79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.10.2021 Справа № 914/1769/21
Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, при секретарі судового засідання І.С. Зусько, розглянув матеріали справи
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів», м. Львів
про стягнення витрат на професійну правову допомогу
у справі № 914/1769/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів», м. Львів
до відповідача Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м. Львів
про стягнення 310 000,00 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
Обставини розгляду справи.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів» до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про стягнення 310 000,00 грн.
У позовній заяві ТОВ «Будівельна компанія «Львів» зазначило, що на час подання позову попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 41 650,00 грн, з яких: 6000,00 грн - вивчення обставин справи та консультація щодо подання позову; 10 000,00 грн - написання позову та підготовка додатків; 4000,00 грн - вивчення матеріалів (відзиву) для написання відповіді на відзив; 10 000,00 грн - написання відповіді на відзив та підготовка додатків; 3500,00 грн - участь у судовому засіданні (очікувана кількість - 2 засідання); 4650,00 грн - судовий збір.
06.09.2021 представник відповідача подав заперечення (вх. № 20443/21) щодо попереднього розрахунку суми судових витрат, які очікує понести позивач.
27.09.2021 через систему «Електронний суд» на розгляд господарського суду надійшла заява позивача про відшкодування витрат на правову допомогу (вх. № 22454/21). Оригінал вказаної заяви надійшов на адресу суду 04.10.2021 (вх. № 3991/21).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.10.2021 позовні вимоги ТОВ «Будівельна компанія «Львів» задоволено повністю, присуджено стягнути з ЛКП «Львівелектротранс» 310 000,00 грн заборгованості за Договором підряду № 00588 від 25.08.2020. Пуктом 3 резолютивної частини цього ж рішення заяву про відкшодування витрат на професійну правову допомогу призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2021 о 14:45.
05.10.2021 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву (вх. № 23292/21) про проведення судового засідання, призначеного на 07.10.2021, без його участі.
У судове засідання 07.10.2021 представники сторін не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи в частині, яка стосується вирішення поданої заяви, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив таке.
22.06.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів» до Львівського комнуального підприємства «Львівелектротранс» про стягнення заборгованості у розмірі 310 000,00 грн.
У позовній заяві ТОВ «Будівельна компанія «Львів» зазначило, що на час подання позову попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 41 650,00 грн, з яких: 6000,00 грн - вивчення обставин справи та консультація щодо подання позову; 10 000,00 грн - написання позову та підготовка додатків; 4000,00 грн - вивчення матеріалів (відзиву) для написання відповіді на відзив; 10 000,00 грн - написання відповіді на відзив та підготовка додатків; 3500,00 грн - участь у судовому засіданні (очікувана кількість - 2 засідання); 4650,00 грн - судовий збір.
У запереченнях (вх. № 20443/21 від 06.09.2021) відповідач зазначив, що не погоджується із таким розрахунком позивача, оскільки він є неспівмірним із складінстю справи, можливим витраченим часом, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову. На переконання відповідача, ця справа не є складною, відповідає правилам ч. 5 ст. 12 ГПК України та є малозначною, та не потребує для вирішення значної кількості часу, адже предметом позову є стягнення 310 000,00 грн основного боргу за Договором підряду № 00588 від 25.08.2020. Відповідач також зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.
До оригіналу заяви (вх. № 3991/21 від 04.10.2021) представник позивача долучив оригінал договору про надання правничої допомоги № 1-Р від 29.06.2021, Рахунок на оплату від 20.09.2021 та Акт № 1 про надання правничої допомоги від 21.09.2021.
Згідно з п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується за завданням замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати правничі послуги в межах судової справи № 914/1769/21, а замовник зобов'язується оплатити їх.
Відповідно до п. 4.1. Договору, розмір наданої виконавцем правничої допомоги замовнику оцінюється:
п.п. 4.1.1. 1000,00 грн - за одну годину послуг, крім випадків, передбачених наступними підпунктами;
п.п. 4.1.2. 3000,00 грн - за участь у одному судовому засіданні, незалежно від його тривалості.
За результатами надання правничої допомоги, за бажанням будь-якої із сторін, може складатися Акт. В Акті вказується обсяг наданої замовнику правничої допомоги та її вартість.
У рахунку на оплату від 20.09.2021 зазначено, що виконавцем надано послуг замовнику на загальну суму 14 500,00 грн, з яких: вивчення та консультування щодо позову (1.5 год) - 1500,00 грн; написання та подання позову (4 год) - 4000,00 грн; участь у судових засіданнях (3 шт.) - 9000,00 грн.
З Акту № 1 про надання правничої допомоги від 21.09.2021 вбачається, що виконавець, в рамках дії Договору про надання правничої допомоги № 1-Р від 29.06.2021, надав замовнику такі послуги: вивчення матеріалів та консультування (1,5 год) - 1500,00 грн; написання та подання позову (враховуючи час, витрачений на надсилання копії позову із додатками відповідачу, та на реєстрацію позовної заяви) (4 год) - 4000,00 грн; участь у судових засіданнях (2 шт.) - 6000,00 грн.
Крім цього, у Акті № 1 від 21.09.2021 вказано, що, окрім перелічених послуг за Договором про надання правничої допомоги № 1-Р від 29.06.2021, очікується надання правничих послуг у виді участі у судовому засіданні 30.09.2021. Сторони претензій один до одного не мають.
Акт № 1 про надання правничої допомоги від 21.09.2021 підписаний та скріплений печатками двох сторін.
Суд звертає увагу представника позивача на те, що судові засідання по справі № 914/1769/21 відбувалися 09.08.2021, 06.09.2021, 04.10.2021 та 07.10.2021, що підтверджуєть наявними у справі ухвалами та протоколами судових засіднь за відповідні дати. Справа № 914/1769/21 не призначалася судом до розгляду на 30.09.2021, як це зазначено у примітці Акту № 1 від 21.09.2021.
Від відповідача письмових заперечень щодо відшкодування заявлених позивачем витрат на професійну правову допомогу не надходило.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи зробив заяву про намір подати відповідні докази та подав такі докази з дотриманням вимог процесуального закону щодо строку їх подання.
У статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 згаданої статті).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі № 908/1654/18, від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розділом 4 Договору про надання правничої допомоги № 1-Р від 29.06.2021 сторони передбачили вартість послуг виконавця: 1000,00 грн - за одну годину послуг, крім випадків, передбачених наступними пунктами; та 3000,00 грн - за участь у одному судовому засіданні, незалежно від його тривалості.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі № 923/726/18).
З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме вищезгадані умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 Кодексу регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат.
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи в будь-якому випадку незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, тобто дослідження обставин оплати цих витрат не відіграє ключової ролі при вирішенні питання щодо їх розподілу. Вказана позиція також висловлена Верховним Судом в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Отже, позивач належним чином обгрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу, - договір про надання правової допомоги, рахунок на оплату послуг та акт про надання правової допомоги. При цьому зі змісту акту вбачається, що розмір та вид правової допомоги в ньому повністю відповідає встановленим в договорі умовам.
Дослідивши зміст акту та матеріали справи, також можна встановити, що зазначена в ньому правова допомога дійсно була надана адвокатом, про що свідчить, зокрема, наявність в матеріалах справи поданої позивачем позовної заяви та документів, про надання послуг з підготовки яких зазначає заявник.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України - інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Варто зазначити, що п. 6 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» відносить до видів правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, правова допомога, яка надавалась, зокрема, у формі вивчення матеріалів та консультування, підготовки процесуальних документів, відповідає видам правової допомоги, передбаченим законом та договором, і розцінюється судом як така, що надавалась у справі № 914/1769/21.
Подібна правова позиція щодо пов'язаності витрат на такі види правової допомоги з розглядом справи висловлена Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Разом з тим, на переконання суду, не всі витрати на професійну правничу допомогу, розподілити які просить заявник, є пов'язаними з розглядом справи.
Так, в Акті № 1 про надання правничої допомоги від 21.09.2021 до наданих і прийнятих юридичних послуг віднесено участь адвоката у двох судових засіданнях у справі, однак у виставленому рахунку на оплату від 20.09.2021 вказано участь у трьох судових засіданнях. Напротивагу цьому суд зазначає, що представник позивача фактично був присутній лише у двох з чотирьох судових засіданнях, протягом яких розглядалася справа № 914/1769/21, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань.
Отже, суд не може погодитись з тим, що витрати позивача на оплату участі адвоката в трьох судових засіданнях у справі є пов'язаними з її розглядом, тому при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу у даній справі вважає за необхідне відступити від загального правила розподілу витрат на підставі п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК України та не присуджувати на користь позивача цю суму судових витрат.
Проаналізувавши положення інших пунктів частини 5, суд не встановив інших підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат.
Зокрема, суд дослідив, що розмір заявлених витрат на правову допомогу є обгрунтованим та пропорційним до предмета спору (ціни позову). При цьому, поведінка сторін під час розгляду справи була однаково добросовісною, а про здійснення сторонами дій щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи суду невідомо.
Варто зазначити, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені не лише положеннями частини 5, а й положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу, проаналізувавши які, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити заявникові в частині заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Як встановлено судом, в попередньому (орієнтовному) розрахунку позивач заявляв про витрати на професійну правничу допомогу розмірі 41 650,00 грн у справі, проте у поданій до ухвалення рішення заяві просив покласти на відповідача вже 14 500,00 грн витрат.
Суд встановив, що сума судових витрат, заявлена до відшкодування, майже утричі менша від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, а позивач у заяві про відкшодування витрат на правову допомогу обгрунтував відповідне зменшення розміру попередньо заявленої до стягнення суми з 41 650,00 грн до 14 500,00 грн.
Проте суд також бере до уваги фактичні дії сторони, що вчинялися на виконання договору про надання правової допомоги.
Таким чином, суд відмовляє ТОВ «Будівельна компанія «Львів» як стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині 3000,00 грн з підстав непов'язаності цієї суми витрат з розглядом справи, оскільки матеріалами справи підтверджено, що представник позивача фактично був присутній у двох судових засіданнях, як це, зокрема, й вказано у Акті № 1 про надання правничої допомоги. При цьому, суд вважає, що на користь позивача слід стягнути 11 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У частині стягнення 4650,00 грн судового збору суд вважає за доцільне відмовити, оскільки такий був присуджений до стягнення з відповідача на користь позивача рішенням Господарського суду Львівської області від 04.10.2021 у цій справі, та не підлягає повторному стягненню.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно, пунктом другим частини п'ятої статті 238 ГПК України, визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 233 ГПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Частиною першою статті 244 ГПК України встановлено вичерпний перелік випадків, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення: 1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, з врахуванням всього викладеного, вимоги поданої заяви підлягають частковому задоволенню, а додаткове рішення - ухваленню.
Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів» про стягнення витрат на професійну правову допомогу у справі № 914/1769/21 задовольнити частково.
2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд 2, ідентифікаційний код 03328406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів» (79020, м. Львів, вул. Зимова, буд. 35, кв. 17) 11500,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
3. В задоволенні решти заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 07.10.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст складено 11.10.2021.
Суддя З.П. Гоменюк