Рішення від 06.09.2021 по справі 44/258-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2021Справа № 44/258-б (910/15426/20)

За позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Фермерського господарства "Антонівська діброва"

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна 290 365,00 грн.

За зустрічним позовом Фермерського господарства "Антонівська діброва"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним

В межах справи № 44/258-б

За заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом Процьков О.П. - представник

Від відповідача за первісним позовом Скрипець Т.А. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013.

09.10.2020 Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства "Антонівська діброва" про стягнення заборгованості за договорами оренди нерухомого майна 290 365,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за правилами спрощеного позовного провадження.

16.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява Фермерського господарства "Антонівська діброва" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним. Позивач за зустрічним позовом просив суд, у тому числі, постановити ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "Антонівська діброва" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним в межах справи № 44/258-б до розгляду спільно з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2020 постановлено здійснювати розгляд справи № 44/258-б (910/15426/20) за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.02.2021.

У судовому засіданні 03.02.2021 оголошено перерву до 10.02.2021.

10.02.2021 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на зустрічні позовні заяви.

10.02.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про витребування доказів.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 10.02.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про об'єднання справ в одне провадження, і також задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, відкладено розгляд справи на 03.03.2021.

01.03.2021 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

01.03.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення про вступ у справу від Київської обласної прокуратури.

У судовому засіданні 03.03.2021 позивач надав для приєднання до матеріалів справи відповідь на відзив стосовно первісного позову та доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 10.02.2021 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів задовольнити та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про об'єднання справ в одне провадження. Розгляд справи відкладено на 05.04.2021.

30.03.2021 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив стосовно первісного позову та відповідь відповідача на відзив, а також доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №134-15 від 15.11.2018 .

02.04.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2021 розгляд справи відкладено на 19.05.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.05.2021 закрито підготовче провадження та призначити позов № 44/258-б (910/15426/20) Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Фермерського господарства "Антонівська діброва" про стягнення заборгованості за договорами оренди нерухомого майна 290 365,00 грн. в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до судового розгляду по суті на 05.07.2021.

У судовому засіданні 05.07.2021 оголошено перерву на 26.07.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.2021 розгляд справи відкладено на 06.09.2021.

У судовому засіданні 06.09.2021 представник позивача надав пояснення по суті первісного позову, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а щодо задоволення зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача щодо задоволення первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2018 року між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець, позивач) та Фермерським господарство "Антонівська діброва" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна № 134-15.

За умовами зазначеного договору оренди позивач (орендодавець) передає відповідачу (орендар) у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 472,7 кв.м., а саме: адміністративний корпус (частина) площею 200 м.кв., адмінбудинок 120,7 м.кв., гараж виробничий № 3 - 132,9 м.кв., топливо-заправочний пункт - 19,1 м.кв., що обліковується на балансі філії «Білоцерківське ДЕУ» Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та розташовано за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, пров. 1-й Радянський, буд. 10, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.09.2018 - 878 894,00 грн., без ПДВ.

Договором встановлено строк його дії на два роки та одинадцять місяців з моменту його підписання (пункт 9.1. договору).

Згідно п. 2.1. договорів орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, який вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.

Розділом 3 договору сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату яка визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням річної орендної ставки в розмірі 15% і становить за базовий місяць розрахунку - вересень 2018 року - 11 194,91 грн. (без ПДВ), крім того ПДВ - 2 238,99 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих Орендодавцем розрахунків.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором оренди виконав, передавши відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується доданими до матеріалів справи копією Акту приймання-передачі основних засобів від 21.12.2018.

В свою чергу, як стверджує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором оренди не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 290 365,00 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

В підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди нерухомого майна № 134-15 від 15.11.2018 позивачем додано копію акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01 жовтня 2018 по 31 серпня 2020 року, підписаного останнім.

Водночас, в порушення положень п. 3.2 договору позивачем не надано суду доказів виставлення рахунків відповідачу про сплату орендної плати за даним договором.

В свою чергу, згідно п. 4.2 договору сторони погодили, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму податку на додану вартість, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає орендодавець (якщо такі послуги надаються) та компенсацію податку на землю шляхом щомісячних перерахувань до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, суд не вбачає правових підстав для задоволення первісного позову.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна № 134-15 від 15.11.2018 є недійсним, оскільки оспорюваний правочин укладено в порушення порядку укладення договорів оренди державного та комунального майна, передбаченого с. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та без дозволу органу уповноваженого управляти майном та Фонду державного майна України, його регіональних підрозділів та представництв.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 на виконання Указу Президента України від 8 листопада 2001 року №1056/2001 «Про заходи щодо поліпшення ефективності управління дорожнім господарством» утворено відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». До статутного капіталу Компанії передане майно державних дорожніх підприємств з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства Компанії. Засновником, і єдиним акціонером Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України. Управління Компанією здійснюють: - вищий орган Компанії (Державне агентство автомобільних доріг України); - наглядова рада; - правління Компанії як виконавчий орган; - ревізійна комісія. Повноваження вищого органу Компанії покладені на засновника Компанії - Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор), що здійснює управління Компанією шляхом прийняття рішень у формі відповідних письмових документів з питань, які віднесені до компетенції вищого органу Компанії.

В свою чергу, Компанія виступила засновником Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яке не являється державним підприємством та суб'єктом господарювання державного сектору економіки, з огляду на наступне.

Згідно з статутом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", останнє створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 07.06.2004 № 354 на власності Компанії.

Згідно Закону України «Про управління об'єктами державної власності», державі в особі уповноваженого органу належать корпоративні права на участь в управлінні саме Компанії, а не її дочірніх підприємств.

Зазначене також підтверджується Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1221-р «Питання управління Державною службою автомобільних доріг об'єктами державної власності», відповідно до якого затверджено перелік державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг, до яких ні Компанія, ні її дочірні підприємства не увійшли. Вказаним розпорядженням КМУ також визначено Державну службу автомобільних доріг органом, що здійснює управління корпоративними правами тільки ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відповідно до статуту ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» майно Компанії складається з майна і невиробничих фондів, а також інших цінностей, вартість якого відображена в балансі Компанії, та на балансі дочірніх підприємств Компанії.

Компанія є власником: майна, переданого їй засновником до статутного капіталу; продукції, виробленої Компанією у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; кредитів банків та інших кредиторів; капітальних вкладень; надходжень від діяльності дочірніх підприємств Компанії; майна, що передано дочірнім підприємствам на праві господарського відання; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, за час діяльності Компанії.

Компанія здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном відповідно до мети своєї діяльності.

Отже, здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії.

Згідно Статуту ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та статуту ДП «Київський облдорупр» засновником останнього є ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» майно ДП «Київський облдорупр» складається з виробничих та невиробничих фондів, а також цінностей, вартість яких відображається на самостійному балансі дочірнього підприємства, яке передається Засновником в господарське відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника.

Згідно ч. 2 ст. 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасником у власність як вклад до статутного капіталу.

Згідно з частинами першою - п'ятою статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, слід встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Водночас, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів, які б підтверджували невідповідність оскаржуваного правочину вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на позивача; судові витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

3. Копію рішення направити сторонам, керуючому санацією, кредиторам, Державному агентству автомобільних доріг України (Укравтодор) та Київській обласній прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.09.2021.

Суддя П.П. Чеберяк