номер провадження справи 26/23/20
07.10.2021 Справа № 908/2076/20(908/2683/21)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Классік-Ассістанс”, код ЄДРПОУ 32377407 (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича (адреса для листування: 01019, м. Київ, а/с 171) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Старонаводницький Парк”, код ЄДРПОУ 32104940 (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 28-Б)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1/ Гаражно-будівельний кооператив “Ямський”, код ЄДРПОУ 21483215 (03150, м. Київ, вул. Боженка, 37/41, кв. 44) 2/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Оферта”, код ЄДРПОУ 42501205 (04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 20, офіс 3), про визнання недійсним договору
в межах справи № 908/2076/20 про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “Классік-Ассістанс”, код ЄДРПОУ 32377407 (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2)
Кредитори - 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Оферта” (вул. М. Берлінського, 40, офіс 3, м. Київ, 04060)
2/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Венера Союз” (вул. Малишка, 4, м. Обухів, Київська область, 08700)
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Третя особа позивачавід третьої особи -1 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Гаражно-будівельного кооперативу “Ямський”, код ЄДРПОУ 21483215 (03150, м. Київ, вул. Боженка, 37/41, кв. 44) - представник Олещенко В.І., довіреність № 49 від 14.02.2021р.; посвідчення № 3 від 28.10.2020р.
Відповідачвід ТОВ "Старонаводницький парк"- адвокат Онищенко.Т.О., ордер серія КС № 718074 від 06.10.2021р.; посвідчення адвоката України № 5920/10 від 09.02.2017р.
Відповідачвід ТОВ "Старонаводницький парк" - адвокат Куненко С.В., довіреність № 08/09-21 від 08.09.2021р.; посвідчення адвоката України № 3363/10 від 21.06.2007р.
Ухвалою суду від 22.09.2021 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Классік-Ассістанс” в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Старонаводницький Парк”, про визнання недійсним договору, для розгляду в межах справи № 908/2076/20 про банкрутство позивача , відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Прийнято до розгляду заяву позивача про забезпечення позову у судовому засіданні. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1/ Гаражно-будівельний кооператив “Ямський”, код ЄДРПОУ 21483215; 2/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Оферта”, код ЄДРПОУ 42501205. Підготовче засідання призначено на 07.10.2021р. об 11-45.
Представники позивача, третьої особи-2 у судове засідання не з'явились, про що повідомлені своєчасно та належним чином.
До суду надійшли наступні документи:
- 06.10.21 клопотання Беркута М.С. про відкладення розгляду справи;
- 06.10.21, 07.10.21 заперечення відповідача на заяву про забезпечення позову;
- 07.10.21 відзив відповідача на позовну заяву; заява про застосування строків позовної давності;
- 07.10.21 відзив третьої особи-1 на позовну заяву.
Зазначені документи приймаються судом до розгляду та уваги.
Суд зазначає, що позивачем при поданні позову було також надано суду заяву про забезпечення позову.
Позивач просить суд накласти арешт на право вимоги за Договором про дольову участь у будівництві №3/2 від 28.04.2005 року. Накласти арешт на право вимоги за Договором про дольову участь у будівництві №2/2 від 27.07.2004 року в частині вимог відступлених ТОВ «Старонаводницький Парк». Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Старонаводницький Парк», та будь-яким третім особам до винесення рішення у справі виконувати будь-які будівельні роботи з будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Старонаводницька, 2-20 у Печерському районі м. Києва (БФК Іntergal Citу). Заборонити Гаражно-будівельному кооперативу «Ямський», та будь-яким третім особам до винесення рішення у справі виконувати будь-які будівельні роботи з будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Старонаводницька, 2-20 у Печерському районі м. Києва (БФК Іntergal Citу). Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Старонаводницький Парк» та будь-яким іншим третім особам виконувати дії щодо введення в експлуатацію та оформлення права власності на багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Старонаводницька, 2-20 у Печерському районі м. Києва (БФК Іntergal Citу). Заборонити Гаражно-будівельному кооперативу «Ямський» та будь-яким іншим третім особам виконувати дії щодо введення в експлуатацію та оформлення права власності на багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Старонаводницька, 2-20 у Печерському районі м. Києва (БФК Іntergal Citу).
Розглянувши матеріали справи та заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку, що вказана заява позивача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, аналіз положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).
Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру (про визнання результату аукціону недійсним), судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Суд вважає, що доводи позивача ґрунтуються виключно на власних припущеннях.
Приймаючи до уваги недоведення позивачем наявності обставин, що свідчать про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, з урахуванням предмету позову - про визнання недійсним результату аукціону, заява про забезпечення позову із зазначених в ній мотивів та визначеними заходами до забезпечення позову є необґрунтованою.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Згідно із п. 1, 3 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 7 ст. 183 ГПК України, у разі відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви підготовче засідання продовжується з стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з метою надання можливості сторонам подати суду докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, заявити відповідні заяви та клопотання, необхідністю витребування доказів, з метою всебічного, повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за доцільне підготовче засідання відкласти.
Керуючись ст.ст. 81, 182, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.
2. Відкласти підготовче засідання на 28.10.2021р. об 11-30.
3. Засідання суду відбудеться в приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4.
4. Запропонувати позивачу надати суду відзив на відзив відповідача.
Копію ухвали надіслати: сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили у день її винесення - 07.10.2021р.та підлягає оскарженню в частині розгляду заяви про забезпеченнян позову.
Повний текст ухвали складено та підписано-11.10.21.
Суддя О.О. Юлдашев