Рішення від 15.09.2021 по справі 910/21682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2021Справа № 910/21682/15 (910/7987/20)

За позовом Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)"

до Державного підприємства "Конярство України"

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство економіки України

про стягнення 136 883,76 грн

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України"

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача не з'явилися

Від відповідача не з'явилися

Від Міністерства економіки України Коваленко О.М. - представник

Від Київської міської прокуратури Чумаченко А.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

Громадська організація "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Конярство України" (далі - відповідач), про стягнення заборгованості за орендну плату та компенсацію вартості комунальних послуг у розмірі 136 883, 76 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2020 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.) матеріали справи № 910/7987/20 за позовом Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 136 883, 76 грн передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2021 прийнято справу № 910/7987/20 до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України", підготовче засідання призначено на 22.02.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.02.2021 відкладено розгляд справи на 29.03.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.03.2021 відкладено розгляд справи на 12.05.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2021 задоволено заяву відповідача про витребування доказів та розгляд справи відкладено на 14.06.2021.

У судовому засіданні 14.06.2021 оголошено перерву на 12.07.2021.

14.06.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи на виконання вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2021 належним чином завірені копії витребуваних документів.

14.06.2021 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено позов Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 136 883, 76 грн. в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" до судового розгляду по суті на 04.08.2021.

У судовому засіданні 04.08.2021 оголошено перерву до 15.09.2021.

У судове засідання 15.09.2021 представники позивача та відповідача не з'явилися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2019 року між Громадською організацією «Товариство сприяння обороні України (ТСО України)» (орендодавець, позивач) та Державним підприємством «Конярство України» (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 113/06-12 нежитлових приміщень, відповідно до умов якого позивач передає в оренду відповідачу нежитлові приміщення № 22, № 28, № 29, № 33, № 32, які розташовані на першому поверсі будинку 52/2 по проспекту Перемоги в м. Києві загальною площею 190,00 кв. м.

В свою чергу, відповідач зобов'язався сплачувати, на користь позивача орендну плату за користування 1 кв.м. у розмірі 200,00 грн. та 40,00 грн. ПДВ за один календарний місяць. Загальна сума орендної плати за користування приміщенням площею 190 кв.м. за один календарний місяць становить 38 000,00 грн. та ПДВ 7 600,00 грн. (п. 3.1. Договору оренди).

Крім орендної плати відповідач зобов'язався сплачувати на користь позивача компенсацію вартості комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання та водопостачання і водовідведення, вивіз сміття, вартість утримання прибудинкової території, компенсація земельного податку, податку на нерухомість та інші) (п. 3.2. Договору оренди). Компенсація вартості електроенергії розраховується згідно із показниками лічильника активної електроенергії або згідно розрахунку по установленій потужності електроприладів, що розміщені в приміщенні відповідно до акту, узгодженого сторонами, з урахуванням втрат в трансформаторі та кабельних мережах, а також витрати на обслуговування мереж Орендодавця. Електрична енергія, використана в місцях загального користування - розраховується пропорційно до займаної площі. Компенсація вартості комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вартість утримання прибудинкової території, компенсація земельного податку, податку на нерухомість, та інші) - розраховується пропорційно до займаної площі.

Щомісячна компенсація вартості комунальних послуг та електроенергії відшкодовується за розцінками, які діяли на момент їх оплати постачальникам послуг.

Відповідно до п. 3.7. Договору оренди Орендар зобов'язаний сплатити: плату за користування приміщенням за поточний місяць - не пізніше 10 числа поточного місяця; компенсацію вартості комунальних послуг - протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку від Орендодавця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором оренди виконав, передавши відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується доданими до матеріалів справи копією Акту приймання-передачі приміщення від 06.09.2019.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором оренди не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 112 474,10 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи листом № 1076 від 13 листопада 2019 року відповідач звернувся до позивача з проханням розірвати Договір оренди № 113/06-12 від 06 вересня 2019 року у зв'язку з виїздом відповідача з орендованих приміщень.

15 листопада 2019 року дію Договору оренди № 113/06-12 від 06 вересня 2019 року було припинено.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не надано доказів, які у своїй сукупності могли б свідчити про факт користування відповідачем орендованим майном у заявлений позивачем період.

Водночас, наведені доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2021 позивачем долучено до матеріалів справи копії актів наданих послуг з оренди за вересень, жовтень та листопад 2019 року за договором оренди №113/06-12 від 06.09.2019, а також податкові накладні, складені позивачем при здійсненні нею операцій з постачання послуг із оренди майна за договором оренди №113/06-12 від 06.09.2019, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи відсутні будь які докази, щоб підтверджували здійснення відповідачем сплати орендної плати.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору оренди нежитлових приміщень № 113/06-12 від 06.09.2019 не здійснив сплату орендної плати, а тому, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 112 474,10 грн., у тому числі: орендна плата - 106 400,00 грн., відшкодування податку на землю - 4 224,08 грн., відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 1 850,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 22 832,24 грн. то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 8.2. Договору оренди за порушення термінів плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми несплаченої плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період стягнення пені. Сплата пені та штрафу за цим Договором не звільняє Орендаря від виконання зобов'язання по оплаті за користування приміщенням та компенсаційних платежів у повному розмірі.

Відтак, здійснивши перевірку розрахунку пені (доданого позивачем до позовної заяви) в розмірі 22 832,24 грн., суд вважає даний розрахунок обґрунтованим, таким, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, відповідно виконаний позивачем вірно. У зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 22 832,24 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 1 577,42 грн. то суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних нарахувань, суд вважає даний розрахунок обґрунтованим, таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно виконаний позивачем вірно. У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 1 577,42 грн. також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд.1; ідентифікаційний код 37404165) на користь Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 52/2; ідентифікаційний код 00014611) заборгованість з орендної плати та компенсацію вартості комунальних послуг в розмірі 112 474 (сто дванадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 10 коп., пеню в розмірі 22 832 (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 24 коп., інфляційні нарахування в розмірі 1 577 (одна тисяча п'ятсот сімдесят сім) 42 коп., судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Копію ухвали направити сторонам, розпоряднику майна, кредиторам, Міністерству економіки України та Київській міській прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 27.09.2021.

Суддя П.П. Чеберяк