ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.09.2021Справа № 910/8856/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Сєдової О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390)
про стягнення 146 256, 38 грн,
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Жила М.І.
До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення дивідендів в розмірі 67 114, 32 грн, а також 3% річних в розмірі 13 702, 65 грн та інфляційних втрат в розмірі 65 448, 41 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.07.2021.
05.07.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також заяви про застосування строків позовної давності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 судом оголошено перерву до 28.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2021.
30.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності.
25.08.2021 Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2021.
У судовому засіданні 29.09.2021 представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Позивач у судове засідання не з'явився, просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 29.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
26.01.2010 відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" рішення яких оформлені протоколом, до порядку денного яких було внесено питання розподілу прибутку Товариства за 2007 рік, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.
На вказаних зборах було прийняте рішення, оформлене протоколом № 18 від 26.01.2010 згідно якого вирішено:
- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2007 рік в сумі 1 237 946 000 грн.: 1 237 494 598, 20 грн, чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 22,82 грн.; решту чистого прибутку спрямовано на розвиток Товариства;
- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 29.01.2010;
- виплату дивідендів здійснити у строк з 29.01.2010 по 01.08.2011.
25.02.2011 відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" рішення яких оформлені протоколом, до порядку денного яких було внесено питання розподілу прибутку Товариства за 2010 рік, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.
На вказаних зборах було прийняте рішення, оформлене протоколом № 20 від 25.02.2011 згідно якого вирішено:
- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2010 рік в 2 646 287 000,00 грн.: 793 905 386, 40 грн., що складає 30,00073 %, чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 14,64 грн.; решту чистого прибутку спрямовати на поповнення обігових коштів та технічне переобладнання товариства;
- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 01.03.2011
- виплату дивідендів здійснити у строк з 01.03.2011 по 31.12.2011.
10.10.2014 відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" , рішення яких оформлені протоколом, до порядку денного яких було внесено питання розподілу прибутку Товариства за 2011, 2012 та 2013 роки, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.
На вказаних загальних зборах були прийняті рішення, оформлені протоколом № 22 від 10.10.2014, згідно із якими вирішено :
- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000 грн.: 2 181 612 957,30 грн., що складає 99,99 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;
- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724 грн.: 1 428 110 724 грн., що складає 99,98 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;
- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2013 рік у сумі 189 799 785 грн.: 189 799 785 грн., що складає 99,95 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;
- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014;
- виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015;
- перерахування дивідендів іншим акціонерам (крім Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") здійснити відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства".
22.07.2015 були проведені загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", рішення яких оформлені протоколом № 23 від 22.07.2015.
Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", з дев'ятого питання порядку денного "Розподіл прибутку товариства (порядок покриття збитків) за підсумками 2014 року. Затвердження розміру, порядку та строків виплати дивідендів" вирішено:
- затвердити наступний розмір та порядок розподілу прибутку Товариства за 2014 рік: направити на виплату дивідендів акціонерами 100% або максимально наближений до 100%, але не менше ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн.
- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 03.08.2015;
- виплату дивідендів здійснити у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.
Позивач є власником 546 іменних акцій ПАТ "Укрнафта", про що свідчить сертифікат акції серія А № 1723.
Означений факт відповідачем не заперечується, більш того підтверджується.
В обґрунтування необхідності звернення з даним позовом позивач посилається на невиплату відповідачем ОСОБА_1 , як акціонеру ПАТ "Укрнафта" дивідендів за 2007 рік та 2010-2014 роки, у зв'язку з чим, й просить стягнути заборгованість зі сплати дивідендів в розмірі 67 114, 32 грн, а також, 3% річних в розмірі та інфляційні втрати в розмірі 65 448, 41 грн.
У поданому відповідачем відзиві останній визнає факт того, що позивачу підлягали до виплати дивіденди за 2007 рік на належні 546 шт. акцій в сумі 11 836, 73 грн (без вирахування витрат на переказ/перерахування дивідендів), за 2010 рік в сумі 7 593, 77 грн (без вирахування витрат на переказ/перерахування дивідендів).
Також відповідач зазначає, що при реалізації, в установлений строк права на отримання дивідендів на належні акції Товариства виплаті позивачу підлягали би суми 20 537,82 грн. - дивіденди за 2011 рік, 13 441,73 грн. - дивіденди за 2012 рік, 1 786,79 грн. - дивіденди за 2013 рік, 11 905,09 грн - дивіденди за 2014 рік. Загалом відповідач визнає суму, що підлягала би виплаті в розмірі 67 101, 92 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 65 448, 41 грн та 3% річних в розмірі 13 702, 65 грн, то останній зазначає, що розрахунки які наведені в додатках до позовної заяви є некоректні, що обумовлено неправильним визначенням сум дивідендів, що просить стягнути позивач.
Разом з тим, відповідачем заявлено заяви про застосування позовної давності до вимог позивача зі стягнення дивідендів за 2007 рік та 2010-2014 роки.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вказує наступне.
Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Частина 1 статті 152 Цивільного кодексу України визначає, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
З огляду на положення викладені вище норми законодавства, правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (у тому числі, права на отримання дивідендів) є набуття права на акції товариства.
Як свідчать наявні в матеріалах справи доказами докази та що у свою чергу визнається відповідачем, станом на 29.01.2010, 01.03.2011, 20.10.2014 та 03.08.2015 ОСОБА_1 (позивач) був власником 546 штук простих іменних акцій ПАТ "Укрнафта", що у відповідності до приписів вищенаведених положень законодавства свідчить про існування у позивача права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).
Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Із наведеної норми слідує, що у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом товариства.
Як встановлено судом вище, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта" оформленими протоколами № 18 від 26.01.2010, № 20 від 25.02.2011, № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, були затверджені прибутки Товариства за 2007 рік та 2010- 2014 ріки, визначені його розподіли, та розміри, порядок і строки виплати дивідендів акціонерам.
З урахуванням вказаних вище рішень загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", загальна сума дивідендів за 2007 рік, право на які має позивач становить 11 836, 73 грн, за вирахуванням сплачено до бюджету податку з доходів фізичних осіб за ставкою 5%, що складав 622, 99 грн (546 шт. акцій х 22,82 грн); за 2010 рік - 7 593, 77 грн, за вирахуванням сплаченого до бюджету податку з доходів фізичних осіб за ставкою 5%, що складав 399, 67 грн (546 шт. акцій * 14,64 грн); за 2011 рік - 20 537,82 грн. за вирахуванням сплаченого податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5%, що складав 1 098,28 грн та військовий збір за ставкою 1,5%, що складав 329,48 грн (546 шт. акцій * 40,23 грн); за 2012 рік - 13 441, 73 грн за вирахуванням сплаченого податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5%, що складав 718,81 грн та військовий збір за ставкою 1,5%, що складав 215,64 грн. (546 шт. акцій * 26,33 грн); за 2013 рік - 1 786,79 грн за вирахуванням сплаченого податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5%, що складав 95,55 грн та військовий збір за ставкою 1,5%, що складав 28,67 грн (546 шт. акцій * 3,50 грн); за 2014 рік - 11 905, 09 грн за вирахуванням сплаченого податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5%, що складав 636,64 грн та військовий збір за ставкою 1,5%, що складав 190,99 грн. (546 шт. акцій * 23,32 грн).
Таким чином загальна сума дивідендів, на які має право позивач за 2007, 2010-2014 роки (за вирахуванням означених вище відрахувань) становить 67 101, 93 грн.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
З прийняттям рішень загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта" оформлених протоколами: № 18 від 26.01.2010, відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2007 році у розмірі 11 836, 73 грн в строк з 29.01.2010 по 01.08.2011; № 20 від 25.02.2011 за результатами фінансово-господарської діяльності у 2010 році - у розмірі 7 593, 77 грн в строк з 01.03.2011 по 31.12.2011; № 22 від 10.10.2014 відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011 рік у розмірі 20 537,82 грн, 2012 рік у розмірі 13 441, 73 грн, 2013 рік у розмірі 1 786,79 грн в строк з 20.10.2014 по 10.04.2015; № 23 від 22.07.2015 відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році у розмірі 11 905, 09 грн в строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.
Згідно пп. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду країни № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини п'ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.
При цьому, суд зазначає, що строки, які встановлені рішенням загальних зборів, визначають період виплати дивідендів, а не період звернення акціонера з вимогою про таку виплату.
Крім того, норми Закону України "Про акціонерні товариства" не містять положень щодо обов'язку акціонера звертатись до товариства з вимогою про виплату дивідендів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.01.2018 у справі 910/11316/17.
Відтак, з огляду на викладене, суд вказує, що не здійснення відповідачем виплати позивачу встановлених рішеннями загальних зборів від 26.01.2010, від 25.02.2011, від 10.10.2014 та від 22.07.2015 дивідендів свідчить про порушення прав позивача як акціонера ПАТ "Укрнафта" на отримання прибутку акціонерного товариства.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів у підтвердження здійснення ним виплати позивачу дивідендів за 2007, 2011-2014 роки.
Відповідно до п. 168.1 ст. 168 Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно п. 167.5.2. ст. 167 Податкового кодексу України, ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).
Також п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень підтверджують, що на виконання вищевказаних положень податкового законодавства відповідачем було сплачено 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів за 2007 та 2011-2014 роки.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача дивідендів за 2007, 2011-2014 роки.
Відповідачем обставин викладених у позові належними та допустимими засобами доказування не спростував, доказів погашення заборгованості не надано.
Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 67 101, 93 грн заборгованості по виплаті дивідендів за 2007 та 2011-2014 роки.
Водночас, суд вказує, що відповідачем заявлено заяви про застосування позовної давності до вимог позивача зі стягнення дивідендів за 2007 рік та 2010-2014 роки.
Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року)
Як встановлено судом, виплату дивідендів за 2007 рік було розпочато 29.01.2010 та закінчено 01.08.2011, а відтак, перебіг позовної давності розпочався з 02.08.2011 у відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України та відповідно та у відповідності з ч. 1. ст. 254 вказаного кодексу - закінчився 02.08.2014; за 2010 рік було розпочато 01.03.2011 та закінчено 31.12.2011, а відтак, перебіг позовної давності розпочався з 01.01.2012 у відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України та відповідно та у відповідності з ч. 1. ст. 254 вказаного кодексу - закінчився 01.01.2015; за 2011-2013 роки було розпочато 20.10.2014 та закінчено 10.04.2015, а відтак, перебіг позовної давності розпочався з 11.04.2015 у відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України та відповідно та у відповідності з ч. 1. ст. 254 вказаного кодексу - закінчився 10.04.2018; за 2014 рік було розпочато 03.08.2015 та закінчено 03.10.2015, а відтак, перебіг позовної давності розпочався з 04.10.2015 у відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України та відповідно та у відповідності з ч. 1. ст. 254 вказаного кодексу - закінчився 03.10.2018.
Безпосередньо у позовній заяві позивач вказує, що в кінці 2017 року через інтернет дізнався, що відповідач нараховував дивіденди за 2007 рік та 2010-2014 роки.
Із наявних матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звертався до відповідача з листом від 11.12.2017 за вих. № Щ-223 щодо виплати дивідендів.
Листом від 10.01.2018 за вих. № 01/01/08/03-02/5/3 відповідач повідомив, що виплату дивідендів за попередній період (дивіденди за 2007 рік та 2010 рік) строк виплати яких пройшов більш як три роки потому Товариство не здійснює.
Також в даному листі вказано, що ОСОБА_1 , що обліковується в переліках власників іменних цінних паперів (акціонерів) ПАТ "Укрнафта" станом на 20.10.2014 року та на 03.08.2015 року, як власник 546 шт. простих іменних акцій нараховуються дивіденди за 2011-2014 роки, однак, належне заплановане виконання рішень Загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта" від 10.10.2014 року та 22.07.2015 року унеможливлював ряд об'єктивних причин.
З огляду на викладене, суд вказує, що позивач був обізнаний про здійснення відповідачем виплати дивідендів з кінця 2017 року, втім, із позовною заявою про стягнення заборгованості звернувся до суду 31.05.2021 року про що свідчить відбиток штемпеля поштового зв'язку на описі вкладення в цінний лист, тобто, з пропуском встановленого загального строку позовної давності тривалістю у три роки.
Отже, виходячи з наведеного та приймаючи до уваги заявлені Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, а також, враховуючи те, що у поданій позивачем 31.05.2021 (надходження до суду 02.06.2021) заяві жодним чином не обґрунтовано та не доведено належними доказами поважності причин пропуску строку позовної давності, та відповідно не подано жодної заяви (клопотання) про поновлення строку позовної давності, то за таких обстави, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача дивідендів в сумі 67 101, 93 грн. А відтак відсутні й правові підстави для нарахування на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору не покладаються на позивача, оскільки, останній у відповідності до п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) про стягнення заборгованості в розмірі 146 256, 38 грн - відмовити.
2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 08.10.2021
Суддя Д.О. Баранов