79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.09.2021 справа № 914/1986/21
За позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Державного комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич
про стягнення заборгованості. Ціна позову: 3880111,59 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Зарицька О.Р.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила справа за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 3880111,59 грн., з якої: 3364750,02 грн. основного боргу, 68186,08 грн. пені, 128962,39 грн. 3% річних, 318213,10 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 07.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 21.07.2021.
Ухвалою суду від 21.07.2021 строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 08.09.2021 та за клопотанням позивача підготовче засідання призначено в режимі відеоконференції.
22.07.2021, за вх.№17169/21, в системі документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
27.07.2021, за вх.№17445/21, в системі документообігу суду зареєстровано подані позивачем заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
07.09.2021, за вх.№20702/21, в системі документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.
Водночас, 08.09.2021, за вх.№20770/21, зареєстровано подане позивачем клопотання у якому позивач зазначає, що помилково направив до суду клопотання про проведення судового засідання без участі представника, а відтак просить суд залишити дане клопотання без розгляду. Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд залишив без розгляду раніше подане позивачем клопотання (вх.№20702/21 від 07.09.2021) про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача
Ухвалою суду від 08.09.2021 закрито підготовче провадження у справі №914/1986/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2021.
09.09.2021, за вх.№20963/21, на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача, про участь в судовому засіданні, призначеному на 29.09.2021 на 10 год. 45 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». З підстав, викладених в ухвалі суду від 14.09.2021 в задоволенні клопотання позивача відмовлено.
Представник позивача в судове засідання 29.09.2021 не з'явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання (вх. №22721/21 від 29.09.2021), в якому просить суд задовольнити позов у повному обсязі, справу розглянути без його участі.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 29.09.2021 не забезпечив.
Судом належно виконано обов'язок, щодо повідомлення усіх учасників справи, зокрема, відповідача повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали суду, поштовою рекомендованою кореспонденцією №7901414006810, яка отримана адресатом. Від відповідача поступило клопотання за вх.№17169/21 від 22.07.2021р. про зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50%.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обов'язковою, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, та за наявними у справі матеріалами.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору постачання природного газу №4202/1920-ТЕ-21 від 01.10.2019 позивач поставив відповідачу упродовж жовтня 2019 року - березня 2020 року природний газ на загальну суму 12 319 560,43 грн. За умовами договору відповідач мав здійснювати остаточний розрахунок за переданий газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставку газу. Позивач стверджує, що відповідач оплачував газ з порушенням встановлених строків та неоплаченою залишилась заборгованість на суму 3 364 750,02 грн. За прострочення оплати газу позивач просив стягнути з відповідача 68186,08 грн пені на підставі договору та на підставі ст. 625 ЦК України - 128962,39 грн 3% річних та 318213,10 грн інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідачем подано клопотання за вх.№17169/21 від 22.07.2021р. про зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50%. Дане клопотання обґрунтоване наступним. Відповідач зазначає, що працює за тарифами для трьох груп споживачів: населення, бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства, які затверджуються (погоджуються) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Через те, що тарифи не покривають витрати виробництва виникає різниця в тарифах.
На думку відповідача, основною причиною невчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем є та обставина, що споживачем послуг теплопостачання, які надає підприємство, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача, у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за надані послуги. У відповідності до щомісячного реєстру нормативів, що встановлюється НКРЕКП визначений відсоток стягнення плати за природний газ з розрахункових рахунків КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР на користь АТ НАК «Нафтогаз України», а саме 70,28% від поступлених коштів з населення та 60,15% з бюджетних організацій. Дебіторська заборгованість підприємства станом на 01.07.2021 року становить 15461,1тис.грн. Кредиторська заборгованість підприємства станом на 01.07.2021 року становить 65101,3 тис.грн.
Відповідач зазначає, що вживає усіх можливих заходів для вчасної оплати за спожитий природній газ позивачем. Стягнення неустойки в повному розмірі, як стверджує відповідач, спричинить додаткове збільшення збитків підприємства, яке не матиме жодних джерел для їх покриття. У той же час збільшення збитків може призвести до стану неплатоспроможності підприємства. КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР знаходиться у тяжкому фінансовому стані.
Відповідач вважає, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати за послуги розподілу природного газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Відповідач зазначає, що за таких обставин, оскільки вина відповідача у простроченні виконання грошового зобов'язання перед позивачем пов'язана з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади та місцевого самоврядування, відсутністю сучасних дотаційних напрямів у покритті збитків підприємства - відповідач має важкий фінансовий стан, у тому числі внаслідок несплати боргів населенням, бюджетними установами; діяльність боржника спрямована на забезпечення теплом учбових закладів, дитячих садків, оздоровчих санаторіїв, лікарень, інших об'єктів, а тому обставини, що зумовлюють зменшення пені є соціально значимими та винятковими. Фінансова неспроможність підприємства може призвести до спричинення кризової ситуації у всьому регіоні. Відповідач зазначає, що в разі припинення надання послуг з теплопостачання залишаться без тепла не лише мешканці міста Дрогобича, а й соціальна сфера, навчальні заклади, лікарні, дитячі садки тощо. Отже, на думку відповідача, обставини, які змусили просити зменшення розміру пені є значимими та винятковими, оскільки існує нагальна необхідність спрямовування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків для оплати за спожитий природний газ, забезпечення безперервного циклу надання послуг з метою забезпечення безаварійного надання послуг теплопостачання. З огляду на вказані обставини, важкий фінансовий стан, відповідач просить суд зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату боргу за спожитий природний газ на 50%.
На підтвердження вказаних обставин долучено довідку КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР №01/515 від 19.07.2021р. про тарифи, стан дебіторської заборгованості та субвенції з держбюджету; довідку КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР №01/516 від 19.07.2021р. про стан дебіторської заборгованості та претензійно-правової роботи станом на 01.07.2021р.; довідку КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР №01/514 від 19.07.2021р. про кредиторську заборгованість станом на 01.07.2021р., довідку КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР №01/515 від 19.07.2021р. про стан претензійно-правової роботи станом на 01.07.2021р.; звіт КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР про фінансові результати за 2020р.; баланс (звіт про фінансовий стан) КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР.
Позиція позивача у запереченнях на клопотання про зменшення неустойки.
Позивач зазначає, що відповідачем не наведено у клопотанні обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві.
Позивач вважає, що відповідач, підписавши договір, взяв на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; умови договору не містять жодної відкладальної обставини щодо проведення розрахунків, проте оплата здійснювалась несвоєчасно.
Позивач вважає, що штрафні санкції у розмірі 68186,08 грн. не є надмірно великими у порівнянні з невиконаним зобов'язанням.
Крім того позивач зазначає, що довгострокові зобов'язання НАК «Нафтогаз України» складають 79 285 млн грн, а короткострокові - 108 721 млн грн.
Несвоєчасність оплати контрагентами, зазначає позивача, перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу; збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки; неналежне планування господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки. Тому позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.
Обставини справи.
01.10.2019р. між Акціонерним товариством “Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” (постачальник) та Комунальним підприємством “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради (споживач) укладено договір № 4202/1920-ТЕ-21 постачання природного газу (далі по тексту - договір), згідно до умов (п.1.1., 1.2., 1.3. договору) якого, постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. За цим договором може бути поставлений газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством “Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” на митну територію України
Згідно із п. 5.1. договору № 4202/1920-ТЕ-21 від 01.10.2019р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до Розділу 11 договору № 4202/1920-ТЕ-21 від 01.10.2019р., з врахуванням додаткової угоди №8, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
За умовами пункту 2.1 договору № 4202/1920-ТЕ-21 від 01.10.2019р., з врахуванням додаткової угоди №8, постачальник передає споживачеві у жовтні 2019 - квітні 2020 роках замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 2900,00.куб.м.
Між Публічним акціонерним товариством “Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” (постачальник) та Комунальним підприємством “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради (споживач) укладено додаткові угоди №1 від 22.10.2019р., №2 від 12.11.2019р., №3 від 09.12.2019р., №4 від 27.12.2019р., №5 від 28.01.2020р., №6 від 24.02.2020р., №7 від 23.03.2020р., №8 від 23.04.2020р., відповідно до яких п. 4.2. договору викладався у новій редакції, зокрема змінювалась ціна за 1000куб.м.газу згідно укладених угод.
На виконання п.2.1 договору позивач поставив у жовтні 2019р. - квітні 2020р., а відповідач прийняв природний газ включаючи транспортування на загальну суму 12 319 560,43грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2019 року передано 31,33770тис. куб.м. газу на загальну суму 166569,34грн. (з ПДВ), в тому числі 4925,97грн. за транспортування газу; від 30.11.2019 року передано 342,16968тис. куб.м. газу на загальну суму 2 076 089,89грн. (з ПДВ), в тому числі 53785,65грн. за транспортування газу; від 31.12.2019 року передано 476,78404тис. куб.м. газу на загальну суму 2 536 807,18грн. (з ПДВ), в тому числі 74945,68грн. за транспортування газу; від 31.01.2020 року передано 535,58975тис. куб.м. газу на загальну суму 3 068 389,39грн. (з ПДВ), в тому числі 66498,82грн. за транспортування газу; від 29.02.2020 року передано 458,27762тис. куб.м. газу на загальну суму 2 239 415,75грн. (з ПДВ), в тому числі 56899,75 грн. за транспортування газу; від 31.03.2020 року передано 507,38414тис. куб.м. газу на загальну суму 2 143 288,02грн. (з ПДВ), в тому числі 62996,81грн. за транспортування газу; від 30.04.2020 року передано 24,54379тис. куб.м. газу на загальну суму 88980,86грн. (з ПДВ), в тому числі 3047,36грн. за транспортування газу. Акти підписані та скріплені печатками обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем, в повному обсязі не виконав, оплати за переданий газ згідно актів приймання-передачі природного газу не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 3 364 750,02грн., яка не заперечується відповідачем та підтверджується долученими до позовної заяви документами.
Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 3 364 750,02грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).
Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 7.2. договору № 4202/1920-ТЕ-21 від 01.10.2019р. передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Додатковою угодою №5 від 28.01.2020р. сторонами п.7.2 договору з 01.01.2020р. викладено в наступній редакції: у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Так, згідно із п.7.2. договору, позивач нарахував відповідачу по кожному акту приймання-передачі природного газу пеню у розмірі 68186,08грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 128962,39грн. та інфляційні втрати в розмірі 318213,10грн. Розрахунки позивачем долучено до матеріалів справи та перевірено судом.
Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат суду не надано та доказів в спростування наведених обставин суду не подано.
Щодо заяви відповідача про зменшення пені, суд зазначає наступне.
Суд враховує, що відповідно до умов договору № 4202/1920-ТЕ-21 від 01.10.2019р. відповідач отримував природний газ від позивача виключно для подальшої реалізації для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а не для власних потреб. Відповідачем частково сплачено суму основного боргу. Також суд враховує, що вина відповідача у простроченні виконання грошового зобов'язання перед позивачем пов'язана з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади та місцевого самоврядування, засновником КП «Дрогобиччтеплоенерго» є Дрогобицька міська рада, та майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Дрогобича. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Враховуючи те, що прострочення виконання грошового зобов'язання перед позивачем пов'язане несплатою боргів населенням, бюджетними установами, та діяльність боржника спрямована на забезпечення теплом учбових закладів, дитячих садків, оздоровчих санаторіїв, лікарень, інших об'єктів, а тому обставини, що зумовлюють зменшення пені є соціально значимими та винятковими.
Відповідач зазначає, що у відповідності до щомісячного реєстру нормативів, що встановлюється НКРЕКП визначений відсоток стягнення плати за природний газ з розрахункових рахунків КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР на користь АТ НАК «Нафтогаз України», а саме 70,28% від поступлених коштів з населення та 60,15% з бюджетних організацій. Дебіторська заборгованість підприємства станом на 01.07.2021 року становить 15461,1 тис. грн., кредиторська заборгованість підприємства станом на 01.07.2021 року становить 65101,3 тис. грн., що підтверджується долученими довідками. Як вбачається з інформації зазначеної у довідках КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР №01/515 від 19.07.2021р. про тарифи, стан дебіторської заборгованості та субвенції з держбюджету, №01/516 від 19.07.2021р. про стан дебіторської заборгованості та претензійно-правової роботи, №01/514 від 19.07.2021р. про кредиторську заборгованість, у звіті КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР про фінансові результати за 2020р. та у балансі (звіті про фінансовий стан) КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР на 31.12.2020р., вказане підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані. Стягнення неустойки в повному розмірі спричинить додаткове збільшення збитків підприємства, може призвести до стану неплатоспроможності підприємства та до спричинення кризової ситуації у регіоні. Відтак, обставини, якими обгрунтовує відповідач клопотання про зменшення розміру пені є значимими та винятковими, оскільки існує нагальна необхідність спрямовування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків для оплати за спожитий природний газ, забезпечення безперервного циклу надання послуг з метою забезпечення безаварійного надання послуг теплопостачання.
Статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Крім того, в силу ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 ЦК України).
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При розгляді клопотання судом враховано, що:
- відповідачем природній газ використовується виключно для повного задоволення потреб населення та юридичних осіб в тепловій енергії, яка використовується для опалення приміщень, отримання гарячої види і промислових технологічних процесів, що є й метою створення самого Підприємства.
- основним напрямком діяльності підприємства є, здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, забезпечення для трьох груп споживачів населення, бюджетних організацій та госпрозрахункових підприємств;
- КП «Дрогобичтеплоенерго» перебуває у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується фінансовим звітом та балансом за 2020 рік (станом на кінець 2020 року збитки підприємства склали 12 149 тис. грн., що майже вдвічі більше ніж за аналогічний період попереднього року - 6 362 тис. грн.);
- позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану Товариства, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору;
Судом враховано, що предметом даного судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» і не може впливати на його господарську діяльність.
Також судом враховано, що окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.
В той же час, нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, врахувавши наведені вище обставини, суд дійшов висновку щодо зменшення нарахованої позивачем пені на 40 % і стягнення з відповідача пені у розмірі 40911,65 грн.
Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Доводи позивача про те, що збитковість підприємства відповідача у виникненні боргу не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені, не можуть бути підставою для відмови у зменшенні розміру пені, оскільки не є єдиним мотивом для задоволення такого клопотання, а оцінено судом в сукупності з іншими обставинами.
Вказана позиція щодо можливості зменшення розміру неустойки узгоджується з численною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 19.03.2019 у справі № 921/760/17-г/5, у постанові від 13.06.2018 у справі № 904/9781/17, від 20.06.2019 у справі № 916/2283/18, від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково, а відтак до задоволення підлягає 3364750,02 грн. основного боргу, 40911,65 грн пені, 128962,39 грн 3% річних, 318213,10 грн інфляційних втрат.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відтак, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 58201,67 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Індустріальна, 1-а, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05445563) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) 3364750,02 грн основного боргу, 40911,65 грн пені, 128962,39 грн 3% річних, 318213,10 грн інфляційних втрат, 58201,67 грн судового збору.
3. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 11.10.2021.
Суддя С.Б. Кітаєва