просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
05 жовтня 2021 року м.Харків Справа № 913/347/21
Провадження №33/913/347/21
За позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул.Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601
до відповідача Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, вул.Гагаріна, буд.87, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400
про визнання недійсним одностороннього правочину
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Баштова М.О.
У засіданні брали участь:
від позивача (в режимі відеоконференції): адвокат Коваленко С.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6780/10 від 27.06.2018, довіреність №14-341 від 22.12.2020;
від відповідача: адвокат Андрєєв А, М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 986 від 23.06.2011, довіреність № 15 від 23.06.2011.
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, в якій просить визнати недійсним правочин, оформлений Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” заявою від 19.04.2021 №01-02-38/798 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 71 283 372 грн 55 коп. з посиланням на статті 203-204, 215, 599, 600, 601, 604-609, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст.202, 203 Господарського кодексу України.
Позовна заява обґрунтована недотриманням відповідачем під час вчинення оспорюваного правочину, вимог, що ставляться до нього при зарахуванні, зокрема відсутності безспірності таких вимог, які припиняються за цим правочином, а також невідповідності підстав зарахування дійсним обставинам, зокрема відсутність переплат за вказаними договорами.
Позивач вважає, що у НАК “Нафтогаз України” відсутні будь-які зобов'язання перед АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” за договорами постачання природного газу, що зазначені в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема і згідно постанов Кабінету Міністрів України №63 та №143.
Відповідно НАК “Нафтогаз України” не визнає обов'язку зі сплати заборгованості, яка заявлена АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” , тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання, відтак відсутня безспірність заявлених вимог.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.07.2021; встановлено учасникам строки для подання заяв по суті.
Від відповідача 05.07.2021 через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання за вих.№01-02-45/1275 від 29.06.2021, продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, в якому відповідач також зауважив про те, що АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заявлені позовні вимоги про визнання припиненими зобов'язань за відповідними договорами купівлі-продажу природного газу, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань, що на думку відповідача свідчить про їх майновий характер, що також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19. Таким чином, відповідач вважає, що за подання позовної заяви позивачу необхідно було сплатити судовий збір, як за вимоги майнового характеру. Оскільки подана позивачем позовна заява подана з порушенням п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, на думку відповідача, наявні підстави для залишення її без руху згідно ч.11 ст.176 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.07.2021 задоволено клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, викладене в клопотанні про відкладення судового засідання за вих.№01-02-45/1275 від 29.06.2021; продовжено відповідачу строк, встановлений судом для подання відзиву, по 13.07.2021; задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання за вих.№01-02-45/1275 від 29.06.2021; відкладено підготовче засідання на 23.07.2021.
Також суд, розглянувши доводи відповідача щодо наявності підстав для залишення позову без руху, дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача, відсутність підстав для залишення позову без руху.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву 01-02-45/1318 від 05.07.2021, до якого додано цифровий носій (диск з електронним доказом).
При перевірці електронного доказу (Реєстр побутових споживачів природного газу АТ “Луганськгаз”) було з'ясовано, що він належним чином не оформлений, не містить електронного цифрового підпису, тому залишений судом без розгляду, про що постановлено протокольну ухвалу від 23.07.2021 (т.2, а.с.200, 205).
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає, що в період з липня 2015 року по січень 2019 року відповідно до вказаних договорів він закуповував природний газ у позивача для потреб населення, в тому числі для споживачів, у яких відсутні встановлені прилади обліку природного газу, і фактичний об'єм спожитого (розподіленого) газу визначався за нормами споживання, що були встановлені постановою Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ) від 08.06.1996 №619 “Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників”.
Постановою КМУ від 29.04.2015 №237 “Про внесення змін до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників” до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою №619, були внесені зміни, згідно з якими зменшено наведені норми споживання природного газу населенням.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №826/16447/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 та постановою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016, було задоволено адміністративний позов фізичних осіб до КМУ і визначено незаконною та не чинною постанову №237.
В подальшому КМУ 23.03.2016 було прийнято постанову №203 “Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників”, пунктом 1 якої були затверджено нові норми споживання.
Відповідно до п.2 зазначеної постанови були внесені зміни постановою КМУ від 27.04.2016 №316 та встановлено, що застосування норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 01.02.2016. Пунктом 1 переліку постанов КМУ, що втратили чинність, затвердженого постановою КМУ від 23.03.3016 №304 “Про внесення змін до пункту 3 постанови КМУ від 06.08.2014 №409 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ”, було визнано такою, що втратила чинність постанову №619. Постановою КМУ від 18.08.2017 №609 були внесені зміни до постанови №203, у додатку до постанови у графі “норма споживання”.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 09.08.2018, визнано протиправно та не чинною постанову КМУ від 23.03.2016 “Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників”.
Оскільки суди у справах №826/16447/15 та №826/2507/18 визнали протиправними та не чинними постанови КМУ №237 та №203 з моменту їх прийняття, діючими за цей період залишалися норми, встановлені постановою КМУ №619.
В той же час, відповідач здійснював постачання газу в період лютого 2016 року до січня 2019 року побутовим споживачам, у яких відсутні встановлені прилади обліку природного газу, за нормами встановленими постановами КМУ від 29.04.2015 №237 та від 23.03.2016 №203.
Вартість природного газу придбаного відповідачем у позивача за актами приймання-передачі для потреб населення склала: за договорами: №16-147-Н від 12.01.2016 в сумі 626 625 955,57 грн. (у тому числі 57 551 087,51 грн. по споживачах без встановлених приладів обліку природного газу); №16-429-Н від 27.09.2016 у сумі 1 375 776 216,07 грн. (у тому числі 45 255 885,41 грн. по споживачах без встановлених приладів обліку природного газу); №17-228-Н від 14.04.2017 в сумі 292 656 634,99 грн. (у тому числі 44 116 364,21 грн. по споживачах без встановлених приладів обліку природного газу); №17-428-Н від 03.10.2017 у сумі 1 447 094 202,98 грн. (у тому числі 86 856 152,11 грн. по споживачах без встановлених приладів); №18-328-Н від 08.10.2018 у сумі 73 397 453,27 грн. (у тому числі 7 051 423,51 грн. по споживачах без встановлених приладів обліку природного газу); №18-528-Н від 14.11.2018 в листопаді, грудні 2018 року та січні 2019 року у сумі 795 763 357,57 грн. (у тому числі 23 205 572,68 грн. по споживачах без встановлених приладів обліку природного газу). АТ “Луганськгаз” оплатило поставлений природний газ з лютого 2016 року до січня 2019 року на загальну суму 4 611 313 820, 45 грн.
АТ “Луганськгаз” поставило природний газ населенню за договорами: №16-147-Н від 12.01.2016 на суму 596 150 589,29 грн.; №16-429-Н від 27.09.2016 на суму 1 349 835 809,49 грн.; №17-228-Н від 14.04.2017 на суму 266 061 115,71 грн; №17-428-Н від 03.10.2017 на суму 1 388 286 660,49 грн.; №18-328-Н від 14.11.2018 на суму 68 598 336,37 грн.; №18-528-Н від 14.11.2018 на суму 784 245 051, 17 грн.
Отже різниця, за твердженням відповідача, між сплаченою на користь “НАК “Нафтогаз України” вартістю природного газу та вартістю поставленого АТ “Луганськгаз” населенню природного газу склала 158 136 257,94 грн.
Наразі відповідач вважає, що зазначена сума коштів є переплатою АТ “Луганськгаз” за отриманий протягом лютого 2016 року до січня 2019 року від “НАК “Нафтогаз України” природний газ.
08.02.2019 набрала чинності постанова КМУ №63 “Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами”, а також було прийнято постанову КМУ №143 від 27.02.2019, в яких було передбачено, що не допускається нарахування та облік постачальникам заборгованості по особовому рахунку побутового споживача за газ, яка виникла у зв'язку із втратою чинності постановами КМУ №237 від 29.04.2015 та №203 від 23.03.2016.
У зв'язку із сумлінним виконанням АТ “Луганськгаз” своїх зобов'язань перед АТ “НАК “Нафтогаз України” в частині розрахунків за природний газ, у товариства після прийняття постанови КМУ від 27.02.2019 № 143 виникла переплата.
Це стало підставою для направлення АТ “Луганськгаз” на адресу АТ “НАК “Нафтогаз України” листа від 22.10.2020 року № 01-02- 38/1824 з проханням провести коригування розрахунків. Листом від 11.11.2020 року №23-3339/1-8-20 НАК “Нафтогаз України” відмовив в коригуванні заборгованості АТ “Луганськгаз”, обґрунтовуючи що коригування заборгованості неможливе без коригування ціни або обсягу природного газу.
Враховуючи заборону нараховувати постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, визначену в п. 2 постанови КМУ № 143, відповідач вважає, що в даному випадку НАК “Нафтогаз України” був зобов'язаний виконати вимоги абз. 4 п. 2 постанови КМУ №143 від 27.02.2019 “Питання споживання природного газу” шляхом коригування зобов'язань АТ “Луганськгаз” та штрафних санкцій в обліку “НАК “Нафтогаз України” на суму переплати. В результаті невиконання “НАК “Нафтогаз України” вимог постанови КМУ № 143, у АТ “Луганськгаз” виникла переплата в розмірі 158 136 257,94 грн. за отриманий від “НАК “Нафтогаз України” протягом лютого 2016 року- січня 2019 року природний газ.
Строк виконання зобов'язань з повернення переплати є таким, що настав за твердженням відповідача, з моменту набрання чинності постанови КМУ №143 від 27.02.2019 “Питання споживання природного газу”.
Відповідач вважає, що зобов'язання перед НАК “Нафтогаз України” за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-203-Н (справа №913/398/16) у сумі 71 283 372, 55 грн. є повністю припиненими щляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань АТ “НАК “Нафтогаз України” перед АТ “Луганськгаз” згідно з договорами купівлі-продажу природного газу: від 12.01.2016 №16-147-Н в сумі 30 475 366, 28 грн.; від 27.09.2016 №16-429-Н в сумі 25 940 406,58 грн., від 14.04.2017 №17-228-Н в сумі 14 867 599,69 грн., на загальну суму 71 283 372,55 грн.
Крім того, відповідач в обґрунтування власної позиції щодо необхідності врегулювання зобогованості між сторонами, посилається на прийняття Верховною Радою України Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” від 04.06.2021.
Поданий відповідачем відзив прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.
Від позивача надійшла відповідь на відзив за вих.39/5-4843-21 від 12.07.2021 з доданими документами, в яких останній зазначає, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 “Питання споживання природного газу” не передбачено її зворотної дії в часі шляхом прямої вказівки про це, то вказане виклює можливість її застосування до подій та фактів, що мали місце між сторонами до набрання нею чинності. Відповідно у даних правовідносинах підлягають застосуванню нормативно-правові акти, які набули чинності та залишалися чинними на момент їх виникнення та припинення, тобто існували у період з моменту укладення договорів купівлі-продажу газу до моменту їх повного виконання. Крім того, приписи постанови КМУ №143 мають заборонний характер, спрямований на заборону нарахування боргів, штрафів, санкцій, однак правовідносини між позивачем та відповідачем не містять ознак, до яких може бути застосована постанова КМУ №143. Відтак, доводи відповідача про зобов'язання НАК “Нафтогаз України” вчинити дії щодо зміни майнових прав не відповідають змісту постанови Уряду від 27.02.2019 №143.
Природний газ, який отримував відповідач від НАК “Нафтогаз України” постачався компанією на підставі Типових договорів купівлі-продажу природного газу (затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України), укладених на виконання постанови КМУ від 01.10.18 № 758 “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)”.
Тобто, протягом 2015-2019 років між сторонами існували договірні відносини, якими була визначена ціна природного газу, та порядок розрахунків. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються Законом України “Про ринок природного газу”, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Отже виключно Законом, а не постановою (регуляторним актом) Кабінету Міністрів України, може бути звільнено суб'єкта господарювання від господарсько-правової відповідальності, зокрема, від сплати штрафних санкцій, або змінено їх обсяг. Доводи відповідача про зобов'язання НАК “Нафтогаз України” здійснити корегування вартості реалізованого природного газу та відобразити заборгованість перед АТ “Луганськгаз” не відповідають положенням законодавства. Постанова КМУ від 27.02.2019 №143 не покладає на АТ “НАК “Нафтогаз України” зобов'язання повернути АТ “Луганськгаз” чи іншим суб'єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов'язаннями. Доводи позивача знайшли своє відображення у правових висновках Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19.
Спір у цій справі виник, зокрема, з огляду на те, що НАК “Нафтогаз України” не визнало обов'язку зі сплати заборгованості, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою від 24.03.2021, у зв'язку з чим відсутня безспірність заявлених однорідних вимог, як одна з обов'язкових умов для здійснення зарахування. Подана представником позивача відповідь на відзив № 39/5-4843-21 від 12.07.2021 прийнята судом та долучена до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 23.07.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.08.2021; повідомлено учасників справи ухвалою-повідомленням від 26.07.2021.
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив за вих.№01-02-45/1496 від 29.07.2021 з доданими документами та повторно доданим належним чином оформленим в якості електронного доказу - електронним носієм (диск), в яких останній, зокрема повторно виклав заперечення, раніше наведені у відзиві.
Суд керуючись ч.8 ст. 80, ст. 119 ГПК України прийняв вказані заперечення відповідача з доданими документами та електронним носієм, долучив їх до матеріалів справи, про що постановив протокольну ухвалу від 12.08.2021.
Відповідачем 12.08.2021 також через канцелярію суду подано клопотання за вих.№01-02-45/1580 від 11.08.2021 про зупинення провадження по справі, в якому останній просив зупинити провадження у справі № 913/347/21 до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/6651/21 за позовом АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” до АТ “НАК “Нафтогаз України” про визнання зобов'язань припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у справі, яка перебуває на розгляді в Господарському суді м.Києва.
Протокольною ухвалою суду від 12.08.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, по 12.09.2020 включно; оголошено перерву в судовому засіданні до 30.08.2021; вирішено розглянути клопотання відповідача про зупинення провадження у справі в наступному судовому засіданні; повідомлено учасників справи ухвалою-повідомленням від 13.08.2021.
Позивачем подані 28.08.2021 письмові заперечення на клопотання за вих.. №39/5-5744-21 від 26.08.2021, в яких останній наголошує, що зупинення провадження у справі процесуальний закон пов'язує саме із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.
Підставою для звернення із позовною заявою до суду у цій справі є, зокрема відсутність безспірності вимог які зараховуються одностороннім правочином, оформленим заявою відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №01-02-28/798 від 19.04.2021. На підтвердження заявлених позовних вимог у справі №913/347/21 позивачем надано суду всі належні докази на підтвердження факту: укладення між позивачем та відповідачем договорів купівлі-продажу природного газу, передачі позивачем природного газу у власність відповідача; несплати відповідачем природного газу в повному розмірі та строки, узгоджені між позивачем та відповідачем. Тобто позивачем повідомлено суд про всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та надано відповідні докази, які підтверджують такі обставини.
Водночас відповідач за змістом заявленого клопотання обмежився лише посиланням на факт пов'язаності справ №913/347/21 та №910/6651/21. Між тим для правильного застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України необхідно довести та обґрунтувати саме неможливість розгляду справи №913/347/21 до вирішення іншої, тоді як таких відомостей та обґрунтувань клопотання відповідача не містить.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.08.2021 відмовлено задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі за вих.01-02-45/1580 від 11.08.2021; закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 17.09.2021.
Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача суд зауважив про те, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення судом у справі №910/6651/21.
З огляду на зміст та підстави заявлених позовних вимог у цій справі, надані учасниками докази на підтвердження власних правових позицій, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті у цій справі, об'єктивну можливість встановити та оцінити обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення спору на підставі наявних в матеріалазх справи доказів.
Також судом враховано, що відповідачем не доведено наявність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/6651/21.
Протокольною ухвалою суду від 17.09.2021 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 05.10.2021.
В судове засідання 05.10.2021, після оголошеної перерви, прибули представники обох сторін. В судовому засіданні суд завершив встановлювати фактичні обставини справи, досліджувати наявні докази, провів дебати.
В судовому засіданні 05.10.2021 за результатами розгляду справи проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі №913/398/16 стягнуто з АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” кошти у загальній сумі 181 193 502,97 гри., з яких: 106 514 651,54 грн. - основного боргу (за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-203- Н) ; 67 988 432,93 грн. - інфляційні нарахування; 6 528 106,17 грн. - 3 % річних; 162 312,33 грн. - судового збору (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.06.2016).
АТ “Оператором газорозподільної системи “Луганськгаз” було частково погашено основний борг та судовий збір за вказаним рішенням у сумі 109 910 130,42 грн., а тому залишок заборгованості перед позивачем станом на 19.04.2021 (дату відправлення заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог як зазначає відповідач) складає 71 283 372,55 грн., з яких: 0,60 грн. - основний борг; 64 755265,78 грн. - інфляційні нарахування; 6 528 106,17 грн. -3% річних.
22.04.2021 на адресу АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшла заява АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” від 19.04.2021 № 01-02-38/798 про зарахування зустрічних однорідних вимог (т.1 а.с.15).
У поданій заяві АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, керуючись ст.601 ЦК України, заявило про повне припинення зобов'язання перед АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-203- Н (справа №913/398/16) у сумі 71 283 372 грн 55 коп. шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” перед АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” згідно з договорами купівлі-продажу природного газу:
-за договором від 12.01.2016 № 16-147-Н в сумі 30 475 366,28 грн.;
-за договором від 27.09.2016 № 16-429-Н в сумі 25 940 406,58 грн.;
-за договором від 14.04.2017 № 17-228-Н в сумі 14 867 599,69 грн., на загальну суму 71 283 372 грн 55 коп.
За змістом поданої заяви відповідач повідомив, що АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” станом на 19.04.2021 має перед АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” заборгованість у сумі 158 136 257,94 грн., яка виникла за рахунок переплати за договорами купівлі - продажу природного газу для подальшої реалізації побутовим споживачам:
-за договором № 16-147-Н від 12.01.2016 в розмірі 30 475 366,28 грн;
-за договором № 16-429-Н від 27.09.2016 в розмірі 25 940 406,58 грн;
-за договором № 17-228-Н від 14.04.2017 в розмірі 26 595 519,28 грн;
-за договором № 17-428-Н від 03.10.2017 в розмірі 58 807 542,49 грн;
-за договором № 18-328-Н від 08.10.2018 в розмірі 4 799 116,90 грн;
-за договором № 18-528-Н від 14.11.2018 в розмірі 11 518 306,40 грн., вважаючи існуючим у позивача зобов'язання перед відповідачем щодо повернення вказаних коштів.
З наданих позивачем матеріалів справи вбачається, що АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” було укладено договір на купівлю - продаж природного газу № 16-147-Н 12.01.2016, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2016 році природний газ, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити газ, на умовах договору (т.1 а.с.16-65).
На виконання умов вказаного договору позивачем передано, а АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” прийнято протягом січня-вересня 2016 року природний газ на загальну суму 787 789 985 грн 83 коп., що підтверджується актами приймання-передачі газу.
На виконання умов договору відповідачем перераховано позивачу за оплату поставленого протягом січня-вересня 2016 року природного газу грошові кошти в розмірі 787 789 985 грн 83 коп., згідно даних сальдо по підприємству та відомості про операції по підприємству.
Заборгованість за вказаним договором купівлі-продажу природного газу від 12.01.16 № 16-147-Н була предметом розгляду у справі № 913/89/18. Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.06.2018 у справі № 913/89/18, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2018 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.11.2018, позов АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання споживачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 12.01.16 №16-147-Н задоволено частково та стягнуто пеню в сумі 13 023 213 грн 07 коп., 3% річних в сумі 2 573 282 грн 28 коп., втрати від інфляції в сумі 7 536 212 грн 30 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 348 159 грн 97 коп.
Заборгованість за рішенням Господарського суду Луганської області від 07.06.2018, як зазначив позивач, сплачена відповідачем 23.07.2019, що підтверджують дані сальдо по підприємству та відомісті про операції по підприємству.
Між АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” 27.09.2016 укладено договір № 16-429-Н про купівлю - продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2016-2017 роках природний газ, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити газ, на умовах договору (т.1 а.с.66-92).
На виконання умов договору позивачем за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року (включно) поставлено, а відповідачем прийнято природний газу на загальну суму 1 375 776 216 грн 07 коп., що підтверджується складеними актами приймання-передачі природного газу.
На виконання умов договору відповідечем перераховано позивачу оплату поставленого протягом жовтня 2016 - березня 2017 природного газу в розмірі 1 375 776 216 грн 07 коп., що підтверджують дані сальдо по підприємству та відомості про операції по підприємству (т.1 а.с.81-111).
Заборгованість по вказаному договору купівлі-продажу природного газу від 27.09.2016 № 16-429-Н була предметом розгляду у справі №913/334/18. Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.11.2018 року у справі №913/334/18, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 10.07.2019, позов АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання споживачем зобов'язань за договором купівлі- продажу природного газу від 27.09.2016 № 16-429-Н задоволено частково та стягнуто пеню в сумі 10 210 982 грн 41 коп., 3% річних в сумі 2 259 347 грн 39 коп., втрати від інфляції в сумі 6 630 736 грн 20 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 175 327 грн 83 коп.(т.1 а.с.93-111).
Заборгованість за рішенням Господарського суду Луганської області від 02.11.2018 у справі № 913/334/18 сплачена відповідачем частково, останній платіж, як вказує позивач, здійснено 31.03.2021 та станом на дату пред'явлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог складає 4 924 869,55 грн., що підтверджується даними сальдо по підприємству та відомістю про операції по підприємству.
Між АТ Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” укладено договір купівлі - продажу природного газу № 17-228-Н від 14.04.2017, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язався передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ, на умовах договору (т.1 а.с.112-137).
На виконання умов договору позивачем за період з жовтня 2016 по березень 2017 року (включно) поставлено, а відповідачем прийнято природний газу на загальну суму 292 656 634 грн 99 коп., що підтверджується долученими актами приймання-передачі природного газу.
На виконання умов договору відповідачем перераховано позивачу в якості оплати за поставлений протягом жовтня 2016 - березня 2017 років природний газ грошові кошти в розмірі 292 656 634 грн 99 коп., що підтверджується даними сальдо по підприємству та відомості про операції по підприємству.
Заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу від 14.04.2017 № 17-228-Н була предметом розгляду у справі №913/284/18. Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.10.2018 у справі №913/284/18, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.03.2019, позов АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання споживачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 14.04.2017 № 17-228-Н задоволено частково та стягнуто пеню в сумі 1 390 202 грн 06 коп., 3% річних у сумі 3 252 432 грн 96 коп., інфляційні втрати в сумі 11260 357 грн 49 коп., судовий збір-у сумі 426 222 грн 17 коп.
Заборгованість за рішенням Господарського суду Луганської області від 17.10.2018 у справі № 913/284/18 сплачено відповідачем частково, останній платіж, як зазначає позивач, здійснено 31.03.2021 та станом на дату пред'явлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог складає 3 983 655,62 грн, що підтверджується даними сальдо по підприємству та відомості про операції по підприємству.
Заперечуючи проти припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з підстав наявності будь-якої переплати за вказаними договорами, позивач звернувся до суду із відповідним позовом. Вважає заяву відповідача від 19.04.2021 № 01-02-38/798 про зарахування зустрічних однорідних вимог такою, що вчинена з порушенням положень ст.ст.203, 601 ЦК України та просить вказаний односторонній правочин визнати недійсним.
Позивач зазначає про спірність доводів відповідача щодо існування зобов'язань у АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у вигляді переплати, здійсненої АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів згідно вказаних договрів у період 2016 року - 2017 року, обов'язку повернення, що будуються на припущенні відповідача. Наявність переплати за вказаними договорами ползивач не визнає.
Також позивач зазначає про те, що постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та від 27.02.2019 № 143 «Питання споживання природного газу», на які посилаться відповідач в обгрунтування власної позиції, не покладають на позивача зобов'язання повернути відповідачу грошові кошти, зокрема у визначеному розмірі, в тому числі за виконаними господарськими договірними зобов'язаннями; не встановює зобов'язань щодо проведення коригувань вартості природного газу за періоди до набрання чинності цими постановами.
ВІдповідач заперечує доводи позивача з мотивів, викладених у відзиві, зокрема, посилаючись на те, що у зв'язку із сумлінним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, у АТ “Луганськгаз” після прийняття постанов Кабінету Міністрів України №63, в подальшому № 143, виникла переплата по відповідним договорам, що стало підставою для звернення відповідача з листом від 22.10.2020 року № 01-02- 38/1824 з вимогами провести коригування розрахунків, які позивач відмовився проводити та не визнає вказаних зобов'язань.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд вазначає наступне.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.3 ст.202 ГК України).
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу 1 книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України.
Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).
За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги, є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї зі сторін, згідно вимог ст. 601 ЦК України.
У разі, коли угода про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, така сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зазначене зокрема відповідає позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.
З огляду на положення чинного законодавства, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Отже, зарахування можливе при наявності зазначених вище умов.
Разом з цим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. За відсутності безспірності вимог - відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Отже для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
Відповідну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 12.11. 2020, від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17 та від 13.11.2018 у справі № 914/163/14.
У відповідності до приписів частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Встановивши обставини справи вбачається, що спір у справі виник з огляду на те, що позивач не визнає обов'язку зі сплати заборгованості на суму 71 283 372 грн 55 коп. по договорам купівлі-продажу природного газу від 12.01.2016 № 16-147-Н, від 27.09.2016 № 16-429-Н, від 14.04.2017 № 17-228-Н, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язань, оформленого заявою відповідача від 19.04.2021 №01-02-38/798.
Адже позивач не визнає зобов'язання (зокрема, щодо повернення переплати по вказаним договорам на суму 71 283 372 грн 55 коп.), які як стверджує відповідач, виникли у останнього враховуючи положення постанов постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та від 27.02.2019 № 143 «Питання споживання природного газу».
За вказаних обставин, за висновком суду відсутня безспірність заявлених однорідних вимог, які зазраховуються (відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язання), як одна з обов'язкових умов для здійснення такого зарахування.
Про спірність вказаних зустрічних вимог також свідчать й інші дії сторін.
Зокрема з матеріалів справи вбачається, що зверненню відповідача із заявою від 19.04.2021 № 01-02-38/798 про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог передувало також звернення відповідача до позивача листом від 22.10.2020 року № 01-02- 38/1824 з проханням в строк до 31.10.2020 підписати і повернути на адресу АТ “Луганськгаз” коригуючі акти та здійснити відповідні коригування зобов'язань АТ “Луганськгаз” та штрафних санкцій в обліку АТ “НАК “Нафтогаз України”. АТ “Луганськгаз” просив повідомити суму переплати АТ “Луганськгаз” (після відповідних коригувань в обліку НАК “Нафтогаз України”) за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з лютого 2016 року до січня 2019 року та забезпечити повернення суми переплати на розрахунковий рахунок АТ “Луганськгаз” (т.1, а.с.170-180).
Листом від 11.11.2020 року №23-3339/1-8-20 НАК “Нафтогаз України” зазначив про відсутність підстав для проведення такого коригування, зокрема коригування вартості заборгованості без коригування ціни та обсягу поставленого природного газу, зокрема посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів №143 не встановлено та не визначено коригування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу (коригуючі акти були повернуті відповідачу без підписання (т.2., а.с.217-230).
Окремо суд звертає увагу на доводи відповідача, згідно з яких з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 143, визнано такими, що втратили чинність пункти 1-3 постанови № 63, проте яка фактично відтворює зміст пунктів 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України № 63, а саме:
- не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв'язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (Офіційний вісник України, 2015, № 36, ст. 1075) та від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (Офіційний вісник України, 2016, № 24, ст. 958);
- не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року № 619 (ЗП України, 1996, № 13, ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
Наразі відповідач посилається на те, що у зв'язку з тим, що протягом 2016-2019 років він закуповував природний газ у позивача для потреб населення, у тому числі, для споживачів, в яких відсутні прилади обліку природного газу, тому із прийняттям зазначених постанов Кабінету Міністрів України виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами споживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, за якими не допускається заборгованість згідно з постановами від 08.02.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143.
Отже, у зв'язку із сумлінним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, у АТ “Луганськгаз” після прийняття постанови Кабінету Міністрів України №143 виникла переплата по відповідним договорам, що стало підставою для звернення відповідача з листом від 22.10.2020 року № 01-02- 38/1824 з вимогами провести коригування розрахунків.
Як вже зазначалося вище, наявність переплати за цими договорами АТ «НАК «Нафтогаз України» не визнає, вказуючи, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та від 27.02.2019 № 143 «Питання споживання природного газу» положення, на які посилаються відповідач, не містять обов'язку АТ «НАК «Нафтогаз України» з коригування вартості газу чи зміни прав за договорами постачання газу за періоди до набрання ними (постановами) чинності.
Розглянувши доводи відповідача у цій частині, суд дійшов висновку про їх помилковість, оскільки вказані нормативні акти не покладають на позивача зобов'язання повернути грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов'язаннями та не наділяють відповідача правом вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз України».
Зазначене, зокрема відповідає висновку, наведеному Верховним Судом у постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19.
Інші доводи відповідача не знайшли також свого підтвердження під час розгляду спору.
Зважаючи на те, що грошові вимоги АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” до АТ НАК «Нафтогаз України» на суму 71 283 372 грн 55 коп., які є предметом заліку за заявою відповідача від 19.04.2021 №01-02-38/798 про зарахування зустрічних вимог, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру такого зобов'язання, суд дійшов висновку про те, що правочин, оформлений відповідачем заявою від 19.04.2021 №01-02-38/798, яким припинено зобов'язання на суму 71 283 372 грн 55 коп. шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не відповідає вимогам ст.601 ЦК України. А тому наявні підстави для визнання його недійсним, як такого, що вчинений з порушенням вимог ч.1 ст.203 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Наразі судові рішення про підтвердження законності вимог відповідача про здійснення відповідного коригування позивачем заборгованості по вказаним договорам за зобов'язаннями 2016 - 2017 років або стягнення заборгованості з позивача у вигляді обрахованої відповідачем переплати за визначений обсяг поставленного газу та визначеної правильної ціни, зокрема за договорами, які на даний час виконані, відсутні.
Натомість, як зазначалося тавбачається з матеріалів справи, з цього приводу між сторонами наявні суперечки та спори.
У разі наявності спору, зазначені вимоги відповідача до позивача можуть бути підставою самостійного позову/позовів АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”до АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення грошових коштів (обрахованих як наявна переплата), в якому відповідач повинен довести, що вказані нормативні акти породжують право вимоги до позивача за виконаними договорами купівлі-продажу природного газу від 12.01.2016 № 16-147-Н в сумі 30 475 366,28 грн.; за договором від 27.09.2016 № 16-429-Н в сумі 25 940 406,58 грн.; за договором від 14.04.2017 № 17-228-Н в сумі 14 867 599,69 грн. (загалом на суму 71 283 372,55 грн.) та довести правильність таких обрахунків.
Адже аналізу та перевірці підлягає не лише нормативне регулювання вказаних правовідносин сторін, однак і правильність здійснення обрахунків, первісна документація і зокрема дані по побутовим споживачам природного газу відповідача, на особових рахунках по яким здійснено відповідачем перерахунок.
Натомість такі документи та розрахунки в матеріалах цієї справи відсутні. Долучений відповідачем на електронному носії реєстр побутових споживачів природного газу, по особовим рахункам яких здійснено відповідачем перерахунок судом не приймається до уваги оскільки не відноситься до предмету спору у цій справі (що стосується необхідності з'ясування наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним правочину, оформленного заявою про зарахування зустріних вимог). Крім того, як було з'ясовано, містить дані іншого періоду, починаючи з січня 2018 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтотваність позову, який підлягає задоволенню.
Оскільки позов судом задоволено, сплачений судовий збір за подання позову в сумі 2270 грн у відповідності до положень ст.129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232 - 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним з моменту його вчинення односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 71 283 372 грн 55 коп. та припинення зобов'язань з 19.04.2021, який оформлений заявою Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” від 19.04.2921 за вих.№01-02-38/798 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
3. Стягнути з Акціонерного товариства “Оператора газорозподільної системи “Луганськгаз” (вул.Гагаріна, буд.87, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 05451150) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул.Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення підписано 12.10.2021.
Суддя О.В. Драгнєвіч