"06" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2365/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Бучковський С.В. (на підставі довіреності);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тускар» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 46, оф. 901, код ЄДРПОУ 42030529);
про стягнення 40 934,87 грн.
Суть спору: 06.08.2021 року позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2452/21) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тускар», в якій просить суд стягнути з останнього штрафні санкції у сумі 40 934,87 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №Л/НХ-20217/НЮ від 06.05.2020 р., а саме у частині своєчасної поставки товару. Позивач зазначає, що відповідно до умов договору, ним було направлено на електронну адресу відповідача заявки на поставку товару, за якими, відповідач повинен був поставити товар не пізніше 15 днів з дати письмової заявки, між тим відповідачем за даними замовленнями не було здійснено поставку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2021 року було відкрито провадження у справі №916/2365/21, за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.09.2021 р. о 14:45.
07.09.2021 року до суду від ТОВ «Тускар» надійшов відзив (вх. ГСОО №23538/21), в якому відповідач звертає увагу, що позивач у позовній заяві зазначив, що відправив заявки на поставку товару на електронну адресу kucuk_o@eraparts.com.ua, однак договором передбачено, що заявки надсилаються на електронну адресу постачальника tuskarltd@gmail.com. Також відповідач заперечує щодо отримання листа електронною поштою, оскільки направлені на електрону пошту заявки не були підписані уповноваженою на те особою за допомогою електронного цифрового підпису.
У судовому засіданні 15.09.2021 року суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву для розгляду справи по суті до 06.10.2021 року о 14:00.
29.09.2021 року ТОВ «Тускар» надіслав суду заяву (вх. ГСОО №25644/21) про розгляд справи без присутності сторони в судовому засіданні, призначеному на 06.10.2021 року.
06.10.2021 року у судове засідання з'явився представник позивача, представник позивача не з'явився, однак згідно заяви від 29.09.2021 року (вх. ГСОО №25644/21) просив суд здійснити розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні 06.10.2021 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено 11.10.2021 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
06.05.2020 року між Акціонерним товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тускар" (Постачальник) укладено договір поставки №Л/НХ-20217/НЮ, відповідно до якого Постачальник зобов'язується у 2020 році поставити Покупцеві товар, зазначений в Специфікації №1 (Додаток №1 до даного договору), а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно до п.1.2, 1.3 Договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару: Ламінат, основа під ламінат - підлогу Код ДК 021:2015 - 44110000-4 (Конструкційні матеріали). Код УКТЗЕД: 4411;3925. Кількість товару: 1815 м.кв. (визначається в Специфікації №1 (Додаток № 1).
Відповідно до п.3.1-3.3 Договору, ціна товару визначається даним Договором і приймається Сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації №1 (Додаток №1). Ціна за одиницю товару визначається у Специфікації №1 ( Додаток №1 ). 3.2. Сума цього Договору на момент його підписання становить: 239 448,90 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч чотириста сорок вісім грн. 90 коп.), у тому числі ПДВ 20% 39 908,15 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісім грн. 15 коп.)
Як встановлено п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться у безготівковій формі Покупець здійснює розрахунок за поставлений товар за умови наявності належним чином оформлених документів, передбачених умовами договору (акт приймання-передачі видаткова накладна, рахунок-фактура, тощо), що підтверджують отримання товару, протягом 30 банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку зупинення реєстрації податкової накладної Постачальника, розрахунок здійснюється протягом 30 банківських днів з дня отримання Покупцем від Постачальника копії рішення про реєстрацію податкової накладної.
Пунктами 5.2, 5.2.1 встановлено, що поставка товару проводиться партіями протягом не більше 15 днів тільки на підставі наданої письмової рознарядки/заявки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання продукції, але не пізніше 31.12.2020 року. Зі сторони Покупця рознарядку/заявку підписують з урахуванням вимог статуту Покупця, щонайменше двоє таких уповноважених осіб: директор виконавчий (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії "Львівська залізниця", перший заступник директора виконавчого (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії "Львівська залізниця"; заступник директора виконавчого (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії "Львівська залізниця"; головний інженер (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії "Львівська залізниця".
Відповідно до п.5.3 Договору, відправлення заявки Покупцем (структурний підрозділ "Служба організації та проведення закупівель" регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", здійснюється з електронної адреси Покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу Постачальника (tuskarltd@gmail.com).
За п.6.3.1 Договору, Постачальний зобов'язаний забезпечити поставку у строки, встановлені цим Договором.
Згідно п. 7.1, 7.2, 7.10 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. За прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого в строк товару. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов'язань.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Додатком №1 до договору №Л/НХ-20217/НЮ від 06.05.2020 року сторони договору узгодили вид, кількість та ціну товару на загальну суму 239 448,90 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем оформлено заявки на поставку товару: № НХЛьв-1/5040 від 13.08.2020 на суму 40 491,66 грн; № НХЛьв-1/5348 від 27.08.2020 на суму 13 561,80 грн.; № НХЛьв-1/5649 від 03.09.2020 на суму 13 561,80 грн.; № НХЛьв-1/6653 від 08.10.2020 на суму 45 916,38 грн.; № НХЛьв-1/7768 від 20.11.2020 на суму 91 142,70 грн.
На підтвердження факту направлення зазначених заявок, позивач надав суду скріншоти електронних повідомлень.
Як вказує позивач, станом на подачу позову до суду, відповідач не здійснив поставку замовленого товару, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Тускар» штрафних санкції у сумі 40 934,87 грн. за прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, обумовленого договором.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, суд зазначає, що перш за все для встановлення порушення прав позивача за захистом якого він звернувся з даним позовом, слід виходити із змісту умов укладеного між сторонами договору, який розцінюється судом як джерело матеріального права, яким безпосередньо врегульовано права та обов'язки сторін.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1,2 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи обставини правовідносин сторін та умови спірного договору №Л/НХ-20217/НЮ від 06.05.2020 року, для встановлення факту прострочення виконання відповідачем обумовленого договором зобов'язання з поставки товару, обов'язковою умовою є наявність отримання відповідачем від замовника письмової заявки, яка є підтвердженням його готовності до прийому та оплати наданих послуг, як того вимагають умови вказаного договору.
Як встановлено судом, позивач на підтвердження факту відправки письмових заявок на поставку товару надав в якості доказів скріншоти електронних повідомлень.
Разом з тим, статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Суд зазначає, що з копії знімку екрану монітору комп'ютера (скріншоту) не вбачається, який саме лист за змістом було відправлено на електронну адресу відповідача.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Роздруківки електронної переписки не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
Врахувавши викладене, суд дійшов висновку про те, що надана позивачем роздруківка електронної переписки не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Тускар» штрафних санкцій у розмірі 40 934,87 грн., оскільки надані позивачем скріншоти електронних повідомлень не можуть вважатись належним повідомленням постачальника про готовність отримати товар.
При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Враховуючи відмову судом у позові, судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити в повному обсязі.
2. Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11 жовтня 2021 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська