01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"26" травня 2010 р. Справа № 4/065-10
Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Торговий Дім ПОЛЯКОВ", м. Черкаси
до Малого приватного підприємства "Анко", смт. Димер
про стягнення 4500,00 грн.
за участю представників:
позивач -Харченко О.М. -предст., дов. № 97 від 05.05.2010р.
відповідач -не з'явився;
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Торговий Дім ПОЛЯКОВ" (позивач) до Малого приватного підприємства "Анко" (відповідач) про стягнення 4500,00 грн. заборгованості за договором поставки № 1613 від 01.01.2009р., а також державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2010р. порушено провадження у справі № 4/065-10, розгляд справи призначено на 26.05.2010р.
26.05.2010р. представником позивача було подано заяву в порядку ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 3000 грн.
Відповідач повноважного представника до суду не направив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, письмового відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав.
Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,
встановив:
Між приватним підприємством «Торговий Дім ПОЛЯКОВ»(постачальник) та Приватним підприємством «Анко»(покупець) було укладено договір № 1613 від 01.01.2009 року (Договір ), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, продукти харчування та інші товари, надалі по тексту «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних.
Порядок розрахунків передбачено в п. 4.2 Договору, де зазначено, що відповідач здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок Позивача, на протязі 21 (двадцять один) календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу Постачальника.
Відповідно до умов Договору позивачем відпущено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № КФ-0098290 від 29.10.2009р. на суму 12910,84 грн.
В порушення умов договору, відповідач повністю з відповідачем за отриманий товар не розрахувався, провівши лише частковий розрахунок з позивачем, що підтверджується відповідною банківською випискою від 27.11.2009 року та 18.01.2010 року на загальну суму 8410,84 грн., а також банківською випискою від 13.05.2010р. (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог), у зв'язку з чим сума основного боргу відповідача перед позивачем становить станом на день розгляду справи в суді (26.05.2010р.) становить 3000 грн.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів сплати заборгованості за договором не надав, доводів позивача не спростував.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинська птахофабрика" заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 580,39 грн. пені.
У відповідності до п. 8.3 договору у випадку прострочення здійснення оплати за поставляємо партію товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені, встановив, що заявлена до стягнення пеняв розмірі 580,39 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 172,73 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 85,19 грн.
Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 85,19 грн. та 172,73 грн. інфляційних підлягає задоволенню.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Малого приватного підприємства "Анко" заборгованості за договором поставки №11-08/09 від 11.08.2009р. є обґрунтованими, документально підтверджуються, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Анко" (07330, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Димер, вул.. Дніпровська, 7, код ЄДРПОУ 19408962) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім ПОЛЯКОВ" (3600718030, м. Черкаси, вул.. Берегова, 4а, код ЄДРПОУ 32268131) 3000 (три тисячі) грн.. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн.. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання рішення: 08.06.2010р.