Справа № 548/981/20 Номер провадження 22-ц/814/2342/21Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
11 жовтня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія»
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2021 року, постановлену суддею Миркушіною Н.С., повний текст рішення складено - 13 серпня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія» про стягнення боргу за договором, -
15 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма «Ольвія» про стягнення боргу за договором.
Позовна заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія» не виконало взяті на себе зобов'язання за договором про надання представницьких послуг у справі №548/2002/14-ц № 46/4 від 18.07.2016 року, а саме не заплатило грошові кошти в еквіваленті 500 доларів США за проведену ним роботу у справі №548/2002/14-ц. Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 13 952,20 грн. та судові витрати - судовий збір у розмірі 840,80 грн.
02 березня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 16 373,52 грн., судові витрати покласти на відповідача (т.1 а.с. 102-103).
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія» про стягнення боргу за договором - задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія» на користь ОСОБА_1 16 373,52 грн., з яких: 12 017,00 грн. - тіло боргу за договором; 1 276,20 грн. - інфляційні втрати; 2 629,68 грн. - пеня за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання; 450, 64 грн. - 3% річних.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія» на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 18.07.2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія» було укладено договір № 46/4 про надання представницьких послуг у справі №548/2002/14-ц за позовом ОСОБА_2 до TOB Агрофірма «Ольвія» про розірвання договору оренди землі, який він фактично виконав на протязі 5 років. Оскільки самим відповідачем завірено копію договору, що є підставою позову, у суду немає сумніві у тому, що такий договір між сторонами укладений. Ухвалою суду у справі № 548/2002/14 було закрито провадження у справі, у якій ОСОБА_1 виконав обумовлену договором роботу, а тому, за висновком суду, є всі підстави для задоволення позову. Оскільки, ухвала Хорольського районного суду Полтавської області від 01.11.2019 року, якою закрито провадження по справі №548/2002/14-ц, набрала законної сили 19.11.2019 року, то відповідач мав би сплатити, з урахуванням терміну на виконання фінансового зобов'язання, передбаченого договором, вказану заборгованість до 25.11.2019 року. Отже, починаючи з 26.11.2019 року відповідач прострочив виконання платежу за договором. За таких обставин, у зв'язку з невиконанням відповідачем перед позивачем обов'язків, передбачених договором № 46/4, укладеним сторонами 18 липня 2016 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову. Правильність розрахунку заборгованості, проведеного позивачем, відповідачем не спростована належними та допустимими доказами, відповідач заперечень відносно позову в частині розрахунку до суду не подав. Суд визнав, що зазначена позивачем сума заборгованості по договору обрахована правильно і, оскільки позивач дійсно виконав роботу, обумовлену договором, а відповідач істотно порушив умови договору, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
В апеляційних скаргах Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що факт укладення договору про надання представницьких послуг у справі №548/2002/14-ц не відповідає дійсним обставинам справи. Вказаний договір у відповідача відсутній, а попередній директор ТОВ Агрофірма «Ольвія» повідомив, що він не укладав та не підписував даний договір з позивачем та не брав на себе зобов'язань по сплаті винагороди, яка є предметом позову. Доводи позивача про те, що він, начебто, оригінал договору про надання представницьких послуг №46/4 від 18.07.2016 року відправив у суд поштою, не підтверджується документально, а є фактом введення суду в оману. Крім того, звертає увагу, що укладення та підпис правочинів (договорів, угод, доповнень та додаткових угод до них, у тому числі завірення копій документів) входить до виключної компетенції директора (або загальних зборів учасників) товариства та головному бухгалтеру такі права не передаються. Зазначає, що надана позивачем, начебто, завірена копія договору (головним бухгалтером відповідача та печаткою) не може бути прийнята як доказ судом. Вважає, що у даному випадку належним доказом наявності укладеного договору між сторонами є лише його оригінал, який відсутній у матеріалах даної цивільної справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 18.07.2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія» було укладено договір № 46/4 про надання представницьких послуг у справі №548/2002/14-ц за позовом ОСОБА_2 до TOB Агрофірма "Ольвія" про розірвання договору оренди землі, який ОСОБА_1 фактично виконав на протязі 5 років, що підтверджується аркушами справи №548/2002/14-ц, а саме: том 1 а.с. 25, 26, 36, 37, 56, 57, 80, 86-89, 98, 99, 109-114, 119, 134, 145, 165-167, 200, 201, 204, 206, 213, 215, 227, 234, 237, 238, 241; том 2 а.с. 4, 5, 17, 39, 75-77, 83, 88, 89, 101, 107.
Пунктом 2.1.2, вищевказаного договору передбачено: «Крім вищезазначеного, щодо громадянки ОСОБА_2 , яка звернулася у суд з позовом до замовника (справа №548/2002/14-ц) - останній виплатить виконавцю еквівалент 500 доларів США у випадку відмови судом у її позові, або закриття провадження у цій справі (т.1 а.с. 167).
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 01.11.2019 року, яка набрала законної сили 19.11.2019 року, закрито провадження у справі №548/2002/14-ц за позовом ОСОБА_2 до TOB Агрофірма «Ольвія» про розірвання договору оренди землі у зв'язку з тим, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія» не виконало взяті на себе зобов'язання за вищевказаним договором про надання представницьких послуг, а саме не заплатило грошові кошти в еквіваленті 500 доларів США за виконану ОСОБА_1 роботу у цій справі №548/2002/14-ц.
У судовому засіданні 19.05.2017 року позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування та огляд цивільної справи як доказ виконання ним обов'язків за договору, що є підставою позову, яке було задоволено відповідною ухвалою суду.
Справу оглянуто у засіданні та з її матеріалів судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав обов'язки представника ТОВ «Агрофірма Ольвія» у справі № 548/2002/14 з моменту відкриття провадження по 2020 рік включно, тобто протягом 5 років.
Підставою позову є відсутність підтвердження оплати з боку відповідача позивачу за ведення вищезазначеної справи на умовах договору № 46/4 «представницьких послуг», укладеного сторонами 18 липня 2016 року.
Оскільки договором строк виплати коштів не зазначений, а зазначена відкладальна умова, обумовлена у п. 2.1.2. та п 4.3. цього договору, то позивачем 04 березня 2020 року була направлена вимога негайної виплати за договором, яка залишилась без реагування з боку відповідача (т.1 а.с. 162, докази направлення т.1 а.с. 163-164, докази отримання відповідачем т.1 а.с. 165-166).
Ухвалою суду у справі № 548/2002/14 було закрито провадження у справі, у якій ОСОБА_1 виконав обумовлену договором роботу, а тому суд першої інстанції встановив наявність підстав для задоволення позову.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, які зводяться до того, що ним не підписаний договір, який є підставою позову, суд першої інстанції оцінив критично з наступних підстав.
Представник відповідача, посилаючись на попереднього керівника ТОВ «Агрофірма Ольвія», не надав доказів того, що ТОВ «Агрофірма Ольвія» не підписувало договір, який є підставою даного позову.
Суд першої інстанції, в межах принципів змагальності сторін та диспозитивності судочинства, за для всебічного дослідження обставин справи вжив усіх заходів для надання рівної можливості доведення позиції кожної зі сторін перед судом.
Судом було задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів, копії яких додано позивачем до позову.
На виконання ухвали суду про витребування доказів позивачем 12 травня 2021 року було направлено суду перелік документів, які витребовувалися судом. Втім, за нез'ясованих обставин оригінал договору, який було направлено в числі інших оригіналів листом з описом № 3830011076223, до справи не дійшов.
Після з'ясування цього у засіданні 19 травня 2021 року судом було оголошено технічну перерву, під час якої працівниками канцелярії суду складено акт про відсутність оригіналу договору, надісланого позивачем в числі документів, перелік яких міститься в поштовому описі листа на а.с. 170 т.1.
За таких обставин, судом першої інстанції оголошено перерву у засіданні та надано час сторонам для пояснення ситуації, висловлення своїх думок та міркувань, заявлення можливих клопотань.
Позивач 10 червня 2021 року висловив свою незгоду з зазначеним актом відповідною заявою, поданою цього дня через канцелярію суду.
За таких обставин, суд першої інстанції встановив той факт, що позивачем були надіслані усі документи, які витребовував суд, що підтверджується поштовим описом листа (т.1а.с. 170),проте, до справи за цим переліком дійшли усі документи, окрім оригіналу договору.
З метою доведення суду укладання договору між сторонами, що є підставою позову, позивач надав його завірену копію відповідачем (головним бухгалтером відповідача та печаткою останнього) і усно клопотав про його приєднання до матеріалів справи у зв'язку з втратою оригіналу. Судом це клопотання задоволено.
Представник відповідача пояснив суду, що подана позивачем копія договору між сторонами у засіданні (після втрати оригіналу) не є належним доказом існування договору між сторонами, а головний бухгалтер не мала права завіряти копію договору.
Оскільки самим відповідачем завірено копію договору, що є підставою позову, суд першої інстанції визнав відсутність сумнівів, що такий договір між сторонами укладений і позивачем (з урахуванням огляду судом справи № 548/2002/14) виконаний. Отже, відповідач також мав виконати свої обов'язки по договору (п 2.1.2.), а невиконання їх і спричинило звернення позивача до суду з позовом.
За таких обставин суд першої інстанції визнав завірену відповідачем копію договору, який є підставою позову, належним та допустимим доказом існування між сторонами договору № 46/4 «про надання представницьких послуг», укладеного сторонами 18 липня 2016 року.
Предметом вищезазначеного договору обумовлено комплекс дій, які повинен був провести позивач з метою захисту інтересів відповідача у відносинах із зазначеною у договорі особою.
В межах цього договору на виконання обов'язків, обумовлених ним, позивач діяв у судах як представник відповідача на підставі довіреності, наданої для цього останнім, що доводиться, зокрема, ухвалами у справі № 548/2002/14.
На підставі ухвали Хорольського райсуду від 01.11.19 р. у вказаній справі закрито провадження за заявою зазначеної громадянки, а ухвалою від 24.01.20р. у вказаній справі за заявою ОСОБА_1 знято забезпечення, накладене судом на час провадження у ній.
Вказана справа перебувала у провадженні судів з 2014 року, а ухвала про закриття провадження у цій справі постановлена у листопаді 2019 року, але до цього часу відповідач свої обов'язки за договором не виконав.
Пунктом 4.3. вищевказаного договору (т.1 а.с. 167) передбачено, що термін платежу за пунктом 2.1.2. цього договору становить 7 днів з моменту вступу рішення або ухвали суду у законну силу.
Оскільки ухвала Хорольського районного суду Полтавської області від 01.11.2019 року, якою закрито провадження у справі №548/2002/14-ц, набрала законної сили 19.11.2019 року, то відповідач мав би сплатити з урахуванням терміну на виконання фінансового зобов'язання, передбаченого договором, вказану заборгованість до 25.11.2019 року. Отже, починаючи з 26.11.2019 року відповідач прострочив виконання платежу за договором.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Правильність розрахунку заборгованості відповідач не спростував належними та допустимими доказами, отже, розрахунок заборгованості відповідачем не спростовувався та не заперечувався.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення боргу за договором про надання представницьких послуг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми згідно ч.2 ст. 625 ЦК України.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що ТОВ Агрофірма «Ольвія» не укладало договір про надання представницьких послуг із ОСОБА_1 та не погоджувало його умов.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зібраними доказами у їх сукупності підтверджено факт укладення договору про надання представницьких послуг № 46/4 від 18.07.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ольвія», зокрема матеріалами цивільної справи № 548/2002/14-ц, дослідженими судом першої інстанції в судовому засіданні, завіреною копією даного договору ОСОБА_1 (т.1 а.с. 167) та ТОВ «Агрофірма «Ольвія» (т.1 а.с. 209), які є повністю ідентичними за свої змістом, підписані сторонами договору: замовник - ТОВ «Агрофірма «Ольвія», директор Козловець О.Б., виконавець - Дашкеєв В.Г.
Доводи ТОВ «Агрофірма «Ольвія» про те, за повідомленням попереднього директора він не підписував спірний договір, то ці доводи не заcлуговують на увагу, оскільки вони спростовуються вищевказаними встановленими доказами у справі. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником та підписантом ТОВ «Агрофірма «Ольвія» на момент укладення спірного договору вказана ОСОБА_3 (т.1 а.с. 173-178) і саме ОСОБА_3 , як директором ТОВ «Агрофірма «Ольвія» підписано договір про надання представницьких послуг №46/4 від 16 липня 2016 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, встановивши факт укладення договору про надання представницьких послуг №46/6 від 16 липня 2016 року, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми згідно ч.2 ст. 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням умов договору у встановлені строки.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем та його представником норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вище вказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія»- залишити без задоволення.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2021 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов