61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
06.10.2021 Справа № 905/949/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Бутенко П.Є., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального комерційного підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про стягнення 13 028 209,62 грн,-
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про стягнення 13 028 209,62 грн, з яких: 11 572 270,65 грн - основний борг, 407 980,53 грн - 3% річних та 1 047 958,44 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №9052/1920-КП-6/8 постачання природного газу від 27.09.2019 в частині оплати за поставлений газ, у зв'язку з чим виникла заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, а також інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/949/21 за правилами загального позовного провадження; судове засідання призначено на 29.06.2021 року.
11.06.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.
23.06.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.06.2021 відкладено підготовче засідання на 22.07.2021 року.
16.07.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
20.07.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.07.2021 продовжено строк розгляду справи №905/949/21 на стадії підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання призначено на 30.08.2021 року.
22.07.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
28.08.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.08.2021 у задоволенні клопотання Комунального комерційного підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про перенесення судового засідання відмовлено; закрито підготовче провадження у справі №905/949/21 та призначено розгляд справи по суті на 22.09.2021 року.
21.09.2020 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній з урахуванням раніше наданих заперечень вважає, що вимоги щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань частково за зобов'язаннями жовтня 2019 року, листопада 2019 року та частково грудня 2019 року не підлягають задоволенню, оскільки заборгованість за спірним договором була частково сплачена до набрання чинності змін до Закону України №1730-VIII від 03.11.2016, а тому на підставі ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VІІІ від 03.11.2016 (зі змінами від 29.08.2021) з дня набрання чинності цим Законом мають бути списані.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.09.2021 відкладено розгляд справи по суті на 06.10.2021 року.
У судове засідання 06.10.2021 представники позивача та відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,
27.09.2019 між АТ “НАК “Нафтогаз України” (позивач, постачальник) та ККП “Маріупольтепломережа” (відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу №9052/1920-КП-6/8 з додатковими угодами до нього (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п.1.2. Договору).
У пункті 2.1. договору узгоджено, що постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 3554 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: у жовтні 2019 - 27 тис. куб. м., у листопаді 2019 - 571,8 тис. куб. м., у грудні 2019 - 808,3 тис. куб. м., у січні 2020 - 852,7 тис. куб. м., у лютому 2020 - 653,5 тис. куб. м., у березні 2020 - 503,5 тис. куб. м., у квітні 2020 - 137,8 тис. куб. м.. Всього 3554 тис. куб. м.
Згідно з пунктом 3.8. договору приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).
Відповідно до пункту 3.9. договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:
3.9.1. копію акту про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (для споживачів, об'єкти яких приєднані до газорозподільних мереж);
3.9.2. інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункту 3.8. цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;
3.9.3. підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
Пунктом 3.10 договору визначено, що постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником актів приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (пункт 3.11. договору).
Згідно з умовами пункту 4.2 договору в редакції додаткових угод №1 від 29.10.2019, №2 від 20.11.2019, №3 від 09.12.2019, № 4 від 28.12.2019, №5 від 28.01.2020, №6 від 24.02.2020, №7 від 23.03.2020, №8 від 23.04.2020, №8 від 22.05.2020, №9 від 22.06.2020, №11 від 22.07.2020, №13 від 25.08.2020, №14 від 22.09.2020:
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 (включно) за цим договором складає 4 272, 7604 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 5 127,3125грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 429,9504 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5315,9405грн. за 1000 куб.м.
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) за цим договором складає 4899,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 5 878,80грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 056,19 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 067,43грн. за 1000 куб.м.
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) за цим договором складає 4 276,6958 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 5 132,035грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 433,8858 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 320,663грн. за 1000 куб.м.
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 січня 2020 року по 31 квітня 2020 року (включно) за цим договором складає 5500,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 6600,00грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2020 року по 31 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5657,19 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6788,63 грн. за 1000 куб.м
-Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) за цим договором складає 4650,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 5 580,00грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 774,16грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5728,99грн.
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) за цим договором складає 3 948,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 4 737,60грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 072,16грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 886,59грн.
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) за цим договором складає 3 396,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 4 075,20грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 520,16грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 224,19грн.
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) за цим договором складає 2 897,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 3 476,40грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3021,16грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3625,39грн.
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року (включно) за цим договором складає 2275,72грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 2730,86грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2399,88грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2879,85грн.
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року (включно) за цим договором складає 2142,28грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 2570,736грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2266,44грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2719,73грн.
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року (включно) за цим договором складає 2297,530грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 2757,036грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2421,69грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2906,03грн.
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року (включно) за цим договором складає 2979,160грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 3574,992грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3103,32грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3723,98грн.
- Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року (включно) за цим договором складає 4318,990грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього разом з ПДВ - 5182,788грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4443,15грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5331,78грн.
Відповідно до пункту 4.4. договору загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 5.1 договору).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (пункт 7.1. договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.
На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ: у жовтні 2019 року на суму 169 897,45 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 року); у листопаді 2019 року на суму 2 648 274,58 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2019 року); у грудні 2019 року на суму 3 338551,07 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2019 року); у січні 2020 року на суму 3 835 405,46 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 року); у лютому 2020 року на суму 3 163 652,96 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 року); у березні 2020 року на суму 1 547 803,08 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2020 року); у квітні 2020 року на суму 530 064,94 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2020 року); у травні 2020 року на суму 8 167,27 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2020 року); у червні 2020 року на суму 4 381,48 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2020 року); у липні 2020 року на суму 3 623,82 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2020 року); у серпні 2020 року на суму 4 107,55 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2020 року); у вересні 2020 року на суму 14 443,79 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2020 року). Вказані акти підписані представниками сторін договору, підписи засвідчені печатками підприємств.
У зв'язку з порушенням п. 5.1 Договору АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до КП "Покровськтепломережа" про стягнення основного боргу в розмірі 11 572 270,65 грн, 3% річних в сумі 407 980,53 грн та інфляційних втрат у сумі 1 047 958,44 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує, що станом на 16.07.2021 за даними бухгалтерського обліку підприємства сума основного боргу за договором №9052/1920-КП-6/8 від 27.09.2019 складає 11 572 270,65 грн.
Щодо суми нарахованих інфляційних втрат та 3% річних відповідач посилається на обставини того, що порушення зобов'язань відбулось за відсутності вини ККП “Маріупольтепломережа”, оскільки у неопалювальний сезон обігові грошові кошти на рахунках підприємства майже відсутні, а після початку опалювального сезону усі наявні грошові кошти на рахунках підприємства спрямовуються на забезпечення сталого функціонування опалювального сезону, з огляду на те, що відповідач є єдиним підприємством постачання теплової енергії, послугами якого користуються півмільйона мешканців міста, тому, з урахуванням статті 614 ЦК України, відсутні підстави для стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору №9052/1920-КП-6/8 від 27.09.2019 року.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2019 між АТ “НАК “Нафтогаз України” (позивач, постачальник) та ККП “Маріупольтепломережа” (відповідач, споживач) було укладено договір постачання природного газу №9052/1920-КП-6/8.
Як установлено частиною 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбаченому договором.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга стаття 712 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання". Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб'єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.
Так, частиною першою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" перебачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.
Положеннями частини третьої статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.
Отже, законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку. Водночас, частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" імперативно визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.
Водночас, частинами четвертою, п'ятою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
В свою чергу, стаття 19-1 Закону України "Про теплопостачання" не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановленні сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. В той же час, у частинах 4 та 5 статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що на виконання умов договору Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальником) передано, а відповідачем прийнято природний газ: у жовтні 2019 року на суму 169 897,45 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 року); у листопаді 2019 року на суму 2 648 274,58 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2019 року); у грудні 2019 року на суму 3 338551,07 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2019 року); у січні 2020 року на суму 3 835 405,46 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 року); у лютому 2020 року на суму 3 163 652,96 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 року); у березні 2020 року на суму 1 547 803,08 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2020 року); у квітні 2020 року на суму 530 064,94 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2020 року); у травні 2020 року на суму 8 167,27 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2020 року); у червні 2020 року на суму 4 381,48 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2020 року); у липні 2020 року на суму 3 623,82 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2020 року); у серпні 2020 року на суму 4 107,55 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2020 року); у вересні 2020 року на суму 14 443,79 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2020 року).
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Представником відповідача акти підписані без зауважень та заперечень.
В актах відображено періоди у яких переданий/прийнятий природний газ, обсяги природного газу та суми (з урахуванням ПДВ), належні до сплати за його споживання.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.
За умовами пункту 5.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Натомість, відповідач порушив умови договору та не здійснив своєчасну оплату вартості отриманого природного газу, допустивши порушення строків розрахунків, що й зумовило звернення позивача до господарського суду з цим позовом.
Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, вартість поставленого природного газу сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 11 572 270,65 грн.
Відповідач підтверджує, що станом на 16.07.2021 за даними бухгалтерського обліку підприємства сума основного боргу за договором №9052/1920-КП-6/8 від 27.09.2019 складає 11 572 270,65 грн, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.
Докази сплати позивачу відповідачем заборгованості за природний газ відповідно до умов договору в сумі 11 572 270,65 грн. суду не надані та в матеріалах справи відсутні.
Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов'язання зі сплати вартості поставленого природного газу, що останнім не заперечується, у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача простроченого грошового зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ відповідно до договору №9052/1920-КП-6/8 від 27.09.2019 обґрунтовані та належним чином доведені, отже підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 11 572 270,65 грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в загальній сумі 1 047 958,44 грн, з яких 27146,61 грн за період з 01.01.2020 по 31.07.2020 за зобов'язаннями листопада 2019 року, 234146,87 грн за період з 01.02.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями грудня 2019 року, 358877,70 грн за період з 01.03.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями січня 2020 року, 268564,29 грн за період з 01.04.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями лютого 2020 року, 118066,91 грн за період з 01.05.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями березня 2020 року, 38727,15 грн за період з 01.06.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями квітня 2020 року, 579,22 грн за період з 01.07.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями травня 2020 року, 339,07 грн за період з 01.08.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями червня 2020 року, 288,26 грн за період з 01.09.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями липня 2020 року, 304,66 грн за період з 01.10.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями серпня 2020 року, 917,70 грн за період з 01.11.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями вересня 2020 року.
Крім того, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 407 980,53 грн, з яких 516,65 грн за період з 26.11.2019 по 09.01.2020 за зобов'язаннями жовтня 2019 року, 26342,03 грн за період з 27.12.2019 по 20.07.2020 за зобов'язаннями листопада 2019 року, 102042,03 грн за період з 27.01.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями грудня 2019 року, 125828,51 грн за період з 26.02.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями січня 2020 року. 96270,10 грн за період з 26.03.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями лютого 2020 року, 42913,04 грн за період з 28.04.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями березня 2020 року, 13479,58 грн за період з 26.05.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями квітня 2020 року, 186,95 грн за період з 26.06.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями травня 2020 року, 88,79 грн за період з 28.07.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями червня 2020 року, 64,83 грн за період з 26.08.2020 по31.03.2021 за зобов'язаннями липня 2020 року, 63,04 грн за період з 26.09.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями серпня 2020 року, 184,98 грн за період з 27.10.2020 по 31.03.2021 за зобов'язаннями вересня 2020 року.
Щодо вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.
03.11.2016 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» №1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016 року. Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Водночас, 29.08.2021 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону №1730-VІІІ та до його назви.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021 року.
При цьому застосування статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати.
Як зазначалося вище, за поставлений газ згідно договору №9052/1920-КП-6/8 постачання природного газу від 27.09.2019 за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року відповідач розрахувався не в повному обсязі.
Згідно матеріалів справи вбачається, що відповідачем було погашено заборгованості за зобов'язаннями жовтня 2019 року на суму 169897,45 грн., за зобов'язаннями листопада 2019 року на суму 2 648 274,58 грн, та частково за зобов'язаннями грудня 2019 року на суму 877 930,77 грн, заборгованість за всі інші періоди ним погашена не була.
З урахуванням викладеного, з огляду на приписи ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (дата набрання чинності - 29.08.2021 року), нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат проведені позивачем за зобов'язаннями жовтня 2019 року, за зобов'язаннями листопада 2019 року та частково за зобов'язаннями грудня 2019 року за договором №9052/1920-КП-6/8 постачання природного газу від 27.09.2019 є неправомірними.
Здійснивши перерахунок трьох процентів річних за зобов'язаннями грудня 2019 року на суму 2 460 620,30 грн. за період з 28.01.2020 по 31.03.2021 (в межах періоду визначеного позивачем), судом встановлено, що розмір 3% річних які підлягають стягненню за зобов'язаннями грудня 2019 року, становить 86574,82 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних за зобов'язаннями з січня 2020 року по вересень 2020 року у розмірі 279 079,82 грн, суд вважає його правомірним та арифметично вірним.
Як наслідок, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 365 654,64 грн, а решта вимог щодо стягнення трьох процентів річних є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за зобов'язаннями грудня 2019 року на суму 2 460 620,30 грн. за період з 28.01.2020 по 31.03.2021 (в межах періоду визначеного позивач), судом встановлено, що розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню за зобов'язаннями грудня 2019 року, становить 222 166,89 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за зобов'язаннями з січня 2020 року по вересень 2020 року у розмірі 786 664,97 грн, суд вважає його правомірним та арифметично вірним.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 1 008 831,86 грн, а решта вимог щодо стягнення інфляційних втрат є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.
Посилання відповідача на те, що 3% річних та інфляційні втрати нарахуванню не підлягають, внаслідок порушення зобов'язання за відсутності його вини через скрутний фінансовий стан, збитковість та обмеженість матеріальних ресурсів, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Норми статей 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 617 ЦК України встановлює загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми частини 1 статті 625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Виходячи із наведених норм діючого законодавства суд зазначає, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати природного газу є підставою для нарахування визначених статтею 625 ЦК України платежів, а відсутність вини у порушенні такого зобов'язання не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про необхідність повернення позивачу на підставі статті 130 ГПК України 50% судового збору у зв'язку із визнанням відповідачем позову в частині суми основного боргу, суд зазначає, що частиною 1 статті 130 ГПК України передбачено повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у разі визнання відповідачем до початку розгляду справи по суті позову повністю, тоді як відповідачем позов визнано частково у сумі основного боргу, про що зазначено у відзиві.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального комерційного підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про стягнення 13 028 209,62 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа” (87534, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок 1, код ЄДРПОУ 33760279) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 11 572 270,65 грн основного боргу, 365 654,64 грн 3% річних, 1 008 831,86 грн інфляційних втрат та 194 201,36 грн судового збору.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 06 жовтня 2021 року.
Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2021 року.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.В. Зекунов