65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2203/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд.19; Адреса для листування: 08703, Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 11, код ЄДРПОУ - 40602418, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» (65496, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ - 40837596)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Тарасенко Ю.Г.
Представники сторін:
Від позивача: Бешуля К.С. - на підставі ордеру серії ДН №083275 від 26.07.2021;
Від відповідача: Румянцев О.С. - на підставі довіреності від 03.02.2021р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» про стягнення заборгованості у розмірі 122 064 грн 59 коп., пені у розмірі 8 039 грн 50 коп., інфляційних втрат у розмірі 6 090 грн 99 коп., 3% річних у розмірі 1 715 грн 58 коп.
Ухвалою суду від 02.08.2021р. позовну заяву ТОВ «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС» залишено без руху. 06 серпня 2021р. до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 11.08.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 31.08.2021р.
Ухвалою суду від 31.08.2021р. відкладено судове засідання на 23.09.2021р.
31 серпня 2021р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що дослідивши докази, додані до позовної заяви, здійснивши аналіз предмета та підстав позову, складності справи, відповідач дійшов висновку про необхідність здійснити перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження в порядку ч.6 ст.250 ГПК України.
22 вересня 2021р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ТОВ «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС» просить стягнути заборгованість у розмірі 122 064 грн 59 коп., пеню у розмірі 8 039 грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 090 грн 99 коп., 3% річних у розмірі 1 715 грн 58 коп.
Ухвалою суду від 23.09.2021р. судове засідання відкладено на 08.10.2021р.
Крім того, протокольною ухвалою від 23.09.2021р. відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з наступних підстав.
Відповідно до ст.247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті, зокрема, справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що розмір позовних вимог становить 137 910 грн 66 коп., що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Складність справи, на яку відповідач посилається в обґрунтування клопотання, не обґрунтовано заявником.
Крім того, матеріли справи не містять значного обсягу доказів, які підлягають дослідженню.
Суд також зауважує, що за предметом спору справа №916/2203/21 не входить до переліку справ, визначених ч.4 ст.247 ГПК України, які не підлягають розгляду порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.3 ст13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Однак, на підтвердження наявності обставин, якими відповідач обґрунтовує наявність підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів.
Позивач - ТОВ «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС», підтримує уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідач - ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ», заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 23.09.2021р.
Позивач у справі зазначає, що 28.09.2020р. між ТОВ «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС» (Постачальник) та ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» (Покупець) укладено Договір поставки №ЛТП-28/09.20, відповідно до п.1.1. якого Постачальник взяв на себе зобов'язання постачати Покупцю товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його.
Згідно п. 1.2. Договору найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у підписаних сторонами Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.
На виконання п.1.2 Договору, сторони уклали специфікацію №1 від 30.09.2021р. до Договору щодо поставки товару, а саме :Витратомір коріолісовий KROHE Optimass 6400С S15 нерж. сталь, фланці DN25 PN40 EN1092-1 В1, вартістю 239 184 грн 72 коп. з ПДВ.
Розділом 2 Специфікації сторони погодили наступні умови оплати: передплата 30% в гривнях згідно рахунку-фактури та в строк дійсності рахунку. Остаточно доплата 70% в гривнях після відвантаження на протязі 5 банківських днів.
Пунктом 2.4. Специфікації встановлено, що у разі збільшення курсу євро на день повідомлення про готовність до відвантаження за партію товару більш ніж на 3 % в порівнянні з курсом зафіксованим в рахунку-фактурі, Постачальник розраховує вартість (ціну) товару в частині доплати за новим курсом при виставлені рахунку-фактури для остаточного розрахунку Покупцем.
Відповідно до п.2.4 Договору розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Позивач зазначає, що 11.11.2021р. ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» на підставі виставленого позивачем рахунку №2691 від 30.09.2020р. перерахувало ТОВ «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС» відповідно до умов Договору передплату у розмірі 30% вартості товару, що становить 71 755 грн 41 коп.
29 січня 2021р. ТОВ «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС» згідно умов Договору поставило ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» товар на суму 243 820 грн, що підтверджується видатковою накладною №244 від 29.01.2021р. та довіреністю №63 від 28.01.2021р.
Позивач зазначає, що відповідно до Специфікації від 30.09.2021р. строк оплати 70% вартості поставленого товару тривав до 05.02.2021р. Однак, у визначений Договором строк відповідач не сплатив 70% вартості поставленого товару. Лише 12 березня 2021р. відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем за поставлений товар за Договором у сумі 50 000 грн.
Враховуючи часткову оплату, за даними позивача за ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 122 064 грн 59 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.
Позивач вважає порушення ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» умов Договору поставки №ЛТП-28/09.20 порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Згідно п.7.6. Договору за прострочення строків доплати товару згідно умов Договору, Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10 (десяти) % від суми заборгованості.
На підставі вищенаведеного, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 8 039 грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 090 грн 99 коп. та 3% річних у розмірі 1 715 грн 58 коп., які також просить стягнути з відповідача на свою користь.
В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України та ст.ст. 252, 526, 629 Цивільного кодексу України .
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п.1.2. Договору найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у підписаних сторонами Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.
Відповідно до п.2.2. Договору ціна товару визначається у узгоджених сторонами Специфікаціях до Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору, та відображається у рахунках-фактурах.
Відповідно до п. 2.3. Договору оплата за даним Договором здійснюється на умовах зазначених узгоджених сторонами Специфікаціях до Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Однак, в Специфікації, доданій позивачем до позовної заяви, вказана вартість товару, що відрізняється від вартості, зазначеній у видатковій накладній.
Крім того, відповідач зазначає, що Довіреність на отримання товару від 28.01.2021р., додана позивачем до позовної заяви, не містить підпису особи, яка уповноважується на отримання товару.
Також, відповідач зауважує на тому, що видаткова накладна №244 від 29.01.2021р. не може бути належним доказом по справі, адже від імені ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» вона підписана невідомою особою, не уповноваженою відповідачем на отримання товару. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної №244 від 29.01.2021р. не містить всіх обов'язкових реквізитів первинних документів, у зв'язку із чим не відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
На підставі зазначеного вище відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» товару та наявності кореспондуючого обов'язку з оплати такого товару, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив, що 28.09.2020р. між ТОВ «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС» (Постачальник) та ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» (Покупець) укладено Договір поставки №ЛТП-28/09.20, відповідно до п.1.1. якого Постачальник взяв на себе зобов'язання постачати Покупцю товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини щодо поставки товару, зокрема, Постачальник зобов'язався забезпечити своєчасне та належне постачання товару Покупцю в порядку та на умовах, визначених в Договорі, а Покупець зобов'язався своєчасно сплатити Постачальнику вартість поставленого товару в порядку та на умовах, визначених в п.2.3 Договору (п.п. 5.1.-5.2. Договору).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до п.10.1. Договору поставки №ЛТП-28/09.20 даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати Договір за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати його закінчення, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, а саме до 31 грудня 2022р.
Згідно п. 1.2. Договору найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у підписаних сторонами Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.
Згідно п.п. 2.1.-2.2. Договору загальна сума (ціна) Договору становить суму вартості всього товару, що був поставлений відповідно до даного Договору, протягом всього строку його дії. Ціна товару визначається у узгоджених сторонами Специфікаціях до Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору, та відображається у Рахунках-фактурах.
Відповідно до п.п. 2.3.-2.4. Договору оплата за даним Договором здійснюється на умовах, зазначених в узгоджених сторонами Специфікаціях до Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору. Розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Відповідно до п.3.1. Договору постачання товару здійснюється згідно умов Специфікації до Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п.3.2. Договору термін поставки товару визначається сторонами у Специфікаціях до Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору. Дострокова поставка дозволяється. Часткова поставка дозволяється лише за письмовою згодою Покупця.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що постачання товару здійснюється партіями на умовах DDP склад Покупця, що розташований за адресою: 65496, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 1, (згідно ІНКОТЕРМС-2010), якщо інші умови поставки не погоджені сторонами у Специфікаціях, додатках до чинного Договору.
Відповідно до п.3.5 Договору датою постачання товару є дата фактичної передачі товару Покупцю та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
Відповідно до п.4.2 Договору товар приймається повноважними представниками Покупця у 10-денний строк на підставі накладних з повним переліком товару, що постачається. Весь перелік товару перевіряється Покупцем і після цього підписується накладна. Факт виявлення при прийомі дефектного товару у 10-денний строк (що не відповідає вимогам кількості, комплектності за даним Договором) підтверджується актом про дефектність (надалі-Акт). Обґрунтована претензія заявлена по відношенню до будь-якої частини поставленого товару може бути підставою відмови Покупця від приймання та/або повної оплати товару, за умови повернення товару Покупцю.
За матеріалами справи, на виконання п.1.2 Договору сторони уклали Специфікацію №1 від 30.09.2021р. до Договору поставки №ЛТП-28/09.20 від 28.09.2020р. щодо поставки товару, а саме: Витратоміра коріолісового KROHE Optimass 6400С S15 нерж. сталь, фланці DN25 PN40 EN1092-1 В1 вартістю 239 184 грн 72 коп. з ПДВ.
Згідно п.1 Специфікації строк постачання рахується з дати передоплати. Строк постачання не враховує фактичних святкових днів країн експорту/імпорту та може бути подовжений на відповідний термін. Можлива дострокова поставка товару.
В пункті 2 Специфікації сторони погодили умови оплати товару, а саме: передплата 30% в гривнях згідно Рахунку-фактури та в строк дійсності рахунку; остаточна доплата 70% в гривнях після відвантаження на протязі 5 банківських днів. Враховуючи, що структура ціни товару включає стовідсоткову імпортну складову, керуючись ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони домовилися визначати грошовий еквівалент зобов'язання (ціни та загальної вартості) за Специфікацією в іноземній валюті, а саме в Євро (BUR) (Грошовий еквівалент зобов'язання за Специфікацією складає: 7200 євро 00 центів з ПДВ). Вартість (ціна) товару виражена та підлягає оплаті в гривнях по рахунку фактурі. Ціна в гривнях розрахована на базі міжбанківського курсу продажу євро, надалі - Курс, зафіксованого на сайті: http://minfin.com.ua/ на дату Специфікації. Міжбанківський курс продажу євро - 33,2201 грн/Євро по закриттю на дату 29.09.2020р. У разі збільшення курсу євро на день повідомлення про готовність до відвантаження за партію товару більш ніж на 3% в порівнянні з курсом зафіксованим в рахунку-фактурі, Постачальник розраховує вартість (ціну) товару в частині доплати за новим курсом при виставлені рахунку-фактури для остаточного розрахунку Покупцем.
Відповідно до п.7 Специфікації дана Специфікація є невід'ємною частиною Договору поставки №ЛТП-28/09.20 від 28.09.2020р.
З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2020р. ТОВ «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС» виставлено ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» рахунок-фактуру №2691 на суму 243 820 грн. Відповідно до рахунку строк постачання 8-10 тижнів (без урахування фактичних свят країн експорту-імпорту). В рахунку-фактурі також вказано, що курс рахунку: 33,2201 грн/євро по закриттю на 29.09.2020р., в свою чергу, курс на дату відвантаження 29.01.2021р.: 34,1398 грн/євро по закриттю на 28.01.21 Міжбанк.
Суд критично ставиться до того, що в рахунку №2691 від 30.09.2020р. зазначається курс євро/грн, який діяв в майбутньому, а саме 29.01.2021р.
Водночас, в матеріалах справи міститься видаткова накладна №244 від 29.01.2021р., складена на підставі рахунку-фактури №2691 від 30.09.2020р., Договору №ЛТП-28/09.20 від 28.09.2020р., Специфікації №1 від 30.09.2020р., з якої вбачається, що Покупець - ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ», від імені якого на підставі Довіреності №63 від 28.01.2021р., діяв менеджер забезпечення Бесклуб Максим Миколайович, який отримав товар - Витратомір коріолісовий для рідини та газів Optimass 6400С S15 DN25 PN40 EN1092-1 В1 MODBUS 24VDC 0/1|0 35% на суму 243 820 грн.
В матеріалах справи міститься Довіреність №63 від 28.01.2021р., якою ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» уповноважено Бесклуба М.М. на отримання від ТОВ «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС» Витратоміра коріолісового для рідини та газів Optimass 6400С S15 DN25 PN40 EN1092-1 В1 MODBUS 24VDC 0/1|0 35%.
В ході розгляду справи судом було оглянуто оригінал Довіреності №63 від 28.01.2021р. та встановлено, що вона не містить підпису особи, яку уповноважено на отримання товару, на що посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень.
Однак, суд зауважує на тому, що Довіреність №63 від 28.01.2021р. та видаткова накладна №244 від 29.01.2021р., оригінали яких оглянуто судом, містять відбиток печатки ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ».
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надана позивачем видаткова накладна та Довіреність містять: назву та дату складення; назву підприємств, від імені яких складено такі накладні; реквізити підприємства, що уповноважує особу на отримання товару; зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру; особистий підпис осіб, які брали участь у здійснені господарської операції.
Між тим, як визначено ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Наявність підпису особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, засвідченого печаткою структурного підрозділу відповідача не унеможливлює її ідентифікацію.
На відміну від положення, визначеного ч.2 ст.9 Закону, п.2.4 Положення визначає, що первинні документи бухгалтерського обліку мають містить окрім посади, ще і прізвище осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Разом з тим, не дотримання вимог відповідного положення, як і вимог ст.9 вказаного Закону, не є підставою для суду вважати, що відповідні операції не здійснювалась.
Суд звертає увагу відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази втрати, заволодіння третіми особами печаткою ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ», у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що Бесклуб М.М. не є уповноваженою відповідачем особою.
Доказів того, що видаткову накладну №244 від 29.01.2021р. від імені ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» підписано іншою особою ніж Бесклуб М.М. відповідачем до матеріалів справи не надано. Клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відповідачем заявлено не було. За таких обставин, суд не приймає до уваги посилання відповідача на неотримання товару та підписання видаткової накладної невідомою особою.
Крім того, в матеріалах справи містяться платіжні доручення, якими підтверджується сплата ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» грошових коштів на виконання Договору №ЛТП-28/09.20 та акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.06.2021р., підписаний сторонами у справі без зауважень.
Суд вважає за необхідне зазначити про закріплений в статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні висновки містяться у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», при співставленні судом доказів, наданих позивачем та відповідачем до матеріалів справи, суд вважає, що надані позивачем докази, а саме Довіреність №63 від 28.01.2021р. та видаткова накладна №244 від 29.01.2021р. є більш вірогідними. При цьому, відповідачем не надано доказів протилежного.
Суд також зазначає, що відповідно до даних Мінфіну, станом на 29.01.2021р. діяв курс 34,1398 грн/євро. Отже, курс на дату відвантаження, що становить 34,1398 грн/євро, більше ніж курс, станом на 30.09.2020р., що становив 33,2201 грн/Євро на 2,77%, що не перевищує 3%.
Згідно п.2.4 Специфікації у разі збільшення курсу євро на день повідомлення про готовність до відвантаження за партію товару більш ніж на 3% в порівнянні з курсом зафіксованим в рахунку-фактурі, Постачальник розраховує вартість (ціну) товару в частині доплати за новим курсом при виставлені рахунку-фактури для остаточного розрахунку Покупцем.
Відповідно до рахунку фактури №2691 від 30.09.2020р. в умовах оплати визначено, що вартість товару індексується при збільшені курсу євро/грн більше ніж на 2%.
Однак, відповідно до п.2.3 Договору оплата, за даним Договором, здійснюється на умовах зазначених узгоджених сторонами Специфікаціях до Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору.
За таких обставин, враховуючи приріст курсу євро/грн станом на дату відвантаження на 2,77%, вартість товару не підлягає корегуванню.
Таким чином, вартість товару, поставленого позивачем ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» за видатковою накладною №244 від 29.01.2021р., становить 239 184 грн 72 коп.
В матеріалах справи містяться платіжні доручення, а саме: №632 від 11.11.2021р. на суму 71 755 грн 41 коп., №1357 від 12.03.2021р. на суму 50 000 грн, що загалом становить 121 755 грн 41 коп.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У частині 1 ст. 174 Господарського кодексу України законодавець встановив, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати повної вартості поставленого товару, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у розмірі 117 429 грн 31 коп.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Крім того, п.7.6. Договору визначено, що за прострочення строків доплати товару згідно умов Договору, Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10 (десяти) % від суми заборгованості.
За приписами ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п.2.1. Специфікації 70% вартості товару підлягає оплаті протягом 5 банківських днів після відвантаження.
Отже, відповідач був зобов'язаний сплатити 70% вартості товару, що становить 167 429 грн 30 коп., у строк до 05.02.2021р.
Враховуючи часткову оплату в розмірі 50 000 грн 12.03.2021р., розмір пені за прострочення доплати становить 7 786 грн 85 коп., інфляційні втрати складають 5 982 грн 05 коп., 3% річних складають 1 663 грн 40 коп.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 22.09.2021р., суд зазначає, що в тексті заяви позивач здійснив перерахунок штрафних санкцій за Договором, збільшивши період їх нарахування, однак, у прохальній частині зазначив позовні вимоги, що є ідентичними позовним вимогам, викладеним в позовній заяві. За таких обставин, позовні вимоги у справі №916/2203/21 не є уточненими (збільшеними) позивачем.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» про стягнення заборгованості у розмірі 122 064 грн 59 коп., пені у розмірі 8 039 грн 50 коп., інфляційних втрат у розмірі 6 090 грн 99 коп., 3% річних у розмірі 1 715 грн 58 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» (65496, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ - 40837596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд.19; Адреса для листування: 08703, Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 11, код ЄДРПОУ - 40602418) заборгованість у розмірі 117 429 грн 31 коп., пеню у розмірі 7 786 грн 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 982 грн 05 коп., 3% річних у розмірі 1322 грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 181 грн 28 коп.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 12 жовтня 2021 р.
Суддя Н.В. Рога