вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.10.2021р. Справа № 904/4829/21
За позовом: Дніпровської міської ради , м. Дніпро
До: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро
Третя особа-1: гр. ОСОБА_1 , м. Дніпро
Третя особа-2: гр. ОСОБА_2 , с. Петріківка
Третя особа-3: гр. ОСОБА_3 , м. Дніпро
Третя особа-4: гр. ОСОБА_4 , м. Дніпро
Третя особа-5: гр. ОСОБА_5 , с. Новоселівка
Третя особа-6: гр. ОСОБА_6 , с. Новоселівка
Третя особа-7: Фізична особа - підприємець Поздняков Юрій Віталійович, м. Дніпро
Третя особа-8: Фізична особа - підприємець Чаплюк Дмитро Антонович, м. Дніпро
Третя особа-9: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український земельно-правовий Центр», м. Павлоград
Про: скасування державної реєстрації земельної ділянки та таке інше
Суддя Васильєв О.Ю.
Секретар судового засідання Броян А.Р.
Від позивача: Сокол І.В. (представник);
Від відповідача: Єрохін О.О. (представник);
Від третьої особи-1: не з'явився;
Від третьої особи-2: гр. ОСОБА_2 ;
Від третьої особи-3: гр. ОСОБА_3;
Від третьої особи-4: не з'явився;
Від третьої особи-5: гр. ОСОБА_5;
Від третьої особи-6: не з'явився;
Від третьої особи-7: не з'явився;
Від третьої особи-8: не з'явився;
Від третьої особи-9: не з'явився
Дніпровська міська рада (позивач) звернулася з позовом до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відповідач) про скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Зорі, 26, кадастровий номер 1210100000:08:743:0075, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини : на адресу Департаменту по роботі з активами Дніпровської тміської ради в лютому та березні 2021 р. надішли листи депутата міськради Андрієнка А.О. про виявлення підробного технічного паспорту, поданого при державній реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:08:743:0075). За інформацією цього депутата огорожа домоволодіння АДРЕСА_1 значновиходитьза лінію огорож інших домоволодінь ; а власник цього домоволодіння має два технічних паспорти з однаковими номерами проте по -різному нанесеною територією. Як наслідок, для отримання кадастрового номеру земельної ділянки за твердженням депутата були використані підроблені документи. Спірна земельна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Дніпра та на ній розташовані житлові будинки, належні громадянкам, які вказані у позовній заяві в якості третіх осіб . Позивач вважає, що державна реєстрація спірної земельної ділянки була здійснена на незаконних підставах та підлягає скасуванню, оскільки порушуються права Дніпровської міськради, як власника земельної ділянки .
Ухвалою суду від 18.05.21р. було відкрито провадження у справі №904/4829/21, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні на 08.06.21р.
ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечувало, стверджуючи (поміж-іншим), що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області є неналежним відповідачем у справі. Щодо вимоги позивача, про скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідач зазначає, що ця вимога є не обґрунтованою в частині дій чи бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оскільки не встановлено порушень закону відносно здійснення реєстрації, що може бути юридично значимим наслідком її скасування. Окрім того, ввважає, що твердження позивача відносно того , що на підставі підробленого технічного паспорту спірна земельна ділянка отримала кадастровий номер 1210100000:08:743:0075, є хибними, оскільки межі земельних ділянок визначаються в документації із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру .
24.06.21р. ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відповідач) подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Зважаючи на суб'єктний склад учасників цієї справи (віднесення позивача та відповідача до юридичних осіб) та характер правовідносин у ній, які відносяться до підприємницької діяльності (оскільки відповідач здійснював держреєстрацію земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства та покладених на нього повноважень); відсутність у суду повноважень щодо заміни відповідача без наявності відповідного клопотання позивача; ухвалою суду від 13.07.21 р. було відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі.
Дніпровська міська рада (позивач) у відповіді на відзив заперечувала проти обставин та висновків, викладених ввідповідачем, та наполягала на на тому, що власники домоволодінь по АДРЕСА_1 використовують частину спірної земельної ділянки шляхом її самовільного зайняття, зокрема огородженням проїзної частини вулиці площею 46 кв.м. з її звуженням на 5 м., тощо.
Гр. ОСОБА_3 (третя особа-3) в письмових поясненнях заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав наступне: вулиця Зорі розташована частково на підвищенні, а частково - в низині. Жиловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться в низині по відношенню до проїзної частини вулиці (яка навпроти цього обудинку має ширину лише 2,7 метрів). Для того, щоб вийти з будинку на дорогу мешканці вимушені були ще в прошлому столітті збудувати ступені , оскільки перепад висот від рівня подвір'я до рівня проїзної части скаладає від 1 до 3 метрів. Відстань між будинком АДРЕСА_1 та дорогою складає близько 5 метрів та являє собою схил в бік будинку. Цей схил використовувся мешканцями вулиці для скиду сміття, а в зимовий період та в ожеледицю автотранспорт часто зносило в цей схил. З метою упорядкування цього схилу гр. ОСОБА_3 було розбито на цьому місті квітник, але деякі мешканці обривали та шкодили квіти; тому ним було встановлено огорожу навколо цього квітника . Встановивши цю огорожу, він не мав наміру привласнювати цю земельну ділянку, оскільки на цьому схилі можливо лише вирощувати квіти . Цей квітник не займає проїзну частину, а лише впритул примикає до неї. У разі, якщо дійсно будуть проводитися роботи по ремонту дороги, він відразу ж готовий демонтувати огорожу. Кадастровий номер земельної ділянки був отриманий ним та іншими співласниками будівель по АДРЕСА_1 відповідно до вимог чинного законодавссва на підставі технічної документації , розробленої на їх замовлення спеціалізованою організацією - ТОВ «Український земельно-правовий центр». Ним технічний паспорт на приміщення не замовлявся та не виготовлявся , тому йому не відомо , чиє є він підробним; але ж державна реєстрація земельної ділянки проводилася на підставі відповідних документів (технічної документації з землеустрою), а не лише технічного паспорту .Під час судових засідань по справі гр. ОСОБА_3 вказував, що у разі скасування судом держреєстрації земельної ділянки будуть порушені його права як власника будівлі (оскільки за відсутністю кадастрового номеру земельної ділянки він не зможе реалізувати свої законні права на распорядження будівлею) .
Гр. ОСОБА_2 (третя особа-2) та гр. ОСОБА_6 (третя особа-5), які були присутні під час судових засідань по справі , письмових пояснень не надали, але підтвердили фактичні обставини стосовно користування спірною земельною ділянкою та здійснення її державної ресєтрації (викладені в поясненях гр. ОСОБА_3 ) та з тих же підстав заперечували проти задоволення позовних вимог.
Громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (треті особи-1,4,6) до судовихзасідань не з'явилися, письмових пояснень не надали, жодних заяв чи клопотань від них на адресу суду не надходило.
Залучені до участі у справі за ініціативою суду ФОП Поздняков Ю.В. (третя особа-7), ФОП Чаплюк Д.А. (третя особа-8) та ТОВ «Український земельно-правовий Центр» (третя особа -9) явку повноважних представників до судових засідань не забезпечили, письмових пояснень не надали; жодних заяв чи клопотань від них на адресу суду не надходило.
Ухвалою суду від 17.08.21р. було закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено на 30.09.21р. Ухвалою суду від 30.09.21 р. розгляд справи відкладено на 07.10.21 р.
Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення наявних представників сторін та третіх осіб , господарський суд, -
Дніпровська міська рада (позивач) звернулася з позовом до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відповідач) про скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Зорі, 26, кадастровий номер 1210100000:08:743:0075, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Позовні вимоги обґрунтовані твердженнями позивача про самовільне зайняття громадянами - співвласниками будинку №26 по вул. Зоря, спірної земельної ділянки для розміщення на ній клумби для квітів , внаслідок чого нечеб-то було звужено проїзну частину вулиці на 5 метрів. Також позивач наполягає на тому , що державна реєстрація спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відповідач) відбулася незаконно - на підставі підробленого технічного паспорту. Наведені обставини на думку позивача порушують права територіальної громади м. Дніпро, як власника земельної ділянки комунальної форми власності, та підлягають захисту шляхом звернення з позовом саме до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Зорі, 26, кадастровий номер 1210100000:08:743:0075, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Однак вищезазначені твердження позивача суд оцінює критично з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зміст зазначених у статті 15 Цивільного кодексу України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин. Так, порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в: недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону (ст. 215 ЦК України); протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні (ст. 321 ЦК України); безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК України); створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України) і т.інш.
Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та визначає в частині другій способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відтак, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність у неї такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.
Оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі.
Тож, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права. Тобто захисту підлягає саме порушене право. При цьому відсутність підтвердженого факту порушення прав позивача з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У розумінні приписів статей 15, 16 ЦК України та статті 20 ГПК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Водночас визначений згаданою статтею засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02).
Згадані вище способи захисту цивільних прав та інтересів, визначені частиною 2 статті 16 ЦК України, мають універсальний характер і можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим Цивільним кодексом України та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. Наприклад, у речово-правових відносинах не застосовуються способи захисту прав, установлені для зобов'язальних правовідносин.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Предметом спору у цій справі є вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Зорі, 26, кадастровий номер 1210100000:08:743:0075, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Своє право на звернення до суду з цим позовом Дніпровська міськрада обґрунтовує тим, що є власником земельної ділянки , державну реєстрацію якої було здійснено відповідачем на підставі підробного технічного паспорту та на частині якої треті особи самовільно розмістили квітник . А наявність оспорюваної держреєстрації земельної ділянки перешкоджає реалізації ним (позивачем) свого права власності на цю земельну ділянку.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом не доведено ані факту порушення саме Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (зазначеним в якості відповідача) такого права або інтересу оспорюваною держреєстрацією земельної ділянки, ані відповідності обраного позивачем способу захисту порушенню, яке, на його думку, має місце.
Позивач стверджує про факт порушення державної реєстрації земельної ділянки, посилаючись на недотримання реєстратором встановленої процедури внаслідок використання при цьому підробного технічного паспорту на об'єкт нерухомості , розташований на спірній земельній ділянці. Однак, матеріали справи не містять доказів визнання недійсними (незаконними) документу, про наявність порушень в якому вказує позивач. Доказів встановлення в порядку кримінального судочинства фактів підроблення технічного паспорту та вчинення інших незаконних дій (порушення порядку державної реєстрації земельної ділянки управлінням Держгеокадастру, тощо ) позивачем також не надано.
Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення його прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб'єктів права власності перед законом та гарантії права власності (статті 13, 41 Конституції України).
Також, при вирішенні цього спору суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у п.5.18. постанови від 28.01.20р. у справі № 917/259/19 стосовно належного відповідача у справах щодо державної реєстрації права : …Спір щодо державної реєстрації права чи обтяження має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку або на інший об'єкт нерухомості особою, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису до Державного реєстру. Юрисдикційність такого спору не залежить від того, чи дотримано державним реєстратором вимог законодавства. Та обставина, що позивач не може досягти внесення відомостей до Державного реєстру власними діями, оскільки не має до нього самостійного доступу, а тому може діяти виключно через посередництво державного реєстратора в установленому законом порядку, не змінює цивільно-правового характеру відносин. Належним відповідачем у такій справі є особа, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16)».
Отже, позивач звернувся з цим позовом до неналежного відповідача - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, тоді як відповідачами мають виступати особи, на користь яких державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису, тобто громадяни - співвласники житлового будинку №26 по вул. Зорі, на користь яких ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки.
Але ж відповідно до вимог чинного ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи , зазначені у статті 4 цього Кодексу (ст.45). У ст.4 ГПК України зазначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.48 ГПК України: … Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Оскільки позивачем не заявлялося клопотання про заміну первісного відповідача (ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області) належними відповідачами - громадянами - співвласниками житлового будинку №26 по вул. Зорі, на користь яких ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки; то суд надавав правову оцінку позовним вимогам саме до вказаного у позовній заяві відповідача - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області; та прийшов до висновку про їх необґрунтованість.
У разі, якби Дніпровська міськрада заявила клопотання про заміну первісного відповідача (ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області) належними відповідачами - громадянами - співвласниками житлового будинку №26 по вул. Зорі, на користь яких ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки; суд мав би здійснити таку заміну та після чого закрити провадження у справі, оскільки фізичні особи, які не є підприємцями, не можуть бути стороною у такому спорі у разі його розгляду в господарському суді .
Окрім того, суд вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого права на земельну ділянку, оскільки навіть у разі задоволення його позовних вимог та скасування держресєтрації земельної ділянки його права не були б відновлені. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4,45,48,73,79,232236-238,240,256,257 ГПК України; господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати по справі покласти на позивача.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 11.10.2021р.
Суддя Васильєв О.Ю.