Справа № 727/3732/21
Провадження № 2/727/1358/21
04 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді: Чебан В.М.
при секретарі: Гладкій Л.І.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітніх дітей до відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на те, що 16.07.2004 року сторони зареєстрували шлюб у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції, актовий запис №757.
Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що в сім'ї виникають постійні сварки, суперечки та непорозуміння. У сторін різні погляди на сімейне життя, внаслідок чого вони втратили почуття любові та поваги один до одного. З січня 2018 року вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. За цей час вони неодноразово намагалися налагодити стосунки, але спроби до примирення та збереження сім'ї були марні. В березні 2021 року після чергової невдалої спроби налагодження відносин відповідач остаточно пішов із сім'ї, забравши всі свої особисті речі. Сім'ї фактично не існує. Вважає, що подальше збереження спільної сім'ї та спільне проживання сторін є неможливим.
Крім цього, посилається на те, що у відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зазначає, що неповнолітні діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Вона на даний час працює, займається підприємницькою діяльністю.
Разом з тим, вказує на те, що як їй відомо, на утриманні інших дітей та непрацездатних батьків у відповідача немає, а тому він спроможний сплачувати аліменти.
Таким чином, вважає за доцільне стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання спільних дітей в розмірі 3500 грн. на кожну дитину щомісяця і до їхнього повнолітня.
На основі викладеного, позивачка просить суд розірвати шлюб між сторонами та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3500 грн. на кожну дитину щомісяця і до їхнього повнолітня, покласти на відповідача судові витрати.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила його задовольнити. Вказала, що з відповідачем з грудня 2020 року разом не проживають. Відповідач матеріально забезпечував сім'ю, останнім часом давав по 2000 грн. в місяць. До грудня 2020 року, коли вони ще проживали разом, давав по 1000 грн. в день. Її дохід в місяць становить приблизно 10000 грн. Діти займаються з репетиторами, що потребує додаткових витрат. Також зазначила, що відповідач з моменту подання позову до суду, в тому числі і під час надання строку на примирення, матеріально забезпечував дітей, тому просить стягувати аліменти на утримання дітей не з часу звернення з позовом до суду, а з моменту винесення рішення судом.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Зокрема не заперечував щодо розірвання шлюбу між сторонами. Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення аліментів визнав частково, а саме в розмірі 3000 гривень в місяць на двох дітей, зокрема по 1500 грн. на дитину. Стосовно свого матеріального стану, то посилався на те, що він має на праві власності автомобіль Мерседес Спрінтер 2005 року випуску. Вказав, що буде додатково матеріально допомагати дітям.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Відповідно до положень ст.ст.11, 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Судом встановлено, що 16 липня 2004 року сторони зареєстрували шлюб у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції, актовий запис №757, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Від спільного шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.10) та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.8).
Відповідно до ст. 55 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Судом встановлено, що через різні погляди на життя та погані взаємовідносини сторони втратили один до одного почуття взаємної любові, довіри та взаєморозуміння. Сторони припинили подружні відносини, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету та проживають окремо з грудня 2020 року. Шлюб між сторонами існує формально. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями сторін.
Беручи до уваги вище викладене, суд вважає, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя та неповнолітніх дітей, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд враховує також і той факт, що ухвалою суду від 25.05.2021 року було надано сторонам двохмісячний термін на примирення, після чого сторони не примирились.
Стосовно позовних вимог з приводу стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
Згідно вимог чинного законодавства батьки повинні матеріально утримувати своїх дітей.
Згідно ст.180 Сімейного кодексу України відповідач - ОСОБА_2 , як батько неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зобов'язаний утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При цьому, факт проживання неповнолітніх дітей разом з позивачкою, відповідачем в судовому засіданні не оспорювався.
Згідно вимог ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Окрім того, статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач є працездатною особою, неповнолітніх дітей або інших непрацездатних членів сім'ї на утриманні у відповідача немає.
Сама ж позивач по справі також є працездатною особою, а тому, на думку суду, також спроможна приймати участь в матеріальному забезпеченні дітей, що має враховуватись судом при визначенні аліментів.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 , як батько неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі по 1700,00 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дітей забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дітей, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дітей та відповідатиме потребам дітей, при цьому не порушить права відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів частково, а саме в розмірі по 1700,00 грн. на кожну дитину щомісячно, суд враховує і факт визнання відповідачем позову на суму 3000,00 грн. на двох дітей щомісячно, а також враховує загальний матеріальний стан відповідача.
Наведене вище, на думку суду, свідчить про спроможність відповідача сплачувати аліменти саме у такому розмірі.
Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст.ст.12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, принцип розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі у розмірі по 1700 грн. на кожну дитину щомісячно, до настання повноліття дітей, задовольнивши частково позовні вимоги.
Що стосується періоду, з якого необхідно стягувати аліменти, то слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що відповідач з моменту подання позову до суду матеріально забезпечував дітей, про що сторони ствердили в судовому засіданні, тому, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей, необхідно стягувати не з часу звернення позивачки до суду, а з моменту винесення рішення судом, про що в судовому засіданні просила сама позивачка, а саме: з 04 жовтня 2021 року, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Також згідно вимог статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст.75, 76, 80, 110-112, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 16 липня 2004 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції, актовий запис №757 - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1700,00 (одній тисячі сімсот) гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2021 року до настання повноліття дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 12 жовтня 2021 року.