номер провадження справи 5/75/21
29.09.2021 Справа № 908/1188/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32121458)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІН ЛТД" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 147-А, кв. 39, код ЄДРПОУ 23849092)
про стягнення 34 290,74 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Білоус Д.С., довіреність №035/20-19 від 22.01.2021
Від відповідача: Сахарова О.О., довіреність № б/н від 01.06.2021
27.04.2021 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" від 20.04.2021 р. (вх. №1263/08-07/21 від 27.04.2021 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІН ЛТД" про стягнення 34 290,74грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 р. справу №908/1188/21 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 30.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1188/21, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження 5/75/21, та ухвалено розгляд справи по суті розпочати з 27.05.2021.
Ухвалою від 05.07.2021 вирішено перейти до розгляду справи № 908/1188/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначити на 04.08.2021 об 11 год. 30 хв.
Ухвалою від 04.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 03.10.2021, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 14.09.2021 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою. Ухвалою суду від 14.09.2021 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 29.09.2021 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 29.09.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 29.09.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, пояснивши, що позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір №102643 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, однак між сторонами договір не укладений. Позивач у період з листопада 2019 по березень 2021 відпустив відповідачу теплову енергію до приміщення №27, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 9 на загальну суму 34 250,76 грн. Однак, відповідач погашення вказаної суми боргу не здійснив. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач нарахував 3% річних в сумі 39,98 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 222 Господарського кодексу України, Закон України "Про теплопостачання", "Правила користування тепловою енергією", затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 р. №1198, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву від 25.06.2021, пояснивши, що між позивачем та відповідачем не укладався договір на постачання теплової енергії. З цього спору позивач не звертався до суду. Зазначений проект договору був повернутий відповідачем на адресу позивача листом № 248 від 23.02.2018, копію якого надав позивач до матеріалів справи. Після лютого 2018 року Концерн «МТМ» не пропонував укласти договір. ТОВ «Квін ЛТД» є власником нежитлового приміщення 27 у будинку 9 по вулиці Добролюбова згідно договору купівлі-продажу № 25 від 01.03.2005. Зазначене приміщення є частиною підвалу будинку та в ньому відсутні прилади опалення. Відповідач має Звіт та висновки експерта про ринкову вартість даного нежитлового приміщення, який був виготовлений експертом судової будівельно-технічної експертизи Лещенко К.І. (свідоцтво МІО України № 455 віл 01.06.2001), де зазначено, що централізоване опалення у нежитловому приміщенні відсутнє. Господарський суду Запорізької області зазначив у рішення по справі № 908/2923/19, що: «... в судовому засіданні 27.01.2020 представники сторін повідомили, що приладів опалення в приміщенні 27 по вул. Добролюбова, буд. 9 в м. Запоріжжі немає, а лише через приміщення проходить магістральний трубопровід, зашитий гіпсокартоном». Концерн до позовної заяви надає Акт від 21 березня 2019 року обстеження системи теплоспоживання будинку 9 по вулиці Добролюбова. Зазначене обстеження здійснювалося представниками Концерну «МТМ» без участі представників ТОВ «Квін ЛТД» (про дане обстеження відповідач попереджений не був). Більш того, у даному Акті зазначено обстеження системи теплоспоживання підвалу будинку, у нежитловому приміщенні № 27, однак, обстеження не здійснювалося. Даний Акт обстеження відповідачу для узгодження не надавався, про цей Акт відповідач дізнався при ознайомлені з матеріалами справи № 908/2923/19. Позивач у позовній заяві зазначає, що факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. З даним твердженням відповідач не погоджується, оскільки рішення ВК Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону є актами спеціальної дії, що розраховані на певне коло осіб, які мають спеціальний статус. Отже, вказане рішення ВК ЗМР не можуть бути допустимим доказом постачання теплової енергії у приміщення, де відсутні прилади опалення. Відповідач також зазначає, що надані позивачем акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на їх оплату за спірний період містять посилання на особовий рахунок, згоди на який відповідач не надавав. При цьому, належних доказів направлення на адресу відповідача вказаних актів та рахунків позивачем в матеріали справи не надано. Крім того, між Концерном «МТМ» та ТОВ «Квін ЛТД» станом на час розгляду цієї справи в суді, відсутні врегульовані відповідним договором правовідносини з постачання теплової енергії у гарячій воді, де передбачена дата оплати за теплову енергію, а тому не зрозуміло, які зобов'язання порушило ТОВ «Квін ЛТД», коли настала дата несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання відповідача та з якої дати позивач набув право нараховувати 3 % річних. Більш того, за спірний період теплова енергія до нежитлового приміщення не надавалася, а тому зобов'язання по оплаті відсутні. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Також представник позивача підтримав позицію, викладену у письмовій відповіді на відзив на позовну заяву від 19.07.2021, зазначивши, що житловий будинок за адресою, вул.Добролюбова, 9, в якому знаходиться приміщення №27, обладнано загально будинковим приладом обліку теплової енергії, який відображає об'єм теплової енергії спожитої житловими приміщеннями, транзитними трубопроводами, що проходять у нежитловому приміщенні, теплова енергія на опалення місць загального користування що входять в загальну систему теплопостачання. Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії. обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини. Концерн «МТМ» неодноразово звертався до боржника з претензіями щодо погашення заборгованості, а також зазначив підстави з яких вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІН ЛТД» сплатити суму заборгованості. Враховуючи те, що відповідач не виконав грошових зобов'язань перед позивачем зі сплати вартості відпущеної теплової енергії, вважає, що вимоги про стягнення з відповідача суми боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд
Концерн «МТМ» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 за № 2633-IV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Зокрема, в Законі та в вказаних Правилах надано визначення поняттю «Споживач», а саме споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі 908/2923/19, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020, за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін ЛТД" про стягнення 70092,54грн. в задоволенні позову відмовлено.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що «Відповідно до інформаційних довідок з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 188575231 від 13.11.2019, № 190208948 від 26.11.2019 нежиле приміщення підвалу літ. А-3, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 9, приміщення 27 площею 103,7 кв.м. зареєстровано на праві колективної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Квін ЛТД".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача супровідним листом № 1704/09-3 від 20.10.2017 договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102643 від 24.10.2017 з додатками № 1-4 до нього, що підтверджується описом вкладення від 08.11.2017 та фіскальним чеком від 08.11.2017 (а.с. 14). В супровідному листі позивач, враховуючи встановлену законодавством обов'язковість укладання договору, просив у встановлений законом строк розглянути договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з додатками № 1-4 до нього, підписати та один примірник в порядку, встановленому ст. 179, 181 ГК України, повернути на адресу Філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району.
Втім, докази укладення між сторонами у справі вказаного договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102643 від 24.10.2017 матеріали справи не містять.
При цьому позивач не надав до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102643 від 24.10.2017, який направляв відповідачу.
Позивач в позовній заяві вказує, що відпустив теплову енергію відповідачу за період: з жовтня 2017 по січень 2018, з листопада 2018 по квітень 2019, що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії, надісланими на адресу відповідача, в підтвердження чого надав до матеріалів справи засвідчені копії реєстрів на відправку рекомендованих листів.
Разом з тим, позивач до матеріалів справи надав засвідчену копію акту обстеження системи теплоспоживання від 21.03.2019 по житловому будинку за адресою вул. Добролюбова, буд. 9, складеного комісією у складі інженера СТА Кононенко А.М. та майстра ТС Краснокутського Д.А. (а.с. 54).
У вказаному акті обстеження зазначено наступне: "В даному житловому будинку розташовані наступні нежитлові приміщення: "… 3. ТОВ "Квін ЛТД" - договір з Філією "Концерн МТМ" Дніпровського району не укладений, заведений особовий рахунок № НОМЕР_1 . Дане приміщення розташоване в підвалі житлового будинку; 1 під'їзд, площа 103,7 кв.м. Призначення приміщення - експлуатується під салон краси; вбудоване-прибудоване, з окремим входом; обладнане тамбуром. В ході обстеження системи опалення та ГВС даного приміщення встановлено: 1. В приміщенні виконана реконструкція системи опалення (узгоджена проектно-технічна документація не надана, а саме: розвідні трубопроводи Т1 та Т2 системи опалення житлового будинку винесені за межі власного приміщення, в другий під'їзд. Будинкові стояки опалення Т1 та Т2 замінені на пластик 2dn-27-9, розташовані транзитом під стелею власного приміщення ТОВ "Квін ЛТД" та перепідключені в будинкову розводку Т1 та Т2 в другому під'їзді. Стояки Т1 та Т2 для опалення під'їзду № 1 сталь dn27, також перепідключені в будинкову розводку Т1 та Т2 в другому під'їзді. 2. В розвідному трубопроводі Т1 та Т2 (другий під'їзд) будинкової системи опалення виявлена врізка 2 du27 пластик (на момент обстеження зачинена), трубопроводи пішли в бік приміщення, яке належить ТОВ "Квін ЛТД". Перевірити підключення даних трубопроводів в приміщення ТОВ "Квін ЛТД" не має технічної можливості, власник на контакт не виходив. До з'ясування запірна арматура на врізках перекрита та опломбована пл. R 20057375; R 20057377. 3. По приміщенню ТОВ "Квін ЛТД" проходять транзитом магістральні трубопроводи (Філії Концерну "МТМ" Дніпровського району), опалення 2 dn 129 в 10м. (сталь, зашиті гіпсокартоном) - довжина взята згідно викопіювання плану підвалу, наданого КП "Наше місто" з інвентарного паспорту житлового будинку. Прибудована частина приміщення ТОВ "Квін ЛТД" централізованою системою опалення не опалюється…".
Вказаний акт обстеження підписаний членами комісії Кононенко А.М. та Краснокутським Д.А.
Також позивач надав до справи розрахунок теплового навантаження щодо приміщення 27, розташованого по вул. Добролюбова, буд. 9, виконаний інженером відділу збуту Фустій В.В.
Безпосередньо в судовому засіданні 27.01.2020 представник відповідача проти вказаного акту обстеження заперечив, та зазначив що він був складений без участі відповідача, про дане обстеження відповідач не був попереджений, в акті обстежувалось приміщення підвалу в будинку № 9 по вул. Добролюбова в м. Запоріжжі, а не приміщення 27, яке належить ТОВ "Квін ЛТД". Також зазначив, що цей акт обстеження відповідачу для ознайомлення не надавався, а про його складання відповідач дізнався після ознайомлення з матеріалами справи № 908/2923/19. При цьому представник відповідача вказав, що відповідно до змісту позову проект договору був надісланий Концерном "МТМ" відповідачу 08.11.2017, а обстеження будинку проведено лише 21.03.2019, тобто в період з 08.11.2017 по 20.03.2019 приміщення відповідача не обстежувалось. Зазначив, що відповідно до звіту Регіонального судово-експертного бюро від 27.06.2002 про ринкову вартість нежитлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 9 централізоване опалення в приміщенні відсутнє, у зв'язку з чим незрозуміло за якими кількісними даними Концерном "МТМ" було проведено нарахування вартості опалення, вказаного в рахунках та актах за спірний період. Поряд з цим представник відповідача заперечив проти наданого позивачем до справи розрахунку теплового навантаження, оскільки він підписаний інженером відділу збуту Концерну "МТМ" Дніпровського району та ніким не узгоджений, при цьому не зазначено чи має фахівець, що виконав розрахунок, ліцензію на виконання вказаних робіт, відтак вважає що цей розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства. Разом з тим зазначив, що належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії до справи позивачем не надано, реєстри поштових відправлень не містять відтиску поштового штемпелю та дати відправлення кореспонденції. Представник відповідача звернув увагу суду на реєстр відправлення від 31.01.2017, в якому зазначено про направлення актів прийому-передачі теплової енергії за січень 2018 та грудень 2018 року, тобто за рік вперед. Вказує, що акти приймання-передачі теплової енергії не містять підписів відповідача, тому вказані акти не можуть бути належними доказами постачання теплової енергії. Також вказує, що позивач не надав алгоритм місячних нарахувань, а саме скільки було надано теплової енергії до будинку, яка методика розподілу кількості теплової енергії окремо кожного споживача житлових і нежитлових приміщень з урахуванням розміру теплового навантаження будинку та всіх споживачів. Вважає, що позивач не надав належних доказів щодо обсягу помісячного постачання теплової енергії до нежитлового приміщення 27.
Безпосередньо в судовому засіданні 27.01.2020 представники сторін повідомили, що приладів опалення в приміщенні відповідача по вул. Добролюбова, буд. 9 в м. Запоріжжі немає, а лише через приміщення проходить магістральний трубопровід, зашитий гіпсокартоном.
В судовому засіданні 03.02.2020 судом оглянуто оригінал акта обстеження від 21.03.2019 та реєстрів відправлення відповідачу кореспонденції.
Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2020 запропонував суду оглянути акт обстеження системи теплоспоживання від 08.01.2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем не був укладений.
При цьому позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, посилаючись на виписані рахунки та оформлені за його підписом акти приймання-передачі теплової енергії, які зазначає, що надсилав відповідачу згідно реєстрів відправлення.
Однак, в наданих до матеріалів справи позивачем копіях реєстру відправлення від 31.01.2017, реєстрах відправлення актів за січень 2019, березень 2019 та квітень 2019 відсутні штампи відділення поштового зв'язку та дати відправлення.
При цьому в реєстрі відправлення від 31.01.2017 зазначено про направлення актів прийому-передачі теплової енергії, в тому числі відповідачу за січень 2018 та грудень 2018 року.
Разом з тим, в якості доказів в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт обстеження системи теплоспоживання від 21.03.2019 та розрахунок теплового навантаження (а.с. 54,55).
Матеріали справи свідчать, що відповідач на праві колективної власності є власником нежилого приміщення підвалу літ. А-3 по вул. Добролюбова, буд. 9 в м. Запоріжжя (приміщення 27) площею 103,7 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2005.
Зі змісту копії акту обстеження системи теплоспоживання від 21.03.2019, наявної в матеріалах справи, вбачається, що він складений комісією у складі: інженера СТА Кононенко А.М. та майстра ТС Краснокутського Д.А.
При цьому відповідач заперечуючи проти вказаного акту зазначає, що при його складанні не був присутній.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази запрошення відповідача прийняти участь в складанні цього акту обстеження, відсутні докази повідомлення відповідача про складання такого акта та про його результати.
Таким чином, вказаний акт обстеження був складений комісією позивача в односторонньому порядку.
Крім того, спільних актів обстеження теплоспоживання приміщення 27 по вул. Добролюбова, буд. 9 в м. Запоріжжя, яке належить відповідачу, складених між позивачем та відповідачем, до матеріалів справи не надано, в тому числі не надано доказів на підтвердження виміру температури у спірному приміщенні.
При дослідженні в судовому засіданні 03.02.2020 оригіналу акту обстеження системи теплоспоживання від 21.03.2019 з'ясовано, що в ньому в графі "З цим актом ознайомився і один примірник отримав: керівник або уповноважений представник споживача" міститься підпис Хохлової Л.Ф.
Проте, в наявній в матеріалах справи № 908/2923/19 копії акту обстеження системи теплоспоживання від 21.03.2019 в графі "З цим актом ознайомився і один примірник отримав: керівник або уповноважений представник споживача" відсутній підпис будь-якої особи.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.02.2020 повідомив, що Хохлова будь-якого відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін ЛТД" немає.
Відповідно до п. п. 20, 23 Правил користування теплової енергії облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
З аналізу вказаних пунктів Правил користування теплової енергії вбачається, що облік обсягу теплової енергії здійснюються або за приладами обліку, або у разі їх відсутності розраховується відповідно до теплового навантаження (розрахунковим способом).
Стосовно алгоритму розрахунку вартості та обсягу опалення, зазначеного в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2017 по січень 2018 та з листопада 2018 по квітень 2019 (по кожному місяцю), позивач письмових пояснень суду не надав.
Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2020 не зміг пояснити на підставі яких нормативно-правових документів був виконаний розрахунок вартості та обсягу опалення відповідачу за спірний період, за якою формулою, на підставі яких даних, чим підтверджуються нараховані суми в рахунках та актах.
Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість наданого розрахунку теплового навантаження, а також заявленого позивачем до стягнення боргу за відпущену теплову енергію.
Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження обсягу помісячного постачання теплової енергії у відповідному обсязі до нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, та доказів на підтвердження її вартості.
Акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2017 по січень 2018 та з листопада 2018 по квітень 2019, на які посилається позивач, не містять підписів представника відповідача.
Поряд з цим, як зазначено вище, в судовому засіданні 27.01.2020 представники сторін повідомили, що приладів опалення в приміщенні 27 відповідача по вул. Добролюбова, буд. 9 в м. Запоріжжі немає, а лише через приміщення проходить магістральний трубопровід, зашитий гіпсокартоном.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач не надав належних доказів на підтвердження обсягу помісячного постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, не довів обсяг теплової енергії та її вартість, які зазначені в рахунках та актах приймання--передачі теплової енергії за період з жовтня 2017 по січень 2018 та з листопада 2018 по квітень 2019, а відтак не довів наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію в сумі 33615,04 грн.
Наявний в матеріалах справи акт обстеження системи теплоспоживання від 21.03.2019 складений комісією позивача в односторонньому порядку, без залучення та повідомлення представника відповідача.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін ЛТД" про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в сумі 33615,04 грн. слід відмовити.»
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі 908/2923/19 мають преюдиційне значення для вирішення цього спору.
Фактично, заявлені позовні вимоги у цій справі стосуються іншого періоду постачання теплової енергії відповідачу, за яку позивач просить суд стягнути заборгованість, однак обставини спору обґрунтовані тими ж доказами, які вже досліджені у справі 908/2923/19.
Як пояснили представники сторін у судовому засіданні 29.09.2021 на час розгляду цієї справи в суді між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №102643 від 24.10.2017, який надано позивачем до позову, не укладено.
Відповідач зазначив, що вказаний проект договору був повернутий відповідачем на адресу позивача листом № 248 від 23.02.2018 та після лютого 2018 року Концерн «МТМ» не пропонував укласти цей договір та з відповідним позовом до суду не звертався.
Концерн «МТМ» до позовної заяви надає Акт від 21.03.2019 обстеження системи теплоспоживання будинку 9 по вулиці Добролюбова.
Однак, як зазначено у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №908/2923/19 зазначено, що «Посилання скаржника на акт обстеження від 21 березня 2019 року відхиляються з огляду на те, що його складено за відсутності представника відповідача, а тому він не може бути прийнятий судом до уваги як недопустимий, в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів фактичної поставки теплоносія за адресою: м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 9, приміщення 27 в нежитлове приміщення підвалу, є обґрунтованими висновки господарського суду щодо недоведеності позивачем, за відсутності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, наявності фактичних відносин між сторонами, які виникають із вказаного виду договору.»
Крім того, спільних актів обстеження теплоспоживання приміщення 27 по вул. Добролюбова. буд. 9 в м. Запоріжжя, яке належить відповідачу, складених між позивачем та відповідачем, до матеріалів справи не надано, а також доказів на підтвердження виміру температури у спірному приміщенні.
Також позивачем на підтвердження постачання теплової енергії на ТОВ «КВІН ЛТД» до приміщення №27, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 9 в період з листопада 2019 р. по березень 2021 р. на суму 34 250,76 грн. надано: рахунки на оплату та Акти приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води.
Судом встановлено, що вказані Акти за період з листопада 2019 р. по березень 2021 р. на суму 34 250,76 грн., на які посилається позивач, не містять підписів представника відповідача.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 встановлено, що надання послуг поштового зв'язку підтверджує розрахунковий документ - документ встановленої, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Водночас, відповідно до приписів частини 3 статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", підпункту 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, опис вкладення у цінний лист не може бути належним доказом надіслання відповідних документів, оскільки підтвердженням надання послуг поштового зв'язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Отже, враховуючи наведені положення законодавства, належними доказами відправлення стороні кореспонденції вважаються фіскальний чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкту поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість; а також опис вкладення у цінний лист, яким підтверджується перелік документів, що були відправлені.
Списки згрупованих відправлень (рекомендованим листом) (ф.103 Додаток 2 до Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт» (п.5.5. розділ 5) до матеріалів позову не додано.
Судом встановлено, що надані позивачем реєстри відправлених рахунків та актів прийому-передачі не містять ні печатки поштового відділення, ні підписів особи, відповідальної за оформлення та відправку поштової кореспонденції, а отже суд приходить до висновку, що ці Реєстри є документами внутрішнього документообігу Концерну «МТМ» та не є належними та допустимими доказами направлення або вручення відповідачу Актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків.
Крім того, у листі від 23.02.2018 за вих. № 248 ТОВ «КВІН ЛТД» повертаючи Концерну «МТМ» проект договору №102643, а також рахунки та акти за період з листопада по грудень 2017 та січень 2018, зазначило, що у листі від 05.12.2017 товариство вже повідомляло Концерну «МТМ» про відсутність в приміщенні приладів обліку.
Також, у рішенні суду від 03.02.2020 у справі 908/2923/19 було встановлено, що «… в судовому засіданні 27.01.2020 представники сторін повідомили, що приладів опалення в приміщенні 27 відповідача по вул. Добролюбова, буд. 9 в м. Запоріжжі немає, а лише через приміщення проходить магістральний трубопровід, зашитий гіпсокартоном.»
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплової енергії за спірною адресою, зокрема: ним не доведений факт, що система опалення об'єкта теплопостачання є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку, що має підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді, актами готовності до опалювального періоду, актами промивки системи центрального опалення, актами вводу в експлуатацію приладу обліку теплової енергії, тощо.
Також позивачем не надано помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії, алгоритму помісячних нарахувань, а саме: скільки було поставлено теплової енергії до будинку, яка методика розподілення кількості теплової енергії окремо кожному споживачу житлових та нежитлових приміщень, з урахуванням розміру теплового навантаження будинку та всіх споживачів, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості.
Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано котррозрахунку щодо спростування доводів відповідача про неправильність здійснення позивачем розрахунку вартості послуг.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та вірогідних доказів споживання відповідачем теплової енергії за спірний період, а отже в задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 34 250,76 грн. відмовляє.
Враховуючи відмову в задоволенні вимог про стягнення боргу в сумі 34 250,76 грн., суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу 3% річних в сумі 39,98 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, застосовуючи вказані вимоги ст. 79 ГПК України у цій справі суд вважає за необхідне зазначити, що важливим є не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага. Таким чином, вірогідність доказів означає їх домінування не у кількісному вимірі (тобто кількості наданих стороною документів, заяв свідків тощо), а у якісному вимірі (тобто впливі усіх доказів в їх сукупності та окремо на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене та за відсутності подання позивачем належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що подані відповідачем докази на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позовну заяву більш вірогідно свідчать про відсутність споживання відповідачем теплового енергії за спірний період.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 76 - 79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено: 11.10.2021
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.