ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/12648/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРОЗКВІТ" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 44Б, поверх 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕРІЙ" (02099, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 7) про стягнення 376 579,35 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
04.08.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРОЗКВІТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕРІЙ" про стягнення 376 579,35 грн, та була передана 05.08.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕРІЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРОЗКВІТ" заборгованість за поставлений товар у розмірі 376 579,35 грн з яких: 273 937,71 грн - основна заборгованість, 60 930,17 грн - неустойка, 12 923,45 грн - 3% річних, 28 788,02 грн - інфляційне нарахування.
Ухвалою суду від 09.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Вказаною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також для подання всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.
Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Частиною п'ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).
Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 09.08.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105478458467) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверт з ухвалою суду від 09.08.2021, який направлявся на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕРІЙ" (02099, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 7) був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.08.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОРОЗКВІТ» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕРІЙ» (далі - покупець) укладено договори поставки № 2018-0169 від 22.10.2018 та № 2020-0327 від 31.01.2020 (далі Договори), умовами яких передбачено, що постачальник зобов'язується поставити Покупцю в обумовлений термін, мінеральні добрива/агрохімікати (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити товар. (п. 1.1 Договорів).
Пунктом 1.2 Договорів передбачено, що найменування, асортимент, номенклатура, розмір, тип, одиниця виміру, загальна кількість товару, упаковка, ціна за одиницю та партію товару, місце строки та інші умови поставки для кожної конкретної партії товару вказується Сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до Договору.
Відповідно до п. 4. 1 Договорів, право власності на партію товару переходить від Постачальника до Покупця після підписання Сторонами видаткової накладної на партію товару. Видаткова накладна підписується:
EXW, FCA - в день фактичного відвантаження товару зі складу;
CPT, DDP - по факту прибуття вагонів на станцію призначення Покупця.
Покупець здійснює 100% передоплату кожної партії товару на підставі рахунку Постачальника, якщо інші умови оплати не обумовлені в Специфікаціях (п. 5.2 Договорів).
Пунктом 6.3 Договорів передбачено, що у разі несплати Покупцем партії Товару у встановлений строк або неповної оплати (передоплати) вартості партії Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується неустойка, від ціни не оплаченої партії Товару за кожен день прострочення оплати. Неустойка нараховується протягом всього періоду прострочення оплати.
Пунктом 8.1-8.2 Договору поставки № 2018-0169 від 22.10.2018 встановлено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання, та діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань та не звільняє їх від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Пунктом 8.1-8.2 Договору поставки № 2020-0327 від 31.01.2020 встановлено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання, та діє до 31 грудня 2020 року включно, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань та не звільняє їх від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Так, 14.11.2019 між Постачальником та Покупцем було підписано специфікацію № 8 до Договору поставки № 2018-0169 від 22.10.2018.
Відповідно до вищевказаної специфікації, сторони встановили зокрема:
- Загальну суму Товару з ПДВ (сума всієї специфікації): 234 683,11 грн.
- Умови поставки згідно з Інкотермс-2010: FCA склад за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова 10/1.
- Умови та терміни оплати Товару: 100 % передоплата за Товар до 15.11.2019 року включно на підставі рахунку на оплату від Постачальника.
- Термін відвантаження Товару: листопад 2019 року.
Так, 17.03.2020 та 20.03.2020 між Постачальником та Покупцем було підписано специфікацію № 7 та №8 до Договору поставки № 2020-0327 від 31.01.2020.
У специфікації №7 від 17.03.2021, сторони встановили зокрема:
- Загальну суму вартості партії Товару з ПДВ (сума всієї специфікації) 141 699,48 грн.
- Умови поставки згідно з Інкотермс-2010: FCA склад за адресою: м. Черкаси, пр-т Хіміків 74 (заїзд на склад з вул. Сурікова).
- Умови та терміни оплати Товару: 100 % загальної вартості партії Товару - передоплата до 19.03.2020 року включно на підставі рахунку на оплату від Постачальника.
- Термін відвантаження Товару до 31 березня 2020 року
У специфікації №8 від 20.03.2021, сторони встановили зокрема:
- Загальну суму вартості партії Товару з ПДВ (сума всієї специфікації): 499 398,24 грн
- Умови поставки згідно з Інкотермс-2020. FCA склад за адресою: м. Черкаси, пр-т Хіміків 74 (заїзд на склад з вул. Сурикова).
- Умови та терміни оплати Товару 100 % загальної вартості партії Товару - передоплата до 24.03.2020 року включно на підставі рахунку на оплату від Постачальника.
- Термін відвантаження Товару: до 31 березня 2020 року.
На виконання умов Договору №2018-0169 позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно до видаткової накладної № 2807 від 14.11.2019 на суму 234 683,11 грн. (рахунок на оплату №1660 від 14.11.2019);
На виконання умов Договору №2020-0327 позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно до видаткових накладних № 524 від 17.03.2020 на суму 141699,48 грн. (специфікація № 7 від 17.03.2020, рахунок на оплату №429 від 17.03.2020), № 627 від 23.03.2020 на суму 249699,12 грн. (специфікація № 8 від 20.03.2020, рахунок на оплату №484 від 20.03.2020), № 640 від 24.03.2020 на суму 249699,12 грн. (специфікація № 8 від 20.03.2020, рахунок на оплату №484 від 20.03.2020).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач оплатив лише частину поставленого позивачем товару за Договорами, а саме:
- за Договором № 2018-0169 від 22.10.2018, згідно рахунку №1660 від 14.11.2019, який був оплачений частково 19.11.2019 у розмірі 232 139,12 грн, а також позивачем зараховано переплату від 04.11.2019, згідно довідки відповідача вих. №26/11-1 від 26.11.2019 у розмірі 1704,00 грн.;
- за Договором № 2020-0327 від 31.01.2020, згідно рахунку №484 від 20.03.2020, який був оплачений частково: 16.04.2020 у розмірі 100 000,00 грн, 29.04.2020 у розмірі 70 000,00 грн, 27.05.2020 у розмірі 10 000,00 грн, 05.06.2020 у розмірі 70 000,00 грн, 03.08.2020 у розмірі 10 000,00 грн, 02.12.2020 у розмірі 15 000,00 грн, а також 27.01.2021 у розмірі 17000,00 грн.
В погашення рахунку №429 від 17.03.2020 відповідачем 25.03.2020 було сплачено 76 000,00 грн.
Вищевикладені оплати підтверджуються наданою позивачем випискою по рахунку з АТ «Райффайзен банк Аваль» за період з 19.11.2019 по 27.07.2021.
У зв'язку з чим у останнього утворилась основна заборгованість у розмірі 273 937,71 грн. Окрім того позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 12923,45 грн, інфляційні у розмірі 28788,02 грн та пеню у розмірі 60930,17 грн.
Матеріали справи містять претензію № 1 від 10.11.2020 про сплату заборгованості відповідачем, однак доказів направлення останньої позивачем не надано.
Відповідачем не надано ніяких доказів які б спростовували зазначене позивачем.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов'язок за договорами поставки № 2018-0169 від 22.10.2018 та № 2020-0327 від 31.01.2020 щодо передачі відповідачу товару у відповідності до специфікацій № 8 від 14.11.2019 до Договору поставки № 2018-0169 від 22.10.2018, а також відповідно до специфікації № 7 від 17.03.2020 та № 8 від 20.03.2020 до Договору поставки № 2020-0327 від 31.01.2020, загальною вартістю 875 780,83 грн виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними № 2807 від 14.11.2019 на суму 234 683,11 грн. (специфікація № 8 від 14.11.2019, рахунок на оплату №1660 від 14.11.2019); № 524 від 17.03.2020 на суму 141699,48 грн. (специфікація № 7 від 17.03.2020, рахунок на оплату №429 від 17.03.2020), № 627 від 23.03.2020 на суму 249699,12 грн. (специфікація № 8 від 20.03.2020, рахунок на оплату №484 від 20.03.2020), № 640 від 24.03.2020 на суму 249699,12 грн. (специфікація № 8 від 20.03.2020, рахунок на оплату №484 від 20.03.2020), які оформлені належним чином, підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Однак відповідач, розрахувався частково, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕРІЙ" виникла відповідна заборгованість. Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати товару за договорами поставки № 2018-0169 від 22.10.2018 та № 2020-0327 від 31.01.2020 є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відтак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 273 937,71 грн основного боргу за договорами поставки № 2018-0169 від 22.10.2018 та № 2020-0327 від 31.01.2020 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договорами поставки інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 28788,02 грн., пеню у розмірі 60930,17 грн, 3% річних у розмірі 12923,45 грн.
Пунктом 6.3 Договорів передбачено, що у разі несплати Покупцем партії Товару у встановлений строк або неповної оплати (передоплати) вартості партії Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується неустойка, від ціни не оплаченої партії Товару за кожен день прострочення оплати. Неустойка нараховується протягом всього періоду прострочення оплати.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 60930,17 грн.
За розрахунком суду, позивачем невірно розраховано пеню за період з 15.11.2019 по 26.07.2021 у розмірі 1233,19 грн. за договором поставки № 2018-0169 від 22.10.2018 з врахуванням часткових оплат відповідача, з наступних підстав.
Так, позивачем при здійсненні розрахунку за договором поставки № 2018-0169 від 22.10.2018 невірно було обрано дату нарахування пені, оскільки відповідно до специфікації № 8 до Договору поставки № 2018-0169 від 22.10.2018, відповідач повинен був здійснити 100% передоплата за Товар до 15.11.2019 року включно, отже датою з якої необхідно було здійснювати нарахування пені за договором поставки № 2018-0169 від 22.10.2018 є 16.11.2019.
Окрім того при здійсненні розрахунку пені позивачем було враховано дати здійснення оплат, що є не вірним відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якою передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Також, суд звертає увагу позивача, що за приписами ст. 256 ГПК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 частини другої ст. 258 ГПК України).
Відповідно до частини першої ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» перебіг строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, оскільки нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від того дня, з якого нараховано санкцію. Вказана позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 по справі № 911/1563/18, від 22.08.2019 по справі № 914/508/17, від 11.11.2019 по справі № 904/1038/19, від 11.02.2020 по справі № 916/612/19.
З указаного слідує, що оскільки господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Запроваджений нормами ЦК України від 16.03.2003 інститут позовної давності полягає у наданні особі, цивільне право якої порушено, певного строку саме для звернення до суду за захистом цього права, в тому числі за допомогою державного примусу. Дія інституту позовної давності є проявом принципу правової визначеності, який забезпечує стабільність цивільних відносин у суспільстві.
Зміст інституту позовної давності, запроваджений нормами ЦК України від 16.03.2003, суттєво відрізняється від інституту позовної давності, який існував за попередньо діючим ЦК Української РСР від 18.07.1963, яким позовна давність визначалась як строк для захисту права за позовом особи, а не як строк для звернення такої особи до суду з позовом.
Згідно з нормами статей 71, 76, 79 ЦК Української РСР від 18.07.1963 перебіг строку позовної давності починався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, переривався пред'явленням особою позову до суду в установленому порядку, після чого починався спочатку.
На відміну від зазначених норм ЦК Української РСР від 18.07.1963, перебіг позовної давності за нормами чинного ЦК України від 16.03.2003 починається від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права, загального правила про переривання позовної давності пред'явленням особою позову не встановлено. Аналогічна позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 (Провадження № 12-50гс20).
Як вбачається з розрахунку пені наданого позивачем, останнім було взято період з 15.11.2019 по 26.07.2021, що становить більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Формулювання викладене у п. 6.3 Договорів, яким передбачено, що неустойка нараховується протягом всього періоду прострочення оплати в розумінні ч. 6 статті 232 ГК України не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій.
Аналогічна позиція викладена у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 по справі № 910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі № 902/669/18, від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі № 903/962/17 у яких висловлено позицію про те, що "умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені визнав його арифметично не вірним та за розрахунком суду розмір пені, яка підлягає стягненню становить 701,66 грн. в частині нарахованої пені у розмірі 531,53 грн з урахування специфікації № 8 до Договору поставки № 2018-0169 від 22.10.2018 позивачу належить відмовити.
Аналогічно позивачем невірно було здійснено розрахунок пені за договором поставки № 2020-0327 від 31.01.2020 та специфікаціями № 7 від 17.03.2020 та №8 від 20.03.2020.
За розрахунком суду, позивачем невірно розраховано пеню за специфікацією №7 від 17.03.2020 до договору поставки № 2020-0327 від 31.01.2020, відповідно до якої відповідач повинен був здійснити 100 % передоплата у розмірі 141 699,48 грн. до 19.03.2020 року включно, а також за специфікацією №8 від 20.03.2020 до договору поставки № 2020-0327 від 31.01.2020, відповідно до якої відповідач повинен був здійснити 100 % передоплата у розмірі 499398,24 грн. до 24.03.2020 року включно.
Так, позивачем при здійсненні розрахунку пені за специфікацією №7 від 17.03.2020 до договору поставки № 2020-0327 від 31.01.2020 повинен був здійснити 100 % передоплата у розмірі 141 699,48 грн. до 19.03.2020 року включно, отже датою з якої необхідно було здійснювати нарахування пені за договором поставки № 2020-0327 від 31.01.2020 є 20.03.2021.
Окрім того при здійсненні розрахунку пені позивачем було враховано дати здійснення оплат, що є не вірним.
Як вбачається з розрахунку пені наданого позивачем за специфікацією №7 від 17.03.2020 до договору поставки № 2020-0327 від 31.01.2020 у розмірі 12545,47 грн., останнім було взято період з 18.03.2020 по 26.07.2021, що становить більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені визнав його арифметично не вірним та за розрахунком суду розмір пені за специфікацією №7 від 17.03.2020 до договору поставки № 2020-0327 від 31.01.2020, яка підлягає стягненню становить 4968,17 грн. в частині нарахованої пені у розмірі 7577,30 грн позивачу належить відмовити.
Так, позивачем при здійсненні розрахунку пені за специфікацією №8 від 20.03.2020 до договору поставки № 2020-0327 від 31.01.2020, відповідно до якої відповідач повинен був здійснити 100 % передоплата у розмірі 499398,24 грн. до 24.03.2020 року включно, отже датою з якої необхідно було здійснювати нарахування пені за договором поставки № 2020-0327 від 31.01.2020 є 25.03.2021.
Окрім того при здійсненні розрахунку пені позивачем було враховано дати здійснення оплат, що є не вірним.
Як вбачається з розрахунку пені наданого позивачем за специфікацією №8 від 20.03.2020 до договору поставки № 2020-0327 від 31.01.2020 у розмірі 47151,51 грн., останнім було взято період з 24.03.2020 по 26.07.2021, що становить більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені визнав його арифметично не вірним та за розрахунком суду розмір пені за специфікацією №8 від 20.03.2020 до договору поставки № 2020-0327 від 31.01.2020, яка підлягає стягненню становить 22318,68 грн. в частині нарахованої пені у розмірі 24832,83 грн позивачу належить відмовити.
Отже враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду, загальна сума пені, яка підлягає до стягненню становить 27988,51 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 32941,66 грн. позивачу належить відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно розрахунку позивача інфляційне збільшення суми боргу становить 28788,02 грн. та 3% річних становить 12923,45 грн
Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат вважає його таким, що підлягає задоволенню та становить 28788,02 грн.
Стосовно розміру 3% річних, суд зазначає, що позивачем невірно обрано період з якого почалась заборгованість, а також враховані дні здійснення часткових оплат.
Здійснивши власний розрахунком 3% річних, суд дійшов висновку, що останній здійснено не вірно та сума 3% річних, яка підлягає до стягненню становить 12643,67 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 279,78 грн. позивачу належить відмовити.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕРІЙ" (02099, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 7; код ЄДРПОУ 41428192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРОЗКВІТ" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 44Б, поверх 2; код ЄДРПОУ 40628970) 273 937 (двісті сімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 71 коп. - основного боргу; 27988 (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 51 коп. - пені, 12643 (дванадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 67 коп. - 3% річних, 28788 (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 02 коп. - інфляційних втрат та 5 150 (п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн 37 коп. - судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2021
Суддя Владислав ДЕМИДОВ