеного Кодексу передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи.
Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Оскільки судом встановлено, що позивач не довів належними і допустимими доказами порушення його прав, що є підставою для відмови у позові, у даному випадку у суду відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
Відмовити у позові повністю.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Солодюк О.В.