вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"12" жовтня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/599/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут”, м. Ужгород
до відповідача Кольчинської селищної ради, смт Кольчино
про стягнення 22 722,41 грн
секретар судового засідання - Сінкіна Е.
Товариство - позивач звернулося до суду з позовом, яким просить стягнути з Відповідача - Кольчинської селищної ради (89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Корятовича, 13 ідентифікаційний код 04350524,) на користь Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (88000, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2, ідентифікаційний код 39582749), заборгованість за спожитий природний газ у сумі 20 363,81 грн; суму пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором 1 219,10 грн; суму 3% річних - 254,52 грн.; суму інфляційних втрат в розмірі 884,98 грн.
Позов заявлено з посиланням на статті 526, 530, 536, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 2270,00 грн. сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 04 серпня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу, та отримана ним 13.08.2021, про що зроблено відмітку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція позивача
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за спожитий природний газ у сумі 20 363,81 грн; суму пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором 1 219,10 грн; суму 3% річних - 254,52 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 884,98 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що здійснював поставку природного газу відповідачу у січні-лютому 2021 року.
Позивач наголошує на тому, що відповідач не здійснив оплату вартості спожитого природного газу у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 20 363,81 грн.
Заперечення відповідача
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
26.01.2021 між ТОВ «Закарпатгаз Збут» та Кольчинською селищною радою укладений Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41ВВ887-26-21.
Згідно з умовами п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу товар, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу в розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Згідно з п.4.2 Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України, в такому порядку:
- Оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється. Споживачем до десятого числа місяця наступного за звітнім місяцем.
У січні-лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» здійснювало поставку природного газу Кольчинській селищній раді в об'ємі 7 056,95м.куб. на загальну суму 69 863,81 грн, та надає на підтвердження цього Акти приймання-передачі природного газу № 33К81001522 від 31.01.2021, №33К81002591 від 31.01.2021 та №33К81004646 від 28.02.2021.
Проте, як вбачається з розрахунку основного боргу відповідач здійснив оплату тільки за одним актом приймання-передачі природного газу № 33К81001522 від 31.01.2021 в сумі 49 500,00 грн. Відтак станом на 29.07.2021 заборгованість відповідача складає 20 363,81 грн, що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків від 16.07.2021, та фактично не заперечується відповідачем, що вбачається з підпису уповноваженої особи відповідача на акті звіряння.
Предметом позову є вимога ТОВ «Закарпатгаз Збут» про стягнення із Кольчинської селищної ради, заборгованості у сумі 20 363,81 грн, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, щодо оплати вартості переданого природного газу.
Відповідно до 6.2.1 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми за кожен день прострочення платежу. Відтак, загальна сума пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 1 219,10 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач провів розрахунки та виявив, що підлягає стягненню сума 3% річних - 254,52 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 884,98 грн.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з постачання газу на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.
Судом встановлено, що позивач провів правильні розрахунки штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача за невиконання умов договору.
За наведених фактичних обставин справи, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, що слугують підставою позовних вимог, такі не спростовані відповідачем, та з огляду на наведені приписи чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, на умови договору щодо відповідальності сторін за порушення договірних зобов'язань, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про правомірність вимог останнього в частині стягнення з відповідача нарахованих 1 219,10 грн. пені, 254,52 грн 3 % річних та 884,98 грн інфляційних втрат.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач надав обгрунтовані докази на підтвердження своїх вимог, а відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом. За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 129, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовільнити повністю;
2. Стягнути з Кольчинської селищної ради (Закарпатська обл. Мукачівський район, смт Кольчино вул. Корятовича, буд. 13, код ЄДРПОУ 04350524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (Закарпатська обл. м. Ужгород, вул. Погорелова буд. 2, ЄДРПОУ 39582749) заборгованість за спожитий природний газ у сумі 22 722,41 грн (двадцять дві тисячі сімсот двадцять дві гривні, 41 коп.), з них: 20 363,81 грн - сума основного боргу; сума пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором 1 219,10 грн; сума 3% річних - 254,52 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 884,98 грн; а також 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.В. Андрейчук