Справа № 541/347/21 Номер провадження 22-ц/814/2352/21Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
11 жовтня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скочиляс Ірини Мирославівни
на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 серпня 2021 року, ухвалену суддею Городівським О.А, повний текст ухвали складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортне) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, -
У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скочиляс І.М. звернулася до суду з позовом до Моторного (транспортне) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 поніс витрати на поховання померлої у ДТП матері ОСОБА_3 , в тому числі на встановлення нагробного пам'ятника, та просив суд стягнути з відповідача на свою користь всього 35 344,00 грн. страхового відшкодування, 488,04 грн. - пені, 3% річних - 122,01 грн., інфляційні витрати - 459,47 грн., витрати на правничу допомогу 7 500 грн.
27.04.2021 р. представник ОСОБА_1 - адвокат Скочиляс І.М. подала до суду заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 74).
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 серпня 2021 року зупинено провадження у справі 541/347/2021 (провадження 2/541/390/2021) за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортне) страхового бюро України про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, до вирішення іншої справи, яка розглядається у порядку кримінального судочинства провадження № 1-кп/541/24/2020 справа № 541/877/19 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч 2 ст. 286 КК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вирішення даного спору є неможливим до вирішення кримінального провадження № 1-кп/541/24/2020 справа № 541/877/19 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч 2 ст. 286 КК України, так як в ході судового розгляду кримінального провадження розглядалися позовні вимоги з приводу відшкодування матеріальної шкоди, пов'язані з похованням, які були оплачені обвинуваченим у розмірі 14 500 грн., тому на даний час суд позбавлений можливості достовірно встановити, чи охоплюються позовні вимоги ОСОБА_4 до Моторного страхового бюро України вимогами позовної заяви, які були розглянуті під час судового розгляду кримінального провадження.
В апеляційній скарзі представник представник ОСОБА_1 - адвокат Скочиляс І.М. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, просить направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.01.2020 року вказано, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 14 500 грн. задоволенню не підлягають, так як повністю відшкодовані в ході судового розгляду. Вказує, що товарні чеки про придбання ритуальних послуг та виготовлення і встановлення пам'ятника датовані вже після винесення вироку. Крім цього, суд залишив поза увагою те, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 ЦК України, у разі відшкодування витрат на поховання. Вказує, що жодних належних доказів того, що існує об'єктивна необхідність у зупиненні провадження у справі, не має, адже сама по собі взаєпов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результатів розгляду кримінальної справи, суд має достатньо підстав для розгляду та вирішення по суті цивільної справи.
Відзиві на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, щовироком Миргородського міськрайонного суду від 22.01.2020 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України.
В ході судового розгляду даного кримінального провадження розглядалися позовні вимоги потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про стягнення з винного у смерті їх матері ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди.
В частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди на суму 14 500 грн., в тому числі витрат на поховання, судом відмовлено у зв'язку із сплатою даної суми ОСОБА_2 в ході судового розгляду.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції обставин, що вироком Миргородського міськрайонного суду від 22.01.2020 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України (а.с. 96-98).
З мотивувальної частини вироку вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 14 500 грн. задоволенню не підлягають, т.я. повністю відшкодовані в ході судового розгляду, тому в цій частині вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Предметом даної цивільної справи є стягнення з відповідачаМоторного (транспортне) страхового бюро України витрат на поховання померлої у ДТП матері ОСОБА_3 у розмір 6 544,00 грн. та витрат на виготовлення на встановлення пам'ятника у розмірі 28 800 грн., всього 35 344,00 грн., а також пені, 3% річних, інфляційних витрат та витрат на правничу допомогу.
Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв'язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку.
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Згідно з вимогами ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до збільшення розумного строку розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року (справа № 755/4039/17).
Отже, вбачається, що у даній цивільній справі представник ОСОБА_1 - адвокат Скочиляс І.М. заявила цивільно-правові вимоги до Моторного (транспортне) страхового бюро України, а не до ОСОБА_2 .
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у даній цивільній справі, суд першої інстанції не мотивував, яка існує об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення кримінальної справи та як вплине, у разі ухвалення у ній судового рішення, на вирішення даної цивільної справи (за умови добровільного відшкодування винною особою інших вимог, відмінних від предмету позову у цивільній справі, потерпілої сторони), отже, не мотивував, чи дійсно існують об'єктивні підстави для зупинення провадження у даній справі.
Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не проаналізував предмет та підстави позову у справах та не вказав об'єктивні обставини, які б вказували на те, що розгляд даної цивільної справи будь-яким чином перешкоджає суду на підставі наданих доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими позивач обґрунтовує пред'явлені позовні вимоги.
Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про зупинення провадження у справі, судом першої інстанції порушено принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, передбачені ст.ст. 12,13 ЦПК України, оскільки сторонами спору не заявлялося клопотання про зупинення провадження у справі, суд, який повинен бути об'єктивним та неупередженим, з власної ініціативи поставив на розгляд питання про зупинення провадження у справі, тому висновок суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі не грунтується на вимогах ЦПК України.
Колегією суддів не встановлено причин, які унеможливлюють розгляд даної цивільної справи до набрання законної сили вироку у кримінальній справі №541/877/19, оскільки не вбачається об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення кримінальної справи, зібрані докази у даній цивільній справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у ній.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі №308/5006/16-ц від 27.02.2019 р.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції незаконно зупинив провадження у справі, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 367 ч. 1,2, 368 ч. 1, 374 ч. 1 п. 6, 379 ч. 1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скочиляс Ірини Мирославівни - задовольнити.
Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 серпня 2021 року- скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2021 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов