Справа № 344/5598/17
Провадження № 22-ц/4808/1129/21
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Василишин
05 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Василишин Л.В.,
суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О.,
секретаря Пацаган В.В.,
за участі апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта адвоката Олейняша М.І., представників відповідача ОСОБА_2 , адвоката Геворкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Пастернак І.А., у м. Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільним підвальним приміщенням шляхом зобов'язання не чинити перешкод у користуванні спільним підвальним приміщенням,
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що разом із відповідачем є користувачем земельної ділянки, що за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач встановив сходи, які повністю загородили під'їзд до її квартири, при цьому, не облаштував інший повноцінний під'їзд до її помешкання, у зв'язку з чим вона змушена проходити по ґрунтовій частині. Крім того, відповідач створює їй перешкоди у користуванні підвальними приміщеннями, які теж є спільними.Такі дії відповідача, у тому числі, обмежують їй доступ до мережі водовідведення в разі їх ремонту. Її усні звернення відповідач ігнорує, відтак вона змушена звернутися до суду.
Враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, позивачка просила суд усунути перешкоди у користуванні спільною земельною ділянкою та спільним підвальним приміщенням, шляхом зобов'язання відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні ними; зобов'язати відповідача облаштувати за власні кошти повноцінний під'їзд до її квартири у відповідності до будівельно-технічних норм.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2019 року позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільною земельною ділянкою, шляхом зобов'язання відповідача облаштувати за власний рахунок повноцінний під'їзд до її квартири у відповідності до будівельно-технічних норм, залишено без розгляду, у зв'язку із клопотанням представника позивачки.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що є власницею квартири у двоквартирному будинку, відтак є співвласницею разом із відповідачем підвального приміщення, що знаходиться у цьому будинку. Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції помилково взяв до уваги відомості із технічного паспорту, виготовленого 14.06.2012 на квартиру АДРЕСА_2 та плану квартири, поточної інвентаризації, власником якої є відповідач, згідно із якими підвальне приміщення відсутнє, оскільки підвал являється спільною власністю жильців будинку АДРЕСА_3 та не відноситься до квартири. Крім того, суд першої інстанції позбавив її та її представника права подати на підтвердження наявності спірного підвального приміщення, відповідні документи, надані на адвокатський запит, що призвело до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи викладене, апелянтка просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задоволити її позовні вимоги. Стягнути із відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати, пов'язані із залученням спеціалістів та проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням у розмір 1690 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 вказує на те, що будинок, у якому він проживає із позивачкою складається з двох квартир, кожна з яких має окремий вхід, тобто фактично будинок розділений на дві окремі частини. При цьому, спільного підвального приміщення під будинком, немає. Збоку його частини будинку є вхід до приміщення, яке на його думку, могло колись слугувати технічними приміщенням. Його висота становила 1,25 метри. Справа в цьому приміщенні під його кухнею є лаз (тунель) висотою 70 см, через який проходить водопровідна труба, а зліва від входу він облаштував собі підвал площею 12,6 м, який є його особистою власністю, знаходиться під його кухнею. Отже, позивачка має можливість влаштувати собі підвал під своєю частиною будинку, а можливості користуватися технічним приміщенням, з огляду на його висоту та стан, без влаштування підвалу жодна з сторін, немає.
Крім того, відповідач вказує на те, що позивачка має окремий вихід до каналізаційної мережі, яку вона облаштувала собі через подвір'я, як це передбачено схемою зовнішньої мережі водовідведення. Відтак, доводи позивачки, що вона обмежена у доступі до мережі водовідведення є надуманими.
Із урахуванням викладеного, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Стягнути із позивачки на його користь судові витрати у розмірі 11500 грн, з яких витрати за надання правової допомоги адвокатом у суді першої інстанції - 7500 грн, за одержання у нотаріуса довіреності на участь у справі представників - 500 грн та 3500 за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції.
У судовому засіданні апелянт таї представник вимоги скарги підтримали, просили її задоволити.
Представники відповідача скаргу не визнали, просили її відхилити за безпідставністю.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 29.11.2006 (а.с.7).
Власником квартири АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 05.10.2012 є ОСОБА_3 (а.с. 47).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів наявності підвального приміщення та не доведено вчинення відповідачем перешкод у користуванні ним.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду, з огляду на наступне.
Наявність спірного підвального приміщення підтверджується доказами, що є у матеріалах справи, зокрема, топо-геодезичними вишукуванням території на АДРЕСА_1 , наданими Управлінням архітектури і містобудування архітектурно-планувальним бюро (а.с. 9), схемою зовнішніх мереж водовідведення житлового будинку АДРЕСА_1 , наданою КП «Івано-Франківськводоекотехпром» (а.с. 43), поверховим планом розміщення приміщень житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 98).
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги вищевказані докази. Висновок суду про те, що у технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_5 , виготовленому ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» відсутні відомості щодо наявності підвального приміщення не заслуговують на увагу, оскільки такий видано на квартиру. Відсутність в ньому позначеного підвалу не засвідчує його відсутність в цілому у будинку.
Пунктом 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
Відповідно до висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначено, що допоміжне приміщення має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення.
При цьому Конституційний Суд України у наведеному рішенні зробив висновок, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
Положеннями статті 382 ЦК України встановлено, що власникам квартириу дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири,а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Аналіз зазначених норм права та рішень Конституційного Суду України, свідчить про те, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, до яких, у тому числі, відносяться підвальні приміщення.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що відповідач шляхом встановлення замків перешкоджає її вільному доступу до спільного підвального приміщення. Вказані обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, оскільки представник відповідача - ОСОБА_2 , підтвердила вказані обставини, вказавши, що ключі від підвального приміщення знаходяться лише у них і двері в підвальне приміщення закрито.
З огляду на це, ОСОБА_1 має право на захист свого порушеного права, шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування підвальним приміщенням.
Твердження сторони відповідача, що спірне приміщення не є по своїй суті підвальним через висоту 1.20 м, тому підстав для усунення перешкод немає, не заслуговують на увагу, оскільки навіть така обставина не нівелює право позивача на його використання.
Не заслуговують на увагу і твердження, що підстави для доступу позивача до приміщення відсутні, так як ними за власний кошт проведено поглиблення частини спірного приміщення до висоти 1,70 м і позивач не вправі ним користуватися, оскільки такі обставини не є підставою для відмови у доступі позивача до підвального приміщення. При цьому, між співвласниками даного будинку не встановлено порядок користування спільними допоміжними приміщеннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відтак, виходячи із положень цивільного законодавства, якими передбачено рівність власників дво- або багатоквартирних житлових будинків на користування допоміжними приміщеннями у будинку, у тому числі, підвальними приміщеннями, апеляційний суд приходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 задоволити.
Зобов'язати ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ) усунути перешкоди у користуванні спільним підвальним приміщенням, шляхом зобов'язання не чинити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) перешкоди у користуванні підвальним приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2021 року.
Суддя-доповідач: Василишин Л.В.
Судді: Горейко М.Д.
Максюта І.О.